Копають під себе

Нещодавно голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв заявив, що Москва прагне «розколоти кримських татар», підготувати серед них нового, «проросійськи налаштованого» лідера, який би очолив Меджліс. Активно працює Москва також на заході України — на Закарпатті: роздмухує там русинський сепаратизм.

Політик додав, що спецслужби Росії — ФСБ і ГРУ — вважають кримських татар «великою небезпекою російським інтересам, тому що перешкоджають намірам зробити Крим частиною Росії».

Активно працює Москва також на заході України — на Закарпатті: роздмухує там русинський сепаратизм. Російські політтехнологи сподіваються, що «русинський рух» здатен «подорвать всю систему самообоснования украинской модели идентичности».

 Робота зі створення так званого четвертого східнослов’янського народу — русинів на Закарпатті — розпочалася в часи агонії Радянського Союзу. Русинів як окремий народ «відкрили» в тодішньому Інституті сло­в’янознавства і балканістики АН СРСР у Москві (нині Институт славяноведения РАН). Саме звідти до Ужгорода скеровано кадри, завданням яких було роздмухати «русинство» серед обласних керівників КПУ.

Американської аналітичної служби з питань геополітики Stratfor, зазначала: «Русини не діють самі, вони одержують допомогу і фінансову підтримку з Росії. Не таємниця, що Росія розвиває діяльність, спрямовану на розширення і поглиблення свого впливу в Україні». Якщо сепаратистські настрої відповідно підігріватимуть, то стратегічне розташування Закарпаття може призвести до «швидкої політичної дезінтеграції України з метою поставити її під контроль Кремля».

У жовтні 2008 року в Росії при Південному федеральному університеті в Ростові-на-Дону створено Центр україністики. Цьому можна б щиро радіти, але… Директор Центру Едуард Попов пояснює, якою «україністикою» займається його заклад. Ось його слова: в Україні «русины, как и остальные национальные меншинства, подвергаются насильственной украинизации, от которой стонут венгры, румыны, русские».

Насторожує те, що одним із перших заходів, організованих новоствореним Центром у грудні того ж таки 2008 року, була міжнародна конференція під назвою «Геноцид и культурный этноцид русинов Карпатской Руси (конец ХІХ — начало ХХ вв.). Частина матеріалів цієї конференції увійшла до збірника «Русины Карпатской Руси: проблемные вопросы истории и современность», виданого 2010 року.

У ростовському збірнику звертає на себе увагу промова Олега Неменського: «Выведение этнических делений внутри Русского мира на «под-русский» уровень, способное примирить этно-региональные идентификации восточных славян с их русскими корнями и их русской историей, позволило бы сберечь (а во многом и возродить) общерусское самосознание и выбить почву из-под идентификационных конфликтов, обычно возникающих особенно в последнее время». Не таємниця, що «ідентифікаційні конфлікти» плекає і роздмухує Росія, особливо в Криму і на Закарпатті. Участь у цьому беруть і російські дипломати, від заяв яких відгонить російським імпер-шовинізмом. 

Генеральний консул Росії у Львові Євген Гузєєв у вересні 2010 року закликав керівництво Росії фінансово підтримувати русинських сепаратистів на українському Закарпатті й обґрунтував своє занепокоєння «возможностью потери Подкарпатской Руси из орбиты Русского мира». Вся ця колотнеча воістину нагадує прислів’я: «Не рий яму сусідові, бо сам у неї ускочиш»...

 Іван Гвать,
дослідник, публіцист