Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЯКЕ ЇХАЛО, ТАКЕ Й ЗДИБАЛО

До болю тяжко спостерігати як перебивається простий люд у сільській глибинці, щоб вижити. Й таких — переважна більшість.

Від наших  ситих і пихатих можновладців ми мало не щодня  чуємо про «подарунки», що аж перчить у носі. Однак «помаранчеві», «біло-сині», «бурякові» разом з депутатами й урядовцями продовжують заколисувати Україну байками про те, як вони, сердешні, піклуються про свій народ, за рахунок якого розкошують разом з «новими українцями», які за безцінь і обман загребли всю енергетичну галузь. Ви ще не забули «ваучери» та обіцянки зробити нас багатими й щасливими? А скількох мідяків коштує прихована приватизація сільгоспугідь та недолуге реформування товарних відносин на селі? Селяни з великим задоволенням скрутили б фігуру з трьох пальців «батькам» цієї «земельної реформи». Один з її батьків відомий кучміст пан Гайдуцький і досі прислужує на Банковій. Є в нас на Херсонщині фермери, більшість яких у боргах, як у шовках. Кинули хижі реформатори кістку селянам: мовляв, беріть свої гектари й господарюйте на власний розсуд! Та життя показало зворотний бік цього лукавства: не кожен купить техніку, міндобрива, гербіциди та насіння, щоб обробляти землю.

Мабуть, тому на багатьох полях цього року дозріла пшениця не позбулась височенних осотів. Селяни, які залишилися ще на плаву, залізають у  кабалу до банків, а інші здають свої земельні паї в оренду або продають. Багато з них дякують колишньому депутату Верховної Ради Катерині Ващук та її однодумцям, які соловейком витьохкували з трибун про життя в достатку, а самі, як ті єзуїти, зробили все, щоб український селянин, споконвічний годувальник, жебракував.

Особлива «подяка» селян і за цукор, вироблений із заморської тростини. Його ціна на ринках нарівні з вітчизняним буряковим становила  4,5 грн за кілограм. А скільки цукрозаводів було вкрадено й пущено на металобрухт! Де таке є, щоб у державі, в якій атомних станцій більше, ніж пальців на руках, кіловат електроенергії з усіма закрутками коштував майже 20 копійок! І це, як обіцяють урядовці, ще не межа. Все нуворишам мало. І Антимонопольний комітет, як не крути, служить багатій калитці, а не нам з вами. Пригадайте-но, як керівник цього комітету в сонячному Криму обіцяв нам золоті гори, але виборці не такі дурні, щоб проголосувати за його карликову партію. Народні обранці-товстосуми, власники енергетичних та інших великих підприємств сидять на шиї платників податків. Одним словом, яке їхало, таке й здибало. По телебаченню мало не щодня бачимо й чуємо, що пан Івченко знову напохваті. Це той поважний пан, який довів НАК «Нафтогаз України» мало не до банкрутства. Проте грошей в компанії вистачає, щоб міняти авто, як циган коней.

В «Сільських вістях» та інших столичних виданнях читаємо знову про нібито високі закупівельні ціни на збіжжя. А ось зернотрейдери та їхні благодійники залишаться не в накладі. Селянин буде змушений продати зерно за низькими цінами, щоб не  залишитися голодним і босим, щоб незасіяні тисячі гектарів ріллі не заростали бур’янами, не кажучи вже про «кусючі» ціни на енергоносії. Давлять український народ, експортуючи електроенергію до Європи, не лише ціною, а й мирним атомом.

В інтерв’ю наші обранці та капіталісти від енергетики проливають крокодилячі сльози, що, мовляв, необхідно підвищувати тарифи, бо інакше бідолашні не виживуть. А ви в це вірите? Прошу компетентних людей від науки навести в газеті справжні цифри з відповідними коментарями, як «бідують» енергетичні королі, щоб українське суспільство знало своїх «героїв». Соромно дивитися як пани-мільйонери вовтузяться у парламенті замість того, щоб чесно відробляти народні гроші, политі потом і кров’ю! У Верховній Раді засідають більшість тих, які бояться села, як  щезник ладану. Вони «керують» нами лише тоді, коли їм це вигідно.

Далеко ж відірвалися парламентарії від нужд простого народу, й ця відстань постійно збільшується. Й ще одне. Навіщо нам стільки депутатів? Кучма нібито брався скоротити їхню чисельність через всенародний референдум, та з наміру вийшов лише звичайнісінький пшик. Хто ж рубатиме сук, на якому сам міцно примостився? Твльки кілька десятків вірою й правдою служать народові, а решта сидить на мішках з грошима. Президентові України з такими помічниками не завоювати народної прихильності, а «помаранчева» ідилія розтопиться, як ранковий туман.

Микола ГУРЕПКО,
смт Нововронцовка
Херсонської області  

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com