«ХАЙ ЩАСТИТЬ УСІЙ УКРАЇНІ»

На тлі загального розпачу та притаманного українцям бажання принижувати самих себе не може не тішити та щира симпатія, що випромінюють по відношенню до нас представники шляхетної, древньої та незламної країни, яку ми називаємо Грузією.

Своєрідна, але беззаперечна підтримка нашого існування на світі притаманна практично всім верствам грузинського суспільства. Причини грузинського українофільства  в розмові з  чільним представником грузинської громади міста Києва Георгієм Сванідзе намагався з’ясувати наш кореспондент Тарас Гук.

—  Пане Георгію, скажіть, будь ласка, в чому полягає причина такої відвертої  симпатії з боку ваших співвітчизників до нас, українців?

—  По-перше, ви – справді розумна та мужня нація. По-друге, історичні долі наших народів неодноразово перетиналися, і той перетин жодного разу не був ворожим. По-третє, під час грузино-російської війни (яку чомусь називають грузино-абхазькою) нас підтримала лише Україна. Я маю на увазі й державну допомогу, коли керівництво української держави надало нам кораблі та вертольоти для евакуації мирного населення із Сухумі, й ту допомогу, яку надали нам під час бойових дій українські добровольці з організації УНА-УНСО. Деякі з них загинули під час оборони Сухумі. Ми ніколи не забудемо, що українці пролили свою кров, захищаючи нашу землю.

—  Пане Георгію, а якою є наразі ситуація довкола Абхазії?   

—  Грузинські внутрішні війська увійшли  до Кодорської ущелини. Спробу заколоту на чолі з кримінальним злочинцем Квіціані придушено. Ми збираємося відновити контроль над усією абхазькою територією, включаючи Сухумі. Тим більше, що це не протирічить нормам міжнародного права. Абхазія – частина Грузії.

—  Тобто ви прогнозуєте збройний конфлікт?  

—  50 тисяч грузин, моїх братів та сестер, було вбито абхазами та росіянами – грузинські війська були змушені залишити абхазьку територію. Якби не згадувана мною українська допомога, жертв було б значно більше. Уявіть, 50 тисяч цивільних людей вбито лише за те, що вони народилися грузинами. Такі речі не підлягають ані забуттю, ані прощенню. Ми не підставимо щоку.

—  Політичне керівництво вашої держави не боїться, що військова операція з відновлення територіальної цілісності викличе негативну реакцію світової спільноти?  

—  По-перше ми не вдираємося до чужої оселі зі зброєю в руках. Ми наводимо лад у власній господі. По-друге, для того є дипломатичне відомство, яке просуває національні інтереси та формує прихильну до нас  думку світового співтовариства. Принаймні так працює наше МЗС.

—  Яким чином пов’язані зміна влади у вашій країні внаслідок «революції троянд» та  своєрідна ескалація питання про територіальну цілісність Грузії? За часів Едуарда Шеварднадзе особливої активності ні на абхазькому, ні на південно-осетинському напрямі не спостерігалося.

—  Керівництво на чолі з Михайлом Саакашвілі – мобільне, молоде і патріотичне. Спочатку було вирішено питання енергетичної безпеки, адже електроенергія і газ є не лише в Російській Федерації. Ми більше не закуповуємо  енергоносії в Путіна. Його  спроба поставити нас на коліна цієї зими шляхом газової війни була невдалою. Маючи енергетичну безпеку, ми можемо вирішити і питання щодо повернення наших споконвічних земель, окупованих  проросійськими бандформуваннями. Принаймні  від 30 до 50 відсотків нашого державного  бюджету йде на військові витрати.

—  Отже ви вважаєте, що  енергетична незалежність від Росії є запорукою проведення здорової та активної політики – як зовнішньої так і внутрішньої?

—  Безперечно. Сподіваюсь, що рано чи пізно Україна позбудеться прикрої енергетичної залежності, яка дозволяє режиму Путіна  впливати на становище в країні. Бажаю досягти цього найближчим часом. Останні події, особливо фактичний прихід до влади певних політиків, свідчать про те, що без енергетичної незалежності України не буде. Трохи дивно, що Україна ще не зробила  рішучих кроків у напрямі здобуття саме енергетичної свободи. Даруйте, але Україна нагадуєте велета, якого закували у кайдани якісь карлики. Та велет чомусь боїться їх роздавити.

—  Як ви думаєте, чому українська політика є такою нерішучою?

—  Вибачте за відвертість і не ображайтеся. Ми є вашими друзями і повинні казати правду. Вам бракує добрих керманичів, справжніх лідерів. Я не кажу, що Саакашвілі є ідеальним президентом, але він дивиться на світ очима грузина, а не росіянина. Він дбає про безпеку своєї держави, а не про пухлість власного гаманця. Ми молимося, щоб люди, які дивляться на світ українськими очима, прийшли нарешті до влади в Україні. Сподіваюсь, що це станеться дуже скоро.

—  Спасибі за цікаву розмову.

—  Будь ласка. Хай щастить усій Україні.