ЗА МЕЖЕЮ ДЕПРЕСІЇ

Футбольний чемпіонат повністю витіснив політику з передовиць української преси.

Спершу Україна ганебно програла Іспанії 4:0, поставивши країну на межу депресії. Та згодом знову засяяло сонечко, коли у другій грі українська збірна з таким самим рахунком перемогла Саудівську Аравію. Президент Віктор Ющенко з великим задоволенням провів би зараз свій час із футболістами — «надією нації», як назвав їх один з його радників. На жаль, це неможливо. Адже від завершення парламентських виборів минуло 13 тижнів, а Україна ледь-ледь визначилася з коаліцією.

А попервах все так добре починалося, навіть незважаючи на те, що фінансована східноукраїнськими індустріальними магнатами Партія регіонів здобула перемогу на виборах. Усе ж для сформування парламентської більшості цій партії бракувало партнера. Водночас здавалося, що Блок Юлії Тимошенко, «Наша Україна», та Соціалістична партія досить швидко створять урядову коаліцію. Восени 2004 року, під час Помаранчевої революції, саме ці партії об’єдналися, аби скинути корумпований режим олігархів. Здавалося, що вони зробили висновки з першого великого краху в помаранчевому таборі восени 2005 року, коли Ющенко звільнив Тимошенко з поса-ди прем’єр-міністра... Та дарма. Переговори щодо нового формату «помаранчевої коаліції» тягнулися довго.

«Наша Україна», наводячи жах на всіх помаранчевих революційних романтиків, розпочала була переговори з «біло-блакитними», тобто з очолюваною Віктором Януковичем Партією регіонів. Українські аналітики поки що сперечаються: ці переговори проводилися, аби приборкати політичні амбіції Юлії Тимошенко та Мороза чи так було задумано із самого початку. Між двома силами існують майже нездоланні суперечності. «Наша Україна» домагається членства в НАТО, а Янукович це рішуче відкидає... Водночас «регіонали» виступають за надання державного статусу російській мові, тоді, як «нашоукраїнці» принципово проти цього. З іншого боку, економічні програми обох політичних сил мають дуже багато точок дотику. Зрештою, східноукраїнські олігархи визнають, що зближення із Заходом, передусім з Європейським Союзом, буде їм лише на користь. Те, що вони дивляться в бік Москви й сподіваються на Кремлівського шефа Владіміра Путіна, не відповідає дійсності. Українські бізнесмени вже побачили, як російський президент розправляється в разі потреби зі своїми олігархами.

З погляду зорієнтованого на Захід Ющенка, союз з Януковичем та його олігархами мав би ще й ту перевагу, що проросійський Схід України можна було б міцніше прив’язати до Києва. Сепаратистським рухам вибили б грунт з-під ніг. Щоправда, дивує, що Ющенко поводився якось дуже мляво. Оглядачі пояснюють це наслідками отруєння діоксином під час виборчої кампанії 2004 року.