Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

То в чому ж секрет?

Науковці з різних країн вже давно намагаються розгадати секрет скрипок відомих італійських майстрів 17-18 століть. Тепер французькі й американські дослідники стверджують, що ніякого секрету нема, а вся річ у психології.

Страдиварі, Аматі, Гварнері… На виготовлених ними скрипках завжди грали — і грають й донині — найвидатніші музиканти світу. І хоча кожен такий інструмент коштує мільйони доларів, тобто в сто разів більше, ніж найкраща сучасна скрипка, найвидатніші скрипалі сучасності без вагань віддають перевагу інструментам саме Страдиварі або Гварнері. Але творіння великих італійських майстрів минулого викликають пильний інтерес не лише в колекціонерів і музикантів, а й у дослідників. Вони давно намагаються розгадати таємницю унікального звуку, який, як вважається, притаманний цим інструментам.

Гіпотез і здогадів не бракує: одні говорять про певні особливості форм старовинних скрипок, інші — про використання якоїсь унікальної деревини, треті — про спеціальні мастила, якими їх просочували проти жуків-деревоїдів, ще інші — про рецептуру лаку. Було проведено безліч експериментів: виміряно акустичні параметри, проведено хімічні аналізи. І ось нещодавно група французьких та американських науковців несподівано запитала себе: а чи був хлопчик? Тобто — чи існує насправді це унікальне звучання старовинних скрипок? Чи вся справа виключно в психології, в тому, що людина легко піддається загальній думці?

Темна кімната, чорні окуляри і… скрипка

Для відповіді на це запитання група науковців на чолі з Клаудією Фритц з паризького університету звернулася до учасників міжнародного конкурсу скрипалів, що проходив у США, з проханням взяти участь у науковому експерименті. Його проводили так званим сліпим методом: музикантів заводили в темну кімнату, одягали світлонепроникні окуляри і пропонували по черзі зіграти на шести різних скрипках, а тоді оцінити якість звучання. Учасники експерименту (загалом 21) були професійними скрипалями віком від 20 до 65 років зі стажем гри на скрипці від 15 до 61 року. Вартість їхніх власних інструментів коливається в межах від 1400 до 7 700 000 євро, серед них — і творіння Гварнері і Страдиварі.

 

«Сліпий» експеримент

Однак під час експерименту музикантам довелося грати на незнайомих скрипках. Серед шести запропонованих інструментів — три були старовинними італійськими і три сучасні, високоякісні, з виразним звучанням. Ринкова вартість трьох старих скрипок становила в сумі близько 10 мільйонів доларів, перевищуючи сумарну вартість трьох нових приблизно в сто разів. Для чистоти експерименту дослідники навіть обприскали скрипки парфумами, аби специфічний запах деревини не виказав походження інструмента.

 

Страдиварі проти сучасників

Експеримент проводився у два етапи. На першому музикантам запропонували пограти по черзі на двох інструментах — по одній хвилині на кожному. Після цього їх запитали, який їм більше сподобався. Один з двох інструментів був старою скрипкою, другий — новою. Але учасники експерименту про це не знали. Підсумки дуже здивували дослідників: музиканти здебільшого віддавали перевагу новим інструментам. Найчастіше негативно оцінювалася одна із скрипок роботи Страдиварі…

Аби перевірити, наскільки судження музикантів стабільні, кожному з них запропонували повторно оцінити двійко скрипок, яке він вже оцінював раніше. 11 учасників підтвердили свій попередній вердикт, десять віддали перевагу іншому інструментові. На думку дослідників, це свідчить про те, що відмінності в якості звуку старих і нових скрипок доволі малі, тож оцінка звучання має радше випадковий характер.

 

Ореол ексклюзивності

На другому етапі експерименту музикантам дали можливість більш ґрунтовно ознайомитися з усіма шістьма інструментами. Упродовж 20 хвилин вони могли грати на будь-якому з них, довільно змінювати і знову повертатися до попереднього. Наприкінці вони мали сказати, якій із скрипок вони віддали б перевагу. І знову визначити лідерів не вдалося. Кожен з інструментів виявився фаворитом щонайменше одного з учасників експерименту. Лише одна нова скрипка з незначним відривом вирвалася вперед, а вже згадана скрипка Страдиварі була оцінена нижче середнього.

Таким чином, результати цього суто наукового досліду, опубліковані в американському журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, не дають підстав говорити про переваги старих скрипок італійських майстрів над якісними сучасними інструментами. Схоже, що вагомий фактор, який змушує всіх із захватом відгукуватися про скрипки Страдиварі, Гварнері й Аматі, — це ореол ексклюзивності, престижності й унікальності, який їх оточує.

Німецька Хвиля

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com