Роман ЛУБКІВСЬКИЙ:
«НИНІ ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ ОТРИМАЛА НОВИЙ ІДЕОЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС»

За традицією 9 березня відбудеться офіційне нагородження Шевченківських лауреатів 2006 року

Про те, чим відрізняється ця престижна премія цьогоріч, у розмові з головою Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, Надзвичайним і Повноважним послом України, лауреатом Шевченківської премії 1992 року Романом Лубківським.

— Пане Романе, майже за півстоліття свого існування, яким чином премія змінювала статус митців-лауреатів?

— Найголовніше, що ця премія втратила свій колишній ідеологічний наголос. Кандидати на Шевченківську премію є митцями незалежної Української держави. Якщо раніше для лауреатів це було лише визнання їхньої творчості, то нині ця премія фіксує їхній патріотизм, духовну незалежність. Є й багато інших нюансів. Зокрема, Комітет став розкованішим. Нині вже не приймається рішення за одностайним «одобрямс». Кожен голосує так, як вважає за потрібне. Звісно, ми не можемо очікувати єдино вірного результату. Також премія поширилася і на закордонне українство, оскільки наша культура є цілісна, а її представники живуть в багатьох країнах світу.

— За яким принципом відбувається відбір?

— Існує Положення, в якому зафіксовані правила добору. Оголошення про подання кандидатур на премії публікується влітку. На мій погляд, це не зовсім зручний час. З 1 серпня надходять твори, що подаються творчими спілками і організаціями, бо окремо людина несе із собою певну суб’єктивність. На зібранні Комітету відбувається перша апробація творів, висловлюються відверті думки з урахуванням думок громадськості, творчих спілок і організацій. Враховуються і процедурні моменти. Зокрема, якщо твір виданий за місяць або два до подання, він не підлягає розгляду. Або виникає проблема з недооформленими документами тощо. Під час другого туру таємним голосуванням визначаються потенційні кандидати на третій тур, коли найкращі з них під час вирішального голосування набувають необхідну кількість голосів. Після цього список подається на затвердження Президентові України. Після цього у день народження Тараса Шевченка -- 9 березня -- премія урочисто вручається.

Я запропонував концепцію, яка прийнята Комітетом, щоб ми працювали як культурологічна інституція протягом року. Необхідно бачити весь спектр творчого життя країни. Відстежуючи творчість, так би мовити, потенційних лауреатів, ми, делікатно кажучи, ведемо цього автора. Це не означає, що ми гарантуємо премію. запрошуємо. Відчуваючи певну увагу до митця, структура, яка має до нього відношення подає цю кандидатуру. Таким чином ми матимемо приплив дуже цікавих особистостей. Нині я бачу реальні кандидатури цьогорічної премії наступного року.

— Із скількох осіб складається Комітет?

— Він налічує 19 осіб. Серед них -- двоє зі Львова, один з Харкова і один з Криму. Ми маємо бачити процес з точки зору всієї держави.

— Якою є квота переможців?

— Іноді трапляється переголосування по кілька разів. Але перед голосуванням всі рівні. Квота становить 10 премій. Але ми хочемо звузити це коло до п’яти переможців. Тоді виокремлюватимуться дуже яскраві, сильні особистості. Але з іншого боку, зважаючи на величезний творчий потенціал нашої культури, ми, обмеживши її до кількості, яка колись була, створимо певну чергу в різних галузях і жанрах. Скажімо лауреатами першої премії стали: Павло Тичина, Олесь Гончар і Олена Кульчицька. А от у застійні роки були дуже заідеологізовані підходи. Отримували премію по 15 осіб. Так, цю премію колись мав отримати Микита Хрущов, як мені розповідали, за те, що він добився встановлення пам’ятника Шевченкові в Москві…

Нині деякі видання закидають нам, що Комітет когось обійшов, але цей процес дуже прозорий. Отримуємо багато листів, найцікавіші з яких можна прочитати на шпальтах газет, зокрема у «Літературній Україні» (16 лютого 2006 року). Для кандидатів існує одна незаперечна умова: твір має бути вершинний, нести всі прикмети визначного явища. Особистість митця має бути знаковою, а не міфічною чи харизматичною. Такою, що за нею стоять чи то певний мистецький напрямок, чи величезні творчі зусилля. Дуже важливим, може це і не враховується, є те, що стоїть за цією людиною: чи є вона патріотом, чи внесла вклад в культуру. Ідеться не лише про талант митця, мусить вирізнятися активна лінія поведінки, життєва громадська позиція.

— Якою мірою, все ж таки, ця премія є суб’єктивною? Чи можете ви назвати когось, хто незаслужено її отримав або кого несправедливо обійшли?

— Це дуже делікатне питання. Свого часу премію імені Тараса Шевченка не отримав великий поет, громадський діяч, вчений, фольклорист, знакова постать -- Максим Рильський. З іншого боку, було виправлено цю несправедливість стосовно Василя Стуса та інших митців, яким було присуджено премію посмертно. Нині ми не можемо застосувати цей принцип до людей, які відійшли 10, 20, 30 років тому, бо тоді виникне певна алогічність. Треба присвоювати цю премію живим учасникам мистецького процесу.

— Які нововведення стануться цьогоріч? Можливо, з’явилися нові номінації?..

— У нас немає нині чітких номінацій -- тільки за літературу, театр чи кіно. Тим більше, що кіно має свою велику премію. Та й яскравих творів кіномистецтва не видно. Але очевидно, будуть відзначені праці в галузі культурології. Це може бути збірник мистецтвознавчих статей, що містить глибинні дослідження або цікавий проект, де зосереджена робота не лише одного автора, хоча, в принципі, оцінюється завжди самостійна робота. Але є цікаві проекти синтетичного характеру, які не можна залишати без уваги.

— Як би ви могли прокоментувати рівень робіт цьогорічних кандидатів і їхній віковий ценз?

— Наприклад, поет, перекладач, мовознавець Ігор Качуровський у поважних роках, але дуже молодий за творчою енергією. Є й молоді автори, і середнього віку, і ті, хто відзначив свій поважний літературний ювілей. Головне -- унікальність талановитих творів.

Я сприймаю твори, відзначені цією премією не як застиглі зразки творчості. Це -- факти мистецького процесу. Може статися так, що людина вже нічого не створить, одержавши цю нагороду, але увага з боку держави, громадськості дають нові стимули.

— Яка сума винагороди?

— Минулого року складала 100 тисяч гривень. Можливо, нині у зв’язку з певною девальвацією будуть внесені корективи.

— Ця премія є найвищою нагородою для митців України...

— Існують різні думки, зокрема, щоб перетворити цю премію на подібну до Нобелівської. Але ж невідомо, який насправді є її статус. Для України -- це оптимально висока премія, яка носить ім’я Тараса Шевченка. По-перше, вона фіксує значні вершинні твори; по-друге, це колосальна підтримка і допомога лауреатам; по-третє, для регіонів вона є важливим виховним чинником, особливо там, де ми маємо мовні проблеми чи негативне ставлення до Шевченка. Для мене є великою честю працювати в цьому Комітеті, тим більше, що я хотів би продовжити тут лінію своїх великих попередників -- Олеся Гончара, Павла Загребельного, Івана Дзюби, Бориса Олійника.

Взяла інтерв’ю
Людмила ГУРЕНКО