Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

МИ ДІЛИЛИ КРИМ, НАС БАГАТО, А ВІН ОДИН

Незадовго до підведення офіційних підсумків парламентських виборів у Криму кримські татари захопили кілька земельних ділянок на території Сімферополя

Усе це відбувалося на тлі цілої низки подій. По-перше, відсутність, нехай навіть інформаційної, реакції влади на такі дії. По-друге, прогнозоване повернення ще 10 тисяч кримських татар (про це йдеться в офіційному повідомленні прес-служби Прокуратури АРК). Повернення такої кількості татар об’єктивно може посилити тиск на суспільно-політичну систему в Криму. Крім того, дасть можливість меджлісу висувати нові вимоги на облаштування раніше депортованих.

Кримські татари вважаються давніми союзниками Києва. Представники меджлісу в парламенті України активно лобіюють проекти з облаштування депортованих, використовуючи лояльне до себе ставлення центральної влади. Можливо, саме з цієї причини було «забуто» низку порушень кримськими татарами, зокрема у земельних питаннях.

Утім, мало хто згадує про ще один дуже цікавий факт. Крим і мусульманська частина його населення — сфера інтересів і впливу Туреччини. Ця держава готова вкладати мільйони доларів у розвиток туристсько-рекреаційного комплексу автономії. Справді, всесвітньо визнані курорти Криму — ідеальний об’єкт для інвестицій. Маючи унікальний клімат і природу, Крим, проте, немає нормальної туристичної інфраструктури. Те, що залишилося, не йде в жодні порівняння не тільки з курортами європейського класу, а й з тим, що там було за часів Радянського Союзу.

Піднявши курортний рівень Криму до якості сервісу турецьких берегів, за умови збереження прийнятних цін, півострів міг би стати принадою для туристів. Фахівці не раз відзначали, що туристичний потенціал Криму дає йому змогу зайняти міцне місце серед найкращих європейських курортів.

Усе це правильно. Нормальній людській логіці не піддається лише одне — навіщо Туреччині мати конкурента? Можливо, у сенсі відносин Туреччини і Криму варто говорити про сформований послідовний тренд. Може, й геополітичний.

Туреччина готова розвивати й енергетичну сферу Криму. Найбільший турецький енергетичний холдинг Zorlu уже давно планує «вкластися» в енергетику півострова. Це не порожні заяви: йдеться про конкретні об’єкти для інвестицій. Загальна сума передбачуваних вливань не розголошується, але вже за попередніми оцінками це будуть сотні мільйонів доларів. Звичайно, це не йде в порівняння з 10 мільярдами на «туризм», але варто пам’ятати, що донедавна загальний обсяг турецьких інвестицій у всю українську економіку не перевищував кількох мільйонів доларів на рік.

Розвиток туристсько-рекреаційного комплексу й енергетики Криму — добрі наміри, однак є два цікавих факти: по-перше, Туреччина фінансує і підтримує національні меншини, що тяжіють до цієї країни; по-друге, ще в червні 1958 р. було укладено    потрійний    союз («Трайдент») між МІТ (турецька       розвідка),ізраїльським МОССАД іспецслужбою Ірану САВАК. Однак про усе почерзі.

Щодо фінансування. Через різні фінансові структури Туреччина виділяє гроші на розвиток культури, купівлю житла та інші потреби кримських татар. Та це офіційно. А не офіційно — серед населення Криму завзято ширилися чутки про ввезення на півострів літератури ісламістського характеру.

Що ж стосується «Трайдента», згадані домовле-ності, укладені між розвідками Туреччини, Ізраїлю й Ірану, передбачали обмін розвідувальними даними і щорічні зустрічі на рівні керівників. З 1982 р. ізраїльські і турецькі спец-служби керуються новою угодою, за якою МОССАД брав на себе зобов’язання постачати партнерам інформацію про діяльність радянських агентів у Туреччині, а також про будь-які антитурецькі акції, що плануються в країнах Ближнього і Середнього Сходу. Своєю чергою, турки обіцяли передавати зведення про плани арабських країн і єгипетських агентів, які діють проти Ізраїлю. Відомо, що поряд з американцями саме МОССАД допоміг МІТ піймати Оджалана.

У вербувальній роботі на території Радянського Союзу турецька розвідка ще в 1920—1930 pp. минулого століття віддавала перевагу націоналістам з числа тюркських народів, панісламістам і колишнім учасникам антирадянських (контрреволюційних) організацій. Не упускали будь-якої можливості підтримати переселенські настрої серед тюркських народностей і мусульман, які мешкали в Аджарії, Азербайджані, Криму, на Північному Кавказі.

Факт співробітництва спецслужб Туреччини з МОССАД стає особливо цікавим на тлі того, що підтримка турецьким керівництвом політичних амбіцій Меджлісу відкривала перед ним можливість активного використання «турецького чинника» як засобу етнічної мобілізації кримських татар. І одночасно — як чинника зовнішнього тиску на владу в Україні. «Як керівництво України ставитиметься до кримських татар, так і складатимуться відносини незалежної України з тюркським світом», — заявляв лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв. Ще відвертіше про свої сподівання стосовно турецького «старшого брата» він заявив під час візиту президента Туреччини до Криму в травні 1998 р. На мітингу в Бахчисарайському палаці, влаштованому на честь С.Деміреля, голова Меджлісу сказав: «Це перший випадок відвідування Криму таким високим гостем з тих пір, як наші священні землі перейшли в руки іноземців... Дасть Бог, за допомогою Туреччини ми найближчим часом власну землю знову зробимо нашою Батьківщиною і побудуємо тут нашу національну республіку».

Не варто забувати і те, що ще в 20-ті роки XIX століття на території Криму планувалося створення єврейської держави. Ця ідея була відроджена на початку Другої світової війни. Керівництво СРСР вирішило використовувати єврейські громади, що проживають за кордоном, щоб витягти в них гроші для боротьби з фашизмом. Сталін розраховував у такий спосіб одержати десять мільярдів доларів від Заходу. Для цих цілей у Москві було організовано «Єврейський антифашистський комітет». На чолі цього комітету стояли Міхоелс і Фефер. 1943 року Міхоелс за завданням Берії побував у США, де він мав прояснити реакцію впливових єврейських організацій на питання про створення автономної єврейської республіки в Криму і наданні допомоги СРСР в облаштуванні цієї республіки. Ідея створення в Криму автономної єврейської республіки була позитивно сприйнята і керівництвом США. Американський ділок Гольдберг, що мав великий вплив у Білому домі, не приховував планів американської дипломатії. «Крим повен стати єврейською Каліфорнією», — заявляв він.

Можливо, саме для вирішення цього питання було здійснено депортацію багатьох народів з території Криму, зокрема й кримських татар.

Ще раз повернімося до зазначених вище фактів — передбачуване повернення ще 10 000 кримських татар і діяльність спецслужб Туреччини під прикриттям бізнес-структур і культурних фондів. Це веде до дестабілізації ситуації в Криму. Додатковими чинниками є заяви деяких російських політиків про те, що Крим повинен стати знову російським, що Крим хоче повернутися до складу Росії.

Крім того, з визначеною часткою впевненості можна говорити про настання «льодовикового періоду» у відносинах між Києвом і Меджлісом. Останнім часом дедалі частіше звучать заяви лідерів національного руху кримських татар (НРКТ) про недостатню роль України у вирішенні проблем депортованих. Активісти НРКТ не приймають концепції інтеграції кримських татар у кримський соціум, продовжують (незважаючи на від’їзд до Києва свого головного опонента, лідера комуністів Л.Грача) розглядати місцеву владу як свого головного «ворога». Так, керівник політико-правового відділі Меджлісу Надір Бекіров в інтерв’ю газеті «Півострів» наголосив: «В України як у держави немає бажання раху-ватися з нинішніми етнічними проблемами».

І ще. Додаткового «драйву» ситуації в Криму додає факт одночасної дії спецслужб одразу трьох держав — Туреччини, України і Росії. До того ж позиція українських розвідників виглядає пасивною, очікувальною. Тоді як Росія і Туреччина змагаються між собою в кількості дезінформацій щодо дій один одного на території Криму. Можливо, саме російські спецслужби поширюють таку інформацію:

«Серед мусульман Криму намітився розкол — більш як 30 громад послідовників радикальних напрямів ісламу, що не підкоряються муфтіяту, мають намір створити альтернативне йому духовне керування, повідомляє ІТАР-ТАРС.

«Не піддаватися на провокації єретиків» закликали кримських татар учасники конференції імамів, що завершилася в Сімферополі, і «хаджі» — правовірних мусульман, які зробили паломництво в Мекку. Одним з її організаторів стало представництво міністерства у справах релігій Туреччини в Криму.

На півострові, відзначають фахівці, загострилася конкуренція між релігійними організаціями Туреччини й арабських країн за вплив на кримських мусульман. Як заявив муфтій Криму Еміралі Аблаєв, поки «серйозної шкоди від кримських прихильників, пов’язаних з терористичними акціями і забороненою в багатьох країнах «Хізб-ут-Тахрір» («Партії звільнення»), немає, але вони активізуються». До лав цієї організації входять близько 500—600 кримських татар, переважно молодь. Учасники конференції прогнозують, що зростання кількості радикальних ісламістів може загострити обстановку і в Криму, і в цілому в Україні».

Хоча, сподіваємося, українська влада такого розвитку подій не допустить. Низка рішень, прийнятих у питанні депортованих, свідчить, що пацієнт швидше живий, ніж мертвий. Наприклад: 14 листопада минулого року під час бесіди Джемілєва з головою Секретаріату Президента України Олегом Рибачуком було обговорено питання про зняття екс-президентом України Леонідом Кучмою вето із законопроекту України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», прийнятий Верховною Радою України влітку 2004 року. Рибачук запевнив, що вживе заходів з щонайшвидшого розгляду цього питання.

27 лютого Президент України Віктор Ющенко своїм указом створив робочу групу з проведення комплексного аналізу стану виконання Конституції і законів України, актів Президента України в Автономній Республіці Крим. Група має перевірити виконання Конституції і законів України, указів і розпоряджень Пре-зидента, своєчасного рішення соціально-економічних проблем, недопущення дестабілізації ситуації на півострові.

Під час відвідування Криму «виїзним урядом» України в особі керівника секретаріату президента Олега Рибачука і секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Анатолія Кінаха було прийнято «рішення про проведення спільного детального аналізу всіх доручень екс-президента України Леоніда Кучми з кримськотатарської проблеми, для підготовки відповідних матеріалів на найближчу зустріч Президента України Віктора Ющенка з Меджлісом кримськотатарського народу».

І все-таки хотілося б, щоб Київ звертав увагу на Крим не тільки під час передвиборної кампанії чи тоді, коли вже назріває буря.

Вероніка СОБКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com