Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Переформатування у сусідів

Москва змінює «спеціалістів» по Україні: Затуліна, Маркова та Думу витісняє Ніконов; Зурабов може піти на підвищення, Саблін і Бабаков посилюють позиції, Кирило — прорахувався ...

День 24 вересня приніс не тільки ім`я наступного президента Росії. У той само день були заявлені серйозні перестановки в числі осіб, що займаються розробкою українського напряму російської зовнішньої політики. Зрозуміло, мова йде про осіб, що формують публічну складову цієї позиції, а не чиновників МЗС чи посла в Києві Михайла Зурабова.

У виборчих списках «Единой России» на грудневі вибори до Держдуми РФ не знайшлося місця ані Костянтину Затуліну, ані Сергію Маркову — політикам, які протягом багатьох років задавали один з трендів російсько-українських відносин. І хоча цей тренд був, скоріше, маргінальним, його частка в інформаційному просторі була непропорційно велика.

Утім, політична маргіналізація Костянтина Затуліна вже давно ні для кого не була секретом — за великим рахунком, його «Інститут країн СНД» (він же — Інститут діаспори та інтеграції) являв собою політичний інструмент для реалізації зовнішньополітичних амбіцій мера Москви Юрія Лужкова. (Тут необхідно нагадати, що Костянтин Затулін у 1999 році балотуваввся у Держдуму РФ від блоку «Отечество — Вся Россия» на чолі з Євгеном Примаковим та Юрієм Лужковим, а депутатом Держдуми став у 2003 і 2007-му — від «Единой России», але в рамках умовної квоти «Отечества» в «Единой России».)

Потому як Юрій Лужков пішов, пан Затулін позбувся основного ідеологічного замовника на політичні скандали з Україною (де він встиг за 15 років неодноразово стати persona non grata), у першу чергу — щодо статусу Криму і Севастополя. Аналогічна його роль в Абхазії і Південній Осетії відпала через проголошення незалежності цими колишніми грузинськими автономіями, а в інших «гарячих точках» (наприклад, Придністров`ї і Карабаху) простежується неприхований запит Москви на менш епатажні і більш ефективні інструменти впливу на ситуацію.

Кінець політичної кар`єри Костянтина Затуліна почався в листопаді 2008 року, коли X з`їзд «Единой России» не включив його в оновлений склад Вищої та Генеральної рад партії.

У квітні 2011 року фракція партії «Единой России» (ЕР) відкликала Затуліна з посади заступника голови комітету у справах СНД і зв`язків зі співвітчизниками; як вважали тоді спостерігачі, та й сам потерпілий — за підтримку позиції Володимира Путіна щодо Лівії на противагу позиції Дмитра Медведєва. Однак «повернення» Володимира Путіна жодним чином не посприяло включенню пана Затуліна у виборчий список ЕР.

Остання офіційна посада, яку обіймає Костянтин Затулін — член урядової комісії РФ у справах співвітчизників за кордоном, але, очевидно, що він втратить її одразу після закінчення депутатської каденції.

Політолог Сергій Марков був обраний до Держдуми РФ за списками «Единой России» у 2007 році, з 2009 року він член Комісії з протидії спробам фальсифікації історії. Так само, як і Костянтин Затулін, він оголошувався persona non grata СБУ, хоча, на відміну від останнього, прямо не висловлювався з питань, що зачіпають територіальну цілісність України.

У російсько-українських відносинах Сергій Марков, переважно, спеціалізувався на гуманітарній тематиці (мовне питання, історія, культурні зв`язки, взаємодія з російськими організаціями України), але при цьому займав дуже активну позицію з питання продовження тер­мінів базування Чорноморського флоту РФ у Се­вастополі.

«Помаранчеву» владу серйозно дратували активна діяльність Сергія Маркова щодо заперечення Голодомору як геноциду українців, його протести з приводу героїзації УПА і, в цілому, різка критика гуманітарної політики Президента В.Ющенка. Спроба продемонструвати у Києві фільм «08.08.08. Війна в прямому ефірі» (про війну в Південній Осетії) призвела до заборони в`їзду в Україну.

У період президентської передвиборної кампанії в Україні Сергій Марков активно стояв на позиціях вигідності для Росії (і, відповідно, — російсько-українських відносин) перемоги Віктора Януковича.

Саме відсутність Сергія Маркова у списку «Единой России» можна вважати символом прийдешньої зміни російської політики щодо України в публічній сфері. Вочевидь, ця сфера стане координованішою з боку Кремля і міститиме мінімум експромтів.

До речі, великий шанувальник експромтів щодо України — голова комітету Держдуми РФ з економічної політики та розвитку підприємництва Євген Федоров, який пропонував, наприклад, створити союз слов`янських держав (Росія, Україна, Білорусь) зі столицею в Києві, теж не знайшов  себе у передвиборних списках ЕР.

Треба зауважити, що процес «відходу» російських політиків, які традиційно брали на себе формування тих чи інших аспектів російсько-українських відносин, почався дещо раніше. Так, відставка Юрія Лужкова у вересні 2010 року не тільки розв’язала давній внутрішньоросійський конфлікт, але й прибрала з публічної сфери одного з головних подразників Києва з питань Криму і Севастополя.

У травні нинішнього року був відкликаний з Ради Федерації сенатор Василь Дума (від Костромської області), який був з 2005 року головою Ради Об`єднання українців Росії та головою Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, а також заступником голови Української Всесвітньої координаційної Ради.

Діяльність обох українських організацій в РФ супроводжувалася скандалами і взаємними звинуваченнями: «заслані козачки Кремля» — стосовно Василя Думи і його прихильників і «помаранчева п`ята колона» — стосовно опонентів голови. Усе закінчилося тим, що Василь Дума з 2009 року припинив скликати Ради як Об`єднання українців Росії, так і Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, пізніше російські суди заборонили діяльність цих організацій.

Остаточно процес ротації кадрів на українському напрямку вочевидь завершиться вже в червні 2012 року, коли Володимир Путін обійме посаду президента і визначить кадровий склад управління своєї адміністрації з міжрегіональних і культурних зв`язків із зарубіжними країнами, яке нині очолює Сергій Винокуров.

Можливо, тоді і визначиться доля посла РФ в Києві Михайла Зурабова. Він сам не раз говорив, що «Україна має вікно можливостей до 2012 року», що, швидше за все, означало час його очікуваного від`їзду. Тільки, у цьому випадку, мова йде не про відставку, а про продовження кар`єри в Москві у більш високому статусі — з поверненням Володимира Путіна «вікно можливостей» для пана Зурабова в РФ виглядає доволі великим ...

Найбільш знаковою фігурою, що з`явилася в списках «Единой России», з точки зору «українського питання», є В`ячеслав Ніконов — президент фонду «Русский мир», створеного указом президента Путіна в 2007 році. У нього «прохідне» 12-е місце в списку регіональної групи № 77 (м. Москва). Пан Ніконов є рідним онуком сталінського наркома закордонних справ СРСР В`ячеслава Молотова, що дало привід до поширеного жарту «онук Молотова — Ріббентропа».

У минулі роки пан Ніконов не так вже часто звертався до української тематики — можна згадати його прогноз 2008 року перед Бухарестським самітом НАТО про відсутність перспектив України і Грузії на вступ до цієї організації. А також серію заяв перед першим туром президентських виборів 2010 року — у руслі «на недоброзичливу політику попиту немає».

Після перемоги Віктора Януковича В`ячеслав Ніконов проявив себе в українському напрямку «людиною справи», відкривши за 2010 — 2011 роки шість Російських центрів — у Донецьку, Луганську, Харкові, Дніпропетровську, Києві та Рівному. Останнім у цій хронології стало відкриття у Херсоні 5 жовтня Кабінету Фонду «Русский мир».

Можна очікувати, що отримавши статус депутата Держдуми РФ, пан Ніконов активно включиться в російсько-український діалог в якості політика, який бере участь у формуванні порядку денного російсько-українських відносин.

Зберіг мандат депутата заступник голови комітету Держдуми з власності Дмитро Саблін, член групи зі зв`язків з парламентом України. У нього «прохідне» 5-е місце з регіонального списку № 52 (Московська обл.).

Пан Саблін підтримує діяльність в Києві Центру соціально-консервативної політики (ЦСКП), який позиціонується як майданчик для експертного діалогу. Проте вплив Дмитра Сабліна в Україні грунтується, в першу чергу, на особистих зв`язках в депутатському корпусі, а не діяльності ЦСКП.

Щодо публічних висловлювань пана Сабліна з приводу України, то вони, насамперед, стосуються питань можливої «економічної інтеграції» двох країн. (Наприклад, зниження ціни на газ в обмін на вступ до Митного союзу.)

Знову стане депутатом Держдуми і, швидше за все, знову в ранзі віце-спікера, Олександр Бабаков — у нього «прохідне» 3-є місце в регіональній групі № 69 (Тамбовська область). Пан Бабаков набагато частіше інших російських політиків коментував українські події чи російсько-українські відносини, але через те, що його заяви не мали конфронтаційного характеру, вони не ставали «подіями дня». Пан Бабаков має найчисленніші і “найстаріші” зв`язки в українському істеблішменті, але він ніколи не афішував їх публічно, так само, як ніколи публічно не співставляв ті чи інші зрушення в російсько-українських відносинах зі своєю діяльністю.

Публічну діяльність Олександра Бабакова в Україні пов`язують з міжнародними конференціями, які організовував Російсько-Український інформаційний центр, і представницькими круглими столами ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку).

Імовірно, в період нової каденції Володимира Путіна вплив Олександра Бабакова на формування порядку денного російсько-українських відносин суттєво зросте. І в силу його близькості з паном Путіним, і в силу того, що той, хто залишається на якомусь напрямі при масштабної ротації, автоматично набирає політичну вагу по відношенню до «новобранців».

Цілком можливо, що через кілька років — ближче до президентських виборів в Україні 2015 року — саме Олександр Бабаков стане послом РФ в Києві. Але це вже, на відміну від усього вищевикладеного, — чиста гіпотеза.

До речі, не виключено, що дещо послабиться вплив на українську гуманітарну сферу патріарха Кирила: він вважався прихильником другого терміну для президента Дмитра Медведєва.

Дмитро Джангіров,
УНІАН

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com