СУМ: МОРАЛЬНЕ ПРАВО НА ВИХОВАННЯ

Кожній державі необхідні організації, які б підтримували національну ідею, розповсюджували знання про вітчизняні звитяги та історію, про наукові й культурні здобутки власного народу.

Інакше – що б там не волали недолугі ліберали про єднання зі світом, про всілякі світові практики та реноме серед інших держав – країни не буде, вона зникне під нашаруваннями політичних реаліті-шоу та прошарками мас-культової карамелі. Кожна держава тримається на патріотах та їхніх об’єднаннях. Одним з таких об’єднань в Україні є СУМ – Спілка української молоді.

Данило Галицький, Тарас Шевченко, Фрідріх Ніцше, Дмитро Донцов, Симон Петлюра, Василь Симоненко, Микола Міхновський – ось далеко не повний перелік ікон СУМу. Спілку було засновано 1925 року, в розпал НЕПу, в Києві. Напевно, останні мрійники з-поміж українців, зробили останню в першій половині ХХ століття спробу мирним шляхом домогтися незалежності України. Зрозуміло, що, навіть діючи таємно, СУМ не могла забезпечити собі абсолютну конспіративність, а діяльність подібної організації дуже муляла очі радянським чільникам. Тож 1929 року, як це тоді робилося часто-густо, було сфальсифіковано судовий процес проти діячів СУМ – і відтоді об’єднання було змушене працювати з-за кордону.

«Діяльність» СУМу довгий час була фактично війною з радянщиною, з нищівною пропагандистсько-ідеологічною машиною Кремля. Про це ясраво свідчить висловлювання засновника УНА-УНСО Анатолія Лупиноса, «брата по боротьбі СУМ»: «Політика є хрестовим походом за ідею. Ми є носіями революційної свідомості. Для нас є добрим все те, що є справді радикальним... Ми хочемо трупи старих ідеологій. Цінності чужих світів нам потрібні лише як трофеї. Ікони ми намалюємо самі... Слова роз’єднують. Дія – об’єднує. Бунт має рацію. Жага руйнування є творчою жагою... Партія є армія» (з книги «Бунт має рацію»). Доктрина дестабілізації у викладі Лупиноса – ідея абсолютно ненова; її неодноразово використовували, скажімо, французькі ультраправі Лє Пена та західноєвропейські маоїсти, які закликали голосувати за відверто гіршого кандидата, аби ускладнити чвари між капіталістами та привести суспільство, яке було їм не до снаги, на край деструкції й розпаду.

Відтак, СУМ, яка після процесу 1929 року була вимушена з’їхати за кордон і продовжити існування на Далекому Сході, в Австрії, Німеччині та США, позиціонувала себе як «молодіжна виховна організація», тобто без жодного натяку на насильство та войовничість. Своєю метою сумівці зробили виховання підростаючого покоління на засадах патріотизму, солідарності, жертовної любові до України. Але вже ця жертовність! З нею треба бути дуже обережним. Нею можуть похизуватися сучасні вояки Ісламу, які, хоч і виборюють ідеали честі та праведності, проте повністю зводять нанівець свій імідж в очах представників так званого «золотого мільярду», через що їм ніяк не вдається порозумітися з геополітичними «босами»: США, Росією, Євросоюзом, Китаєм.

В Україну СУМ повернулася ще до відновлення у нашій державі незалежності, активно включившись у громадське та політичне життя України, в боротьбу українського народу за створення власної Держави. Підкреслюю – саме народу, а не еліт, яких на той час в Україні поки що не було; псевдо-українські, жидівсько-радянські, еліти мовчали, як вони це звикли робити, очікуючи на переможця. За тих умов роль чільних елітних підрозділів відіграли діаспора та організації українців за кордоном. Саме на них був покладений обов’язок з пробудження національної свідомості, втілення в життя національної ідеї та проповідування справжньої, а не липово-радянської історії України.

Відродження СУМ в Україні відбулося у 1989 році. Перший осередок було створено 17 червня 1989 року в Харкові. Через рік організація вже нараховувала  понад 1000 членів у 19 областях. Спілка стала в авангарді боротьби української молоді за незалежність України. З серпня 1989 по травень 1990 років СУМ організували 27 масових заходів, 23 несанкціонованих владою, в яких взяло участь понад 64 тисячі осіб.

СУМ організовує та проводить тематичні семінари, лекції, конференції з різноманітних аспектів державного будівництва. Здійснює мандрівки визначними місцями України та за її межами, проводить творчі зустрічі й вечори,  щорічні всеукраїнські таборові збори, заняття в спортивних секціях, культурно-просвітницьку роботу, відновлює давні українські звичаї й традиції,  досліджує маловідомі сторінки історії України. Без цієї діяльності не було б і того, що маємо зараз (хоч якою б недолугою ця держава не виглядала).

Сумівці – енергійні учасники політичного процесу. Керівництво СУМу не уникло гучних скандалів: побиття 22 травня 2005 року невідомими особами голови Спілки Олександра Задорожного біля пам’ятника Кобзарю (що нібито було спричинене висловлюваннями О. Задорожного на адресу нинішнього президента В. Ющенка); обвинувачення на офіційному рівні в агресивній діяльності стосовно високо посадовців –прихильників «кучмози» (казали, нібито сумівці планували повбивати кілька чиновників; шкода, що насправді це нікому не спало на думку!). На жаль, наше суспільство з довірою (як і за радянських часів) сприймає провокації лукавих пост-гебешників, які позалізали до урядових крісел, проти будь-якої націоналістичної ініціативи. Народові близька не пасіонарність Петлюри, а бездіяльність і схильність до плазування Тичини. Яка вдача, така й доля.

На жаль, патріоти нинішній українській владі не потрібні. СУМ, «Пласт» та інші патріотичні організації України, не кажучи вже про освітні й культурні установи, опинилися за бортом державної політики. Патріоти з СУМу не збираються складати руки й чекати, коли ж нарешті й до них дійде черга «потриматися за кермо». В одному з нещодавніх інтерв’ю голова СУМу Олександр Задорожний зауважив: «...Політичні спекуляції довкола мови та події в Криму показують, що влада невміло контролює ситуацію у державі. Це вимагає вже сьогодні консолідувати всі національно-державницькі сили для протидії іноземній підривній діяльності та участі в наступних виборах. Спочатку треба здобути владу в Україні, а вже потім, збудувавши справді міцну державу, говорити про інтеграцію до будь-яких світових структур. Але це не означає, що до початку нової виборчої кампанії не треба нічого робити. Навпаки, маємо активізувати громадсько-політичну роботу по всіх напрямках. Також, оскільки патріоти не представлені в органах влади, слід виносити епіцентр політичної боротьби за стіни парламенту». СУМ завжди уособлював силу, міць України – принаймні намагався. Емблема організації – білі літери СУМ у формі тризубу на щиті княжих часів, під якими схрещені дубові листки та два жолуді. Дубові листки символізують міць, силу, бо дуб – найміцніше дерево, а жолуді – плоди праці сумівського руху. Далі від місця схрещення дубових листків і жолудів, знизу доверху підіймаються симетрично жовті лінії (знизу вузькі, а чим вище, то ширші). Ці лінії – це промені  сонця, які сходять,  освітлюють шлях до мети, до здобуття державності й щасливого життя.

Виходячи з ідеалів «української України», СУМ заперечує необхідність встановлення якихось особливих «курсів» нашої держави. «Найбільшою загрозою національній безпеці якраз і є відсутність міцної української влади», – вважає Олександр Задорожний.  «Саме це дає підстави як Москві, так і Заходу нав’язувати нам свої умови «співпраці». Поки триває безглузда балаканина, поки не постане відповідальний український уряд, будь-яка інтеграція нестиме загрозу суверенітетові України. Це буде ніяке не партнерство, а, згадуючи слова горезвісного «президента» Кучми, «багатовекторна дипломатія без краваток», тобто цинічне використання нашої країни всіма зацікавленими сторонами».

Основними завданнями організації, як зазначено в статуті СУМ, є:

- сприяти організації молоді для побудови Української Самостійної Соборної Держави;

 - сприяти поширенню серед молоді української національної ідеї;

 - сприяти формуванню та реалізації державної молодіжної політики, розробці цільо­вих молодіжних програм;

 - сприяти вихованню в української молоді  активної гро­мадської позиції;

 - захист законних інтересів членів СУМ.

СУМ для виконання статутних завдань в установленому законом порядку:

 - бере участь у створенні навчально-виховних закладів;

 - організовує навчально-виховні, спортивні табори, проводить благодійні культурно-мистецькі акції та фестивалі для ді­тей і молоді;

 - створює творчі колективи, музеї, бібліотеки й інші культурні заклади;

 - популяризує та бере участь у відтворенні пам’яток української культури;

 - проводить теоретичні й науково-практичні конференції, диспути, семінари, курси, змагання, збори тощо;

 - поширює інформацію і пропагує свої ідеї та цілі, засновує на благодійній основі засоби масо­вої інформації;

 - співпрацює з державними органами та громадськими об’єднаннями, може вступати  до спілок, об’єднань громадян, їх блоків, коаліцій, укладає відповідні угоди;

 - проводить соціальні опитування з важливих для молоді питань,

 - підтримує міжнародні Зв’язки, засновує або вступає в міжнародні громадські (неурядові) організації;

 - організовує та забезпечує зустрічі з політичними діячами, вченими, мистцями за рахунок коштів СУМ.

Для СУМу характерна непримиренна позиція з деяких питань міжнародної політики. Скажімо, сумівці засудили американську агресію в Іраку. Про зовнішню політику США один з сумівців, Олександр Маслак, у «Віснику Молоді» написав: «Наслідки цієї політики очевидні в усьому світі – вакханалія бандитизму й грабіжництва, жебрацькі представники корінного населення та перетворення країн на сировинний придаток «світового форпосту свободи та демократії» (№1 (12) червень 2003, С. 2). До такої позиції можна поставитися з повагою хоча б тому, що СУМ довгий час існувала в Америці, тож дехто міг би припустити, ніби сумівці будуть толерантніше за інших ставитися до дій США.

Не менш відвертим і різким є ставлення СУМу до путінських варіацій на тему імперської Росії та всіх наслідків злочинної поведінки кремлівських керманичів. Це не дивно, адже неможливо собі уявити процвітання української національної ідеї за умови ще тісніших, ніж зараз, стосунків з Росією.

СУМу можна побажати лише одного – правильної політики в майбутньому. Якщо повести себе так, як слід, цілком можливо – я в цьому переконаний – згуртувати навколо себе представників української патріотичної еліти та розпочати розгорнутий наступ на представників бандитських кланів, які наразі узурпували владу в нашій державі. Тим більше, що самі чільники СУМ це добре розуміють. «Є нагальна потреба у створенні незалежного об’єднання державницьких молодіжних організацій для відстоювання своєї позиції і ширшого залучення молоді до громадського руху», – вважає Олександр Задорожний. «Важливі напрямки роботи: історико-патріотичне виховання молодих людей та відстоювання їхніх соціальних прав. Саме в цьому, а не в плазуванні перед владою, я вбачаю головне завдання молодих українських патріотів».