МОГИЛЕВИЧ ЛЯКАЄ БАБАЄМ

Уже легендарний Семен Юдкович Могилевич, з яким так бажають поспілкуватися правоохоронці різних країн, зокрема й американського ФБР, свою кар’єру «бізнесмена» розпочинав на київському залізничному вокзалі.

І хоча з роками його діяльність стала масштабнішою, проте пам’ять про «бойову молодість», вочевидь, таки дається взнаки. Та й бути «на сторожі головних воріт Києва» — вигідна справа. То ж серед кандидатур, які могли б виконувати цю місію, свого часу було призначено Юрія Багієва на прізвисько Бабай. Принаймні, схоже, ділові контакти Могилевич і Багієв налагодили ще у 1980-х роках. Тоді Бабай працював водієм в інституті й одночасно «грачував» на службовій «Волзі». Клієнти були вибірковими — в основному іноземні туристи, яких він розвозив з вокзалів та аеропортів столичними готелями. Окрім грошової винагороди, отримував за свої послуги і дефіцитні речі іноземного виробництва. По-простому — фарцував. До того ж так майстерно обдурював іноземців, що ті навіть до міліції встидалися звертатися. Наприкінці 1980-х Багієва вже вважали ватажком «мафії» столичних таксистів, які, окрім транспортних послуг, продавала клієнтам дефіцитну тоді горілку й пропонували повій. Кримінальні авторитети не вважали Багієва рівнею і презирливо називали його баригою. Утім, це аж ніяк не впливало на його самооцінку. Понад те, він намагався налагодити контакти з державними органами, зокрема з адміністрацією залізничного вокзалу. То ж чи варто говорити, що згодом усі перекупники квитків опинилися під його контролем? З роками його вплив зростав. До того ж паралельно зростанню впливу Семена Могилевича. А звідси — й доходи. Адже практично всі злочинні угруповання, які діяли на вокзалі, контролював Бабай. До речі, за деякими даними він мав тісні контакти і з...Вадимом Зіновійовичем Рабиновичем. Тим самим, який нині називає себе «медіа-олігархом» і головою Всеукраїнського єврейського конгресу. Які саме стосунки об’єднували цих людей — невідомо. Однак варто нагадати, що Рабинович свою «бізнес-діяльність» також розпочинав з шахрайства. Як повідомило інформоване джерело, і нині між Рабиновичем та Багієвим існують певні ділові зв’язки.

Та найбільшими злочинами зграї були пограбування заробітчан, які поверталися додому з-за кордону через Київ. Найпоширеніший варіант — бандити вривалися в поїзд, який зупинявся, наприклад, на станції Київ-Пасажирський, і поодинці виводили до тамбура людей, які везли із собою заробіток, пояснюючи, що кожен «лох», який перевозить через Київ гроші, зобов’язаний їм платити п’яту частину; в тих, кого взяти переляком не вдавалося, зароблені важкою працею гроші відбирали силою.

Банди грабіжників почали орудувати на вокзалі ще наприкінці 1980-х. Вони обдирали «човників» за «наводкою» провідників поїздів і під прикриттям міліції. З роками «човників» замінили заробітчани із Західної України. Бандити переключилися на них. Ці люди працелюбні та слухняні, але в критичних умовах безпорадні й нездатні постояти за себе. Якби вони були сильнішими, бандити змінили б тактику: посилали б до них повій з клофеліном, шулерів з крапленими картами чи «наперсточників». А так досить було прибрати звірячого вигляду і грізно гаркнути — мовляв, ти «лох», тому плати. Усі звертання громадян до лінійного відділення міліції залишалися поза увагою. Понад те, Бабай домовився з міліціонерами-операторам и кімнати відеоспостереження і його підручні тепер могли стежити за пересуванням своїх потенційних жертв. Цей факт визнав сам колишній начальник УМВС на Південно-Західній залізниці Василь Зарубенко. Про те, що деякі з правоохоронців працювали на Бабая, свідчить такий факт. Торік у березні Юрія Багієва та 12 його підручних затримали. Під час обшуку в них знайшли наркотики, підозрілі документи. І одразу ж правоохоронці зіткнулися з великою протидією. Бандити, які звикли, що за гроші можна вирішити всі питання, й цього разу пропонували чималі хабарі. Однак якісь солідні люди пропонували від 100 до 150 тисяч доларів за те, щоб «уважно поставилися до питання Бабая», до того ж діяли дуже вміло, пропонуючи перерахувати ці гроші на якийсь рахунок — мовляв, для «поліпшення матеріально-технічної бази» правоохоронних органів. Мати одного із затриманих, до речі, доцент одного з престижних вищих навчальних закладів, настирливо пропонувала 10 000 доларів за звільнення сина. Цей факт задокументовано, складено протокол, а гроші вилучено. Та й у адвокатах Юрія Дагієва ніхто інший, як... Олександр Литвин, колишній заступник начальника лінійного УВС зі слідства. І хоча він давно звільнився з органів внутрішніх справ, але цей факт дає привід до роздумів.

Та якщо міліціонери налаштувалися довести справу до логічного завершення, то українська Феміда (а точніше деякі її служителі) були іншої думки. Юрія Багієва звільнив Солом’янський районний суд з підпискою про невиїзд, а звинувачення йому та ще чотирьом його спільникам висунули далеко не за всіма епізодами їхньої злочинної діяльності, про які правоохоронні органи мали оперативну інформацію. Чому так сталося, можна лише здогадуватися. Однак дуже багато людей зацікавлено в тому, щоб Бабай перебував на волі. Адже чимало з них (подейкують — серед них і багато публічних людей) так чи інакше були пов’язані з Дагієвим. Цілком ймовірно, що когось із них він і «підігрівав». На це коштів в угруповання не бракувало. «Персоналу Плюс» стали відомі деякі тарифи на «охоронні послуги» хлопців Бабая. Так таксисти щомісяця мали сплачувати 400 доларів, власники міжміських маршруток —  500; бабусі, які пропонують щодобово житло, харчі та горілку «з рук» — від 100 до 150 доларів. Особлива стаття доходів — контрабанда. Завдяки своїй розгалуженій мережі інформаторів бабаївці знають, хто, що і в якій кількості везе до Києва із-за кордону. А отже, знову пропонують свої «охоронні послуги» за певний відсоток від вартості контрабанди. До того ж серед контрабанди не мобільні телефони чи домашня техніка (хоча і ці речі контролюють). Головний товар —  наркотики та зброя. Тож якщо людина платить —  у неї жодних проблем і по прибутті потягу її оперативно беруть під «охорону». Якщо ж ні — її заарештують правоохоронці, яким «зливають» інформацію про «клієнта».

Проте, що контроль «контрабасу» дає надприбутки, свідчить і такий факт. За нашими даними, зарплата провідників у вагонах міжнародного сполу-чення сягає від 2 до 5 тисяч доларів щомісяця. Звісно, ця зарплата — неофіційна. У начальників поїздів вона значно більша. Кажуть, приміром, посаду начальника поїзда «Київ -Берлін» можна прирівняти до посади посла чи міністра — така «поважна людина». Щоправда, на цій «поважності» втрачає свій авторитет Україна, у цьому мають розібратися відповідні органи. У всякому разі з того, як розворушилося зміїне кубло під час затримання Бабая, видно, що аж занадто багато людей зацікавлені, аби Багієв опинився на волі.