«ПІСЛЯ НАС ХОЧ ПОТОП»

Цю фразу приписують Людовику XV, але належить вона його уславленій фаворитці мадам де Помпадур.

У дитинстві гарненькій простолюдинці сказали, що вона стане коханкою короля. І, вже будучи одруженою та маючи двох дітей, Жанна-Антуанетта Пуассон доклала багато зусиль, щоб це пророцтво здійснилося. Проте не так ніжна, як честолюбна, вона скоро втратила любов короля, хоча до останніх своїх днів залишилася його сердечним другом і політичним радником, активно впливаючи на політичні події в Європі.

Дуже цікавилася феноменом Запорозької Січі й навіть збирала про козаків відомості. Та й ЛюдовикXV не проти був — принаймні в деклараціях — запровадити досвід цієї християнської республіки.

Жадібна до влади та розкошів, мадам де Помпадур будувала чарівні, але дуже дорогі палати, які одвідувала тільки раз — у день відкриття. Чи розуміла маркіза — а цим титулом її вшанував король, — як її діяльність позначається на житті народу? Мабуть, що так, бо в листі до брата писала: «Я хотіла принести Франції славу, а принесла їй горе й розорення. Навколо жодної чистої душі, всі брешуть, кожний готовий зрадити». Ось тоді в неї й вихопилося: «Ну що ж, коли світ такий, то після нас хоч потоп!»

А людське життя надто коротке для великих амбіцій. Жанна де Помпадур померла в 46 років, до останньої хвилини не втративши силу духу. «Почекайте, святий отче, — з усмішкою мовила вона до сповідника. — Ми звідси вийдемо разом». І за хвилинку померла.