Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ЧОРНА АКУЛА» ТА «АЛІГАТОР»

Воєнний конфлікт Росії з Грузією — грізне попередження. Хочеш чи не хочеш, а українцям доводиться знайомитися з новими зразками як російської, так і західної зброї. Майже десять років підряд світ мав надію, що розробка нових видів смертельної зброї припинена назавжди.

Недавно ро­сійські ЗМІ поширили новину про запуск в серійне виробництво ударного двохмістного вертольота Ка-52 «Алігатор», який перевершує Ка-50, страшну «Чорну акулу». 

Досвід ведення воєн у В’єтнамі та Афганістані, а також інші локальні конфлікти показали необхідність в створенні нового бойового вертольота для заміни повітряного дредноута Мі-24. Перші роботи над проектами таких вертольотів на російських фірмах Міля і Камова були початі в 1977 році. Фірма Міля спроектувала і запропонувала вертоліт Мі-28, а фірма Камова — Ка-50.

Рішення про побудову експериментальних моделей вертольотів Камова і Міля було ухвалене в серпні 1980 року. Перший політ дослідний вертоліт Ка-50 зробив через два роки. «Для заплутування ворога» на його фюзеляжі намалювали вікна кабіни неіснуючого другого члена екіпажу та вхідні двері в також неіснуючу пасажирську кабіну. Це повинно було збити з пантелику настирливих сторонніх спостерігачів. Такі дійсно були, тому поява нового вертольота була відразу помічена і в західній пресі з’явилися його малюнки, хоча вони не зовсім точно відповідали оригіналу.

Упродовж 1985 і 1986 років обидва вертольоти проходили порівняльні льотні випробування, в результаті яких Ка-50 був визнаний кращим і його рекомендували для серійного виробництва. В 1991 році почалася побудова настановної серії, а в 1995-му ударний вертоліт Ка-50 був прийнятий на озброєння РФ і в 1996 році було видано державне замовлення на його серійне виробництво.

У 1997 році був створений нічний варіант Ка-50Ш. У тому ж році з’явився Ка-52 «Алігатор», двомісний багатоцільовий всепогодний бойовий вертоліт для управління групою гвинтокрилих штурмовиків. Його устаткування дозволяє краще оглядати поле бою, виявляти цілі, наводити на них одномісні «Чорні акули». Природно, «Алігатор» зберіг за собою і могутнє озброєння.

Ударний вертоліт Ка-50 фірми Камова після його представлення широкій громадськості відразу ж отримав декілька назв. За кодом НАТО він «Хокум», що означає «Обманщик». Журналісти західної авіаційної преси назвали його «Вервольф», тобто, «Перевертень». Назви випадково не даються, у вертольоті дійсно криється щось зловісне і загадкове. Творці назвали  вертоліт «Чорною акулою», оскільки прототип був пофарбований в чорний колір і вражав своїми хижими контурами. Після появи двомісного варіанту в 1997 році його охрестили «Алігатором». У Туреччині вертоліт отримав назву «Ердоган», тобто, «Природжений воїн».

  Поштовхом до створення нових радянських вертольотів послужила поява в США могутнього ударного вертольота АН-64 «Апач» фірми Хьюз, який виявився переможцем в змаганні з вертольотом YAH-63 фірми Белл. Якоюсь мірою ці вертольоти послужили орієнтиром для радянських конструкторів. Правда, фірму Камова в питаннях створення армійського ударного вертольота мало хто сприймав серйозно. І як часто буває в подібних випадках, багато хто помилився.

Фірма Камова накопичила багатий досвід в питаннях автоматизації процесів завдання ударів по супротивникові. Це диктувало саме життя — на вертольоті корабельного базування мало місця, щоб возити з собою додаткового члена екіпажу, який би займався ударними системами під час їх застосування, а решта часу був би просто пасажиром.

Фірма Міля створила свій Мі-28 і вже вважала себе переможцем в змаганні. Але Ка-50 виявився кращим. Він був більш маневреним завдяки гвинту співвісної схеми та відсутності хвостового гвинта. Ця схема забезпечувала велику скоропідйомність і більшу стелю при тій же силовій установці, що і на вертольоті Мі-28. Обидва вертольоти мали по два двигуни ТВ3-117 фірми Клімова. Ка-50 перевершував Мі-28 за багатьма показниками.

Військові льотчики врахували і досвід війни в Афганістані, де масово застосовувався Мі-24 з хвостовим гвинтом. Тридцять відсотків бойових  втрат припало саме на рахунок цього уразливого гвинта. Ка-50 не має хвостового гвинта, тому він більш живучий в бойових умовах.  

Про вертоліт Ка-50 був знятий фільм, після якого за ним назавжди закріпилася назва «Чорна акула». Прототип був пофарбований в чорний колір і виглядав вельми зловісно. У кінофільмі «Чорною акулою» управляє дуже дослідний і навіть дещо флегматичний льотчик-випробувач. Слухняна машина на подив легко справляється з складними бойовими завданнями. І це не трюки кіношників, вертоліт може навіть більше, ніж було показано у фільмі. Але багато військових фахівців, як радянських, так і західних, засумнівалися, що так само легко вертольотом управлятиме і стройовий молоденький лейтенант або, в крайньому випадку, капітан. Фахівці фірми Камова тверезо оцінили ситуацію, врахували думку колег і створили двомісний варіант «Чорної акули», вертоліт Ка-52, якому дали не менш страхітливу назву «Алігатор».

За заявою фірми Камова, вертольотом може управляти пілот середньої кваліфікації. Фірма довела це шляхом випробувань. Але експортних замовлень не послідувало. Армії багатьох країн вважали, що потрібна двомісна машина. Дуже принадно мати одного пілота, це здешевлює і спрощує вертоліт як систему зброї. Але якщо один пілот не впорається зі всіма завданнями, то напхана автоматикою бойова машина буде просто втрачена.

Останнім часом намітилася тенденція, що застосовуватиметься і одномісний, і двомісний вертоліт. На одномісному літатимуть досвідчені пілоти, що добре освоїлися з новою машиною. На двомісному літатимуть і відточуватимуть майстерність молоді пілоти. Двомісний варіант буде також командирською машиною.

Вертоліт вийшов дуже вдалим і ефектним. Він важить на злеті максимум 10800 кілограмів. Кожен з його двигунів розвиває потужність 2200 к.с. У гірських умовах на висоті 2500 метрів вертоліт може підніматися вгору із швидкістю 10 метрів за секунду. Його стеля в бойових умовах складає 5500 м.  Максимальне бойове навантаження «Чорної акули» спочатку складало максимум 1800 кг. Пізніше його збіль­шили до 2500 кг. Але це дуже багато, тому з максимальним бойовим навантаженням вертоліт застосовуватиметься рідко. 

Вертоліт має такі хороші характеристики завдяки гвинту співвісної схеми. Вся потужність витрачається на створення підйомної сили, немає відбору потужності на хвостовий гвинт. «Чорна акула» літає дуже швидко. У горизонтальному польоті вона в змозі летіти із сталою максимальною швидкістю 310 км/г. При пікіруванні вертоліт може набрати швидкість 390 км/г. На відміну від справжньої акули вертоліт може летіти убік і назад, притому швидкість в обох випадках дуже пристойна, понад 100 км/г. Це необхідно при веденні бою і ухиленні від ударів супротивника. «Чорна акула» може успішно вести боротьбу як з вертольотами, так і з літаками супротивника. Сутичка з літаком може виявитися трагічною для останнього, оскільки «Чорна акула» несе для оборони і ракети класу «повітря — повітря».

Вертоліт тримають в по­вітрі два трилопатеві гвинти, які обертаються в протилежні сторони, унаслідок чого немає необхідності в хвостовому гвинті для керування розворотом. Завдяки такому конструктивному рішенню вертоліт може за пару секунд розвернутися на місці проти польоту або зайняти будь-яке положення і негайно обстріляти ціль, що раптово з’явилася, з бортової зброї.  Лопаті виготовлені з композиційних матеріалів. Для зменшення навантаження на гвинти є крило з розмахом 7,3 метра. Висока швидкість польоту забезпечується також і завдяки прибиранню у польоті шасі.         

Хижий, вузький фюзеляж маскує значні розміри бойової машини. Вертоліт має висоту 4,9 метра, його довжина з урахуванням гвин­тів 15,9 метра. Гвинти мають діаметр 14,5 метра. «Хребет» вертольота утворює собою несуча балка шириною і висотою один метр. На цю балку, міцну як конструкція моста, навішуються двигуни. Цікаво від­значити, що цілих тридцять хвилин двигун може працювати взагалі без мастила, тобто, вертоліт з пошкодженою маслосистемою  може полетіти з небезпечної зони без шкоди для екіпажа і силової установки.   

До «хребта» кріпиться хвостова частина з оперенням, яке збільшує маневрені характеристики машини. Втрата хвостової частини вертольота не є смертельною для «Чорної акули». На випробуваннях хвостову частину просто відсікли з скорострільної гармати, але вертоліт залишився керованим і стабільно тримався в повітрі!

Могутня силова установка дозволяє легко нести найпотужніше озброєння,  перелік якого займає не одну сторінку. На вертольоті в нижній правій частині фюзеляжу встановлена скорострільна гармата 2А42 калібру 30 мм. Така сама гармата встановлюється і на бойові машини піхоти, починаючи з БМП-2.  Повний боєзапас складає 460 снарядів. Бронебійно-запальний снаряд важить 390 грамів і вилітає він із ствола із швидкістю 980 м/с, тобто, швидше за кулю з ствола гвинтівки. Снаряд має велику руйнівну силу навіть на відстані 4 кілометри. Гармата рухома в двох площинах і має систему наведення на ціль, яка також може розвернути вертоліт по напряму на супротивника, щоб зустріти його черги броньованим «лобом» для зменшення вірогідності ураження.

Під крила можна під­вішувати різне ракетне озброєння. Найбільш вражаючим є надзвуковий протитанковий керований реактивний снаряд «Вихор» з лазерною системою наведення. Знищення танків є основною спеціальністю «Вихорів». Ця ракета може знищувати також і інші цілі, як на землі, так і в повітрі, які літають із швидкістю до 800 км/г. Відстань до цілі 4 кілометри ракета долає за 9 секунд. Наведення ракети здійснює автоматичний прицільний комплекс. Зазвичай в бортову обчислювальну машину вертольота заздалегідь, за наслідками розвідки,  вводяться дані про виявлені цілі. За 12 км до цілей включається режим телевізійного сканування місцевості. Льотчик виявляє зображення цілі на телеекрані і направляє вертоліт на неї. На зображення цілі наноситься обрамлення у вигляді сітки прицілу і льотчик натискає кнопку автоматичного стеження за ціллю.  Після досягання дозволеної дальності проводиться пуск «Вихорів».

Творці прекрасного бойового вертольота дуже серйозно поклопоталися про бронювання пілотської кабіни і всіх життєво важливих від­сіків. Багатошарова броня захищає від прямого попадання снарядів калібром до 23 мм. Бронеплити мають складну форму, що викликає рикошет снарядів. В Пі­лот­ське крісло встановлене на спеціальному піддоні із стільникових матеріалів. При ударі соти зминаються і гасять енергію. Пілот сидить в катапультному кріслі К-37-800 фірми «Зірка». Це крісло розраховане на покидання вертольота в діапазоні швидкостей від нульової до максимальної, на висотах від нульової до 6500 м, при будь-якому положенні вертольота, у тому числі і перевернутому або після удару об землю. Ракетний пороховий прискорювач винесе пілота з небезпечної зони, наприклад, якщо при ударі об землю вертоліт перетвориться на вогненну кулю. При необхідності катапультування у польоті негайно проводиться відстріл лопатей і вони не стають ножами м’ясорубки, як це було на перших вертольотах.

Щоб «Чорна акула» не попадала у всілякі складні ситуації, її оснастили прекрасним комплексом авіаційних приладів. Є навіть спеціальний шолом з вбудованою системою індикації. Пілот вертольота має можливість своєчасно виявити небезпеку і атакувати цілі з великої відстані. Вертоліт має інерціальну навігаційну систему, автопілот, індикатор даних на лобовому склі, інфрачервоне устаткування і радар для відстежування рельєфу місцевості.

Коли виявилось, що в світі розроблені ще кращі системи бортових авіаційних приладів, то почалися сумісні розробки з французькими і ізраїльськими  фірмами. Ізраїльські фахівці знайомі як із західними, так і з східними системами зброї і їх радіоелектронним устаткуванням, тому в світі з ними рахуються. Французькі фірми обладнали вертоліт пілотажно-навігаційним устаткуванням і забезпечили можливість озброєння «Чорної акули» західними системами зброї. Вертоліт може нести зброю НАТО, що сильно збільшило його експортні можливості.

«Чорна акула» дуже живуча. Її паливні баки мають пористий заповнювач і спеціальне покриття, що самозатягується. При про­стрілі паливного бака вірогід­ність вибуху парів палива дуже невелика.  Лопаті гвинтів можуть витримувати численні простріли без значної втрати своїх характеристик міцності.

На сопла двигунів вертольота встановлюються спеціальні розсіювачі теплового потоку, що знижує вірогід­ність поразки ракетами з тепловими головками самонаведения. Проти цих же ракет використовуються і теплові приманки. Для захисту від ракет з радіоактивними головками самонаведения на вертольоті встановлено устаткування для викиду перешкод, так званої «січки», тобто, смужок фольги.

Творці «Чорної акули» поклопоталися про її автономність. Вертоліт може автономно оперувати з віддалених майданчиків протягом 12 днів. Обслуговування агрегатів прекрасної бойової машини спрощене настільки, що вона може зробити декілька бойових вильотів в день. Час витрачається тільки на підвішування озброєння залежно від виконуваних бойових завдань.

Завдяки співвісній схемі вертоліт здатний виконувати так званий «плоский розворот», тобто,  дуже швидко розвернутися носом назад, проти напряму польоту, навіть на максимальній швидкості. Бойовий вертоліт з хвостовим гвинтом може розвернутися в протилежному напрямку в кращому разі за 8 секунд. Але ці секунди можуть стати для нього останніми. «Плоский розворот» — дуже ефективний бойовий прийом. Розвернувшись носом до супротивника, «Чорна акула» здатна як і раніше летіти до наміченої мети хвостом вперед, але вже зі швидкістю близько 100 км/г. Відбивши напад літака або вертольота супротивника, «Чорна акула» розвернеться носом у напрямку цілі і продовжуватиме вести з нею боротьбу. Літаку або вертольоту супротивника, щоб уціліти, необхідно збити «Чорну акулу» неодмінно з першого заходу. Якщо це не вдалося, то благополучно вийти з атаки супротивникові навряд чи пощастить, бо «Чорна акула» набагато перевершує його за маневреністю і несе на собі цілий арсенал різноманітних засобів ураження. При цьому дуже важливо, що переможцем в поєдинку «Чорна акула» зробить не тільки льотчика-аса, але і наймолодшого і малодосвідченого новачка, адже для виведення вертольота на ціль не треба виконувати яких-небудь складних маневрів.

Як відомо, Туреччина проводила тендер на закупівлю 145 ударних вертольотів для своїх збройних сил вартістю 4 мільярди доларів. Хоча в американській спеціальній пресі і писали, що тендер неодмінно виграє американський вертоліт, але цього не відбулося. Від бойових вертольотів «Апач» фірми Боїнг і «Тигр» франко-німецького консорціуму турки відмовилися зважаючи на непомірну ціну, не відповідну їх бойовим якостям. Це був сильний удар по самолюбності могутніх західних фірм. За тактико-технічними характеристиками найкращим визнано російський одномісний вертоліт Ка-50 «Чорна акула» і його двомісний варіант Ка-52 «Алігатор».

«Чорній акулі» протистоять італійський вертоліт А-129 і американський АН-1Z «Королівська кобра». Обидва вони слабкіші за російську машину.

Турецькі військові льотчики були в захваті від «Чорної акули», але з політичних та фінансових міркувань контракт скасували.

У світі близько 10 фірм будують вертольоти за одногвинтовій схемі і лише одна фірма — Камова — з 1949 року спеціалізується на вертольотах співісної схеми і накопичила унікальний досвід в цій галузі. Появи вертольота, що перевершує «Чорну акулу» за льотно-технічними характеристиками, чекають тільки від цієї фірми.

Володимир РЕПАЛО,
авіаційний експерт

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com