Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

На дружньому фронті все без змін

Президенти Росії і України Володимир Путін і Віктор Янукович підписали у Ялті спільну заяву про делімітацію морського простору в Азовському і Чорному морях. Церемонія підписання документів пройшла в Лівадійському палаці.  «Сторони вважають важливими здійснити делімітації морських просторів в Азовському і Чорному морях, а також в Керченській протоці, у дусі дружби, добросусідства і стратегічного партнерства, з урахуванням законних інтересів обох держав», — відзначається в спільній заяві президентів. 

В зв’язку з цим сторони виходять з доцільності після досягнення згоди по усіх згаданих просторів укласти відповідну двосторонню угоду. У документі також відзначається намір сторін забезпечити співпрацю в Азово-керченській акваторії, включаючи стабільну роботу і розвиток Керчь-Енікальского каналу шляхом створення українсько-російської корпорації по управлінню цією судноплавною артерією. 

Переговори по делімітації морського кордону тривають вже декілька років. Позиція України по морському кордону полягає в тому, що між колишніми радянськими республіками — РРФСР і УРСР — була адміністративна межа, яка проходила за косою Тузла у морі. Росія, у свою чергу, відмічає, що в Радянському Союзі між союзними республіками по акваторії внутрішніх морських вод адміністративні межі не встановлювалися, тому не було і немає ніяких легітимних документів союзного або республіканського рівня, які фіксували б лінію розмежування у водах Азовського моря і Керченської протоки.  Хоча при розподілі територіальних вод з Естонією Росія погодилася на поділ акваторії згідно з адміністративними кордонами між радянськими республіками. Наявність подвійних стандартів при розгляді ідентичної ситуації.

Росія досіль не визнавала встановлену українською стороною в 1999 році в односторонньому порядку лінію охорони державного кордону в цих водах. У 1991 році, після розпаду СРСР, Україна визначила свою морську межу по лінії промоїни між Краснодарським краєм і островом Тузла. Після цього судноплавна частина Керченської протоки опинилася на українській стороні.  Затяжна суперечка за Тузлу, будівництво на острові оборонних споруд, укріплення берега і розташування там українського прикордонного посту дало зрозуміти керівництву Росії,що ніяких прикордонних поступок з боку України не буде. Тоді Росія спровокуала конфлікт безглуздим з економічної точки зору будівництвом дамби від узбережжя Кубані до острова Тузла, що було сприйнято Україною як загроза безпеці. Якщо порівнювати стан справ багаторічної давнини і теперішні результати, то навіть така декларація є фактичною поступкою з боку Росії, бо декларативна делімітація морського кордону східніше Тузли означає, що Росія вже не претендує на острів і Керченську протоку. Це є велики позитив для України і стартова можливість добитися щонайшвидшого закріплення декларації у повномасштабному документі.

Сторони декларували також створення спільного підприємства, яке здійснюватиме забезпечення судоплавства в Керченській протоці. А поки Росії доведеться платити за прохід своїх суден українською територією.

У присутності двох лідерів було також підписано угоду про взаємодію при попередженні надзвичайних ситуацій, пов’язаних з діяльністю військових формувань Чорноморського флоту Росії на території України і ліквідації їх наслідків. 

Свої підписи під документом поставили глави МЗС двох країн Сергій Лавров і Костянтин Грищенко. В той же час, прес-служба Президента України не уточнює деталі угод.

На перемовинах в Ялті йшлося також про нафтоносний район Палласа. Україна мріє про розробку цього родовища, але обмежена в грошах. Експерти вважають, що тут йтиметься про право передачі нафтоносного району у концесію зарубіжній фірмі. Тому чітке розмежування кордонів і обопільна згода двох власників родовища має неабияке значення на перспективу.

До речі, В.Путін перед тим, як зустрітися з В.Януковичем, не лише побалакав з російськими байкерами, а й показово заїхав у гості до В.Медведчука, з яким, очевидно, пов’язує якусь перспективу у долученні України до Євразійського союзу.

Путін є хресним батьком дочки Медведчука Дар’ї і очевидно мріє залучити колишнього керівника апарату Л.Кучми до свого плану нового устрою пострадянського простору.

Не даремно В.Медведчук розгорнув серйозну більд-бордну активність по всій Україні. Там, його змучене політичними поразками обличчя, агітує за якийсь «украинский вибор». Від такого нав’язливого ігнорування української мови в столиці України вже нидіє серце. Ба більше. Лідер громадського руху «Український вибір»  Медведчук мріє про перехід України до федеративного устрою. Він вже має «алгоритм зміни державного устрою й строки реалізації проекту». «Федералізація нашої країни — це єдині й безальтернативні ліки проти її розколу, погроза й реальність якого існують»,- заявив Медведчук, запропонувавши створити оргкомітет по напрацюванні концепції законодавства про федеративний устрій України.

Цей проект виглядає якось дивно і відсторонено від суспільної думки. Населення України, здається, абсролютно не переймається ідеями і «вибором» Медведчука, якого вважають битою картою навіть колишні однодумці. Наврядчи партія влади буде допомогати цій людині втілювати в життя свої «грандіозні» плани по дезін­теграції України. Це діаметрально протилежний для команди В.Януковича план розвитку. Тривалий час новий президент вибудовував вертикаль влади, незалежну від регіональних уподобань, бізнес  відданих владі олігархів охопив і захопив нові регіони в Україні і продовжує свій поступ. Тож наразі плани федералізації напряму зашкодять такому поступу.

Міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога відзначає, що члени російської делегації на зустрічі у Ялті поводилися невиховано й застосували «тактику примусу». «Вчора був на комісії з росіянами. Враження похмурі. Багато невихованості, від цього гостинних українців трясло», — написав він у своєму Facebook. «Президент Путін перебрав допустимі ліміти запізнення. Поїхав до байкерів і їхніх бойових подруг, цим показав пріоритети...», — зазначив Балога. За словами голови МНС, «взагалі, нових ідей росіяни не привезли».

«...Мислення залишилося те саме: «Ми дотуємо Україну на мільярди доларів знижкою на газ». «Україна має вигідну ціну на російський газ». Може, це говорилося для Нижнього Тагіла чи Вятки? Києву слухати таке вже не цікаво...», — написав Балога. «Про Митний союз і ЄЕП. Тут росіяни застосували свою тактику прінуждєнія. Так ніби це треба не їм, а нам. Знайшли прекрасний приклад — Білорусь. Явно не розуміють, що українцям це не орієнтир. Мабуть, далі думають, що Україна спить і бачить себе в неоСССР. Щось там у них в підходах явно застопорилося», — додав він. На думку Балоги, «так справи не робляться».

«Сусіди, які один одного поважають, в усьому ведуть себе поважно. Українська сторона показала, що вважає Росію партнером. Що показала Росія? Мені особисто нічого нового», — зазначив Балога.

Така відвертість одного з українських міністрів демонструє наявність в українському істеблішменті певної кількості людей, які незадоволені зверхнім відношенням Росії до України і мають певну національну гордість. Окрім того стабільну стійкість у переговорах з північною сусідкою демонструє і президент України В.Янукович. Він вважає перспективною співпрацю з Митним союзом на секторальном рівні: «З Митним союзом ми сьогодні прагнемо збудувати такі стосунки, які будуть взаємовигідними... Сьогодні я вніс пропозицію, щоб ми почали на секторальном рівні нашу економічну інтеграцію. Я думаю, це хороша перспектива», - сказав В.Янукович.

Президент Росії Володимир Путін після зустрічі з українським колегою Віктором Януковичем заявив, що Москва ніколи не нав’язуватиме Києву необхідність приєднання до Митного союзу і в Україні повинні визначитися самостійно.

Хоч як би там було, але Віктор Янукович ще раз продемонстрував доволі незалежну лінію поведінки у перемовинах з В.Путіним. Президент України вочевидь не бачить державу в обіймах ні Євразійського, ні навіть Митного союзів.

В основі тривалих і нудних перемовин з пустими деклараціями лежить одне-єдине питання — ціна на газ для України. Тут можливі якісь тимчасові поступки з боку України, але вони не призведуть до обмеження українського суверенітету і питання по визначенню морської межі на схід від Тузли тому прямий доказ. А от у гуманітарній сфері влада демонструє готовність до поступок і це боляче сприймається переважною кількістю українців. Чи оцінить північний сусіда такі реверанси — велике питання. А поки можна перепочити без валідолу. Влада нічого не здала...

Підготував
Андрій ГУСЄВ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com