Сонячний вітер ослаб

Активність Сонця знизилася в порівнянні з початком космічної ери — можливо, скоро нас чекає похолодання.

Наприкінці 2020 року було «офіційно» оголошено про початок нового, 25-го циклу сонячної активності. Одинадцятирічний цикл, або цикл Швабе, — найбільш виражений цикл сонячної активності тривалістю близько 11 років. На початку циклу, приблизно за 4 роки, зростає кількість сонячних плям, а потім протягом приблизно 7 років відбувається зменшення їх числа.

Число Вольфа-чисельний показник сонячної активності, розраховується за кількістю спостережуваних сонячних плям. На фото-Сонце 19 липня 2000 р.під час максимуму 23-го циклу.

Однак останні два десятиліття астрономи відзначають загальне зменшення активності сонця, так званий Гранд мінімум. Максимуми останніх двох 11-річних циклів сонячної активності виявилися значно нижче попередніх. Частина дослідників вважає, що ми вступили в період порівняно неглибокого мінімуму «вікового циклу» (т.зв. цикл Гляйсберга тривалістю 70-100 років). Інші ж вважають, що настає другий грандіозний мінімум, схожий з мінімумом Маундера (1645-1715 рр..), коли взимку в Англії замерзала Темза, а голландці каталися по замерзлих каналах на ковзанах.

Зниження сонячної активності, яке відбувається в останні два десятиліття, проявилося і на землі в ефектах «космічної погоди». Наприклад, частота і сила магнітних бур впали в кілька разів в порівнянні з другою половиною XX століття. Ключове значення в ефектах космічної погоди грає Сонячний вітер-потік плазми сонячної корони, що включає електрони, протони та інші частинки, які переносять збурення від сонця до землі.

У статті, опублікованій в журналі Journal of Geophysical Research: Space Physics, дослідники з Інституту космічних досліджень РАН проаналізували параметри сонячного вітру протягом останніх чотирьох сонячних циклів і прийшли до висновку, що в 23-му і 24-му циклах сонячна активність помітно знизилася. Потік маси і енергії в сонячному вітрі впав майже в півтора рази в порівнянні з кінцем минулого століття.

При цьому значення ряду параметрів сонячного вітру впали "нижче плінтуса", наприклад, відносний вміст іонів гелію впало в півтора рази. Домішка гелію і більш важких іонів в сонячному вітрі (на 96% складається їх протонів) визначається базовими процесами нагріву корони Сонця. Варіація іонного складу говорить про те, що спостережуване зниження сонячної активності — це не просто зменшення числа сонячних спалахів, а й істотна зміна загального стану корони. Такий висновок вимагає перегляду наших уявлень про фізику формування сонячного вітру.