ВОВК У ШКУРІ ЯГНЯТИ?

      Зовнішність оманлива. Скільки таких випадків зафіксувала історія, коли зовні непримітна людина, яку і не вирізниш з натовпу, виявлялася рідкісним негідником. Або навпаки...
      Нехай пробачить мені Святослав Піскун, але він і справді більше схожий на якогось доброго кондитера або пекаря, ніж на Генерального прокурора України. Утім, щоб ви не сумнівалися, тут чи не найкраще діє згаданий вище принцип...

      Власне, повернення Піскуна на Різницьку (вулиця Києва, де розташована Генпрокуратура) викликало в українського політикуму не те що здивування — шок. Тим паче, метод був ще той — Печерський райсуд столиці визнав звільнення Святослава Михайловича ... незаконним. І це попри те, що всі терміни розгляду скарги давно минули. Та й вердикт Феміди з'явився через день після звільнення з посади Генпрокурора Геннадія Васильєва тодішнім президентом Леонідом Кучмою. Утім, в нашій країні такий «збіг обставин» вже давно нікого не дивує. Хоча злі язики подейкують, що повернення Піскуна до Генпрокуратури стало можливим після таємних переговорів з Леонідом Кучмою, в результаті яких в обмін на посаду екс-президенту України видали своєрідну індульгенцію про непереслідування. Приміром, недавно народний депутат України Григорій Омельченко заявив (майже дослівно): якщо Ющенко не звільнить Піскуна і проти нього не порушать кримінальну справу, як мінімум, за злочинну халатність, то мимоволі виникне підозра: чи не пообіцяв Президент юридичні гарантії Кучмі — що того не посадять за скоєні злочини, зокрема, і за «справою Георгія Гонгадзе», на лаву підсудних. За словами депутата, виконавцем цих гарантій є Святослав Піскун, якого призначили Генеральним прокурором незаконно, за політичною домовленістю чотирьох: Ющенка, Кучми і Литвина ... На запитання, хто ж четвертий, Омельченко відповів: «А четвертий нехай живе». На його думку , що довше Генеральним прокурором залишатиметься Піскун, то більше шкоди він завдасть національним інтересам України, позаяк через його злочинну бездіяльність будуть знищені або покінчать з життям свідки злочинів, вчинених Кучмою.
      Наразі є цікаві версії щодо попереднього звільнення Святослава Михайловича. Якщо за вади в роботі, то чому тоді його призначили заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони України? Сам Піскун стверджує, що позбувся посади за те, що дуже близько підійшов до розкриття «справи Гонгадзе». За іншою версією, у Піскуна не склалися стосунки з головою Адміністрації Президента Віктором Медведчуком. До того ж Піскуну приписують дружбу з «нашоукраїнцем» Петром Порошенком і саботаж кримінальної справи проти директора «Ленінської кузні» (яка, по суті, належала Порошенку). А, можливо, йому не простили, що так і не зумів засудити Юлію Тимошенко. Натомість, він сам став героєм скандалу, коли Юлія Володимирівна «розрекламувала» його швейцарський годинник вартістю понад десять тисяч доларів.
      Не в захваті від Святослава Піскуна були і його колеги. Так, колишній керівник Генпрокуратури Олег Литвак заявив: «Відверто кажучи, такого прокурора не знаю. Я повністю солідарний з Геннадієм Васильєвим, який сказав, що робота Піскуна кілька років в Ірпені і два — в обласній прокуратурі не дають підстав для його керівництва в масштабах України. Тим паче, як він вироблятиме і впроваджуватиме правову політику, коли в нього позиції змінюються, як повідомлення гідрометслужби. Здається, Святослав Піскун виправдає і Понтія Пілата, заявивши, що той не причетний до смерті Ісуса Христа. Де в людини була правова позиція, коли доводили за трибуною Верховної Ради «вину» Юлії Тимошенко? Одне слово, пан Піскун діяв непрофесіональне, служачи виключно кріслу, якого боявся позбутися».
      Сам же Святослав Піскун «став помаранчевим» зі швидкістю, яка просто лякає. Чого лише вартує його заява про те, що Помаранчева революція підвела його з колін... Хоча водночас він наголошував, що залишається аполітичним. Зрозуміло, будь-яка людина, пройшовши крізь «вогонь, воду і мідні труби», може переосмислити своє ставлення до життя. Однак не за рікпівтора! Особливо прикметно, як змінилося ставлення Святослава Михайловича до Юлії Тимошенко, яку він під час свого першого «пришестя» до ГПУ звинувачував у відмиванні за кордоном понад мільярда доларів. І навіть пропонував Верховній Раді позбавити її депутатського імунітету, аби згодом притягти до кримінальної відповідальності. Варто згадати, що ще перед першим приходом на Різницьку, Піскун, працюючи начальником слідчого управління податкової міліції, курував розслідування справ проти «Єдиних енергетичних систем України» (компанії, до якої мала безпосередню причетність Тимошенко). В інтерв'ю впливовій «Файненшл Тайме» у жовтні 2003 року він стверджував, що «справа ЄЕСУ» — це епізод однієї грандіозної «справи Лазаренка — Тимошенко — Фельдмана». Нині ж Піскунові, як кажуть юристи, «відкрилися нові обставини справи». Тому в Генпрокурора до Прем'єр-міністра вже немає запитань. Тим часом можуть виникнути запитання до самого Генпрокурора. Варто згадати, що 2003 року голова Координаційного комітету з боротьби з організованою злочинністю і корупцією при Президентові України Ольга Колінько інкримінувала Піскунові створення власного політичного іміджу, нецільове використання бюджетних коштів, причетність його родичів до сумнівних комерційних структур.
      «За Піскуном ціла низка безчесних учинків, коли він використовував службове становище в особистих цілях», — говорила тоді Колінько. Вона звинувачувала Генпрокуратуру, що та зволікала у розслідуванні справ про злочини у сфері економіки. З надуманих мотивів з інших правоохоронних органів вимагали передати справи зі значними сумами завданих збитків, що або затягувалися, або закривалися. Ольга Колінько також заявляла, що Піскун через підлеглих апарату Генпрокуратури «примушував обласних прокурорів ухвалювати незаконні рішення з кримінальних справ». Результатом цього скандалу і стало звільнення з посади Генпрокурора Святослава Піскуна. Наразі сам Святослав Михайлович стверджує, що порушені за тими звинуваченнями справи прокуратура вже давно закрила.
      Ось що він говорив в інтерв'ю газеті «Свобода»:
—  А прокурорів,  які мене  оббріхували,   Васильєв усе одно звільнив і на їхні місця призначив своїх людей.
—  Тобто  ви  вийшли сухим з води.
—  Та я й не був у цій воді! Хоча все ще не можу зрозуміти, чому тодішня голова  цього Комітету Ольга Колінько погодилася брати участь у брудній грі проти мене.
—  Здогадуєтеся, хто використовував її як знаряддя розправи з вами?
—   А про це в неї запитайте. Звичайно, я здогадуюся, хто міг ховатися за її спиною,  але напевне стверджувати не можу, бо ті, кого я підозрюю, зараз кивають одне на одного. А Колінько, між іншим, виявила бажання залишитися на посаді заступника Генерального прокурора, і я не збираюся звільняти її так, як звільняли мене.
      Недавно у київському видавництві «Поліграфіст» вийшла у світ брошура Ігоря Синельникова «Той, що звівся з колін. Приховані витівки та дивовижні перетворення Генерального прокурора України». По суті, це збірка найрезонансніших публікацій у ЗМІ, що стосуються особистості Святослава Михайловича, та документи, які підтверджують правдивість сказаного. (До речі, Піскун знову ж таки в одному з інтерв'ю стверджував, що багато було надуманого. Проте «тиснути» на ЗМІ, які публікують критичні матеріали про нього, він начебто не збирається.)
      Власне, на самому початку статті я порівнював Святослава Піскуна з пекарем не задля красного слівця, оскільки цей достойник під час першої генпрокурорської каденції був дуже зацікавлений у «прихватизації» Чернівецького хлібокомбінату. Зрозуміло, з огляду на свою посаду, відкрито сам він цього зробити не міг. Пропонуємо вам дуже цікавий лист голови ВАТ «Чернів-ціхлібкомбінат» А.Заго-роднюка на адресу колишнього першого заступника Голови ВР України (який згодом став Генпрокурором) Геннадія Васильєва та редакції газети «Голос України», де він розповідає, як у нього відбирали підприємство.

Першому заступнику Голови Верховної Ради
України Васильєву Г А.
Редакції газети «Голос України»

Шановний Геннадію Андрійовичу !

      Вимушені звернутися до Вас та в редакцію газети «Голос України», оскільки не можемо знайти правди, та й останні події спонукали нас до таких дій. Ми чесно і добросовісно працювали на Чернівецькому хлібокомбінаті. Справи на підприємстві йшли добре. Та настав для нас чорний день. Наше підприємство дуже сподобалося Генеральному прокурору України С.Піскуну. Через свого друга Триндюка та сам особисто Піскун будь-якою ціною намагався забрати акції підприємства. Нам відомо, що Триндюк не раз вимагав від колишнього прокурора області В.Поці-луйка сприяти отриманню акцій підприємства, при цьому посилався на те, що Піскун його кращий товариш. Про те, що Піскун його добрий товариш Триндюк розповідав і працівникам прокуратури, і говорив про те, що той, хто буде сприяти йому в отриманні акцій комбінату, той буде прокурором області. Це питання він вирішить із «Славіком» Піскуном. Коли Поцілуйко відмовився в сприянні отримання акцій, С.Піскун звільнив його із займаної посади. І це при тому, що він тільки рік пропрацював на цій посаді і мав авторитет в області як людина чесна і добросовісна.
      Але і на цьому Піскун не зупинився. Коли я як керівник підприємства категорично відмовився передати акції за вказівкою С.Піскуна, в Чернівці направили групу працівників прокуратури. Дивує, що це були працівники прокуратури Шевченківського району Києва, де Піскун давно працював, коли ще обіймав посаду начальника слідчого управління податкової міліції України у цьому районі.
      Вказані працівники мене затримали, доставили в Київ і посадили за грати. Зрозуміло, я не та людина, яку необхідно доставляти в Київ через чотири області. Ізолювавши мене, С.Піскун свого досяг: підприємство стало його власністю. Адже Триндюк, як стало відомо, родич дружини Піскуна, став головою спостереженої Ради комбінату, а донька Піскуна, Іващенко Тетяна Святославівна — членом цієї Ради. Нас дивує те, що коли голова Координаційного комітету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України Колінько О.М. в інтерв'ю на каналі «Інтер» вказала на ці факти, прес-служба Генеральної прокуратури України тут же заявила, що донька Піскуна доросла і має право сама вирішувати ці питання. Виникає питання: чи могла б Іващенко Т.С., яка мешкає в Києві, без допомоги батька бути членом спостережної ради підприємства у далеких від столиці Чернівцях. Хіба не зрозуміло, що спостережна рада у складі двох осіб Триндюка та Іващенко сконцентрувала у своїх руках всю повноту влади на підприємстві. І це стало можливо за злочинного сприяння Піскуна. Про яку законність йдеться?! Ми вже не говоримо про мораль, якщо керівник вищого наглядового органу держави в такий цинічний спосіб заволодів підприємством. Що ж до мене як колишнього голови ВАТ «Хлібокомбі-нат» Чернівців, то справу із звинувачення мене в різних надуманих гріхах направлено до суду. Місяцями справа припадає пилюкою і ніхто її не розглядає. Як мені сказали в суді, на них тиснуть із Генеральної прокуратури і Верховного Суду, щоб винести стосовно мене обвинувальний вирок. Шановний Геннадію Андрійовичу, Ви досвідчений юрист, тривалий час працювали в органах прокуратури, займаєте високу державну посаду, скажіть будь-ласка, в які часи проявлявся такий цинізм, брутальне нехтування законами, попирання правами людини керівниками наглядової інстанції. Ми дуже сподіваємося, що Ви передасте наш лист до редакції газети «Голос України» для опублікування. Нехай депутати Верховної Ради України, народ України знають, хто ж сьогодні головний корупціонер у державі. Якщо такий керівник, як Піскун і надалі очолюватиме Генеральну прокуратуру України, нам ніколи не бути демократичною, правовою державою. У народі кажуть: «Риба гниє з голови». Це народне прислів'я як ніколи підходить до керівництва Генеральної прокуратури України, де корупція і зловживання набули масового характеру. Ми чекаємо Вашого особистого втручання на захист наших прав від свавілля Генерального прокурора.
      Щиро будемо вдячні Вам, Геннадію Андрійовичу. Раніше з цього питання ми зверталися до Голови Координаційного Комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України О.Колінько, але її намагання відстояти справедливість чомусь досі безрезультатні.

А.В.ЗАГОРОДНЮК, колишній голова ВАТ «Чертвціхлібокомбшат»


Наразі Святослава Піскуна цікавив не лише Чернівецький хлібокомбінат. Про що свідчить звернення до Президента України Леоніда Кучми прокурора Херсонської   області М.Банчука. (Досить цікавий  момент:  підписано листа   28  жовтня   2003 року, тобто за день до першого звільнення з посади Генпрокурора С.Піскуна. Схоже, написано його було вже після зняття Піскуна з посади,  а підписано — «заднім числом». — Авт.).

 Президенту України КУЧМІ Л.Д. Прокурора Херсонської області,
 Державного радника юстиції 2-го класу БАНЧУКА М.В.

      На посаді прокурора Херсонської області я працюю з січня 2000 року. За час роботи особливих зауважень з боку керівництва Генеральної прокуратури України до моєї роботи не було.
      Колишнім Генеральним прокурором М.О.По-тебеньком був встановлений порядок, що кожний прокурор області, зокрема, і я, постійно, двічі на тиждень, доповідав про ситуацію в області та про план на перспективу.
      Нинішній Генеральний прокурор України С.Піскун за час своєї роботи на цій посаді з питань служби мене ні разу не прийняв, роботою прокуратури області не цікавився.
      Разом з цим восени минулого року С.Піскун зателефонував до мене і сказав, щоб я прийняв Триндюка Юрія Григоровича і допоміг йому у вирішенні питань, які є по Херсонській області (до цього з Триндюком знайомий я не був). Тоді ж, восени, у мене відбулася перша зустріч із Триндюком Ю.Г. Останній пояснив мені, що він є близькою людиною С.Піскуна, і вони мають спільний серйозний бізнес. У Херсонській області їх цікавлять три хлібозаводи, які входили в одне об'єднання, очолюване Дуровим Борисом Борисовичем (голова правління). Триндюк Ю.Г. запропонував мені негайно вивчити ситуацію навколо цих хлібозаводів і схилити Дурова Б.Б. передати акції підприємству Триндюка Ю.Г.
      В цій розмові мені стало відомо від Триндюка Ю.Г, що його також цікавить Чернівецький хлібокомбінат і ряд інших підприємств. Він висловив незадоволення позицією прокурора Чернівецької області В.Поцілуйка щодо пасивності з його боку в питанні передачі акцій Чернівецького хлібокомбінату  у власність фірмі Триндюка Ю.Г. Як сказав Триндюк Ю.Г, за таку позицію В.Поцілуйко втратить свою посаду. Згодом так і сталося. Вже від В.Поцілуйка я дізнався, що стосовно директора Чернівецького хлібокомбінату прокуратурою Шевченківського району Києва порушено кримінальну справу, і він перебуває під вартою.
      Наприкінці весни — початку літа поточного року після чергової вказівки С.Піскуна я знову прийняв у себе в кабінеті Триндюка Ю.Г. Цього разу Триндюк Ю.Г. був у піднесеному настрої. Він попрохав мене запросити у прокуратуру директора хлібооб'єднання Дурова Б.Б. Доки Дуров Б.Б. добирався до прокуратури, Триндюк Ю.Г. розповів, що їхні фірми перебувають у стані розквіту. Забрано Чернівецький хлібокомбінат. А всього у них близько сімнадцяти таких підприємств — три хлібокомбінати обласного значення, кілька елеваторів, банк. Де саме знаходяться ці підприємства і за якою адресою, він не сказав. Крім того, мені стало відомо, що у них є безліч заводів і різних дрібних підприємств. Продовжуючи розповідь про С.Піскуна, Триндюк повідомив, що вони мають серйозну підтримку з боку народних депутатів України різних фракцій, стабільне фінансове підґрунтя, що дає їм можливість навіть узяти участь у виборах президента України. Після цих слів, яким я не надав особливого значення, я запитав Триндюка Ю.Г, яким чином вони збираються зробити політичний імідж С.Піскуну. На це запитання він мені відповів, що в них у запасі є серйозний козир — кримінальна справа про вбивство Г.Гонгадзе. Я поцікавився, що мається на увазі. Триндюк Ю.Г. пояснив, що в потрібний момент будуть названі виконавці і, на їх думку, замовники вбивства — прізвища співробітників міліції на чолі з Кравченком Ю.Ф. (колишнім міністром МВС України) та прізвище Президента України, Вас.
      Після цієї розмови в мій службовий кабінет зайшов Дуров Б.Б. Триндюк Ю.Г. відразу сказав, що вони пропонують йому за його частку акцій 1 млн 200 тис. дол. США. Мені також пропонували грошову винагороду за надання допомоги. Почувши ці слова, я попросив Триндюка Ю.Г. вийти з мого кабінету й за його межами домовлятися з Дуровим Б.Б. Вони розмовляли більше ЗО хвилин. Після цього Триндюк Ю.Г. зайшов до мене в кабінет і сказав, що попередня домовленість є, наступна зустріч відбудеться в Києві, й ще раз наголосив, що це все робиться за вказівкою С.Піскуна.
      Пізніше до мене зайшов Дуров Б.Б. Він був у розпачі. Я порадив йому пошукати захисту в Адміністрації Президента України. Сам же я прийняв рішення доповісти про все, що почув від Триндюка Ю.Г., і доповісти все, що відбувається, особисто Вам, Леоніде Даниловичу.
      За те, що я не виконав завдання Генерального прокурора, як я думаю, за перше півріччя поточного року мені оголошено догану.
      Врешті-решт минулого тижня мені вдалося доповісти главі Адміністрації Президента України Медведчуку В.В. про все, що мені відомо.
      Вважаю, що Святослав Михайлович Піскун є зрадником не тільки інтересів держави і прокуратури, а й особисто Вас як гаранта Конституції України, що й змусило мене звернутися до Вас особисто з цим рапортом.

З глибокою повагою

(Підпис)
28.10.2003р.


      Коментарі зайві. Утім, хотілося б нагадати, що свого часу народний депутат Григорій Омельченко оприлюднив ксерокопії банківських документів, які свідчать, що у вересні 2002-го та березні 2003-го на рахунок одного з українських банків було перераховано 100 тисяч доларів, які згодом використав С. Піскун зі своєю дружиною через елітну платіжну картку «Віза Голд». Сам Святослав Михайлович пояснив такі грошові надходження тим, що, мовляв, його дружина займається бізнесом, декларує прибутки (понад мільйон гривень) і все законно. Та немає проблем! Тільки ось що цікавить: чи не «пиляє» його дружина за маленьку зарплату (порівняно з її прибутками), Генпрокурора?