Хто має зробити виклик застарілій системі влади?

Змінити, щоби зрозуміти: не припустимо заплющувати очі на світові події, розраховуючи на те, що на наше життя вистачить і «милості» природи, і її ресурсів, і тієї інерції, в якій перебуває нинішнє суспільство. Колись-таки прийдеться розпочинати не лише мислити, а й діяти по-новому.

В одвічній боротьбі нового зі старим завжди перемагає нове. Рано чи пізно. Зі значним чи не дуже помітним опором з боку того, що відходить у минуле. З великими втратами чи малими. Але відбувається ця перемога завжди тоді, коли має відбутися — згідно із Законами Розвитку Світу. Найяскравіший приклад — отримання українцями власної, омріяної багатьма поколіннями, незалежної держави. Кілька сотень років боротьби за цю мрію із численними людськими жертвами і … безкровне, майже несподіване вирішення головної української проблеми двадцять один рік тому.

На жаль ми досі не знаємо цих Законів світобудови в тому обсязі, який дозволив би зрозуміти закономірності розвитку світу та без помилок будувати своє життя. Досі людство продовжує керуватися тваринними інстинктами — їжа, парування, боротьба за лідерство. Ці свої інстинкти воно так і не спромоглося підкорити Законам Розвитку Світу, основу яких зіткано із духовності, що живиться  найвеличнішою із усіх енергій Всесвіту — енергією Любові. Проте доклало немало зусиль до «облагородження» цих інстинктів, для початку перейменувавши їх на «культуру споживання», «секс», «владу». Завершилися намагання представників Хомо Сапієнс максимально від­різнятися від тварин непривабливою сюрреалістичною  картиною, яку на полотні буття «домальовує» сучасна цивілізація. Культуру споживання вже й важко назвати словом «культура», парування з метою продовження роду перетворилось на статеву розбещеність, боротьба за лідерство набула «витончених» форм: передвиборчі кампанії (із фальсифікаціями), піар-технології (брудні), відкрите ігнорування моральних норм. Замість хоча б щось схожого на духовність у світі нині панує так звана культура сьогоднішнього дня, котра не дає змоги людям мислити масштабно в часі і просторі і яку, разом із чужими моделями державності, ми, українці, так старанно копіювали протягом попередніх двадцяти років.

Одначе, стан природних ресурсів, екології, до того ж зростаюча активність самої планети вимагають від людства перегляду правил існування в світі, кардинальної перебудови мислення і законів суспільного життя. Чим скоріше ми зрозуміємо ці вимоги і почнемо змінюватися, тим меншими будуть наші втрати, тим більше матимемо шансів на виживання і збереження цивілізації.

Процес зміни свідомості, якщо він протікає природно, а не шляхом навіювання (гіпнозу), — важкий і тривалий. Нині є популярним заклик «Зміни себе і зміниться навколишній світ». А як себе змінити, якщо владою постійно нав’язуються старі, за двадцять років затерті до дір гасла про заможне майбутнє і єдиний шлях до нього — приватну власність? У який спосіб виплекати в собі, своїх дітях і онуках духовність, якщо інформаційний простір, насамперед телеефір, переповнений так званим «продуктом», що пропагує ті ж самі тваринні інстинкти, а автори цих «продуктів», порушуючи всі етичні закони і норми, наче змагаються між собою у своїх нестримних і брутальних фантазіях? І все це подається людям, як свобода слова і думки, як ознака демократичного суспільства.

Самотужки, без зміни тієї системи, що організовує життя країни і має створювати умови для зростання рівня культури і духовності її народу, не даючи йому деградувати, окремому громадянинові змінити себе вкрай важко, а то і неможливо. Звісно, якщо, вимкнувши телевізор, відключивши інші джерела інформації та відсторонившись від подій в країні, перестати занурюватися в загальний потік безкультур’я, брутальності і обману, по якому рухається суспільство, то виростити в собі дерево духовності спробувати можна. Та чи довго це дерево проживе в заповненому нечистотами життєвому просторі, і чи відчуватиме себе дійсно щасливим його садівник?

Влада не хоче перебудовуватись. Ні діюча, ні опозиційна. Саме тому вона так миттєво підхопила заклик до розбудови громадянського суспільства, намагаючись зробити вигляд, що цілковито підтримує його. Чи підозрює  нинішня влада, що коли це суспільство розбудується до стану певної зрілості, воно перестане терпіти і змете владу, котра давно «за вищим розрядом» обслуговує насамперед себе і своє найближче оточення, нехтуючи мораллю і ставши джерелом таких хвороб суспільства, як корупція, хабарництво, неповага до Закону?        

Щоб оздоровити суспільство, потрібні ліки і лікарі, тобто ідеї і люди, які б організували втілення цих ідей у життя. Головна ідея залишається незмінною — це побудова держави нової якості і формування суспільства (народу, нової нації) зразка ІІІ тисячоліття. Методи ж втілення цієї ідеї, якими керуються теперішні можновладці, мають бути змінені. Будучи запозиченими в «успішних і заможних» народів, вони для переважної більшості членів українського суспільства виявилися, як  показало життя, не лише неефективними, а й шкідливими. І те, що ми маємо нині, важко назвати якісним державним утворенням з єдиним народом.

Як і ким має творитися нова держава? Нове — це, як відомо, забуте старе. Одне із сучасних досягнень державотворення — народовладдя (демократія), має наповнитися реальним змістом. Цей зміст може бути збагачений досвідом наших предків, скорегованим на сучасність.

Усі знають, що колись на наших теренах існувало Народне Віче. Півтори тисячі років із такою формою правління жила і процвітала держава Аратта. Нині ж, за наявності сучасних інформаційних технологій, така форма правління може реалізуватись у вигляді  Інформаційного Віче. ІВ має працювати в кожному регіоні країни, реагуючи на виклики часу, продукуючи ідеї і напрямки розвитку, насамперед, свого регіону.

Власне, це вже мало б відбуватися з прийняттям законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації». Цю низку законів можна було б назвати першою сходинкою до створення ІВ, якби на створення такого механізму в системі влади працювали інші механізми і закони держави. Але поки що  цього нема. Ідеї, пропозиції небайдужих громадян України здебільше не знаходять шляху до свого втілення, гублячись у численних кабінетах владних структур чи в соціальній мережі інтернету.  І чи мають шанс  на втілення ці віртуальні ідеї, якщо простому громадянину часто-густо не можна захистити навіть свої елементарні реальні права? Ось і гасне будь-яка ініціатива (автор цих рядків неодноразово зверталась із листами і до Президента України, і до народних депутатів ВРУ, але отримувала або формальну відписку, або відповіді взагалі не було).  

Коли реально може запрацювати Інформаційне Віче на розбудову держави нового типу? Лише тоді, коли буде кардинально змінено всю систему влади. Коли клуби за певними інтересами, що називають себе партіями, залишаться просто клубами, не намагаючись нав’язати свої власні, клубно-партійні інтереси всьому народові шляхом проникнення у владу (до прикладу, клуб олігархів з їхньою обслугою на ймення ПР, клуб мрійників, що марять поверненням у минуле, тобто КПУ). Коли зникне ганебна антидемократична, антиконституційна практика внесення грошових застав за право стати народним обранцем [http://glavred.info/archive/2012/07/16/175400-3.html] чи Президентом країни. Коли економічне життя країни матиме не політичну основу, що дає змогу жиріти купці людиноподібних із найбільш вираженими тваринно-первісними інстинктами і спричиняє зубожіння більшості населення, а наукову, підпорядковану законам доцільності і елементарної етики (Законам Розвитку Світу). Коли суспільне життя  держави спрямовуватимуть у русло гармонії і розвитку особи, що мають багатий життєвий досвід, котрий дозволяє осмислити минуле і зробити проекцію на майбутнє.  

Якою ж має бути система управлінням державою, щоби суспільство позбавилося хвороб і відчуло стабільність, гідність? Враховуючи той факт, що розпочалась нова ера розвитку цивілізації — інформаційно-технологічна, процес управління державою можна уявити так:  1) НАУКОВА РАДА доводить  до членів суспільства (через друковані та електронні ресурси) аналіз стану та проблем усіх сфер життєдіяльності країни з варіантами вирішення цих проблем; 2) ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР при НАУКОВІЙ РАДІ збирає і узагальнює відгуки та пропозиції, надані членами суспільства — учасниками ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІЧЕ; 3) узагальнений матеріал проходить наукову експертизу і узгоджується з тією частиною суспільства, яка має практичний життєвий досвід, —  РАДОЮ СТАРІЙШИН; 4) матеріал в остаточному вигляді доводиться до громадськості і місцевих органів влади, представники яких обираються місцевим Віче; 5) місцеві органи влади формують завдання та організовують і контролюють їх виконання. 

Така система почасти нагадує нинішню. Але нині замість суспільного креативу (ідей і пропозицій) у постійному колообігу перебувають тисячі різноманітних заходів, написаних автоматично, наче під копірку, клерками, — заходів неконкретних, неефективних, таких, за якими ховається бездіяльність влади. І це є підґрунтям для злочинів. Саме тому протягом багатьох років в Україні процвітає тіньова економіка, існують перекоси у сфері оплати плати і тіньова зайнятість, не зникає ганебний факт заборгованості із виплати зарплатні, хоча за всі ці роки було розроблено численну кількість різноманітних заходів і графіків із «поліпшення», «погашення», «зростання», «ліквідації» і т.п., проведено тисячі засідань комісій різних рівнів із розв’язання цих проблем   [http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2012/05/1/6963476/view_comments/].

Немає в нинішній системі влади місця і для думки найповажніших членів суспільства — осіб, сповнених життєвого досвіду і знаних усім народом. Такі люди є фактично скарбом держави і могли б зробити незрівнянно більше за тих «кнопкодавів» та юних «мажорів», що числяться сьогодні у владних структурах.

Наука ж, яка має брати безпосередню участь в управління державою, сьогодні лише обслуговує діючу владу і політиків, сама перебуваючи у надзвичайно незадовільному стані. Згідно із законом, на її розвиток має направлятись 1,7% ВВП України, тобто приблизно 20 млрд. гривень. Фактично ж нинішній уряд «розщедрився» лише на 2,5 млрд. грн. [Джерело: Фестиваль науки: презентація досягнень і пошук інвесторів /Радіо свобода/18.04.2012], порушивши тим законодавство України.

Українська наука, яка за будь-яких часів вважалася провідною у світі, має стати центральним ядром нової системи державного управління і отримувати на свої потреби не менше третини ВВП.  Із часом наука повністю витіснить політику.

Чи спроможні нинішні політичні групи (партії, об’єднання) створити нову систему влади? З огляду на суть їхніх програм, які нічого принципово нового в собі не несуть, — сумнівно. Нове несе прообраз ВІЧЕ — НАРОДНА ОПОЗИЦІЯ, формування якої, за усіма ознаками, започаткувала група учасників руху на захист української мови біля Українського Дому. Енергія українського духу, спроможність мислити по-новому, любов до рідної землі і народу, віра у себе і своє майбутнє — все це характерно для тих людей, яких привело під стіни Українського Дому бажання захистити одну із основ української державності — українську мову.

Слово — не лише посередник між людьми. Воно є носієм Духовної Енергії Всесвіту. За допомоги Слова людина будує місток між собою і Небом та черпає енергію Духу для того, щоби її життя на Землі було творчим, гармонійним. Між українським небом і українською землею, де зародився, зростає і живе український Дух, має панувати й українське Слово. Це — ази Законів Розвитку Світу, які треба знати всім. Для того, щоби  глибше пізнати якомога більше тих Законів, нам потрібні зміни. І той факт, що змінам цим судилося зародитися біля дому із назвою «Український», є символічним. Безсумнівно, колись таки Український дім відчинить їм назустріч свої двері.    

Любов Чуб