ПІРАТИ БІЗНЕСУ

Професії всі потрібні, професії всі важливі…

Сучасна освіта дозволяє отримати будь-який фах, але є така спеціальність, яку не можна отримати ні в якому вузі – рейдерство. У перекладі з англійської рейдер означає  «учасник нальоту», тобто рейдерство це придбання компанії проти бажання власників. У розвинутих країнах це означає скупку акцій у дрібних акціонерів за більш високою ціною, аніж може запропонувати керівництво компанії, що призводить до зміни правління та втрати контролю над активами компанії. Звичайними методами роботи рейдерів є біржові махінації, лобізм, цілеспрямовані медіа-кампанії. Тобто захват здійснюється в рамках закону. На пострадянському ж просторі рейдерство має зовсім інше обличчя – тут частіше підприємства захоплюють силою або за допомогою «куплених» рішень судів.

Травень 2006 року. На територію київського ТОВ «Українській Будинок моделей виробничого та робочого одягу» увійшли люди у камуфляжі. Вони показали рішення Кіровоградського районного суду за підписом суді Терещенко Д. В., відповідно до якого директором підприємства слід було вважати такого собі Копача В. С., який ніякого відношення до «Українського Будинку моделей виробничого та робочого одягу» не має. Слід зазначити, що судове рішення було ухвалено на підставі протоколу зібрання засновників колективного підприємства (КП) «Українській Будинок моделей ПРО». Але згідно з уставними документами повноправним та одноосібним власником підприємства є Оборській В. П., який у згаданому зібранні участі не приймав. Крім того, з січня поточного року КП «Українській Будинок моделей виробничого та робочого одягу» знаходився в стадії перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю (цей процес завершився 29 травня 2006 року). А у період реорганізації підприємством керує не директор, а комісія з припинення. Але не зважаючи на всі ці юридичні казуси, підприємство було захоплено, у результаті чого були зірвані строки виконання численних замовлень на пошив спеціального одягу для міліції, пожежної охорони та військових.

Силове захоплення ТОВ «Український Будинок моделей виробничого та робочого одягу» є втіленням однієї з рейдерських схем. Окрім неї є ще декілька найбільш розповсюджених варіантів дій рейдерів. Найбільш примітивний – фіктивна купівля-продаж майна. За викраденими або загубленими паспортами створюються підставні фірми. Наступним кроком є отримання фірми-жертви при наявності нелегального документа з печаткою та підписом нотаріуса. Скановані печатка та підпис друкується на підробному договорі  купівлі-продажу.

На підставі цього договору отримується державне свідоцтво на право власності. Далі події розгортаються за двома варіантами. Перший: судові тяжби з дійсним власником (суд авжеж підкуплений); другий: перепродаж «власності» підставній фірмі, яка стає вже чесним покупцем, а за допомогою кваліфікованих юристів, може стати повноправним власником.

Однак частіше застосовується так звана «чорна схема». Для ії реалізації достатньо легально купити лише 10-15% акцій підприємства. Потім, не повідомляючи власників, проводиться зібрання акціонерів. На таких засіданнях можуть бути прийняті будь-які рішення, що мають за мету звести долю справжнього власника підприємств до нуля.

Застосування цієї схеми останнім часом наштовхується на деякі труднощі – зараз все рідше власники підприємств розпилюють свій акційний фонд та навпаки намагаються знизити вплив мінорітарних акціонерів на процес ухвалення важливих для компанії рішень. Сьогодні рейдери при виникненні вказаних труднощів використовують технологію «рішень з провінції». Вона полягає у тому, що рейдери залучають до справи осіб, далеких від фінансових операцій. Тож за позовом пересічного пенсіонера суди оскаржують чи емісію, чи купівлю, чи інший предмет відчуження. Суддя, навіть не розбираючись у справі, виносить рішення на їх користь. Авжеж не безкоштовно....     

Рейдерство в Україну прийшло з Росії, де воно вже взято під жорсткий контроль з боку правоохоронних органів. В результаті створення Управління з економічної безпеки та спеціалізованих оперативно-слідчих груп у міліції та прокуратурі кількість щорічних рейдерських нападів складає від 200 до 500 випадків. Тоді як в Україні згідно з даними Українського союзу промисловців і підприємців за період з 2004 по 2006 роки сталося понад 2000 нападів. Саме з Росії пішли розцінки на послуги рейдерів. Наприклад, тижневик «Україна – BUSINESS» подає таку інформацію:

- розвідка бізнесу (визначення  реальних показників роботи підприємства, вартості землі, споруд та обладнання) – $  5-20 тисяч;

- оцінка здібності захисту об’єкта та реакції на зміну власника (наявність системи фізичної охорони, стан охоронних систем, можливість опору силовому втручанню, здатність власників задіяти суд, прокуратуру, місцеві та центральні органи влади) - $3-10 тисяч;

- розробка схеми захвату об’єкта (вивчення структури власності об’єкта, місце зберігання та доступність реєстру акціонерів, вартість нейтралізації місцевих судів, міліції, органів влади, забезпечення PR-прикриття) –  $10-30 тисяч;

- організація захоплення (до кінцевої суми слід додати вартість перевезення бійців до місця захвату, витрати на доставку судових рішень у випадку, якщо судові засідання відбувались в іншій області)  –  $200-400 тисяч.

Заходи, які полегшують захват:

• порушення карної справи – від 50 тисяч у Києві та від 20 тисяч у регіонах;
• прослухування мобільного телефону без санкції суду –  $1,5 тисячі за добу, з санкцією суду  –  $300 за добу;
• ізоляція особи від зовнішнього світу – від $20 тисяч;
• депутатській запит – від $5 до 8 тисяч;
• випуск необхідної постанови уряду – від $500 тисяч;
• сюжет по центральному телебаченню (1,5 – 2 хвилини) – $5 - $30 тисяч.

Україна, враховуючи свої «дірки» у законодавстві та корумпованість судів, правоохоронних органів і чиновників, є своєрідною сценою для випробовування російських схем рейдерства та відпрацювання нових вітчизняних. В нашій країні не лише явище рейдерства має російське коріння, саме з Росії прийшли в Україну перші рейдери. Першою «ластівкою» став російський бізнесмен Костянтин Грігорішин, у власності якого знаходяться акції низки обленерго та підприємств у Запорізькій області. Пан Грігорішин навіть не приховує, що його дії спрямовані проти колишнього партнера по бізнесу – Григорія Суркіса. Свідоцтвом того, що дії російського бізнесмена можна назвати рейдерськими, є захват «Прикарпаттяобленерго». 15 лютого 2005 року згідно з рішенням Дарницького суду міста Києва задовольнили позив фізичної особи, яка немає відношення до «Прикарпаттяобленерго», про припинення повноважень голови правління компанії Олександра Бубена. Одночасно з цим компанії-акціонери «Прикарпаттяобленерго», що знаходяться під контролем Грігорішина, направили листи усім членам наглядової ради про їх відкликання та призначення нових. Після цього будівлю обленерго було блоковано бійцями спецпідрозділу «Альфа» задля приведення у виконання рішення Дарницького суду.

Ще одним представником російського рейдерства є власник російського концерну «Астон» Вадим Вікулов. Його зацікавив «Агроекспорт» (м. Миколаїв), який займався скупкою зерна та насіння соняшника для «Астон». «Агроекспорт» було створено у 1998 році. Через п’ять років воно стало найбільшим з українських експортерів сільгосппродукції. Компанія створила мережу з семи власних елеваторів (п’ять з них водні), потужного комплексу для перевалки вантажів у Миколаївському річному порту та власного річного флоту загальною вантажомісткістю 30 тисяч тонн. Крім того «Агроекспорт» володіє маслоекстракційним заводом «Екстрол». Лише п’ять днів треба було ростовському «рублевому» мільярдеру щоб отримати рішення суду про банкрутство такої потужної компанії.

Схема захоплення «Агроекспорту» така: спершу невідомо звідки виникає 15-ти мільйонна заборгованість підприємства перед Миколаївською обласною дирекцією банку «Аваль» (до речі, цей факт сьогодні став предметом карного розслідування). Переговоривши із кредиторами та знайшовши інвестора, керівництво «Агроекспорту» побудувало алгоритм повернення грошей. Компанія, яка щойно почала повертати собі колишні об’єми виробництва, була атакована рейдерами. 14 березня ТОВ «Астон Індастріал» звертається у Господарський суд Миколаївської області з проханням порушити карну справу з приводу банкрутства ТОВ «Агроекспорт», виставляючи вимоги на борг у розмірі $6,7 мільйонів. Вже наступного дня суддя приймає рішення про початок розгляду справи про банкрутство. Ще через п’ять днів Господарський суд виносить постанову про признання «Агроекспорт» банкрутом. Вирішальним фактом для судді стала заява  «Астон Індастріал» про неможливість вияснити місцезнаходження головної контори «Агроекспорт».

Не дивлячись на те, що «Агроекспорт» звернувся з касаційною жалобою у Вищий господарький суд, ліквідатор (якийсь невідомий А. Солянік) приступає до своїх обов’язків. Вже 25 березня були опечатані двері головного офісу ТОВ «Агроекспорт».

Сьогодні навколо «Агроекспорт» точиться юридична війна. Юристи компанії намагаються знайти спосіб захистити підприємство від повного знищення.                

Окрім Грігорішина та Вікулова на території України рейдерством займаються декілька вітчизняних груп. Найбільш агресивною та активною є група, яка асоціюється з групою «Приват» («Приватбанк») та Ігорем Коломойським. Ще одним гравцем можна назвати народного депутата Костянтина Жеваго, який асоціюється з банком «Фінанси та Кредит».

Також широкомасштабною рейдерською акцією стало захоплення ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн». 26 квітня 2006 року голова правління підприємства Володимир Чміль заявив на прес-конференції про підготовку силового захоплення. ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» –  єдина в Україні науково-прикладна організація, яка володіє повним циклом виробництва надвисокочастотних електронних пристроїв військового та громадянського призначення за технологією, якою володіють лише 8 країн світу. Колектив підприємства приймає активну участь у розробці та виробництві системи виявлення повітряних цілей «Кольчуга». Станом на 2005 рік основними акціонерами «Сатурну» були ЗАТ «УПТК» (24,94%), МПП «Оріяна-К» (19,19%), засновником якого є цивільна дружина колишнього голови наглядової ради АКБ «Синтез» (це підприємство є партнером та акціонером «Сатурна») Олександра Лойфенфельда Бондарська.

Рейдерські дії відносно «Сатурну» стали здійснювати банк «Синтез», мале підприємство «Оріяна-К», а також ще 40 фірм, де засновниками є ті ж особи, які присутні серед засновників «Синтезу». Але керівництво «Сатурну» побоюється, що це лише виконувачі, а замовники знаходяться поза межами України. Ці побоювання не здаються марними, оскільки «Сатурн» володіє технологією, яка розповсюджується лише тільки у 8 країнах світу. А розміщення такого підприємства саме на Україні не є вигідним для деяких європейських країн з причини низької вартості при високій якості продукції. 

Конфлікт між «Сатурном» та банком «Синтез» виник ще у 1993 році, коли топ-менеджер підприємства відмовився надати банку гарантійний лист на приналежну компанії нерухомість. Основні «бойові дії» розпочалися у 2004 році, коли акціонери «Сатурну» прийняли рішення щорічно проводити додаткову емісію (випуск цінних паперів задля подальшого розміщення серед потенційних інвесторів) для збільшення статутного фонду з 0,4 млн грн до 3 млн грн. Але група акціонерів, яка підконтрольна Олександру Лойфенфельду, домоглася визнання додаткової емісії недійсною з причин відсутності інформації про цю операцію у ЗМІ.

Наступна спроба додаткової емісії була заблокована судовим рішенням Чугуївського районного суду Харківської області на підставі фіктивного протоколу про купівлю акцій МПП «Оріяна-К» у «Сатурна». Суд передав право на викуп всієї додаткової емісії МПП «Оріяна-К», у результаті чого доля акцій цієї компаній та Лойфенфельда збільшилась до 42%. Не дивлячись на те, що 15 квітня це рішення було оскаржено у Апеляційному суді Харківської області, рейдери провели незаконне зібрання акціонерів. Саме цей факт і став причиною виникнення побоювання керівництва «Сатурну» про можливість силового захоплення компанії.

На підприємстві говорять про те, що ціллю рейдерів є  не лише знищення «Сатурну», а також земля, якою він володіє. «На 10 га землі можна збудувати 20 будинків. Кожен будинок принесе прибуток у розмірі $2 млн», – зауважує Володимир Чміль. За його словами, до нього зверталися представники концерну «Славутич» та транснаціональної корпорації HCM Industry  з пропозицією продати акції. Серед покупців акцій «Сатурну» зі слів В. Чміля був і народний депутат Лев Миримський. Зараз навіть є план рейдерського захвату підприємства.  

Сьогодні  Генеральною прокуратурою порушена карна справа за шахрайство. На початку квітня Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України призупинила на півроку укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн». Але чи будуть доведені всі ці рішення до логічного кінця – повернення «Сатурну» можливості працювати – не відомо. І взагалі, держава занадто мало часу та уваги приділяє подібним справам.

P.S.: Рейдерам вже мало підприємств, вони захоплюють Верховну Раду.