Будемо у ЄС за 10 років?

Прем’єр-міністр Микола Азаров продовжує вселяти оптимізм в українців. Нещодавно він заявив про те, що українська економіка до середини 2012 року має вийти на докризовий рівень.

Пізніше прем’єр висловив упевненість, що Україна максимум за десять років стане членом Європейського Союзу.

Зокрема, за словами Азарова, він запропонував екс-президенту Польщі Олександру Кваснєвському укласти парі, що Україна стане членом ЄС максимум за десять років.

«Я зі свого боку кажу, давайте парі укладемо. Максимум через десять років Україна стане членом Європейського Союзу. Максимум, підкреслюю», — сказав Азаров.

Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко вважає реалістичними такі плани прем’єра. «Максимум завжди ближче до істини. Десять років — цілком реалістичний термін», — зазначив дипломат.

«Десять років — це достатньо для того, щоб провести реформи, які нам просто необхідні», — вважає Грищенко.

«Якщо, а я переконаний, до цього моменту не буде зрозуміло, що без України насправді Євросоюз буде більше втрачати, ніж буде отримувати від можливостей зміцнювати свої позиції у глобальній конкуренції, я думаю, у нас складуться всі передумови, щоб ми протягом десяти років набули повноправного членства у Європейському союзі», — заявив міністр закордонних справ.

Нагадаємо, раніше, 18 березня, Азаров заявив, що Україна вживає всіх необхідних дій для подання у перспективі заявки на членство у Європейському Союзі.

«Підписання угоди про зону вільної торгівлі відкриє шлях до підписання угоди про політичну асоціацію, і крок за кроком ми з вами разом будемо рухатися до тієї мети, яка поставлена у нас і законодавчо у законі про основи внутрішньої і зовнішньої політики, і записана у програмі Президента України та в інших документах, у тому числі й урядових», — сказав Азаров.

Наскільки реально вступити Україні у ЄС за десять років? Чи розумно ставити конкретні терміни? Чи не є такі заяви популізмом?

Володимир Корнілов, директор Українського філіалу Інституту країн СНД: «Заяви про те, що Україна вступить до ЄС завтра, післязавтра, через два роки, через десять років звучать протягом усіх двадцяти років Незалежності. Тобто ще ЄС до ладу не було, а у нас уже говорили, коли станемо частиною об’єднаної Європи.

Ті, хто говорить про це, або не дуже володіють ситуацією з приводу того, що відбувається у самій Європі, або (найчастіше) відверто кривлять душею, брешуть точно так само, як тоді, коли заявляли, що Україна раптом стане багатою країною після вступу до СОТ і т.д. і т.п. Прикладів таких — маса.

Всі чудово знають позицію самого ЄС, проблеми, які роздирають його зараз. Вони і економічного, і політичного характеру. Це і проблеми, пов’язані з тим, що ЄС досі не може «перетравити» ті держави Східної Європи (особливо Південно-Східної Європи), які ввійшли до Євросоюзу кілька років тому. І само собою, на порядку денному ЄС прийняття України, Грузії чи ще когось, не стоїть.

Що стосується приїзду Путіна. Ви знаєте, що лідери наших двох держав досить часто контактують останнім часом. Обговорюються різноманітні, різні теми. Думаю, що секретом Полішинеля є той факт, що зараз готується підписання угоди про зону вільної торгівлі у рамках СНД на квітень-травень. Це вигідна угода.

Росія ніколи не виступала і не буде виступати проти так званої європейської інтеграції України хоча б тому, що розуміє, що це не більше ніж фантом.

Але тут виникає проблема відомостей, які просочилися, про те, на яких умовах Європа змушує Україну підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. Це дискримінаційні умови, що не могло не стурбувати РФ. Україна може перетворитися на прохідний двір для європейських товарів, які неоподатковуються митом і які підуть у РФ і в інші країни».

Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр»: «Безумовно, Україна рухається у бік Євросоюзу. Хоча б тому, що з кожним роком Росія все слабшає і слабшає. Для української еліти і того ж Януковича, якому не треба перебиватися з човнами, як Путіну і Медведєву, звичайно, зручніше працювати з ЄС. До речі, саме звідти виходять найближчі і найталановитіші економісти... Вони приїхали облаштовувати Україну аж ніяк не із Росії, а з Європи, і саме тому українська еліта буде розгорнута у бік Заходу. Але разом з тим і постійно займатиметься геополітичними іграми з Росією. Найбільш вдала із них та, у яку дуже любить грати сам Путін — переведення геополітичних відносин на банальну корупцію між бюрократами та бізнесменами офіційних Києва, Москви.

Ми чудово бачимо, що після підозрілих харківських угод нічого серйозного у геополітичних відносинах між Україною і Росією не відбулося. Працює лише корупція — на газі, на створенні спільних підприємств і т.д.

Крім того, сам пан Путін повинен для себе прояснити, нарешті, чого він конкретно хоче — добре заробити на ліквідних українських під­приємствах чи він справді хоче зближення України з Росією. На жаль, на сьогоднішній день Кремль не дає точної відповіді на це питання. І це — вина Росії.

Тому я майже впевнений, що і під час нинішнього приїзду Путіна щодо нас буде застосована та ж схема, як і раніше, а саме: першу половину дня російський прем’єр розповідатиме важливі речі про дружбу України з Росією; другу половину він буде з олівцем у руках торгуватися за ті підприємства, які, на його думку, повинні таємно відійти Росії на користь безпосередньо його самого і його оточення.

І Захід це все чудово розуміє. І вже тим більше це розуміє Янукович. Так що і цей візит російського прем’єра (якщо, звичайно, не будуть застосовані особливі способи тиску на Януковича) нічого серйозного для з’ясування відносин між Україною і Росією не дасть».

Дмитро Корчинський, президент Інституту проблем регіональної політики і сучасної політології, лідер «Братства«: «Десять років — це надзвичайно великий термін для того, щоб загадувати. Можна говорити, що через десять років ми будемо у ЄС, можна — що на Марсі. За цей час що завгодно може статися.

Що стосується самої постановки питання, що основною метою нашої зовнішньої політики є вступ до ЄС, вона неправильна. ЄС — це таке ж обмеження суверенітету, як, скажімо, повернення до Союзу з Росією. Ясно, що ЄС — приємніше обмеження. Але хіба для цього вмирали всі ті покоління борців? Все було для того, щоб ми, тільки отримавши Незалежність, не встигнувши обрати свій шлях і власну місію, віддали 70% суверенітету на користь наднаціональних структур, хай навіть таких симпатичних, як Європейський Союз.

На світовій мапі маса процвітаючих країн, які не є членами ЄС: Японія, Саудівська Аравія, США і т.д. Значить, вважати, що ЄС втілить всі наші надії, може, і не варто.

Варто більше дбати про суверенітет і свободу тут, в Україні. Тим більше, що ЄС хороший щодо свободи пересування. Але інші свободи там сильно обмежені. Скажімо, у багатьох країнах ЄС вас можуть посадити у в’язницю за складаний ножик у кишені...

Така акцентуація на ЄС, може, і не зовсім правильна для України. Можливо, варто оголосити цей виноград зеленим. Насправді виглядає так, що через десять років ми там точно не будемо. А якщо це так, то давайте подумаємо про те, щоб сказати, що ЄС не такий уже і хороший для того, щоб ми там були. Що стосується інформації про те, що Путін відмовлятиме Україну від ЄС, то думаю, це звучатиме не так. Нас будуть втягувати у більш тісні відносини з РФ, зокрема, до Митного союзу.  Справа у тому, що вступ до Європейського суспільства та до НАТО — мета РФ. Вони ставлять нам палиці у колеса, але самі туди йдуть.

Forum