Сало — ідеальний жир

Протягом століть без свинячого сала не обходилися ні росіяни, ні поляки, ні англосакси, а жителі Україні до цих пір асоціюються виключно з цим продуктом.

Його їли з хлібом, їм закушували спиртне, на ньому смажили і тушили. Побачити сон про сало вважалося доброю прикметою: до багатства і здоров’я. Загалом, не прижилося сало лише в жарких східних країнах, та й то лише через швидке псування. Однак сучасна мода на худорлявих панночок звела в культ низькокалорійні дієти, і будь-який жир, тим більше тваринний, відправила в «заборонений» список. Сало зникло з наших столів і почало обростати жахливими легендами. Сьогодні ми розглянемо міфи про шкоду сала і з’ясуємо, наскільки вони правдиві.

Міф 1: «Від сала гладшають!»

Гладшають не від сала, а від його кількості! (Можна погладшати і від вівсянки, якщо їсти її мішками). Якщо ви ведете звичайний сидячий спосіб життя, вам належить 10-30 г сала на день. Якщо вже страждаєте на ожиріння і вам запропонована низькокалорійна дієта — не більше 10 г на день.

Відрізняйте «справжнє» сало — підшкірний жир, прямо зі шкіркою — від схожих продуктів. Бекон, шийка і т.п. — не підшкірний, а внутрішньом’язовий жир. До того ж разом з білком, тобто м’ясом, і така суміш вже не дуже що хороше. Найкорисніше сало — просто солоне, з часником чи перцем. Добре і копчене, але тільки «домашнім способом», з димком. На м’ясокомбінатах сало, грудинку і інші свинячі принади коптять в рідині, і це не комільфо, властивості продукту змінюються не в кращий бік.

Міф 2: «Сало — важка їжа».

Не зовсім так. У здорової людини з нормальним шлунком свиняче сало дуже добре засвоюється і не перевантажує печінку. Взагалі найцінніші для нас жири — це ті, які плавляться при температурі нашого тіла, тобто близько 37,0. Вони повніше і швидше за всіх інших перетравлюються і всмоктуються. Їх список якраз і очолює свиняче сало.

Але, звичайно, сало, як всякий жир, вимагає для свого перетравлення жовчі і ліпаз (спеціальних речовин в шлунку і кишечнику). Тому при порушеннях вироблення жовчі і омилення жирів лікарі і не рекомендують його їсти.

Міф 3: «У салі суцільний жир».

І чудово! Тому що це чудова структура — підшкір­ний жир, в якому збереглися клітини та біологічно активні речовини.

Наприклад, найцінніша з жирних кислот — поліненасичена арахідонова кислота. Вона зустрічається дуже рідко, в рослинних оліях її взагалі немає. Прожити ж без неї ніяк не можна. Арахідонова кислота входить до складу всіх клітинних мембран і потрібна серцевому м’язі. До того ж без неї ніяк не обходяться гормони, імунні реакції і холестериновий обмін.

Є тут і інші незамінні жирні кислоти (їх називають вітаміном F) — лінолева, ліноленова, пальмітинова, олеїнова. За їх змістом, до речі, сало наближається до рослинних масел. Не забудьте про жиророзчинні вітаміни А (його тут до 1,5 мг на 100 г), Д, Е, а також каротин. У результаті біологічна активність сала в 5 разів вище, ніж у олії. Так що взимку «свинячий продукт» — якраз те, що треба для підтримки життєвого тонусу і імунітету.

Міф 4: «Цей страшний холестерин».

Так, він тут присутній, але навіть менше, ніж у коров’ячому маслі. І нічого страшного в ньому немає. Думаєте, негайно почне відкладатися на стінках артерій і почнеться атеросклероз? Нічого подібного!Лікарі давно встановили, що кількість холестерину в крові і тканинах мало залежить від того, скільки ви його з’їли. Ця речовина чудово синтезується, навіть якщо ви взагалі його не їсте. Тому куди важливіше холестериновий обмін: що організм отримає, скільки зробить і як використовує.

Між іншим, арахідонова, лінолева і лінолева жирні кислоти як раз і «чистять» судини від відкладень. Так що невеликий шматочок сала з вітаміном F — тільки на користь у справі профілактики атеросклерозу. А наявний в ньому холестерин піде, наприклад, на створення імунних клітин (лімфоцитів і макрофагів), рятують організм від вірусів і інших ворогів-патогенів. Навіть інтелект холестерину без нікуди — у головному мозку його більше 2%.

Міф 5: «Здоровий жир — тільки рослинний жир».

На частку жирів повинно припадати приблизно 30% калорій за день. (Зверніть увагу: не з’їдати 30% жирів, а отримувати від них 30% всієї енергії.) Простіше кажучи — 60-80 г на день. І серед них лише третина — рослинні жири. Нам потрібно 10% поліненасичених жирних кислот, 30% насичених, і цілих 60% мононенасичених. Таке співвідношення кислот є в: так-так, свинячому салі, а також в арахісовій і оливковій олії.

Міф 6: «Смажене сало — шкідливо».

Так, при смаженні сало втрачає частину своїх корисних властивостей і набуває токсини і канцерогени. Але й рослинні масла ведуть себе нітрохи не краще. Варто їх ненадовго нагріти, як вони різко перестають засвоюватися. А ось підігріте сало навпаки, засвоюється краще, ніж у холодному або гарячому-смаженому. Так що вихід простий: сало треба не смажити до стану шкварок, а гріти на слабкому вогні.

Міф 7: «З хлібом? Ні в якому разі!»

Сало з хлібом  — дивовижне натуральне поєднання, при якому обидва продукти чудово засвоюються. Зрозуміло, маються на увазі не булочки-пампушки, а зерновий хліб, з борошна грубого помелу або з додаванням висівок. Звичайно, це для здорових людей, які не страждають ожирінням і проблемами з травленням.

При схудненні сало теж не забувайте: це чудове джерело енергії. Дієтичний варіант — їсти сало з овочами, наприклад, з капустою. Можна вприкуску, а можна зробити з ним солянку, тільки не пережарьте.

А ось гастрономічні радості типу бекону класти на хліб дійсно не варто. Вони взагалі при схудненні дозволені у мікроскопічних кількостях. Зате цього цілком достатньо, щоб надати смак, наприклад, черговій тушкованій капусті, моркві чи буряків.

Міф 8: «Краще під горілку».

Ось це чиста правда — сало прекрасний супутник алкоголю. Головним чином тому, що воно не дозволяє швидко сп’яніти. Жирненьким сало огортає шлунок і не дає напою з градусами моментально там всмоктатися. Звичайно, алкоголь все одно вбереться, але вже пізніше, в кишечнику, і поступово.

Спиртне ж, зі свого боку, допомагає швидше перетравити жир і розкласти його на частини. До речі, зовсім не обов’язково вживати сало саме з горілкою! Із стаканом червоного сухого вина воно куди смачніше.

Це цікаво. «Чим натуральніший жир, тим краще!» Солоне свиняче сало — те, що відповідає цій вимозі сучасної дієтології.

Якщо сало м’яке, маслянисте, розповзається, значить, порося перегодовували кукурудзою. Якщо сало жорстке — значить, порося подовгу сиділо голодним. А найсмачніше і щільне сало виходить, якщо тварина харчувалася «по-свинськи”- жолудями. Найкорисніше сало — 2,5 см під шкіркою. Шматочок сала — прекрасний «снек» в робочий час. Воно добре засвоюється, не перевантажує печінку і дає аж 9 ккал енергії на 1 г продукту. Це набагато корисніше, ніж навіть найдорожча ковбаса, булочка або пиріжки.

vkurse.ua