З історії ОБХСС: в магазинах великі гроші робили навіть на обгортковому папері

Якщо на ваги за радянських часів клали м'ясо або рибу без упаковки, значить, швидше за все, папір вже вкрали.

У країні, яка будувала комунізм, наживалися на папері, солярці, овочах і навіть вторсировині.

В Україні збираються створити фінансову поліцію, яку міністр МВС Арсен Аваков чомусь обізвав "ремейком радянського ОБХСС". Напевно, проблеми з цією структурою були у багатьох сучасних політиків і бізнесменів. Але і служба була авторитетна. Одні її боялися і ненавиділи, інші бачили в ній управу на спекулянтів і злодіїв. Хто пам'ятає часи тотального дефіциту в магазинах, напевно був свідком скандалів: "Я на вас ОБХСС нашлю!".

Ось і вирішила згадати, як це було. Про будні відділів по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності розповідає чоловік, який віддав цій службі 30 років, 10 з яких очолював УБХСС Української РСР - генерал-лейтенант міліції Олександр Іщенко.

Замість армії - школа міліції

Важко було знайти в СРСР структуру, яка б не входила в поле уваги ОБХСС. Ощадкаси, громадське харчування, торгівля, ринки, колгоспи, фабрики, заводи і кооперативи - вони займалися усіма. Тому що в країні, яка старанно будувала комунізм, процвітала і корупція, і тіньова економіка. Чи не в тих масштабах, що зараз, але достатніх для матеріального розшарування суспільства.

Хто жив в ті часи, той пам'ятає кострубато написані продавщицями таблички "Паперу немає!". Щастя, якщо під рукою був тричі випраний поліетиленовий кульок. Якщо немає, то жирний оселедець вам шльопали просто на ваги, в кращому випадку - на газету. А папір був! Але йшов "наліво". На ньому, обгортковому, робили гроші. Як і на надлишки м'яса, які виходили в результаті передозування в ковбасі крохмалю і солі. Це зараз нам можуть продавати продукт з таємничою назвою "м'ясовмісну". А в СРСР відхилення від ГОСТів вважалося злочином проти народу.

І ще одна паралель. Як нині поліція, так і міліція в ті часи відчувала гостру потребу в кадрах. Аж до того, що народ відправляли на службу в добровільно-наказовому порядку. Так ненавмисно юний Саша Іщенко почав свій шлях до генеральської посади.

Після школи я працював на Костянтинівському заводі "Укрцинк". Чекав, коли відправлять в армію. А мене з групою, нас 20 чоловік було, повезли в Одесу. Думав, до військового училища, а виявилося, що в школу міліції. Після закінчення рік попрацював слідчим, - розповідає Олександр Михайлович. - А потім перевівся в ОБХСС - районним опером у своїй рідній Костянтинівці. У відділенні у нас було 7 чоловік.

Хто такі "тряпочнікі"

Однією  з перших справ, якою  зайнявся молодий начальник відділу, стосувалася "тряпочніков". Так називали заготівельників вторсировини.

- Ці люди виглядали непоказними і потертими, а насправді перевертали великими грошима, - згадує Олександр Іщенко. - Макулатуру, металобрухт, інші відходи брали за копійки. Сортували, здавали на переробку. Основний прибуток отримували від комбінацій з вагою. Наприклад, взяли 100 кг металу, а в документах писали 50 кг.

"Тряпочнікі" виявилися людьми не тільки багатими, а й розумними. Коли опера наблизилися до верхівки клану, з'ясувалося, що об'єкт інтересу є одним начальником всієї міліції Костянтинівки.

- Викликав начальник мене до себе і каже: не чіпай цю людину. Гаразд, думаю, візьмуся за іншого. А потім і цього ми посадили, - розповідає Іщенко. - Заарештували тоді в цілому 6 чоловік і таким чином заявили, що БХСС в Костянтинівці - це серйозно.

- Ми тоді молоді були, забіякуваті. Багато колгоспів і радгоспів "перемолоти"могли. Прості колгоспники що могли - кілограм картоплі взяти, і то лаяли. А голови і їх свита в обхід обліку овочі в місто переправляли сотнями тон. Збували потайки заготівельникам і пшеницю, і молоко - все, що було в господарстві, - згадує Іщенко.

Сиділи одночасно 287 осіб

Вирішальною для молодого опера стала розробка Костянтинівської  харчосмакової фабрики, яка виробляла кондитерські вироби. Одним з компонентів кондитерки були ванілін і ванілон. На фабриці ароматні добавки в булочки або іншу продукцію не докладали, а що утворювалися  таким чином надлишки переправляли в шахтарську Горлівку, де працювала мережа магазинів Урса - Управління робітничого постачання, і збували через роздрібну торгівлю. Після того як Олександр з товаришами цю схему викрили, молодого опера помітили і стали просувати по службі.

- Спочатку мене перевели в Горлівку, там я прослужив 7 років. Потім направили в Донецьк - начальником обласного УБХСС. Рік я вростав в ситуацію, а потім як взялися за торгівлю! За ОРСи (відділи робітничого постачання) Міністерства вугілля і енергетики. За три роки здорово їх почистили. Сиділи одночасно 287 осіб - починаючи від завідувачів магазинами і закінчуючи керівниками ЦРСов і ОРСов. Навіть два начальника главків пішли під суд. Покупців обважували, обраховували, продукти продавали без урахування, на овочевих базах якісний товар списували за рахунок усушки і утруски. І все це треба було довести! - розповідає ветеран служби.

За словами Олександра Іщенка, крім груп оперів на ОБХСС працювала велика негласна мережа.

- Одних ми заохочували, але більше було таких, хто допомагав за "праве діло".

Крім торгівлі борці з розкраданнями неабияк непокоїли автопідприємства. Виявляється, вже тоді водії платили начальникам данину за вигідні маршрути і рейси. Квитки видавалися через одного, частина виторгу йшла в особисті кишені. У приватні руки збувалося пальне.

- Такого поняття, як корупція, в ті часи не було. Було зловживання службовим становищем - це якщо, наприклад, хтось із керівників підприємства або чиновник підписував не те, що слід було, або давав дозвіл на відпуск продукції не тому, кому слід було, - згадує Олександр Іщенко. - Якщо зловживання не вдавалося довести, людині могли поставити халатність чи безгосподарність.

- Шляхом проведення так званих оперативних відпрацювань особовому складу служби вдалося охопити перевірками велике число радгоспів і колгоспів, зберігаючи для держави мільйони рублів, - згадує Олександр Іщенко. - За нашими матеріалами було знято з посад перші секретарі райкомів партії в 11 з 14 сільських районів. Деякі пішли під суд.

Гучні економічні справи в Донецькій області були помічені в Києві. У 1978 році Олександра Іщенка направили на роботу до столиці - очолювати Управління по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності МВС Української РСР.

Через руки ОБХСС пройшло дуже багато людей, які вирішили підправити своє матеріальне становище в обхід суворих законів країни соціалізму. Іноді не зовсім раціональних.

- Мій дід отримав три роки колонії-поселення, - розповідає уродженець Донецької області Ігор Ніконов. - Він працював директором автобази. Їм видавали багато солярки, яка зазвичай не витрачалася. А колгоспам цього палива вічно не вистачало. Якщо автобаза всю солярку не використовує, керівництво карають за погане планування. Тому її або виливали, або продавали колгоспам. Так чинив і мій дід. Оформити угоду офіційно він не міг. Тому і потрапив під суд за розкрадання соціалістичної власності.

ДОВІДКА

Датою створення ОБХСС вважається 16 березня 1937 року, коли нарком внутрішніх справ СРСР Єжов видав наказ сформувати в складі Головного управління робітничо-селянської міліції НКВС СРСР відділ по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності та спекуляцією. Після війни ОБХСС отримав завдання звести до мінімуму рівень зловживань в промисловості, торгівлі та економіці.

Після здобуття Україною незалежності був реогранізован в Службу захисту економіки від злочинних посягань при МВС. Далі отримав назву Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю.