КС: “ЧУЖІ” ТУТ НЕ ХОДЯТЬ

Конституційний Суд формально - зовсім незалежна структура в системі української влади. Однак останні події показали, що на практиці це аж ніяк не так. І тверда боротьба за право мати в КС "своїх" суддів продемонструвала, що в доступній для огляду перспективі ситуація навряд чи зміниться.

Обрання суддів, яке зрештою відбулося, стало плодом взаємної недовіри і, як наслідок, компромісу між президентом і поводирями парламентської більшості. А щоб прибрати зі шляху нових суддів КС усілякі юридичні перешкоди, Верховна Рада прийняла, а президент підписав закон, що дозволяв привести їх до присяги через 9 місяців після призначення (раніше це було потрібно зробити протягом 30 днів) і в присутності в.о. прем'єр-міністра й в.о. голови Верховного Суду України (раніше "в.о." такого права не мав). Це була добровільна поступка з боку парламенту, що виглядала як подачка. Крім того, ВР прийняла, а Ющенко підписав ще один закон: цього разу мова йшла про те, що новосформований КС не має права проводити ревізію політреформи, у результаті якої Ющенко позбавився значної частини своїх повноважень. Це була змушена поступка з боку президента, що виглядала як визнання своєї поразки.  

Отже, 4 серпня 2006 року Верховна Рада прийняла присягу чотирнадцяти суддів Конституційного Суду України. Серед них троє призначені президентом, п'ятеро висунуті від Верховної Ради і шестеро обрані з'їздом суддів. З чотирьох суддів КС, які працювали дотепер, троє є "президентськими" і один - "парламентський ".

Подібна система формування складу КС повинна забезпечити його максимальну незалежність від зовнішніх факторів впливу. Але це в ідеалі. У новітній історії України ще не було КС, що міг би похвастатися тим, що він насправді є "третьою владою", а не придатком "першої " або "другий ". Так, "послугами" КС частенько користувався Леонід Кучма - і увесь час з незмінним успіхом. Чого коштує тільки рішення КС про те, що Леонід Данилович мав право в 2004 році балотуватися на посаду президента України, хоча мова безперечно йшла про третій термін. І поки що немає гарантії, що нинішній КС буде менш згідливим у таких спірних питаннях.

Традиційно люди в малинових мантіях прямо або побічно підтримують тих, хто їх призначив. Так, вважається , що президент може завжди розраховувати як мінімум на шість голосів "своїх" суддів - Дмитра Лилака, Володимира Кампо, Віктора Шишкіна, а також обраного парламентом від "Нашої України" Петра Стецюка. Є ще Володимир Іващенко, Валерій Пшеничний і Сюзанна Станік. Але варто враховувати, що останні троє у минулому призначені ще Леонідом Кучмою, так що їхня лояльність президентові Ющенкові знаходиться під великим сумнівом.

"Антикризову коаліцію" у Конституційному Суді представлятимуть Анатолій Головін, Михайло Колосся, Марія Маркуш, В'Ячеслав Овчаренко і вже працюючий там Павло Ткачук.

Темними конячками залишаються шість представників з'їзду суддів України. Раніше ці шановні збори перебували під впливом заслуженого юриста України Віктора Медведчука. Тепер вплив цього відомого "антикризового менеджера" значно послаблено, але списувати його з рахунків рано. З'їзд обрав суддями голови Апеляційного суду Харківської області Василя Бринцева, суддю Вищого господарського суду України В'Ячеслава Джуня, главу Апеляційного суду Закарпатської області Андрія Стрижака, а також суддів Верховного Суду України Анатолія Дидкивського, Івана Домбровського і Ярослава Мачужака. І отут вплив президента також невеликий. Так, наприклад, Джунь довгий час працював заступником екс-глави Вищого госпсуда, а тепер нардепа-"регіонала" Дмитра Притики. У Стрижака свої рахунки з "нашоукраїнцями" - він ще в 2004 році був запропонований у члени ВСУ, однак тоді саме фракція "НУ" заблокувала трибуну і не дала йому принести присягу.

Таким чином, поки що суддівськмй розклад аж ніяк не на користь президента. Якщо спробувати відобразити це співвідношення у цифрах, то вийде приблизно таке: 4-5 "президентських" проти 9-10 "коаліційних" при 3-5, які ще не визначилися. Нагадаю, рішення КС приймаються двома третинами голосів, тобто дванадцятьма суддями. Це значить, що “конституційна більшість” може бути за “донами”. А в такому разі процедура імпічменту президенту не настільки складна і нездійсненна як про неї думали раніше...