Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
30 років економічної незалежності: чому Україна не змогла побудувати капіталізм з "людським обличчям"30 років тому - 3 серпня 1990 року - Верховна Рада УРСР прийняла закон "Про економічну самостійність Української РСР", який, до речі, діє до сих пір. У статті 2 закону перераховані основні цілі нашої економічної самостійності, яка була покликана забезпечити:
Як бачимо, в цих цілях не було нічого надприродного, але, тим не менш, жодна з них так і не була досягнута. Експерт інституту Growford Олексій Кущ впевнений, що інакше бути не могло, оскільки всі базові документи в той час розроблялися політиками-романтиками, у яких було досить розмите бачення майбутнього країни. Все, що їм було потрібно - це розхитати Радянський Союз і в ситуації нестабільності отримати незалежність. Так що всі їхні сили були спрямовані в минуле, а ось майбутнє було досить туманним. І це цілком зрозуміло, оскільки базові принципи, закладені в Конституції, Декларації незалежності, реалізовувалися наступні сотні років. У США неможливо уявити, щоб до влади прийшов політик, розгорнув країну на 180 градусів і почав перекроювати Конституцію "під себе". В Україні базова ідеологія була повністю зруйнована, та й батьків-засновників немає: до них не можна віднести ні Кравчука, ні Кучму. - Цей закон, як і більшість нині діючих, не варто навіть паперу, на якому надрукований, - зазначив економіст Владислав Банків. -Шаблонність мислення багатьом не дозволяє зрозуміти, що економічне життя регулюють не закони, а здоровий сенс і вигода для суб'єктів, і сенс законів лише у врегулюванні спірних моментів. А наші люди ніяк не можуть відійти від пострадянського "заборонено все, що не дозволено" до цивілізованого "дозволено все, за винятком забороненого". Щось пішло не так…Як відомо, Україна була всесоюзної житницею СРСР і мала величезний економічний потенціал. Що ж в 90-ті пішло не так? - Очевидно, що українська економіка відчувала себе набагато впевненіше під час існування СРСР, - погоджується аналітик TeleTrade Сергій Родлер, - І, не дивлячись на те, що у країни були всі передумови для розвитку шляхом структурних реформ, влада воліла "доїти" поступово приходить в занепад радянську промисловість. Якщо в 1991-му український ВВП на душу населення майже не відрізнявся від польського, то тепер він майже в п'ять разів нижче. Або такий факт: спочатку білоруська економіка була відчутно слабша за українську, а тепер вони помінялися місцями. Звичайно, продовжує Родлер, в радянські роки Україна допомогла лояльна політика з боку Хрущова і Брежнєва, активно розвивали промисловість в УРСР. Завдяки інтеграції союзних республік Україні вдалося трансформуватися з сільськогосподарської країни і постачальника чорного металу в найпотужнішого експортера важкої техніки: на сотнях заводів в країні виготовлялася майже вся ключова продукція для військових і цивільних галузей Союзу. - Розвал СРСР призвів до краху всіх узвичаєних торговельних зв'язків, тим більше що у незалежних країн з'явилася можливість купувати товари за більш вигідними цінами за межами СНД, - пояснює експерт. - Поступово всі важливі напрямки, крім виробництва металу, зерна і добрив, "загнулися", і сьогодні будуть потрібні десятиліття, щоб країна могла повернутися до показників 1991 року. Саме це стало причиною найголовнішої проблеми сучасної України - кредитної залежності. "Неправильні" олігархиОсновну причину подібного перетворення країни Сергій Родлер бачить в олігархії, представникам якої немає ніякого діла до розвитку. У міру виснаження ресурсів в інших галузях вони стали перебиратися в єдине життєздатне сільське господарство, а й там важко помітити будь-які реформи чи модернізацію. - Ми не побачили економічне диво з тієї простої причини, що замість адекватної економічної політики, заснованої на прагматизмі, вирішили слідувати спрощеним економічним теоріям Сакса і Фрідмана (американські економісти). які абсолютно не враховували наявність величезного тіньового капіталу в СРСР, - говорить економіст В'ячеслав Ільченко. - Це і призвело до провалу приватизації та створення суперкласу олігархів. Крім того, ми оперували помилковим уявленням про саморегулювання економіки і помилковою концепцією глобальної економіки. При цьому Владислав Банків вважає, що радянські показники не мають ніякого відношення до реальної економіки, оскільки добробут народу вимірюється не кількістю балістичних ракет і танків, а рівнем споживання звичайних громадян. Минулі уряди допустили багато помилок, головна з яких - відсутність реальних дій по викоріненню пережитків планової економіки, говорить економіст. В результаті ми отримали гібридну чиновницько-олігархічну економіку з елементами ринку. А Олексій Кущ назвав кілька ключових помилок, скоєних Україною в 90-ті, які і привели нас до нинішньої безрадісної ситуації. Модель приватизації, що породила олігархічну систему, яка потім взяла під контроль політичну систему. В результаті ми буквально зжираємо найдорогоцінніший ресурс, який є у будь-якої країни, - час, і на сьогодні в Україні вже три втрачених покоління. Не було створено кореляційної залежності між приватизованим економічним потенціалом і соціальним ефектом для населення. Не можна було допускати ситуацію фрустрації, приреченості, та ще й продовжувати це десятиліттями. Народ повинен був бачити, що, хоча підприємства і належать приватним власникам, частина грошей переходить до кожного за рахунок зростання добробуту і соціальних гарантій - як в країнах Перської затоки щодо нафти. Чи не був проведений обмін ядерної зброї і закриття Чорнобильської АЕС на пакет інвестицій, пільг, компенсацій і т.д. Але ж ми могли розраховувати на пакет, який можна порівняти з польським, а це десятки мільярдів доларів. Україна не скористалася існуючої унікальною моделлю економіки, яка нам дісталася. В СРСР при плановій економіці продуктивні сили розміщувалися відповідно територіально-економічним районуванням. Все, що потрібно було зробити, це трансформувати ці територіально-виробничі комплекси в цілісні територіально-економічні кластери і перевести їх з планової економіки на рейки ринкової економіки. Олексій Кущ констатує: в Україні хотіли побудувати капіталізм з "людським обличчям", а в результаті вийшла найжорсткіша форма мануфактурного капіталізму. - Це капіталізм XIX сторіччя, описаний в романах Чарльза Діккенса, з жорсткою експлуатацією безправних найманих працівників, низькими зарплатами, непрацюючими профспілками і т.д., - пояснює експерт. - Цей мануфактурний капіталізм занурив країну в колосальні борги в інтересах кількох олігархічних сімей. І якщо на Заході відбулася модифікація капіталістичної системи, оскільки тамтешні олігархи зрозуміли, що їм вигідніше поділитися, ніж потім все втратити в результаті революції, то наші ділитися не збираються, оскільки їм завжди є куди бігти. Більш того: вони як знімали мільярдні ренти з економіки, так і продовжують знімати, не зупиняючись навіть під час кризи. Це як в анекдоті, коли тато, який втратив роботу, повідомив дитині, що пити він не поменшає - просто синові тепер доведеться менше їсти. Точно так само не стали "ужиматься" і олігархи, замість цього стало менше перерозподілятися соціальних благ на користь населення. Це занурило нас у боргову яму, і на зміну мануфактурного в Україні прийшов фінансовий капіталізм - засилля кредиторів. У 90-ті перед новоспеченими олігархами був накритий "шведський стіл", на якому замість їжі були підприємства, призводить образне порівняння Олексій Кущ. І вони, як жадібний пострадянський турист в Туреччині, який повертається до свого столу з горою їжі вище його самого, накидалися на все без розбору, доверху навантажуючи свої "тарілки". В результаті вийшло, що природні ресурси - у одного, а виробничі потужності, які переробляють ці ресурси, в іншого, і питання намагалися вирішити за допомогою олігархічних воєн і рейдерських атак. Експерт проводить аналогію з шахами. У 90-ті у України була виграшна партія, але замість того, щоб зробити два правильних ходи (плавно перезавантажити економіку і дати їй імпульс за допомогою інвестицій), ми згребли рукою всі шахові фігури з дошки і тепер граємо "в Чапаєва". А ідеальна матриця для розвитку країни виявилася зруйнованою.
|
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |