Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ПАВУКИ ДОМОВИЛИСЯ

Для мене як для людини, яка впродовж певного часу викладала таку химерну дисципліну, як «історія міжнародних відносин», слово «коаліція» ніколи не викликало негативних та дратівливих асоціацій.

На пам’ять приходила така шляхетна річ, як «антиосманська коаліція» у старосвітській, ще не звироднілій Європі та не остання українська участь у тій коаліції. Ніколи не думав, що означення збройної злуки білих християнських народів проти ісламістів стосуватиметься тих нудних розбірок, які влаштують українські буржуазні партії. Утім, окрім несамовитого чублення довкола розподілу народного добра, рожеві, помаранчеві, буряково-сердечні та донецькі, які неабияк потовстішали на нашій крові, на додаток до всього ще й змусили спостерігати нас за своїми суперечками та підступами. Нічого дивного, що це реаліті-шоу для недорозвинених на кшталт «Дому-2» (хто з ким побудує свою огидну груповуху) набило оскому переважній більшості психічно здорових українців. Як точно наш час окреслює така сумовита дефініція, як «смерть ідеологій»! Адже впродовж споглядання неоковирного реалгп-шоу мимоволі згадувався старий, ще з початку 90-х жарт про народних депутатів ВРУ, в яких політичні платформи різні, а корито спільне. Втішає лишень, що така смерть ідеологій та перетворення політичних партій на лобістські збіговиська жирних капіталістів спостерігається не лише на рідних теренах України.

Парламентські вибори навесні 2006 року були дуже нудними і безбарвними. Лишень трохи нагадували про правдивий та страшний триб сакральної українсь кої політики повідомлен ня з Донбасу, де, мовляв били останніх помаранче вих романтиків, у яких ви стачало відчайдушної муж ності агітувати за непо добство, приховане за аб ревіатурою з чотирьох ве селих літер — НСНУ. У цьо му ж контексті сприймалося і повідомлення про вбивство на Донбасі жінки-активістки згаданої політичної сили на прізвище Баришполь, яку направили до шахтарського краю, аби організувати пропаганду пропрезидентських сил, та міліцейська стрілянина в активіста «ПОРИ» майже в самому центрі Києва. Решта ж подій довкола виборів, як і, власне, результати цих виборів наганяли нудьгу. Від повстанської (щоправда, керованої) романтики 2004 року не залишилося й сліду. «Від кларнета твого пофарбована дудка зосталась» — так і хочеться повторити вслід за класиком. Трохи потішила істерика кучмолизів, які залишилися поза межами парламентської годівниці, та трохи роздратувала російсько-єврейська фронда на Півдні та Сході під прапорами Партії регіонів та ПСПУ. Не здивувала й поразка лібералів у вишиванках, так само, як і закономірна та спровокована маргіналізація націонал ьно-патріотичних та консервативно-революційних сил. Два-три місяці провідні політичні партії не могли розділити між собою країну разом з її багатством та населенням. До торгів долучилася ще й Партія регіонів, яка разом з НСНУ пускалася в тяжкі гріхи політичної проституції. Янукович спересердя навіть згадав кольори українського державного прапору. Мабуть, дуже велике оте державне корито. І не треба говорити, що Україна бідна. Певно, ще не все розкрадено — себто приватизовано, — якщо з такою несамовитістю на очах всієї країни бодалися своїми представники української псевдоеліти, аби отримати доступ до влади.

Нарешті сталося! Політична проституція не знадобилася. Регіонали повернулися на своє робоче місце тиранозавра-україножера. Леді Ю, вдосталь наробивши галасу та погравши в ображену незайманість, зрозуміла, що Майдан-2 не є реальністю. У народу алергія на політику, ще стійкіша за аполітичність середини 90-х. «Ржаві» збагнули, що задля здобуття владних важелів біло-сині ладні чи не змінити стать і неабияк жахнулися від такої перс-пективи. Отож так звану коаліцію демократичних сил створено і нікому не хочеться кричати «ура!» Законсервовано бездарний, нерозумний та нечесний політичний режим, за якого і влада, і опозиція готові допустити розвал країни та масову загибель своїх громадян від переохолодження (внаслідок подорожчання газу), аби отримати від керування державою надприбутки.

Безчасся триває...

Ігор СКРИПНИК
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com