КРИЗА ЗОНИ ЄВРО

Тимчасовий стабілізаційний фонд ЄС був створений навесні минулого року в ім’я порятунку Греції від дефолту. Його обсяг склав 750 млрд. євро, де доля ЄС — 440 млрд. євро у вигляді гарантій країн єврозони, внесок МВФ — 250 млрд. і грошовий внесок з резервних засобів Єврокомісії — 60 млрд. євро. Передбачалося, що протягом трьох років фонд надаватиме фінансову підтримку проблемним країнам єврозони, щоб запобігти кризі усієї європейської економіки.

Проте вже після надання допомоги Ірландії засобами фонду на суму 85 млрд. євро (у листопаді 2010-го) і збереження напруженості в Греції стало зрозуміло, що ресурс фонду не впорається з викликами невщухаючої кризи. З тим, що фонд слід збільшувати і змінювати його статус з тимчасового на постійний, погодилися усі країни зони євро. Тому ще в травні 2011-го було вирішено збільшити обсяг європейської долі у фонді до 780 млрд. євро.

26 жовтня учасники саміту ЄС досягли угоди про розширення об’єму стабфонда до 1 трлн. євро. Голова Ради Європейського Союзу Ромпей пояснив, що ця сума — не нові фінансові вливання до фонду, а відображення складної системи банківських гарантій, під які фонд зможе притягати кредити на фінансових ринках. Нововведення дозволить стабфонду виступати в ролі страховика держоблігацій проблемних економік. І тоді у разі дефолту країни — члена єврозони фонд зможе частково відшкодовувати втрати. Також буде створена додаткова структура для залучення зарубіжних державних і приватних коштів для фінансування європейських стабілізаційних проектів.

Лідери ЄС прийняли непросте рішення — списати борги Греції, причому відразу на 50%.

Не готові до 50-процентних втрат кредитори (в основному це приватні банки) були досить непоступливі.

Як головний аргумент інвесторам намалювали перспективу банкрутства Греції, яка неминуче призведе до банкрутства тих же банків і інших інвестиційних організацій. Цікаво, що спочатку ідея списання грецьких боргів приватними інвесторами допускалася лише як «добровільний» вибір. Цього разу вибір був політичним. 

Інспектори від ЄЦБ, та МВФнадали експертну оцінку, згідно якої Афіни за останні три місяці виконали усі вимоги для отримання чергового транша фінансової допомоги. Він повинен був поступити в листопаді і скласти 8 млрд. євро. Але задовго до саміту стало зрозуміло, що економічна ситуація в Греції продовжує погіршуватися, соціальна напруга росте, тому грошей реально буде потрібно більше. На додаток до списання боргів Грецію наділили новим великим кредитом — ще 100 млрд. євро до 2014 року.

Зважаючи на виняткові обставини провідним банкам Європи наказано різко збільшити власний капітал протягом наступного року. Іншими словами, базовий мінімальний капітал банку повинен досягти 9% від його активів. І усе це — заради підвищення фінансової стійкості напередодні турбулентності, яка послідує чи то внаслідок списання грецьких боргів, чи то у разі можливого дефолту Греції або іншої країни із зони євро. До речі, структура боргу Греції така, що доля міжнародних кредиторів — МВФ, Єврокомісії і ЄЦБ складає близько 30%, 43% доводяться на інвестиційні фонди і 27% — на комерційні банки, серед яких половина, — грецькі, ірландські, португальські.

Збільшити власний капітал банки повинні спочатку самостійно, залучаючи кошти на фінансових ринках, або продаючи свої активи, або переводячи поточний прибуток у власний капітал.

***

На тлі глибокої фінансової кризи у єврозоні все більше голосів лунають на підтримку реформування валютного союзу та ЄС загалом.

Анонімний представник Єврокомісії повідомив мас-медіа, що у Брюсселі розглядають варіант створення дворівневої моделі розвитку Європи.

Офіційні особи усе спростовують: «У мене вже алергія на цю нісенітницю, яка має на меті посіяти розбрат у єврозоні. Єврозона -цілісний союз», — заявив Жан-Клод Юнкер, президент Єврогрупи, що опікується валютним союзом.

Втім газети ширять чутки, що Німеччина і Франція сформують ядро майбутньої системи. А Греція, Іспанія, Португалія, обтяжені великими боргами, складуть периферію і, можливо, залишать єврозону.  

 ***

Китай  вирішив не поспішати і виважено підійти до питання порятунку євро. Саме на цього азійського гіганта, у розпорядженні якого значні грошові кошти, покладала сподівання єврозона.

Китайські валютні резерви, за підрахунками, сягають 3 трлн 200 млрд доларів. Чверть з них у євро.

Накопичення цих активів — наслідок невпинного зростання китайського експорту, а також вдалої цінової політики товарів, на етикеткці яких міститься made in China. Свою роль у збіль­шенні грошових резервів відіграли невисокі зарплати, а також курс юаня, який штучно здешевлюють щодо долара та євро.

Найбільший торговельний партнер Китаю — Європейський Союз. Експортні операції з країн ЄС 2010 року сягнули 113 млрд євро, що на 38% більше у порівнянні з 2009.

Натомість імпортних операцій з Китаю до ЄС 2010-го здійснено на суму понад 280 млрд євро. Це на 31% більше порівняно з попереднім роком.

Таким чином, китайці зацікавлені у підтримці їхнього найкращого «клієнта».

За матеріалами сайтів