ЩЕ МОЖНА ВБЕРЕГТИСЯ

В Україні давно фіксується збільшення захворюваності на рак стравоходу, що, очевидно, пов’язане з низькою якістю продуктів і якимись шкідливими речовинами у їх складі.

Рак стравоходу — це злоякісне захворювання, при якому в тканинах стравоходу з’являються пухлинні клітини. Він відноситься до частих форм злоякісних пухлин (5-7%), виникаючи значно частіше у чоловіків, головним чином в зрілому і літньому віці. Найчастіше рак вражає нижній і середній відділи стравоходу.

Як і інші пухлини слизових оболонок верхнього відділу травного тракту, рак стравоходу частіше має плоскоклітинну будову. На 2 місці по частоті знаходиться аденокарцинома, що найчастіше розвивається у пацієнтів із стравоходом Берретта.

До зовнішніх чинників, сприяючих розвитку раку стравоходу, відносять неправильне харчування, зокрема зловживання дуже гарячою їжею, а також куріння, зловживання алкоголем. Куріння збільшує ризик розвитку захворювання у 2-4 рази. Зловживання алкоголем — в 12 разів.

Ризик захворювання підвищується при дефіциті вітамінів, особливо А і З, опіку лугом (навіть через багато років після дії).

Передраковими захворюваннями можна вважати ахалазію стравоходу, стравохід Берретта (ризик наступного розвитку карциноми — 10%).

Завважена роль географічних чинників. Частота карцином в 400 разів більше у деяких районах Китаю і Ірану, що, можливо, обумовлено включенням в дієту великої кількості маринованої їжі, нітрозамінів, плісневих грибів і зменшеним змістом в раціоні селену, свіжих фруктів і овочів.

Клінічна картина раку стравоходу досить яскрава. Перша скарга хворого — відчуття утруднення проходження грубої їжі по стравоходу. Цей симптом, що іменується дисфагією, спочатку виражений нерізко, і тому самі хворі і лікарі не надають йому належного значення, відносячи його появу за рахунок травми стравоходу грубою грудкою їжі або кісткою. Скоро до дискомфорту долучаються загрудинні болі, іноді пекучого характеру, що означають поширення пухлини за межі стінки стравоходу. Рідше больові відчуття випереджають дисфагію.

Хворі починають уникати особливо твердої їжі (хліб, м’ясо, яблука, картопля), удаючись до протертої, перемеленої їжі, потім в обмежуються тільки рідкими продуктами — молоком, вершками, бульйоном. Починається прогресивне схуднення, що нерідко доходить до повної кахексії. Надалі настає повна непрохідність стравоходу, і усе, що хворий приймає, викидається назад (відрижки, стравохідна блювота). При застої їжі в стравоході з’являється запах з рота.

При ураженні органів грудної порожнини можуть з’являтися характерні симптоми, залежні від залучення в пухлинній процес тих або інших органів: тупі болі в грудях, задишка, тахікардія після їжі, зміна тембру голосу, напади кашлю, набрякання надключичної ямки.

Загальні неспецифічні симптоми: адинамія, стомлюваність, апатія, схуднення, безпричинний субфебрилітет.

Рак стравоходу метастазує як лімфогенним шляхом — в лімфатичні вузли середостіння і лівої надключичної області, так і по кровоносних шляхах, найчастіше вражаючи печінку (20%), легені (10%), кісткову систему, головний мозок.

Для раку шийного відділу стравоходу характерне раннє метастазування в середньостіння, клітинні простори шиї, надключичні області. Рак грудного відділу стравоходу метастазує по ходу лімфатичних просторів підслизової оболонки стравоходу, в лімфатичні вузли середостіння і навколохарчовідну клітковину. Рак нижнього відділу стравоходу метастазує в лімфатичні вузли верхнього відділу малого сальника. Для запущених форм усіх локалізацій характерні метастази в лівій надключичній області.

Метастазування рідко грає головну роль в причинах смерті, основний вплив робить прогресуюче загальне виснаження на грунті поширення первинної пухлини.

Рецидиви раку стравоходу настають внаслідок недостатнього радикалізму операції або при невдалій променевій терапії.

Вказані симптоми, виражені навіть в самій незначній мірі, повинні викликати найсерйознішу підозру на наявність раку.

Лабораторні дослідження не грають великої ролі в розпізнаванні раку стравоходу, бо анемія настає зазвичай пізно. Швидше спостерігають помилкове підвищення вмісту гемоглобіну за рахунок згущування крові при порушенні живлення і обезводнення хворих.

Діагностичні заходи полягають в першу чергу в рентгенологічному обстеженні, при якому виявляють звуження просвіту стравоходу з нерівними контурами. Вище за звуження стравохід зазвичай дещо розширений. Іноді ступінь звуження така велика, що навіть рідкий барій дуже тонкою цівкою насилу проходить в шлунок.

Другий основний метод дослідження — езофагоскопія, що дає можливість  побачити в просвіті стравоходу пухлину або звужену ділянку, оцінити поширеність і міру звуження. Іноді тільки стійкість рентгенологічної і езофагоскопічної картини дозволяє відрізнити рак стравоходу від його спазму, при якому мимоволі або після введення антиспастичних засобів звуження зникає і відновлюються нормальний просвіт і про­хід­ність стравоходу. Завершуючий етап діагностики — біопсія.

З метою з’ясування міри поширеності пухлинного зростання, оцінки місцевого поширення пухлини по лімфатичних судинах, а також для виявлення можливих віддалених метастазів можливе застосування комп’ютерної томографії (КТ). Бронхоскопію виконують для оцінки можливості проростання пухлини в трахеобронхіальне дерево. У діагностично складних випадках можливе застосування медіастиноскопії.

Радикальне лікування раку стравоходу може бути проведене двома методами. Чисте променеве лікування методом дистанційної гамма-терапії дає певні задовільні результати. Те ж відноситься і до чисто хірургічного лікування.

Хіміотерапія практично не чинить впливу на тривалість життя хворих. Більш обнадійливі результати отримані при поєднаннях хіміо- і променевої терапії. Хіміотерапія і променева терапія, що проводиться перед операцією, зменшує розміри пухлини і покращує віддалені результати оперативного лікування.

Спостережувані у ряду хворих невдачі спонукали останнім часом ширше удаватися до комбінованого лікування. На першому етапі проводять дистанційні гамма-терапію і після 2-3-тижневого інтервалу виконують оперативне втручання.

Основою профілактики усіх форм раку (у тому числі і раку стравоходу) є своєчасне виявлення і лікування передракових захворювань (в даному випадку — ахалазії стравоходу, стравоходу Берретта), а так саме виявлення раку на ранніх стадіях, що дає можливість провести успішне радикальне лікування.

Тому необхідно систематично проходити профілактичні огляди і повідомляти лікаря про будь-які порушення здоров’я, утруднення ковтання, проходження грубої їжі. Оскільки до зовнішніх чинників, сприяючих розвитку раку стравоходу, відносять неправильне харчування (зловживання дуже гарячіше, маринованою їжею, дефіцит вітамінів А і С), а також куріння і зловживання алкоголем. Тож з профілактичною метою доцільно відмовитися від шкідливих звичок і нормалізувати харчування.