СВІТОВИЙ СТОП-КРАН РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

Нині дедалі популярнішим стає світовий диспут з приводу причин глобальної кризи. До нього долучаються економісти, політики, футурологи, журналісти. Кожен демонструє своє бачення проблеми. Економічний аналітик Марина БОЙКОВА пропонує свій погляд на проблему і вказує на шлях подолання кризи:  змінити систему розподілу прибутків у суспільстві. Україна, на жаль, нині перебуває у стадії розвитку, коли прірва між багатими і бідними не просто глибока, вона уже бездонна.

Відомо, що платоспроможний попит широких верств населення забезпечує левову частку внутрішнього споживання (в Україні — 70 %). Його можна і потрібно формувати не тільки високою заробітною платою, але й соціальними гарантіями та виплатами із бюджету держави, зниженнями податків для бідних з одночасним їх підняттям за прогресивною шкалою для багатих та введенням спеціальних податків на капітал і розкіш. Суттєву роль грає і добродійність, окремі прояви якої ми спостерігаємо навіть у великих розмірах. Так, Білл Гейтс умовив 49 відомих американських мільярдерів пожертвувати половину своїх статків на благочинність. В США, Німеччині, других країнах озвучені добровільні пропозиції багатіїв платити більші податки, ніж визначені чинним законодавством. Навіть в Україні деякі олігархи (наприклад, Порошенко, Пінчук) вже заявляють про необхідність ділитися доходами більш щедріше.

Але в масовому порядку капіталісти ніколи не підуть на добровільне і постійне підвищення зарплати своїм працівникам, на збільшення собі податків, на перерозподіл накопичених багатств. Цього не дозволить домінування власних інтересів над суспільними і перспективними. Тому й закономірно затягують зашморг на шиї капіталізму самі капіталісти своєю непереборною жагою до швидкого збагачення будь-якими способами, включаючи аморальні, згубними як для суспільства, природи. К.Маркс мав рацію, коли говорив, що немає такого злочину, на який не піде капітал задля власного високого прибуткового відсотка.

Отже, органічно притаманна капіталізму хижацька поведінка виключає масові прояви добровільної справедливості, гуманності, людяності в приватному розподілі прибутків виробництва, що носить суспільний характер. Реальний шлях до  вирішення цього основного протиріччя капіталізму — в примусовому державному регулюванні доходів громадян.

Еволюційний розвиток капіталізму об’єктивно йде шляхом розширення регулюючих функцій держави задля більш справедливого перерозподілу загальнонаціонального «пирога», посилення соціальної захищеності і підвищення рівня життя всіх громадян. Як результат, вже сьогодні в розвинутих державах на соціальні цілі і боротьбу з бідністю спрямовується більше 40 % всіх бюджетних коштів. В кінцевому підсумку, це підвищує платоспроможний попит населення, а відтак, стимулює розвиток капіталістичного виробництва та пом’якшує його кризи.

Проте слід зазначити, що бездумне просте роздавання грошей малозабезпеченим громадянам, які можуть, але з тих чи інших об’єктивних чи суб’єк­тивних причин не працюють, — небезпечне. Адже це веде до пригнічення трудової мотивації, до виродження людей, до зростання чисельності відкрито паразитуючих на гуманності суспільства «професійних бідняків». Дивлячись на їх безнатужне і при цьому цілком прийнятне життя, не бажають працювати навіть ті, в кого є робота або її можуть легко знайти.

Особливо це стосується молодого покоління некорінних громадян, специфічних етнічних прошарків, міг­рантів, число яких в таких умовах швидко зростає. А отже, збільшуються витрати на їх утримання за рахунок скорочення інвестиційних можливостей держави, в т.ч. по створенню нових робочих місць. В кінцевому підсумку, як свідчить досвід розвинених країн, політика розбещення працездатних громадян приведе до дискредитації красивих ідей гуманізму, соціальної рівності, мультикультурності, капіталізму з людським обличчям тощо. Надмірний гуманізм небезпечний, адже ліки від отрути відрізняються дозою.

Підвищити соціальну справедливість у розподілі доходів ринкової економіки, скоротити штати бюрократів-паразитів, змусити їх працювати на суспільство, створити міцний середній клас, підняти платоспроможний попит на товари і послуги — ось ефективний шлях ліквідації другої системної причини циклічних криз.

Але така, позитивна в цілому для суспільства, еволюція капіталізму можлива лише в насправді демократичних країнах. Тільки в них пересічні громадяни зможуть реально впливати на владу і вона змушена розробляти та приймати рішення на користь всьому народу, а в кінцевому підсумку — на благо капіталізму всупереч сіюхвилинним інтересам олігархічних кланів. Саме за допомогою демократичного владного механізму відповідними скороченнями апарату управління, встановленням нормативних співвідношень і рівнів зарплат, прогресивною шкалою оподаткування надмірних доходів, витрат, капіталів, успадкувань народ гарантовано змусить уряд і капіталістів справедливо ділитися прибутками, складати соціально орієнтований бюджет, бережливо використовувати природні ресурси, берегти довкілля.

Це не тільки сприятиме розрішенню основного протиріччя капіталізму, але й поставить надійну перепону домінуючій сьогодні надмірній споживацькій ідеології, жахливій нерівності в рівні споживання, які неминуче ведуть до криз, виснаження ресурсів і довкілля, до краху природи і суспільства. 

В індустріально розвинутих державах світу (так званому «золотому міль­ярді») проживає близько 15 % населення планети. Вони виробляють 76 % світового ВВП, а споживають 86 %. В державах з середнім доходом проживає біля 3,3 млрд. людей і продукується 20,7 % ВВП, в бідних — 2,7 млрд. чоловік і тільки 3,3 % світового ВВП. Причому, левову частку доходів в усіх державах мають олігархічні клани.

Для забезпечення споживання всього людства на сьогоднішньому рівні «золотого мільярду» вже потрібні ресурси трьох наших планет. Тому кричуща матеріальна нерівність, гіпертрофована споживацька ідеологія і практика не тільки аморальна, але й згубна для капіталізму, природи і людства. Розрив в доходах між багатими і бідними державами світу постійно збільшується. Так, в 1820 році він становив 3:1, в 1913 — 11:1, в 1950 — 35:1, 1973 — 44:1, 1992 — 72:1, 2002 — 75:1. За даними журналу Forbes в 2007 році 497 мільярдерів світу (~ 0,000008 % всього населення) мали статки в $ 3,5 трлн. (2 % ВВП). Показовою і характерною для всього світу є ситуація в США — оплоті капіталізму. З 1980 року доходи самих багатих 10% американців збільшилися в 4 рази, тоді як решти 90% зменшилися. Знизився навіть рівень зарплати пересічних американців. Сьогодні він нижчий, ніж в 70-ті роки, не дивлячись на те, що продуктивність праці за цей період зросла на 50 %. Зате зарплата директорів підприємств зросла неймовірно. Якщо в 1990 році вона перевищувала середню в 70 разів, то сьогодні — в 325 разів. Середній дохід най­більш багатих 400 американських сімей лише з 1992 по 2007 рік збільшився в п’ять раз — з $ 16 млн. до $ 87 млн. в рік. І це в той час, як 47,4 млн. громадян жили нижче офіційного рівня бідності, а 37,2 млн. (кожний восьмий) рятувалися від голоду продовольчими талонами. Ще гірше становище склалося після початку кризи 2008 року.

Поляризація доходів досягла захмарної межі і продовжує збільшуватися. «Середній клас — мертвий. США створили двокласове суспільство (багатих-бідних — авт.), що саморозвивається», — пише американський автор Хіршхорм. В результаті рецесії пересічні американці стали витрачати на 21% менше на одяг, на 22 % — на харчування, на 44 % — на домашню техніку. В той же час, за даними соціологічної служби Gallup, багата верхівка збільшила свої витрати на 33 %.

Жахливі експлуатація, нерівність і несправедливість розвалюють капіталізм, суспільство і природу не тільки в США, але й у всьому світі. Особливо в Україні, де негативні явища і соціальна реакція на них каталізуються неконституційною «прихватазицією» загальнонародної власності, відкритим грабунком надр та інших природних багатств, офшорами, несплатою податків, нечуваною корупцією, неефективною правоохоронною системою, фактичною відсутністю будь-якого впливу на владу зі сторони громадян.

Так, генеральний секретар Національної конфедерації профсоюзів України Петро Петриченко заявив, що сотня сімей захопили 2/3 всіх багатств України. Розшарування ще більше посилилось в 2011 році і така ситуація, за його словами, є справжнім соціальним расизмом.

Цікаво, що навіть економічно успішний Китай турбує невеликий, але наростаючий з розвитком капіталізму розрив в доходах населення, який вже гальмує розвиток країни. Про це заявив прем’єр Вень Цзябао в своєму виступі в Домі народних зборів, підводячи підсумки роботи Уряду за 2009 рік. В сказаному проявились традиційна китайська мудрість і завбачливість.

Рано чи пізно «земляни», приперті фінансово-економічними, ресурсними, природно-кліматичними, енергетичними кризами, змушені будуть відмовитися від сьогоднішньої концепції необмеженого та жахливо несправедливого споживання і детермінованого цим постійного росту затратної економіки.

Суспільство може і буде вдосконалюватися лише в умовах справжньої демократії на засадах приватної власності, справедливого розподілу доходів виробництва по труду і бережливості.

Відхід від домінування споживацької ідеології є надзвичайно актуальним важелем боротьби з кризами капіталізму.