Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

УДАР В СЕРЦЕ

У день великої футбольної пристрасті, коли наша збірна на чемпіонаті світу порвала своїх туніських супротивників з несамовитістю мавпи, яка шматує папір, сталася інша подія. Подія чорна. Подія пекельна. Подія підла. Радість, якою була охоплена наша країна, карнавальний шум, від якого двиготіли стіни київського середмістя, не дали змоги сповна оцінити масштаби того, що сталося.

Йдеться про викрадення картин народної української художниці Марії Приймаченко. Злочин стався вранці 23 червня, в п’ятницю. Невідомі увірвалися до хати, в якій жила колись художниця, побили людей, які були в хаті, та викрали каритини, які зберігалися просто складеними під ліжком. Звісно, можна вбачати у цьому злочині звичайне пограбування на замовлення багатія-колекціонера. Однак так само можна вбачати у вбивстві Ігоря Білозі-ра звичайну п’яну бійку, а за причину голоду 1933-го вважати небажання селян віддавати хліб. Дрібнобуржуазний стандарт життя та мислення, який з певним успіхом прищеплюється в Україні, вже дається взнаки. Упродовж часу, що сплив з моменту скоєння злочину, ми не почули жодних версій, окрім крадіжки з метою зиску. Хіба що дехто з професійних мистецтвознавців висловив подив: хто саме з багатих людей міг зважитися на таке. Адже картини Марії Приймаченко не є престижними в буржуазно-жлобському розумінні цього слова. її не без снобізму вважають художницею-примітивістом. Усі ці сноби-жлоби не знають, що слово «примітивний» на шляхетній латині має не тільки значення «простий, невибагливий», а й «первісний». Картини Марії Приймаченко, на яких зображено барвистий, складний та дивний світ, якщо й примітивні, то лише в останньому значенні. Ці картини ще й дуже добрі, що неабияк дивувало в наш безсердечний та безчесний час. Незвичні квіти, птахи та рослини, якими заповнено Всесвіт Марії Приймаченко, викликали спогад про рай, з якого вигнано перших людей. Вони дивним чином збігалися з напівязичницькими-напівхристиянськими переказами про те, що в ніч перед Різдвом тварини розмовляють. Серпанок доброти та мудрості огортав картини Марії Приймаченко. У фантастичних птицях та звірах, у візерунках з водяних квітів, які залишили озера та перейшли на су-ходіл, було надто багато високого і багряного сонця. Сонця Золотого Віку. Тому й не дивно, що ці картини не мають попиту в буржуазних колах. Вони в таких колах незрозумілі або викликають роздратування. Украй важко припустити, що комусь з товстосумів закортіло б мати ці картини в своїй колекції. А якщо картини Марії Приймаченко викрали, аби знищити? Звісно, можна було б підпалити будинок з картинами, але в такий спосіб сатанинський задум знищити ще один спогад українців про Золотий Вік був би аж занадто очевидним. Очевидно, ми стикаємося з новою тактикою українофобів. їм замало вбивати людей. Вони хочуть вбити Дух. Вони хочуть знищити джерела прадавнього і доброго світла. Інакше розтлумачити викрадення езотеричних та дуже своєрідних картин Марії Приймаченко важко. Сподіваємося, відповідь свідомого українства на черговий акт вандалізму, здійснений пекельною агентурою, буде адекватною.

Ігор ГУК
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com