СТАРІ КАРТИ В НОВІЙ КОЛОДІ. НЕВЖЕ Й НАДАЛІ ГРАТИ «КРАПЛЕНИМИ»?

Влада, в якій Москаль незамінний? 

     Недавно відомий вітчизняний політик і правозахисник, народний депутат України Юрій Кармазін спілкувався зі слухачами радіоканалу духовного відродження «Культура» Національного радіо. Йшлося зокрема про те, чому нині така пильна увага до права, яке пронизує усі сфери сучасного життя, до правової освіти й необхідності культивувати в суспільстві правову культуру.
     Право, наголосив він у розмові з ведучим програми «Українська культура сьогодні і завжди», дуже тісно переплітається з мораллю. І в цьому зв'язку зазначив: «Щойно я зустрічався з президентом Міжрегіональної Академії управління персоналом Георгієм Щокіним, який прийняв важливе, на мій погляд, рішення, пояснивши його у своїй відозві до громадськості. Текст її зараз переді мною на^сту-дійному столикові. Його ми друкуватимемо у газеті захисників Вітчизни «Правозахисник», а зараз принагідно зачитаю її вам: «У страшні роки кучмізму, — пише Георгій Щокін, — я очолював на громадських засадах Український благодійний фонд сприяння та соціального захисту сімей загиблих співробітників органів внутрішніх справ «Милосердя», який опікується 1100 дітьми. Робив я це тому, що розумів: українські діти не цікавлять антиукраїнський режим Кучми, проти якого завжди боролась очолювана мною МАУП. Ми всі вірили в прихід нової народної влади, яка опікуватиметься своїми співвівтчиз-никами та заслуговуватиме на людську повагу. Нова влада прийшла, але я особисто не хочу мати жодного стосунку до влади, яку уособлюють такі одіозні й огидні постаті, як Москаль. Тому я складаю з себе обов'язки голови Фонду милосердя і залишаюся без поваги й довіри до МВС...»
     Таку заяву, повторюю, змушений був зробити відомий вчений і політик, обурений беззубими, безглуздими й безсовісними призначеннями нової влади. Ви розумієте, що діється, що загрожує національним інтересам?

«Помаранчевий» доказ

— Юрію Анатолійовичу, очевидно, Ви не випадково так розлого виклали думку науковця міжнародного рівня Георгія Щокіна, який дедалі активніше заявляє про себе як про діяльного політика.

— Так, згоден з вами, про це зокрема засвідчив і факт створення ним яскраво вираженої партії національних інтересів України — справді патріотичної консервативної партії України. Як і зовсім недавнє пікетування «Українським вибором» Міністерства внутрішніх справ України з приводу призначення Г. Москаля на посаду заступника міністра цього відомства...

— То, можливо, й під час зустрічі з Георгієм Васильовичем ви домовлялися про певні спільні кроки, аби подібних, м'яко кажучи, нелогічних призначень не було надалі?

— Так, і про це також мовилося. Про те, аби призначення на відповідальні пости в столиці і на місцях здійснювалися граничне прозоро. Інакше вони сіють зневіру, гасять полум'я благородних сподівань Помаранчевої революції, просто ображають... Та наша співпраця лише розпочинається, і я зараз скажу тільки про те, що нам уже вдалося досягти, аби зупинити цей процес. У Хмельницькій області ми зробили все, аби почули народ і призначили там губернатора, який боровся за нове життя, а не сприяв консервації кучмі-вського режиму. Переконаний, що це ж станеться і в Дніпропетровську. Там активісти Партії захисників Вітчизни борються за відставку губернатора, який взагалі був довіреною особою В. Януковича в президентській кампанії.

— Якщо так діє влада, то чому мовчить преса?

— Демократична преса не мовчить. Однак ситуація зі свободою слова — як за старого режиму. Місцева журналістка спробувала сказати правду — і її звільнили з роботи. А іншу — дещо раніше. Уявіть: тільки за те, що вона з'явилася в редакції у помаранчевому шалику. Наразі обласна й Генеральна прокуратура — ні пари з вуст. То скажіть мені, чи змінилася влада?

Пан Боделан та його клан.

     Слухач Петро Григорович, Київ:
— Юрію Анатолійовичу, я люблю слухати Ваші виступи в парламенті, бо Ви, як кажуть, дивитеся в корінь. За винятком того, що Едуарда Гурвіца хочете бачити мером Одеси.

— За єврея Гурвіца ми мали розгалужену курортну інфраструктуру, яка діяла, оздоровлювала людей, відраховувала кошти в державну скарбницю, за якої відбувалося відновлення українських національних традицій. Тепер же, за перефарбованого комуніста Боделана, майже всі одеські санаторії продано. Потерпають не тільки одесити, адже місто — визнана всеукраїнська і навіть міжнародна оздо-ровниця. А сам пан Боделан та його клан? Жирують. В Одесі найбагатша людина — голова міста, про зловживання якого мені багато чого відомо. Як відомо й те, що вибори були незаконні. Тому своєму слухачеві хочу сказати: легко оцінювати ситуацію на відстані, однак зблизька, зсередини вона не така вже й проста. Повірте, шановний, людині, яка півжиття свого прожила в цьому місті, яке дороге їй і донині.

Розмовляв Олександр КАВУНЕНКО