Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НАША ВІДПОВІДЬ ЄВРОБАЧЕННЮ: ФЕСТИВАЛЬ «СЕРГІЇВСЬКІ ЗОРІ»

Протягом XX століття Європа, вочевидь, втрачала позиції культурного лідера. їй не стало снаги змагатися з Америкою на полі останньої — у царині масової культури.

У прибуткових сферах культури (кіно, музика, мюзикл) володарюють США і підвладні їм англо-саксонські держави; все, що не може принести прибутку — живопис, література, театр, — будь ласка, майте, європейці.

Тривалий час Європа жила примарою своєї духовної величі. Відтак, мабуть, лише розширення Євросоюзу та входження в його склад порівняно молодих східноєвропейських країн відкрили європейцям очі. Недавній фінал Євробачення став, метафорично висловлюючись, широко відкритими очима на Європу. Якось одночасно всі усвідомили, що стара Європа (мабуть, аж занадто стара) потребує нового влиття у те, що традиційно іменується «культурою» і «духовністю».

Справді, знані європейські конкурси й фестивалі аж надто рясніють підробками під Америку, до того ж підробками не найвищого гатунку. Якісно на їхньому тлі вирізняються лише неєвропейські держави (наприклад, Вірменія, Ізраїль або Туреччина) або країни Східної Європи (Україна) і Балканського регіону (Боснія і Герцеговина). Такі «розклади» несамохіть наводять на дурні думки: а чи взагалі «східнякам» потрібні громіздкі західноєвропейські сноби? Чи не краще утворити союз без них? І чи не набагато кращі національні, наприклад, українські конкурси — скажімо, «Сергіївські зорі» або «Таврійські ігри»?

Чим Україна може відповісти на Євробачення? У нас є багато різних фестивалів — знаних і не дуже. Відтак розповідати про такі бундючні події, як «Таврійські ігри» чи «Слов’янський базар», мабуть, нецікаво — забагато наговорено. Тож краще поговорити про те, що менше відомо.

2000 року було започатковано чудову традицію проведення Міжнародного фестивалю молодіжної культури «Сергіївські зорі». Протягом свого майже шестирічного існування (7—13 червня відбудеться черговий з’їзд учасників) фестиваль справді став міжнародним: організатори приймали колективи з Росії, Білорусі, Молдови, Латвії, Естонії, Сполучених Штатів, Польщі, Великої Британії, Індії тощо. Як бачимо — географія навіть ширша за Євробачення. Вражає і місце проведення. Курортне містечко Сергіївка розташовано у прибережній частині історичної області Бессарабії; це надзвичайно мальовничі степові місця, овіяні іменами Овідія, апостола Андрія, Стефана Баторія, Адама Міцкевича та багатьох інших видатних діячів.

Багато вже сказано про те, чим саме слід займатися українським чиновникам, аби Україна перетворилася на квітучу заможну європейську державу. Приміром, таку, як Франція, де найбільше прибутку до бюджету дає туристична галузь. Україна, яка розташована на тих самих географічних широтах, що і Франція, і має не менш давню і багату історичну минувшину, могла б стати такою ж Меккою для туристів з усього світу, як і батьківщина Астерікса й Обелікса.

«Сергіївські зорі» проходили етап становлення за часів пізнього кучмізму. 2004 року — в останній рік свого правління! — Кучма навіть узяв фестиваль під свій патронат. За півроку до Помаранчу. За часів новітньої влади фестиваль розвивається не менш успішно. Серед постійних гостей такі українські зірки, як Віталій Козловський, Лері Вінн, Іштван, Анюта Славська, Георгій Делієв. Проводиться конкурс за десятьма номінаціями, вручаються премії з романтичною назвою «Зоряні дельфіни». Для прийому гостей споруджено кілька готелів. Хоча, треба відзначити, наразі в Україні готельний бізнес — найболючіша з проблем; через брак готельних місць у Києві (!) Україна може позбутися права приймати в себе футбольний чемпіонат Європи—2012. Однак коли є голова, можна вирішити будь-яку проблему, навіть коли до її рішення не можуть доскіпатися столичні мудрагелі.

Цікаво, що «Сергіївські зорі» — фестиваль майже повністю україномовний. Тут виступає багато народних колективів, що створює незвичну суміш попси з етнікою і фольком. Відтак на неоковирності стилістики фестивалю наголошують самі організатори: «У моді, — розповідається на офіційному сайті, — брак мислення за будь-якими стереотипами, пошук оригінального, вміння створити власний стиль і знайти свою творчу індивідуальність».

Якісність, неординарність — головні ознаки фестивалю, що цілком може претендувати на звання «українського Євробачення». Професійно встановлене освітлення, великі проекційні екрани, готельна інфраструктура, певне реноме — для успіху є все. За умови правильного керівництва фестиваль міг би вийти на загальноєвропейський рівень і стати офіційним східноєвропейським Євробаченням. Що заважає? Мабуть, нерозуміння керівництва держави своєї вигоди. Якщо справді колись утвориться Східноєвропейський союз, то головні скрипки гратимуть, безумовно, Київ і Варшава (якщо, звісно, ми не підемо горезвісним російським шляхом), і новому міждержавному утворенню знадобляться численні власні конкурси, фестивалі, премії... Хто встигне вскочити в потяг — молодець. Взагалі засновникам «Сергіївських зір» треба віддати належне, адже нині розкрутити культурний захід — важка, майже непідйомна справа. Можна лише позаздрити людям з такою енергією. Якщо Євробачення і надалі буде таким фрустрованим, яким воно продемонструвало себе цього року, то воно не витримає конкуренції молодих, повних молодих сил і задумів фестивалів. «Стиль — це нова мода, нова музика, нові форми відпочинку, синтез прогресивних ідей молодіжних культур Європи».

Іван РЯБЧИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com