Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«М’ЯСНИК» РОЗПРАВИТЬСЯ З МИНТРАНСОМ, ЯК З ТУШЕЮ

(Закінчення. Початок у попередньому номері)

І ще віхи кар’єрного зростання Віктора Бонда­ря — ПП «Алмаз» (ОКПО 24662556). Це підприєм­ство було ліквідовано тільки в квітні 2003 року за рішенням Господарсь­кого суду — за ненадання податкової звітності терміном більше року. Тоді ж Бондар стає співзасновником ЗАТ «Сігма» і ТОВ «MB Плюс», до яких, судя­чи з деяких джерел, має стосунок і донині. Так само він засновує ТОВ «Азовміт», яке також було ліквідовано рішенням суду за ті самі гріхи, що і ПП «Алмаз».

Фінансово-промислова фірма ТОВ «АЗОВ­МІТ» (ОКПО 30660871; Донецька область, Маріуполь, Жовтневий район, пр-т Леніна, 32). Сфера діяльності — гуртова тор­гівля продуктами харчу­вання, напоями і тютюно­вими виробами, зокрема напоями виробництва хар­ківського концерну «Ор­лан» Євгена Червоненка. У цій фірмі частка В.Бонда­ря в статутному фонді — 3848 грн (чи 52% статутного капіталу — конт­рольний пакет). Тоді Віктор Васильович був прописаний за адресою: Харків, вул. Данилевського, 6, кв.25. Разом з В.Бон­дарем засновником ТОВ «Азовміт» став також Ільїн Сергій Олексійович, кия­нин (прописаний у столиці на вул.Булгакова, 56, кв.162, який 2000 року пе­редав свою частку третьо­му співзасновнику цієї фірми — Мусеєву Євгену Миколайовичу з Дружківки (місцевий підприємець 1996 року народження, освіта — середня, член Партії мусульман України).

Скажи мені, хто твій друг (партнер) — і я скажу, хто ти... Євген Мусеєв 1998 року виявив політич­ну активність, виставивши свою кандидатуру на вибо­рах у народні депутати України по 51-му (Донецька область) виборчому округу. Підприємець набрав аж 370 голосів (!) —з 102 000 зареєстрованих виборців. Непопулярний був Мусеєв в окрузі...

Віктор Бондар так само є (чи був донедавна) співзасновником цілої низ­ки підприємств. Наприк­лад, ВАТ «Хлібокомбінат Червоногвардійський» (Макіївка, вул. Серова, 24/1).

Ці компанії, що входять в орбіту Sigma Bleyzer, але юридично самостійні, взя­ли щонайактивнішу участь у перерозподілі фінансо­вих потоків Sigma, утворе­них дохідною діяльністю приватизованих амери­канськими братами укра­їнських підприємств. Так би мовити, для мінімізації оподатковування.

...Представник амери­канської корпорації Sigma Bleyzer був посвячений у всі секрети співробітництва українських підпри­ємств Авіапрому з російсь­кими, зокрема з планами експансії найсучасніших Ан-148 і Ан-225 «Мрія» на ринку міжнародних авіаперевезень. Однак це питан­ня національної безпеки й оборони! Отож прохання до СБУ — не турбувати...

«М’ясник»

«Донецький м’ясоком­бінат» (Донецьк, пр. Ілліча, 105, ОКПО 05507040).

Продукція: м’ясо, м’я­сопродукти, ковбасні ви­роби, жири, паштети, ме­дичні препарати, сувеніри з рогу і кістки.

Це підприємство, яке раніше належало братам Блайзерам, В.Бондар очо­лив 1999 року, після «об­катування» своєї кандида­тури на менш значущих об’єктах комерційних інте­ресів Sigma Bleyzer. Нага­даємо: саме тоді він змінив персональний ідентифікаційний код. Да­вили гріхи молодості? Хотів замести сліди ко­лишньої бурхливої комер­ційної діяльності перед тим, як обійняти нову відповідальну посаду? Хоч би як там було, «м’ясна» віха в біографії В.Бондаря — одна з найтемніших у його кар’єрі. Недавно До­нецька міська прокурату­ра завершила судове провадження з обвинувачен­ня колишнього директора, громадянина N. у зловжи­ванні службовим станови­щем.

Фабула справи

У березні 2001 року на адресу Донецького м’ясо­комбінату надійшов лист від підприємства «Азовсь­ка продовольча компанія» з пропозицією до м’ясо­комбінату акцептувати (прийняти до оплати) ви­писаний ЗАТ «АПК» век­сель на 14 млн грн. Ніби­то за зерно, яке «Азовська продовольча компанія» планує придбати в ТОВ «Колос». До тих пір м’ясо­комбінат не мав жодних фінансово-господарських контактів з «АПК». Як і фінансової можливості ак-цептувати такий вексель — усе майно м’ясокомбінату не коштувало 14 млн. Проте обвинувачуваний N. погодився виступити по­ручителем чужих боргів. І після підписання ним відповідних договорів руй­нівний вексель обернувся для членів трудового ко­лективу втратою прав власності на суму близь­ко 8,6 млн грн.

Ужовтні2001 року Гос­подарський суд Донецької області визнав за «Коло­сом» усі права на м’ясо­комбінат, чиє майно стало заставою свідомо невигідної угоди. У результаті постраждали не тільки перші акціонери, а й дер­жава. Коли 1992 року відбулося акціонування м’ясокомбінату, до статутного фонду приватизова­ного підприємства не увійшли десять об’єктів нерухомості, зокрема дві їдальні, гуртожиток, дитя­чий садок і конференцзал, які залишилися на його балансі. Усі вони так само легко перейшли до «Колоса», через що збиток Фонду держмайна стано­вив 731 000 грн. Інтереси держави постраждали двічі. Бо вже на момент обрання N. на посаду го­лови правління ВАТ До­нецький м’ясокомбінат його майно перебувало в податковій заставі — через заборгованість перед Калінінською податковою адміністрацією в сумі 721 000 грн.

Після вступу «Колоса» в права в результаті цілої низки наступних операцій ТОВ трансформувалося в ТОВ «Донецький м’ясо­комбінат» з новим складом власників. За перевіреними даними, за обома фірмами — ЗАТ «Азовська продовольча компанія» і ТОВ «Колос» — стоїть один і той самий бізнесмен — народний депутат Олександр Лещинский, чиє ім’я не раз звучало у викри­вальних передачах по­кійного журналіста Ігоря Александрова.

Кримінальні справи щодо керівництва «Азов­ської продовольчої ком­панії» і «Колоса» нині ви­ділено в окремі судові провадження. Так само, як і кримінальна справа сто­совно судді Господарсь­кого суду, який зіграв у цій історії свою роль.

Обвинувачуваний N. протримався на посаді менше року. Невдовзі після підписання листів, які стали фатальними для нього, він позбувся місця — кадрові зміни з прихо­дом нового власника тор­кнулися усієї верхівки ком­бінату.

На слідстві N. повідо­мив, що йому «просто сказали» прийняте рішення про передачу комбінату, який на той час був збитковим, в інші руки, змусив­ши поставити підписи в потрібних місцях. За на­вмисне перевищення службових повноважень йому загрожує від семи до десяти років. Про це своїм читачам розповіла газета «Донбас» (№ 133 (20992), 22 липня 2005 p.).

Як ця брудна історія стосується Віктора Бондаря, нинішнього міністра? Відповідь на це запитання дає звіт про діяльність Дер­жавної комісії з цінних паперів і фондового ринку за березень минулого року. Відповідно до розпорядження уповноваже­ної особи Комісії, керівни­ка управління корпоратив­них фінансів, і наданих до­кументів, скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Донецький м’ясокомбі­нат» у зв’язку з ліквідацією товариства.

«Анульоване свідчен­ня про реєстрацію випуску акцій № 309/05/1/98 від 07.10.98 p., видане Донецьким територіаль­ним управлінням Комісії — розпорядження № 25-С від 09.03.05 p.».

Як бачимо, м’ясоком­бінат практично підготували до приватизації: напередодні захоплення його новими власниками під­приємство було в боргах, як у шовках. Схема, багаторазово апробована для відчуження     державної власності. Спочатку на підприємство «заводиться» управлінська команда, що вивчає його активи, а також сильні і слабкі місця. Потім довірені керівники залишають приречене підприємство, а на посаду керівника ставиться якийсь «фунт». Цей «фунт» і підписує необхідну для відчуження в колишніх власників документацію.

Можливо, В.Бондар і був тим «розвідником» від Sigma Bleyzer, який діяв в інтересах третіх осіб на посаді керівника «Донецького м’ясокомбінату».

Задля справедливості, подамо й іншу версію подій навколо м’ясокомбінату. Sigma Bleyzer про­сто вибили з підприємства конкуренти американців — не в останню чер­гу через відверто слабкий і безволь­ний менеджмент Віктора Бондаря.

Хоч би як там було, сам Віктор Васильович не любить згадувати своє «м’ясне» минуле. Однак кличка «М’ясник» усе ж закріпи­лася за цією люди­ною.

Темні зв’язки? Так!

Їх у В.Бондаря безмір. Найхарактерніший з них — Душин Ігор Леонідович.

Народився 7 липня 1961 року в Харкові. 1983 року закінчив Харківський держуніверситет, радіофі­зичний факультет, інженер-радіофізик. 1985— 1986 р. — інструктор Ле­нінського РК ЛКСМУ Хар­кова. 1987—1989 р. — заступник директора Харків­ського центру науково-технічної творчості молоді «Практика».  1989—1991  р.

— голова Спілки науково-технічних і виробничих ко­оперативів. Стажувався у США і Німеччині з питань міського управління. 1994—1998 р. — керівник секретаріату радника Президента України з питань регіональної політики, го­ловний консультант групи забезпечення діяльності помічників, радників, наукових консультантів, кон­сультантів та референтів Адміністрації Президента України. Голова Ліберально-демократичної партії України.

Ігор Душин був техніч­ним кандидатом на прези­дентських виборах, коли переміг Кучма-2. Спонсо­рується командою Леоні­да Даниловича. З 2000 р.

— директор з питань розвитку ТОВ «Українські ко­мунікації». Тієї самої ко­мерційної структури, у якій з 2000 року обіймав посаду віце-президента (ди­ректора з питань розвитку) Віктор Бондар.

Ця телекомунікаційна компанія також була те­мою скандалу.

Процитуємо: «Тимчасова слідча комісія парла­менту з питань діяльності у сфері зв’язку й інфор­матизації... оприлюднила результати перших пере­вірок. Точніше, як стверджує голова комісії Анатолій Хмельовий, перевірками це назвати не можна, бо оператори зв’язку під будь-якими причинами активно ухиляються від надання потрібних доку­ментів. «Схоже, це були ознайомлювальні візити, — сказав Хмельовий, — однак навіть вони допомогли нам переконатися, що факти, викладені в доповіді депутата А.Яковенка на сесії ВР на початку липня поточного року, цілком правдиві». Нагадаємо, що в згаданій доповіді йшлося про видачу Держкомзв’язку будь-кому ліцензій на надання    міжміського і міжнародного телефонно­го зв’язку, про невиконан­ня переважною більшістю операторів своїх інвест-обов’язків, про протиза­конне надання деяким з них національного коду доступу, про корупцію чи­новників від зв’язку і зро­щення їхніх приватних інтересів з інтересами міжнародних телекомуні­каційних компаній. Що ж побачили депутати, обби­ваючи пороги всіляких СП, AT, ТОВ, яких у галузі з благословення Держкомзв’язку останніми роками розплодилося близько 200? За юридичними адресами багатьох зареєстрованих операторів були квартири, де просто не­можливо здійснювати за­значену в їхніх ліцензіях діяльність. Так, акціонерне товариство «Українські ко­мунікації», якому свого часу Держкомзв’язку видав аж дві ліцензії на надання міжнародного зв’язку, тулилося в квартирі житло­вого будинку, на фасаді якого навіть не було виві­ски. Хоча слідча комісія парламенту попередньо сповістила керівників цьо­го товариства про свій візит, депутатів навіть не запросили в приміщення, коротко повідомивши по сотовому — нікого (тобто керівників) немає вдома.

І ще: «Не так давно в пресі широко висвітлю­вався факт арешту в Рос­товській області представ­ника американської фірми «Квелком», який, на думку представників відповідних російських органів, займав­ся шпигунством. В Україні фірма «Квелком» створила спільне підприємство «Телесистеми України». Було обіцяно величезні інвес­тиції, постачання високо-технологічного устатку­вання... У результаті, за словами народного депутата А.Яковенка, грошових інвестицій так і не доче­калися, обладнання, як ви­значили фахівці, виявило­ся застарілим і не про­йшло сертифікації в Ук­раїні. Знадобилося цілих шість років, щоб зробити з цих фактів висновки і, нарешті, порушити питан­ня про розрив договорів з «Квелкомом».

Фірма «Квелком», що фігурувала як приклад на одній із сесій ВР, — дале­ко не самотня на українському ринку зв’язку. Так, з дев’яти операторів, які отримали ліцензії на міжна­родний і міжміський зв’я­зок, працюють тільки три. Однак ЗАТ «Українські комунікації», яке отримало ліцензію на послуги міжнародного зв’язку ще 1996 року, так і не приступивши до роботи, встигло змінити закордонних за­сновників і на початку 1998 року отримати ліцен­зію повторно».

Ось у таких темних структурах набував досвід під заступництвом старших (зокрема й американських) товаришів наш герой. Будучи завжди на других і третіх ролях, нині він зав­дяки щасливому випадку і зусиллям своїх «проштов-хувальників-ляльководів» виявився на чолі стратегі­чно важливого для держави міністерства, автоматич­но отримавши доступ до найважливіших державних секретів.

Чи проходив він перед призначенням на посаду заступника міністра обо­в’язкову в таких випадках спецперевірку? Напевно, ні. Інакше навіть тієї де­щиці, що її змогли «нако­пати» на нього журналісти, вистачило б «перевіряльникам» для детальнішої «розробки об’єкта». Нині ж тільки галузеві експер­ти в галузі транспорту і зв’язку переймаються пи­танням: який інтерес для американської Sigma Bleyzer має той чи інший крок українського міністра транспорту, той чи інший підписаний ним наказ по міністерству чи контракт?

P.S. Очевидно, бізнес-інтереси братів Блейзерів дуже великі, а серйозні кадрові перемоги в уряді дають підстави припусти­ти, що в американсько-єврейских бізнесменів з’я­вилися гарні можливості доступу до державних активів і секретів. І, відпові­дно, можливість розширен­ня за рахунок цього власного бізнесу. Наприклад, недавно, 13 жовтня 2005 року, Секретаріат Кабінету Міністрів України за­реєстрував проект Указу Президента України про ліквідацію Державної служби України зі спостереження за забезпечен­ням безпеки авіації. І передачі її функцій — разом з об’єктами державної власності — Мінтрансзв’язку. У результаті Мінтранс отримав додатковий доступ до авіаційних активів галузі...

Згадаємо й скандал зі спробою невдалого об’­єднання авіабудівельної галузі України, що її актив­но лобіював колишній міністр промполітики Неустроєв. Тоді у радниках Неустроєва був В.Бадаев, керівник київського офісу Sigma Bleyzer. Бадаев зав­жди був присутній навіть на закритих нарадах міністерства, присвячених стратегічним питанням розвитку авіабудівельної галузі України, що викли­кало подив й обурення «генералів» вітчизняного авіапрому. Ще б пак: представник американської корпорації був у повно­му обсязі посвячений у всі секрети співробітництва українських підприємств з російськими, а також пла-нами експансії найсучас­ніших Ан-148 і Ан-225 «Мрія» на ринку міжнародних авіаперевезень! Це питання не тільки вироб­ничі, а й національної безпеки й оборони. Тепер — після скандалу — Бадаев пішов у тінь. Зараз йому ні до чого світитися — тепер усіма питаннями, і в набагато більшому обсязі, володіє інший ставленик Sigma Bleyzer — міністр транспорту В.Бондар.

Ярослав ГРУШЕВСЬКИЙ
«УК»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com