Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чи можлива Гармонія буття серед мегаполіса?

Люди мого покоління 50-річних завжди уявляли директора школи якоюсь відстороненою від повсякденної метушні особою, що сидить за щільно прикритими дверима свого кабінету і утаємничено керує суто навчальним процесом.

Зрідка він настрашує в цьому ж кабінеті якогось «позарамкового» шкільного хулігана і його батьків. Інколи директор поважно виходить в коридор, задумливо і грізно споглядає над головами учнів кудись вдалечінь (в цей час все навколо завмирає) і знову повертається до себе за масивні двері (в цей час метушня відновлюється в повному обсязі).

Коли ви переступите поріг київського Природничо-наукового ліцею №145, то відразу забудете про стереотипи минулого. Директора ліцею Миколу Миколайовича Левтіка швидше можна уявити у спортивному костюмі на волейбольному майданчику, зануреного в процес, який ми скромно називаємо «виховання  прикладом». 

Тому сьогодні я розкажу не про навчальний процес, який тут упродовж багатьох років тримається на недосяжній для багатьох аналогічних закладів висоті. Я хочу розповісти про організацію дозвілля, яка давно мала б стати прикладом для наслідування.

У нас давно побутує таке поняття, як «корпоратив». Побічний ефект від подібних заходів давно відомий, що, в цілому, відповідає нашому розумінню вислову «відпочити на природі». Але задумувався цей суто західний психологічний тренінг з іншою метою, яка в армії називається зближенням і зміцненням колективу.

Тому за зразок проведення одноденного осіннього дозвілля взято суто європейську технологію. Уже багато років під особистим керівництвом невтомного директора Миколи Левтіка відбувається масштабний виїзд учнів і їхніх батьків на природу для проведення оригінального туристично-спортивно-інтелектуального свята. До заходу залучаються всі учні від 8-х до 11-х класів, а також їх батьки. Подія організовується на великий галявині в Броварському лісі, де можна розташуватися табором.

Усталена програма проведення свята на природі не дає підліткам і їхнім батькам сумувати. Спортивні змагання тут вдало переплетені з інтелектуальними вікторинами. Хлопці можуть наповну виявити своє суто чоловіче начало у перетягуванні канату. Такого вихору емоцій  годі чекати навіть на найбільших спортивних аренах. Дівчата вправляються у приготуванні різноманітних страв, яке оцінює вибагливе журі з учителів. У цей час найдосвідченіші з батьківського загалу готують у великих казанах традиційні кашу або гуляш. Після  напружених спортивних змагань все це буде моментально розібрано і з’їдено. Потім триватиме спілкування вчителів, батьків, учнів у неформальній обстановці, що без сумніву гармонізує колектив і надає навчальному процесові особливе взаємовідповідальне спрямування.

У процесі подій обдумував те, чим же відрізняється сучасне покоління від нас, які ходили в школу у далеких 70-х. Впадає у вічі толерантність, неагресивність нинішнього покоління, вихованість, гідність. У рази більше підлітків (ніж у 70-х) спілкується не лише з вчителями і батьками, а й між собою літературною українською мовою. Саме в підлітковому колективі розумієш, що процес повернення до суто українських цінностей йде повільно, поступово, але незворотно. Не дарма основним пунктом зльоту зазначено саме  патріотичне виховання.

Хоч як дивно, але все це масштабне свято здорового способу життя ор­ганізовує невеликий, але невтомний педколектив школи. При цьому люб’язно бере на себе неабияку відповідальність за наших дітей.  Заступник директора Надія Анатоліївна Пономарьова — серед тих, без кого подібні заходи провести на гідному рівні неможливо. Чіткість, неухильність, організованість — її відмітні риси.

 Чесно кажучи, думав, що подібна організація туристичного заходу можлива будь-де, тільки не в нас. А от ні. Якщо є хоч один такий непересічний ентузіаст, як директор ліцею №145, справа рано чи пізно зрушиться з місця. І тоді школа згадається нам не в образі одноманітних сірих буднів, а спливе в пам’яті через десятиліття яскравим спалахом пережитих емоцій, де з’єднаються воєдино і любов, і захват, і спортивний змаг, і вечірній спокій осіннього лісу. Тому не дивно, що хочеться пережити таке знову і знову. Скажу більше: на туристичному святі у батьківському заліку перемогла команда... ба­тьків колишніх випускників, які багато років спрямовують сюди свої автівки, аби поділитися спогадами і знову відчути себе творчими, спортивними і... щасливими людьми.

А ввечері розрізнені табори команд-класів під своїми прапорами об’єдналися в єдиний великий табір. Тут увечері буде велике вогнище, пісні під гітару, тобто все те, що залишається з нами на все життя як найяскравіший спогад далекого дитинства...

Андрій ГУСЄВ. Фото автора

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com