Валерій ЗАХОЖАЙ: "МАУП БОРЕТЬСЯ ЗА ЯКІСНЕ НАВЧАННЯ"

Про проблеми і перспективи бізнес-освіти розповідає Валерій Захожай – доктор економічних наук, професор, академік МКА, проректор, генеральний директор Президентського університету МАУП.

 –  Валерій Борисович, говорячи про проблеми бізнес-освіти в Україні, якими, на ваш погляд, мають бути кроки бізнес-шкіл, вищих навчальних закладів і підприємницьких кіл у цьому напрямку?

–  Першочергові задачі української бізнес-освіти сьогодні – це інтеграція українських вузів і роботодавців, розвиток системи корпоративних університетів і посилення уваги до тренінгових технологій навчання.

Професор Колумбійського університету Ф. Ліхтенберг підрахував, що долар, вкладений у дослідження і розробку, приносить у вісім разів більше прибутку, ніж долар, вкладений у техніку. А  Ч. Хенді з Лондонської школи бізнесу стверджує, що інтелектуальний капітал корпорації, як правило, у три-чотири рази перевищує облікову вартість її матеріальних активів. Саме необхідність активного формування інтелектуального капіталу організації з метою зміцнення її конкурентних позицій створює міцну базу для інтеграції вищої школи і бізнес-структур.

Крім того, об’єднання зусиль забезпечує значні вигоди для обох сторін. Докладаючи зусиль (наприклад, створення разом з вузами і бізнес-школами спільних робочих груп і необхідного рівня мотивації, формування необхідних матеріальних і фінансових ресурсів на підприємстві й т.д.), роботодавці зможуть активно впливати на процес набору навчання слухачів, створення умов для добору в компанію найбільш талановитих учнів, формування кадрового потенціалу й основи для створення сучасної системи підвищення кваліфікації.

У свою чергу, інтеграція сприятливо відіб’ється на конкурентноздатності шкіл і вузів, адже головним комплексним показником конкурентноздатності бізнес-шкіл є рівень підготовки її випускників. Як можна досягти цього рівня? Вдосконалювати мотивацію слухачів, якість навчальних планів і програм, рівень кваліфікації і мотивації викладачів, а також розвивати матеріально-технічну базу бізнес-шкіл.

–  Ви говорили про корпоративні університети. У чому полягає суть їх створення?

– Суть – у відмові багатьох компаній від традиційної системи поповнення знань співробітників за допомогою різного роду курсів при вузах за рахунок створення власної системи навчання всередині компаній.

Піонером цієї системи, яка отримала назву «корпоративний університет», у 1975 році стала компанія «Інтел», а згодом інвестиції в освіту стали дуже вигідним вкладенням капіталу. Наприклад, компанія «Моторола» витрачає на підготовку власних кадрів до $100 млн у рік, але при цьому отримує доход у $30 на кожен долар, вкладений у підвищення кваліфікації своїх працівників.

За даними компанії Corporate University Exchange за останні 10 років кількість корпоративних університетів збільшилася з 4 до 16 тисяч. Якщо ця тенденція збережеться, то через декілька років кількість корпоративних університетів перевищить чисельність бізнес-освітніх установ.

–  Чим пояснюється таке стрімке зростання популярності корпоративних університетів?

–  Є три причини. Перша –  можливість максимально наблизити навчання до практики бізнесу, чого не можуть забезпечити звичайні вищі навчальні заклади. Друга – можливість створити сучасну матеріально-технічну базу навчання. І третя – можливість залучити до навчання висококваліфікованих фахівців. Це видно на прикладі, скажімо, корпоративного університету ІВМ, який має у своєму педколективі 3400 викладачів.

В Україні корпоративні університети повинні представляти новий тип навчального закладу – новий як за викладацьким складом, так і за методикою навчання й рівнем освіти.

 –  Валерій Борисович, за вашими словами, третьою задачею української бізнес-освіти повинні стати тренінги. Чому?

– Головна особливість тренінгових технологій (ТТ) – це сприяння підвищенню не тільки рівня знань, але й практичних навичок учасників. ТТ забезпечують учасників первинними практичними навичками вирішення складних проблем, проведення конструктивних дискусій, розвивають вміння розуміти інших людей. Крім того, тренінгова технологія дозволяє її учасникам краще зрозуміти не тільки своїх колег, але й самих себе, тобто змушує замислитися над власними недоліками і «білими плямами» в області своїх знань, етики поводження,  правил комунікації.

 –  Які принципи проведення тренінгів?

–  Тренінгові програми повинні розроблятися системно, враховуючи потреби організації. Модель такого системного підходу включає три фази: фазу оцінки потреб учасників тренінгу, фазу безпосередньо тренінгу й фазу оцінки результату.

–  Тобто користь від тренінгів більша, ніж від МВА?

–  Ні, так питання ставити не можна. Тренінги –  не панацея від усіх бід. У них, як і у всякого іншого методу, є сильні й слабкі сторони. Серед останніх – тренінги варто використовувати тільки при вивченні ключових і найгостріших проблем. Крім того, ТТ значно дорожче традиційної технології, оскільки трудовитрати тренерів-викладачів на підготовку й проведення тренінгів значно вище. Ну й останнє – на даний час ми не маємо достатньої кількості кадрів. Тому відсутня системна підготовка і перепідготовка фахівців.

–  А яке місце МАУП у системі підготовки управлінських кадрів?

–  Відповідно до нової сфери економічної діяльності – ділового адміністрування – Міжрегіональна академія управління персоналом розробила новий напрямок освіти. Згодом це переросло у Вищу школу управління (ВШУ) Українсько-Китайського науково-методичного інституту міжнародної освіти і проблем управління ім. Конфуція, яка виникла на початку 90-х як ініціативна, інноваційна і творча. Саме вона взяла на себе задачу розвивати систему вітчизняної освіти без особливої турботи і витрат держави.

ВШУ були підготовлені сучасні лекційні й тренінгові курси, розроблені власні ефективні методики інтерактивного викладання бізнес-дисциплін, а також було організовано тісну взаємодію з бізнес-структурами.

Сьогодні для проведення науково-практичних заходів Вищою школою залучаються вчені з числа професорсько-викладацького складу МАУП, фахівці з бізнес-освіти й інші висококваліфіковані спеціалісти, які володіють сучасними знаннями й освітніми технологіями у спеціальностях і спеціалізаціях, за якими приймають на підготовку і перепідготовку фахівців до МАУП.

 –  Якими досягненнями на ниві бізнес-освіти  сьогодні може «похвалитися» ВШУ?

– Серед її заходів – комплекс тренінгових і консалтингових послуг у сфері управління бізнесом, який містить тренінги і практичні семінари на відповідну тему (наприклад, формування в компанії управлінської команди, підвищення ефективного оцінювання роботи працівників компанії, вдосконалення корпоративної культури компанії, модернізація системи мотивації персоналу і т.д.). Розроблено цикл тренінгів «Вдосконалення системи управління персоналом підприємств і організацій» на теми: «Відновлення змісту кадрової стратегії компанії», «Управління організаційними замінами», «Створення системи підтримки і розвитку персоналу», «Побудова ефективного механізму оцінювання співробітників» і т.д.

З метою підготовки тренерів із професорсько-викладацького складу МАУП ВШУ розпочала проведення тренінгу «Методика підготовки і проведення тренінгів». Крім того, серед наробітків школи – програма МВА (магістр бізнес-адміністрування), яка є  програмою бізнес-освіти за кваліфікацією МВА, головна мета якої – підготовка лідерів у сфері бізнесу, здатних приймати вірні й прогресивні рішення в управлінських ситуаціях. 

–  Зараз багато говорять про ситуацію з відкликанням Міністерством освіти і науки України ліцензій у певних українських вузів. У тому числі ліцензії були відкликані й у деяких філіях МАУП...

–  МАУП бореться за якісне навчання. У зв’язку з цим був проведений моніторинг якості регіональних підрозділів МАУП, і за його результатами керівництвом МАУП були закриті філії в Дружковці й Макіївці. Студенти були переведені в сусідні філії, викладачі працевлаштовані за своїм фахом. Паралельно Міністерство освіти і науки провело закриття декількох наших філій (у Закарпатті й Житомирі).

Із висновками міністерства ми не згодні, а тому вже звернулися в Комісію з примирення, правоохоронні органи і суд. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені.

Все, що тільки починається, у тому числі й вузи, які створюються, не може бути досконалим. І природно, що надалі ми будемо вдосконалювати свій кадровий потенціал у філіях.