Економіка як спосіб життя нації

Слово економіка скоро стане ненависним для людського роду. Для українців так звана економіка, утримувана державою, асоціюється з бездушним монстром, який харчується людською працею, нервами і розважається похоронами людських сподівань. Так воно і є, адже за життя простою працею можна заробити лише на мінімальне утримування сім’ї, тобто на відтворення робочої сили, яка стрімко втрачає в попиті і ціні. Власна приватна економічна ініціатива настільки ускладнена, що простіше продати свою робочу силу там, де вона має кращу ціну — за кордоном батьківщини. Тим, хто не може залишити рідну землю, залишається гірко-болюча мрія про економіку для людей, справедливу платню і справедливу пенсійну систему.

Зіткнувшись з реальністю світового порядку, часткою якого стала Україна, ми вже знаємо, як повинна жити людина, і розуміємо, що такого раю ніхто нікому не дарує. Добрий порядок життя творить нація, а ми ще не можемо — ми тимчасово є безпорадним населенням цієї землі. Нам треба радитися між собою, як вийти на шлях вільного і заможного життя. Вся жива політика повинна працювати на цю просту людську мету. Наша ж політична система вже двадцять років працює на самозадоволення і ми втратили надто багато часу. Зручний спосіб життя інші народи формували протягом не одного покоління, тому думати про це варто вже сьогодні.

Важливо бути реалістами. Краще не приймати на численних круглих столах еліти нездійсненні резолюції і заклики в порожнечу. Форуми потрібні лише для живого обміну думками. Першим таким форумом можна вважати круглий стіл у Львові, ініційований групою «Перше грудня». Такі групи повинні збиратись всюди переважно в час міжвиборчого затишшя. Вже маємо кілька тем для дискусії, але найпекучішою є тема економіки. Причому ця тема має розглядатися як тема цілісного живого людського господарювання і охоплювати проблеми культури, духовності, інформації і взаємодії з людством.

За словами Богдана Гаврилишина професійні економісти завели нас в глухий кут. Щоб стати економікою для людей, предмет економіка мусить розчинитись в людському житті, стати концентрованим звичаєвим законом. Усе, що нас оточує, має економічний вимір і може працювати на економіку, орієнтовану на добробут особи. Про це нам треба напружено думати, обмінюватись ідеями, змінювати своє сприйняття світу, змінювати особисту поведінку, відтак змінювати державу. Наївно вважати, що економіка для людей можлива внаслідок так званих реформ держави. Слово «реформа» з вуст чиновника — це те, чого ми повинні найбільше боятися, як провісника майбутніх страждань простої людини.

Держава — це те, що ніколи вповні не буде належати народові, бо завжди перебуває під впливом добрих і недобрих сил світу. Глобалізація допускає так звану економіку для людей тільки як бонус для фінансово потужних держав і корпорацій. Бідні держави, які керуватимуться загальноприйнятими економічними правилами і порадами, фактично приреченні на економіку колоніального типу. Це означає, що справедлива економіка в Україні можлива лише всупереч світовій тенденції завдяки такій захисній поведінці населення, яка б компенсувала негатив так званих міжнародних рекомендацій, формально відмовитись від яких держава не зможе під загрозою санкцій і «упокорення демократизацією».

Отже наша держава аж ніяк не сприятиме створенню економіки, орієнтованої на людину, якщо ми не навчимось робити це шляхом громадської самоорганізації, зміни особистої поведінки за межами родин. Ми це можемо, але нас життя ще не «дістало» так, щоб ми відмовились від старих звичок і старої поведінки. Ми ще не віримо, що проста зміна поведінки особи може змінити все, що завгодно в суспільстві і державі. Оцінювати людей влади треба лише з позиції їх користі для справедливого господарського і громадського укладу. Вони не повинні «годувати народ», давати пенсії, «юліно-вітіну» тисячу, а ревно дбати про становлення нації. Нація — це зріле суспільство, яке самостійно здатне налагодити вигідний для себе спосіб життя і утримувати державу для захисту цього способу життя. Йдеться не просто про життя по мінімуму, а про найвищий світовий стандарт. Якщо ми терпітимемо політиків — багатих «борців з бідністю» , які «підвищуватимуть прожитковий мінімум», ми так і житимемо — в бідності.

Перший крок — подолати штучні поділи цілісного життя суспільства, зумисно творені чиновництвом і нетрудовою зверхбагатою верхівкою. Поділ влади на «гілки», суспільства на класи і партії, громадян за мовою і віруванням — це умовності, які працюють проти орієнтованого на людину способу життя включно з господарюванням, освітою, рекреацією і духовністю. Лише цілісний комплекс буття суспільства є економічно самодостатнім, конкурентним у світі і має найвищу стійкість проти зовнішнього тиску. Будь-яка програма відновлення економіки, орієнтованої на людські потреби, повинна враховувати реальність ХХІ століття — світ завжди заважатиме і брутально втручатиметься у вільне національне життя під благими гаслами від боротьби за права людини до примушування до толерантності. Змінилась лише риторика, а людська природа незмінна і наміри сильніших націй колонізувати слабше населення не зникли від створення світу. На зміну колонізаційним війнам із захопленням територій прийшли сучасні фінансово-інформаційні війни, які руйнують нації, знищують усталений спосіб життя, з єдиною метою — трансформації економічної системи в такий спосіб, щоб вона працювала намарно, наповнюючи мертві світові гроші фінансовим життям за рахунок нищівної експлуатації колонізованого населення.

В певному сенсі економіка неживого глобалізованого капіталу мусить підживлюватись трудовими грошима як вурдалак кров’ю жертви. Про цього вурдалака треба постійно пам’ятати, роздумуючи про економіку для людей і про людський вимір економіки. Маю намір висловити декілька особистих суджень про те як нам наближатися до справедливого укладу життя, економіки для людей. Перед цим висловлюю щиру подяку учасникові Львівського круглого столу Володимиру Щербині за його статтю-доповідь «Людський вимір економіки».

Реально олюднити економіку лише важелями наукової економіки неможливо, але тема трудових грошей і людського виміру економіки необхідна як ключова ідеальна модель, без якої в техніці неможливо побудувати жодного діючого механізму. Щоб охопити весь комплекс, що формує національний спосіб життя, необхідно крок за кроком вибудувати не модель суто економіки, а практичну модель успішного способу життя нації. Важливо, щоб ми завершили двадцятиріччя дискусій про національну ідею і забули про політиків, які дають пенсії і робочі місця. Нам потрібно більше — стати господарями власного життя. Молоде покоління повинно мати не ідею, а прагматичний проект, щоб вже сьогодні цілеспрямовано думати і працювати. Наразі молодь живе в економіці, яка не потребує їхньої робочої сили і ділової ініціативи. Тому концепція економіки для людей мусить народитися невідкладно, як програма виходу із національної депресії. Вона повинна зробити жорсткий аналіз походження існуючої системи «господарювання без господаря і не для блага господаря».

Наступний розділ — вичерпний перелік чинників, які не дають людині вільно заробляти і одержувати задоволення від життя на батьківщині. Третій розділ повинен сформулювати нові правила поведінки особи, мотивацію зміни поведінки людей, відтак зміниться суспільство, економіка і держава на користь людям. Це найважче — лаконічно сформулювати мету і прості правила її досягнення шляхом особистих зусиль кожного з нас, що сукупно дають загальний ефект сили нації.. Спонукати велику масу людей до зміни поведінки найважче, адже цьому противитиметься людська природа, зомбована телебаченням і всіма інформаційними засобами із арсеналу модерної колонізації. Тому крім аргументів конче потрібні живі приклади гідної поведінки і успішного життя. Такі взірці повинна творити і рекламувати національна еліта, яка не може робити це просто так, вона мусить опиратись на хоч якусь владу.

Дуже важливо, щоб постійно зростала частина людей влади, яка розуміє мету економіки для людей. Якщо на цих виборах ми побачимо гідних для реалізації цієї національної мети людей і віддамо їм свій голос, в нас буде шанс започаткувати успішний спосіб життя нації. Тому від цих виборів залежить доля ще 5-10 років нашого особистого життя. Безумовно розпізнати політиків, які зацікавлені і готові будувати економіку, орієнтовану на людину, серед галасу пропаганди і розмаїття кандидатів буде дуже важко. Головне — не піддатись емоціям і спробувати самостійно зробити вибір потрібних політиків. Зазвичай в таких випадках допомагає вічне біблійне правило — оцінювати кандидатів не за словами, а за наявністю совісті і реальними ділами заради блага людей…

Володимир Ференц
Портал Українця