ЖЕРТВИ ДОЛАРОВИХ КРЕДИТІВ

Таких жертв багато, тисячі і тисячі. Зараз вони об’єдналися організаційно. Для України обіг іноземних валют — це руйнація економіки, корупція, збільшення бідності і злиденності. Як це зло накрило Україну та як з ним боротися читайте у Висновку наукових експертів, очолюваних професором МАУП Василем Перцем

ВИСНОВОК наукової фінансово-економічної та правової експертизи «Про недійсність кредитних договорів в доларах США і договору іпотеки, укладених між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником М. і Іпотекодавцем С.» (Витяги)

І. Фактичні дані.

В червні 2007 р. М. (в подальшому також «Кредитор», «Позичальник») звернувся до дочірньої структури австрійської банківської групи Райффанзен-Груп — ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому також «Кредитодавець», «Банк», «ВАТ», «Позикодавець») про надання йому споживчого кредиту. 06.07.2007 р. між сторонами був укладений споживчий кредитний договір № 014/1179/82/1392 з додатками на суму 195 000,00 доларів США терміном на 120 місяців з кінцевим строком погашення в липні 2017 р. і сплатою 13 відсотків годових за користування ним. Одночасно (06.07.2007 р.) Сторони уклали договір № 2620923561 на відкриття та ведення валютного рахунку (в доларах США) на ім’я Позичальника.

Вимогою банку для надання кредиту був обов’язок Позичальника укласти договір іпотеки. Одночасно з оформленням Кредитного договору, зацікавлена особа С. уклала з Банком нотаріально посвідчений Договір іпотеки № 014/1179/82/1392. Предметом іпотеки стали земельна ділянка та будинок загальною вартістю 1 406 875 гривень.

При отриманні кредиту курс гривні до долару США складав 5,5, але в подальшому він збільшувався до 8,6 і вже понад рік тримається біля 8,0. Враховуючи, що М. і С. отримують відповідно заробітною плату та пенсію за інвалідністю в гривнях, вони стали заручниками не узгодженої з національними інтересами грошово-кредитної політики Позичальника, НБУ і держави. У зв’язку з валютним кредитом Позичальник та Іпотекодавець оцінюють свої фінансові можливості, а також життєві перспективи, як катастрофічні. Ситуація ускладнюється фактично грабіжницькою валютно-кредитною політикою Банку-позичальника. В підтвердження чого достатньо навести такі цифри: Банк видав кредит в розмірі $ 195 000,00. До закінчення строку розрахунків по кредиту, Позичальник має сплатити $ 133 000 у вигляді відсотків, а разом $ 328 000, не рахуючи сум пені, страхувань, комісійних виплат тощо. Не дивлячись на те, що Позичальник і Іпотекодавець за три роки вже сплатили значну суму, де відсотки перевищують розмір погашеного кредиту, невиплачений залишок кредиту перевищує реально отриманий.

ІІ. Узагальнення ситуації та оцінка сфери обігу іноземних валют в Україні

Дослідження свідчать, що тіньовими світовими структурами запущений механізм перетворення України в сировинний додаток до розвинених економік. В цьому механізмі важливе значення надається пануванню в слабкій економіці України іноземних валют, що виключає стабільність гривні, ускладнює розробку і реалізацію грошово-кредитної політики. Експансія не забезпеченої золотом «світової» валюти — долара США, а також євро сягнула меж, які загрожують нашій національній безпеці. Економічні чи політичні потрясіння в світі, рішення урядів іноземних держав, міжнародних чи транснаціональних фінансових груп несуть ризик одночасної руйнації економіки України. Іноземна валютизація економіки сприяє її тінізації, формуванню фєтішізації, переваг іноземного і недовіри до національного, в т. ч. гривні, невпевненості людини в своєму соціальному становищі. Вона також є засобом криміналізації економіки, можливості нечуваного миттєвого збагачення тих, хто володіє (впливає, приймає рішення) інформацією про зміну курсу гривні по відношенню до найбільш витребуваних іноземних валют. І навпаки. Вона сприяє збільшенню прошарку бідних і злиденних, знищенню малого і середнього бізнесу, концентрації нерухомості, передусім землі, у власності засновників банків. З цієї причини в Україні існують політико-фінансово-владні групи, зацікавлені в пануванні в Україні іноземних валют, замовчуванні, ігноруванні або розмиванні ст. 99 Конституції України в безплідних тлумаченнях. Декілька років тому, коли економічна криза вже наблизилась (її передвісники — регіональні фінансові кризи в Росії, Азії тощо), Правління НБУ прийняло нормативно-правовий акт, який забороняв обіг на території нашої держави іноземних валют. Однак цей документ не був введений в дію. Причина цього, вважають фахівці, тиск зовнішніх та внутрішніх сил, які мають власні інтереси, що не співпадають з інтересами народу України. Зараз, у зв’язку з економічною кризою і падінням курсу гривні, тисячам і тисячам позичальників іноземної валюти в банках, їх сім’ям понівечені долі.

Між тим, Банки з іноземним капіталом продовжують видавати кредити з найвищими у світі відсотками, гальмуючи розвиток економіки, одночасно відрізають шлях у малий бізнес простим українцям. Як наслідок, практично вся торгівля на ринках (базарна торгівля) опинилася в руках іноземців, які, перепродають «руками» українців на їх землі виготовлені українцями товари отримують прибутки, а відправляючи їх сім’ям на батьківщину, вимивають обігові кошти — кровоносну систему економіки нашої держави. Ще в незрівнянно більших розмірах вимивають обігові кошти країни іноземні чи з іноземним капіталом банки. Ці суми ніхто не підраховує, руйнівна для економіки проблема замовчується. Слід зазначити, що в Західній Європі іноземцю започаткувати власний бізнес вкрай складно, там не віддають економіку, як базис та інструмент впливу на політику, іноземцям.

Відсутність основних засад та грошово-кредитної політики загалом призвели до повної незахищеності українського вкладника і кредитора. Про конституційний орган, який має розробляти ці засади, — Раду НБУ ніякої інформації в ЗМІ не має, вона не звітує. Деякі дані надходять про статутний орган Нацбанку — Спостережну раду, сформовану, передусім, із політиків, які мають власні бізнесові інтереси. Україна не запозичила досвід Європейських держав, які покладають на іноземного суб’єкта господарювання до його приходу на ринок чужої держави обов’язок застрахувати ризики місцевого споживача в національній страховій компанії. У нас навпаки — іноземні банки покладають на українців обов’язок застрахувати свої ризики в своїх же (прямо чи опосередковано) страхових компаніях. Тому банки з іноземним капіталом в будь-який час можуть зникнути з ринку України практично без всякої відповідальності перед ошуканими вкладниками.

ІІІ. Судова практика

1. Рішення Конституційного Суду України (тлумачення ст. 58 та інших статей Основного Закону), постанови Пленуму ВСУ (про судове рішення в цивільних справах; про визнання угод недійсними; про застосування статей Конституції України; про застосування законодавства щодо порушень правил про валютні операції тощо).

2. Вирішення спорів, пов’язаних з укладенням договору та виконанням договірних зобов’язань в іноземній валюті. Узагальнення за 2009-2010 роки, підписане суддею ВСУ та залученою до аналізу особою.

3. Щорічні правові позиції ВСУ, що надсилаються судом.

4. Конкретні справи, розглянуті судами України в 2008-2010 роках, в т. ч. ВГСУ у справі за позовом до «ВТБ Банку».

5. Справа за позовом до «ОТП Банк», розглянута і вирішена на користь позичальника судами І і ІІ інстанцій та Вищим спеціалізованим судом України по розгляду цивільних та кримінальних справ.

В мережі Інтернет постійно з’являється інформація про тиск банківської системи на суди, про замовний характер документів, названих в п.п. 2 і 4 (постанова ВГСУ), що потребує перевірки. У всякому разі, ці документи були невідкладно направлені управлінням НБУ, комерційним банкам, асоціації та союзу банків (наприклад, лист НБУ від 21.09.2010 р.). Також неодноразово оприлюднена інформація керівництва створеного громадського об’єднання (руху) позичальників іноземної валюти щодо нечуваного тиску і пошуку банками шляхів скасування неприйнятних для них рішень судів 3-х інстанцій за позовом до «ОТП Банку». Ці рішення можуть стати історичними і відправними для переходу від захисту судами чужинських інтересів до підтримки Конституції, вимираючого народу України.

 

ІV. Дослідження та відповіді на поставлені питання

Системне дослідження фінансово-економічних проблем кредитів в іноземних валютах та норм права у їх взаємозв’язку і співвідношенні дозволяє надати такі відповіді на експертні питання:

1. Чи відповідає дозвіл НБУ на обіг в Україні іноземних валют фінансово-економічним інтересам держави?

Слабка економіка України потребує захисту національної валюти. Розміри іноземної валютизації економіки України посилили її зовнішню залежність, сприяють її тінізації, призводять до збільшення бідності та злиденності населення, послаблення чи знищення малого і середнього бізнесу.

2. Чи існують правові підстави для видачі фізичним особам споживчих кредитів в іноземних валютах, зокрема доларах США?

Ст. 99 Конституції України встановила, що «Грошовою одиницею України є гривня». Ця норма спів­відноситься зі ст. 1 Основного Закону (Україна — незалежна держава), є імперативною і не дає підстав і для її двоякого тлумачення. Конституційно-правова техніка не дозволяє і не потребує доповнювати імперативні норми додатковими поясненнями, наприклад, «В Україні забороняється обіг іноземних валют» тощо.

3. Як співвідносяться норми цивільного і господарського законодавства зі ст. 99 Конституції України?

Цивільне та господарське законодавство України суперечливе, недосконале, містить лазівки, в т. ч. навмисно закладені в закон, які дали можливість безкарного розкрадання державної та загальнонародної власності. Це пояснюється поєднанням в Україні політики, влади і великого бізнесу. У спорах про визнання законності — незаконності видачі валютних споживчих кредитів фізичним особам повинна застосовуватись ст. 99 Конституції як норма прямої дії у відповідності до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України. У випадку незгоди з Конституційною нормою чи її нерозуміння, НБУ чи ВСУ мали обов’язок звернутися в КСУ для надання роз’яснення.

Разом з тим, конституційні права одержувачів споживчих кредитів, держави і суспільства захищені також:

— частиною 1 ст. 192 ЦКУ, яка встановила, що «Законним платіжним засобом… на всій території України, є грошова одиниця України — гривня»;

— частиною 1 ст. 533 ЦКУ. Вона визначила, що «Грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях».

І ст. 192 (ч. 2), і ст. 533 (ч. 3) ЦКУ встановили, що іноземна валюта може використовуватися на території України у випадках, порядку та на умовах, визначених законом. Науковий експерт та колектив дослідників зробили системний аналіз диспозицій цих статей, а також їх частин в поєднанні зі статтями 1046 і 1054 ЦКУ, а всіх разом — в поєднанні зі ст. 189 Господарського кодексу України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Встановлено, що не існує жодних виключень, навіть лазівок, які б давали можливість двоякого тлумачення ч. 2 ст. 192 і ч. 3 ст. 533 ЦКУ — єдиним платіжним засобом на території України є гривня і виключно в гривні можуть надаватися споживчі кредити. Наприклад, в ст. 192 і 533 ЦКУ законодавець слово «гроші» використовує в поєднанні тільки зі словом «гривня» і не пов’язує його зі словосполученням «іноземна валюта». Слід зазначити, що для визначення валюти зобов’язання, в т. ч. договірного, а значить і кредитного договору, існує імперативна спеціалізована норма — ст. 524 Цивільного кодексу України: «Валюта зобов’язання. Зобов’язаняя має бути виражене в грошовій одиниці України — гривні». Норма узгоджена з Конституцією. Друга частина цієї статті дозволяє сторонам визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, але не більше. Дозвіл використовувати на території України таку валюту відсутній, а словосполучення (валюта) «має бути» виключає будь-яку правову лазівку для зловживань.

Чи відповідають законам України нормативно-правові акти НБУ? Чи може письмовий дозвіл НБУ замінити індивідуальну ліцензію?

Нормативно-правові акти НБУ стосуються інтересів суспільства, держави, впливають на її економіку, фінансову сферу. Приймаються вони не конституційним органом — Радою НБУ, а його виконавчим органом — Правлінням. Це єдиний в законодавстві випадок, коли так необачно вирішення загальносуспільних питань передано Правлінню державного органу.

Прямого дозволу комерційним банкам видавати споживчі кредити фізичним особам підзаконні нормативно-правові акти НБУ не містять. Однак на практиці деякі норми цих актів толкуються розширено. Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право здійснювати операції з валютними цінностями (п. 1 част. 2) в порядку, визначеному законами України (частина 3). Зазначені операції не включені в перелік тих, що можуть здійснюватися за умови отримання письмового дозволу НБУ. В останні роки була помітна тенденція використання таких дозволів НБУ замість банківських ліцензій, ліцензій на виконання окремих операцій, індивідуальних ліцензій. З іншого боку, превалювало намагання перевести розгляд судових спорів в правову сферу, обмежену підзаконними нормативно-правовими актами НБУ з частковим посиланням на Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Декрет КМУ № 15-93 та ігноруванням Конституції і Цивільного кодексу України. Судова справа «ОТП Банку», розглянута в судах 3-х інстанцій, перепинила маніпулювання банків — суди дійшли обґрунтованого висновку, що навіть спеціалізоване законодавство і підзаконні нормативні акти НБУ не дають підстав для споживчого кредитування осіб в іноземній валюті.

Діяльність НБУ змушує ставити питання: хто відповідає за порушення Конституції і законів України — комерційні банки чи НБУ, який не запобіг і не перепинив споживче кредитування в іноземній валюті? Аналіз свідчить, що незалежна Україна захищає інтереси банків за рахунок вкладників і позичальників. Наприклад, так сталося з трьома банками («Київ», тощо), невдала реконструкція яких коштувала народу України мільярди гривен. У той же час не були оприлюднені списки політиків, представників влади, які отримали кредити для себе і для свого бізнесу, які їх не повернули, кошти привласнили, в т. ч. Приховали в офшорних зонах. За цими фактами не були порушені кримінальні справи.

Безумовно, якщо суди на прикладі справи «ОТП Банку» продовжать захищати національні інтереси України як сукупність інтересів всіх людей, буде намагання комерційних банків перекласти вину за споживче валютне кредитування на НБУ, тобто на державу, а в підсумку на простих громадян. Аналіз ситуації і законодавства свідчить, що в даному випадку слід керуватися статтями 8, 19 і 60 Конституції України та дотримуватися правової позиції судів трьох інстанцій в справі за позовом до «ОТП Банку». Тобто за видачу споживчих кредитів в порушення Конституції і законів України несуть матеріальну відповідальність комерційні банки. Повинні також нести юридичну відповідальність посадові особи НБУ за прийняття незаконних постанов, а МЮУ — у випадку їх державної реєстрації.

Висновки

1. Обіг на території України іноземних валют, зокрема надання валютних кредитів для споживчих потреб, суперечать фінансово-економічним інтересам суспільства, держави, окремих громадян і в сучасних умовах України є однією з основних перепон для забезпечення стабільності гривні; він є інструментом руйнації економіки держави, малого, середнього бізнесу, примноження бідності та злиденності народу.

2. Споживчий кредитний договір № 014/1179/82/1392 від 06.07.2007 р. В доларах США, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і М., та всі додатки до нього є недійсними з наступних підстав:

2.1. Договір суперечить основним засадам цивільного судочинства — справедливості, добросовісності, розумності та моральності (п. 6 ст. 3, част. 4 ст. 13 ЦКУ), а також статтям 203 (част. 1), 504, 527 і 528 Цивільного кодексу України. Зазначені порушення дають право М. та С. ініціювати розірвання кредитного договору між ним і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому порядку. Обґрунтування цього права міститься у Висновку науково-правової експертизи «Про відповідність змісту кредитно-іпотечних зобов’язань між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», М. і С. основним засадам та іншим вимогам цивільного законодавства».

2.2. Договір про надання банком споживчого кредиту в доларах США суперечить ст. 99 Конституції, ч. 1 ст. 192, ст. 524, ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу, іншим актам законодавства України щодо обігу на території держави виключно гривні. З цих підстав іпотечний кредитний договір є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, зокрема конституційне право М. і С. отримувати кредити і користуватися грошовою одиницею України — гривнею, та право на забезпечення її стабільності. Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦКУ, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається.

3. Недійсність спірного кредитного договору призводить до недійсності Договору іпотеки від 06.07.2007 р., укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і С.

4. Укладення іпотечного кредитного договору в доларах США, причому за відсутності індивідуальної ліцензії у будь-якої із сторін зобов’язання, суперечить також чітко спеціалізованим нормативно-правовим актам, що чітко обґрунтовано в рішеннях судів трьох інстанцій в справі за позовом до «ОТП Банку».

Василь Перець, науковий експерт, професор МАУП, академік ВІАДППЄ;
Вікторія Степанова, головний редактор наукових праць Всесвітньої Інтернет-Академії держави і права;
Дар’я Руденко, Іванна Матвієнко, докторанти МАУП