Декриміналізація» «криміналізаторів»

Анонсована «декриміналізація» статті 365 не вирішить жодної проблеми, які вже нажила для себе влада.

Правники з прокуратури порушили кримінальну справу проти Юлії Тимошенко за статтею 365 Кримінального кодексу не тому, що вона начебто вчинила злочин, а тому що ця стаття, на їх думку, більш за все підходила для вирішення завдання по усуненню лідера «Батьківщини» з політичної арени.

Звичайний ланцюг подій і діянь кримінального переслідування: злочин — його виявлення — слідство — суд — вирок був застосований навпаки.

З початку був названий вирок:

Перше — Юля має сісти років так на десять.

Друге — Юля має втратити підтримку своїх виборців.

Третє — Юля має втратити свої фінанси.

Виходячи з цього — треба було підібрати злочин, пов’язаний з її колишньою посадою прем’єра, яким вона причинила матеріальну шкоду народу, тобто кожному українцю, і за який її можна ув’язнити років на десять з конфіскацією майна чи відшкодуванням «особливо тяжких нас­лід­ків».

З двадцяти розділів Особливої частини Кримінального кодексу, що описує суспільно-небезпечні діяння, за вчинення яких держава карає злочинців, розділ сімнадцятий з назвою «ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ» був визнаний «експертами» для цього випадку самим слушним.

З чотирнадцяти статей цього розділу 365-я за терміном ув’язнення, диспозицією із завданням «істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб», забороною певний строк обіймати певні посади підійшла найкраще.

Єдиний «мінус» — від­сут­ність конфіскації було вирішено компенсувати цивільним позовом у кримінальній справі, заявлений особою, яка начебто отримала істотну шкоду від «злочинних діянь» — це вже відомі півтора мільярда гривень…

А далі прокурорські слідчі дали старт «криміналізації» діям колишнього прем’єра, вирішивши ігнорувати Конституцію, українські закони і верховенство права.

Мабуть з подачі прокурорського керівництва президент не втомлюється «співчувати» Юлії Володимирівні, яка опинилася в «заручниках» кримінальних законів редакціях 60-их років, що зовсім не відповідає дійсності.

Так, за нормами Кримінального кодексу 1960 року Тимошенко можна було притягнути до відповідальності тільки з 1993 року — з моменту введення в дію закону «Про державну службу», як «службову ( з 1995 року до 2001 року -”посадову”) особу, яка займає особливе відповідальне становище» і то — тільки за отримання хабара.

З початку 2007 року до травня 2008 року притягнути до кримінальної відповідальності члена Кабінету Міністрів України за «службові злочини» стає неможливим у зв’язку з дією закону «Про Кабінет Міністрів України», яким у статті 6 прямо прописано наступне:

«3. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство. Особливості проходження служби на цих посадах визначаються законом.

4. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах державної влади за статусом до посад членів Кабінету Міністрів України».

У 2008 році ця норма була змінена на менш категоричну редакцію — «посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство. «

Але ця редакція відразу була виправлена «регіоналами» з приходом до влади у 2010 році додатком: «…та законодавство про державну службу».

Суддя Конституційного Суду України Володимир Вознюк в окремій думці до рішення № 18-рп у справі про службових осіб під­приємств, установ та організацій так висловився з приводу визначення поняття «службова особа”: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62 Конституції України).

Не людина для держави, а держава для людини — така ідеологія чинної Конституції України. При «колізійності інтересів» людини і держави превалювати повинні інтереси людини.”

Тому абсолютно вірну оцінку надають цим ганебним процесам у демократичних країнах світу, коли заявляють саме про злочинну підміну політичної відповідальності колишніх міністрів уряду Тимошенко та її самої на кримінальну.

Тому єдиним справедливим і законним виходом з цієї ситуації є рішення апеляційного суду, винесене відповідно до чинного кримінального закону та Конституції України і ніяка «декриміналізація» для визволення Юлії Тимошенко та інших політв’язнів не потрібна.

“Декриміналізація» необхідна авторам цих гучних кримінальних справ для того, щоб уникнути відповідальності за злочини проти правосуддя, яка постає все реальнішою та реальнішою.

Юрій Гримчак, народний депутат, політична партія «Народна самооборона”