Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
На дружньому фронті все без змінПрезиденти Росії і України Володимир Путін і Віктор Янукович підписали у Ялті спільну заяву про делімітацію морського простору в Азовському і Чорному морях. Церемонія підписання документів пройшла в Лівадійському палаці. «Сторони вважають важливими здійснити делімітації морських просторів в Азовському і Чорному морях, а також в Керченській протоці, у дусі дружби, добросусідства і стратегічного партнерства, з урахуванням законних інтересів обох держав», — відзначається в спільній заяві президентів. В зв’язку з цим сторони виходять з доцільності після досягнення згоди по усіх згаданих просторів укласти відповідну двосторонню угоду. У документі також відзначається намір сторін забезпечити співпрацю в Азово-керченській акваторії, включаючи стабільну роботу і розвиток Керчь-Енікальского каналу шляхом створення українсько-російської корпорації по управлінню цією судноплавною артерією. Переговори по делімітації морського кордону тривають вже декілька років. Позиція України по морському кордону полягає в тому, що між колишніми радянськими республіками — РРФСР і УРСР — була адміністративна межа, яка проходила за косою Тузла у морі. Росія, у свою чергу, відмічає, що в Радянському Союзі між союзними республіками по акваторії внутрішніх морських вод адміністративні межі не встановлювалися, тому не було і немає ніяких легітимних документів союзного або республіканського рівня, які фіксували б лінію розмежування у водах Азовського моря і Керченської протоки. Хоча при розподілі територіальних вод з Естонією Росія погодилася на поділ акваторії згідно з адміністративними кордонами між радянськими республіками. Наявність подвійних стандартів при розгляді ідентичної ситуації. Росія досіль не визнавала встановлену українською стороною в 1999 році в односторонньому порядку лінію охорони державного кордону в цих водах. У 1991 році, після розпаду СРСР, Україна визначила свою морську межу по лінії промоїни між Краснодарським краєм і островом Тузла. Після цього судноплавна частина Керченської протоки опинилася на українській стороні. Затяжна суперечка за Тузлу, будівництво на острові оборонних споруд, укріплення берега і розташування там українського прикордонного посту дало зрозуміти керівництву Росії,що ніяких прикордонних поступок з боку України не буде. Тоді Росія спровокуала конфлікт безглуздим з економічної точки зору будівництвом дамби від узбережжя Кубані до острова Тузла, що було сприйнято Україною як загроза безпеці. Якщо порівнювати стан справ багаторічної давнини і теперішні результати, то навіть така декларація є фактичною поступкою з боку Росії, бо декларативна делімітація морського кордону східніше Тузли означає, що Росія вже не претендує на острів і Керченську протоку. Це є велики позитив для України і стартова можливість добитися щонайшвидшого закріплення декларації у повномасштабному документі. Сторони декларували також створення спільного підприємства, яке здійснюватиме забезпечення судоплавства в Керченській протоці. А поки Росії доведеться платити за прохід своїх суден українською територією. У присутності двох лідерів було також підписано угоду про взаємодію при попередженні надзвичайних ситуацій, пов’язаних з діяльністю військових формувань Чорноморського флоту Росії на території України і ліквідації їх наслідків. Свої підписи під документом поставили глави МЗС двох країн Сергій Лавров і Костянтин Грищенко. В той же час, прес-служба Президента України не уточнює деталі угод. На перемовинах в Ялті йшлося також про нафтоносний район Палласа. Україна мріє про розробку цього родовища, але обмежена в грошах. Експерти вважають, що тут йтиметься про право передачі нафтоносного району у концесію зарубіжній фірмі. Тому чітке розмежування кордонів і обопільна згода двох власників родовища має неабияке значення на перспективу. До речі, В.Путін перед тим, як зустрітися з В.Януковичем, не лише побалакав з російськими байкерами, а й показово заїхав у гості до В.Медведчука, з яким, очевидно, пов’язує якусь перспективу у долученні України до Євразійського союзу. Путін є хресним батьком дочки Медведчука Дар’ї і очевидно мріє залучити колишнього керівника апарату Л.Кучми до свого плану нового устрою пострадянського простору. Не даремно В.Медведчук розгорнув серйозну більд-бордну активність по всій Україні. Там, його змучене політичними поразками обличчя, агітує за якийсь «украинский вибор». Від такого нав’язливого ігнорування української мови в столиці України вже нидіє серце. Ба більше. Лідер громадського руху «Український вибір» Медведчук мріє про перехід України до федеративного устрою. Він вже має «алгоритм зміни державного устрою й строки реалізації проекту». «Федералізація нашої країни — це єдині й безальтернативні ліки проти її розколу, погроза й реальність якого існують»,- заявив Медведчук, запропонувавши створити оргкомітет по напрацюванні концепції законодавства про федеративний устрій України. Цей проект виглядає якось дивно і відсторонено від суспільної думки. Населення України, здається, абсролютно не переймається ідеями і «вибором» Медведчука, якого вважають битою картою навіть колишні однодумці. Наврядчи партія влади буде допомогати цій людині втілювати в життя свої «грандіозні» плани по дезінтеграції України. Це діаметрально протилежний для команди В.Януковича план розвитку. Тривалий час новий президент вибудовував вертикаль влади, незалежну від регіональних уподобань, бізнес відданих владі олігархів охопив і захопив нові регіони в Україні і продовжує свій поступ. Тож наразі плани федералізації напряму зашкодять такому поступу. Міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога відзначає, що члени російської делегації на зустрічі у Ялті поводилися невиховано й застосували «тактику примусу». «Вчора був на комісії з росіянами. Враження похмурі. Багато невихованості, від цього гостинних українців трясло», — написав він у своєму Facebook. «Президент Путін перебрав допустимі ліміти запізнення. Поїхав до байкерів і їхніх бойових подруг, цим показав пріоритети...», — зазначив Балога. За словами голови МНС, «взагалі, нових ідей росіяни не привезли». «...Мислення залишилося те саме: «Ми дотуємо Україну на мільярди доларів знижкою на газ». «Україна має вигідну ціну на російський газ». Може, це говорилося для Нижнього Тагіла чи Вятки? Києву слухати таке вже не цікаво...», — написав Балога. «Про Митний союз і ЄЕП. Тут росіяни застосували свою тактику прінуждєнія. Так ніби це треба не їм, а нам. Знайшли прекрасний приклад — Білорусь. Явно не розуміють, що українцям це не орієнтир. Мабуть, далі думають, що Україна спить і бачить себе в неоСССР. Щось там у них в підходах явно застопорилося», — додав він. На думку Балоги, «так справи не робляться». «Сусіди, які один одного поважають, в усьому ведуть себе поважно. Українська сторона показала, що вважає Росію партнером. Що показала Росія? Мені особисто нічого нового», — зазначив Балога. Така відвертість одного з українських міністрів демонструє наявність в українському істеблішменті певної кількості людей, які незадоволені зверхнім відношенням Росії до України і мають певну національну гордість. Окрім того стабільну стійкість у переговорах з північною сусідкою демонструє і президент України В.Янукович. Він вважає перспективною співпрацю з Митним союзом на секторальном рівні: «З Митним союзом ми сьогодні прагнемо збудувати такі стосунки, які будуть взаємовигідними... Сьогодні я вніс пропозицію, щоб ми почали на секторальном рівні нашу економічну інтеграцію. Я думаю, це хороша перспектива», - сказав В.Янукович. Президент Росії Володимир Путін після зустрічі з українським колегою Віктором Януковичем заявив, що Москва ніколи не нав’язуватиме Києву необхідність приєднання до Митного союзу і в Україні повинні визначитися самостійно. Хоч як би там було, але Віктор Янукович ще раз продемонстрував доволі незалежну лінію поведінки у перемовинах з В.Путіним. Президент України вочевидь не бачить державу в обіймах ні Євразійського, ні навіть Митного союзів. В основі тривалих і нудних перемовин з пустими деклараціями лежить одне-єдине питання — ціна на газ для України. Тут можливі якісь тимчасові поступки з боку України, але вони не призведуть до обмеження українського суверенітету і питання по визначенню морської межі на схід від Тузли тому прямий доказ. А от у гуманітарній сфері влада демонструє готовність до поступок і це боляче сприймається переважною кількістю українців. Чи оцінить північний сусіда такі реверанси — велике питання. А поки можна перепочити без валідолу. Влада нічого не здала...
Підготував |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |