ЗУПИНИСЯ, АМЕРИКО!

За час свого існування людство вже стикалось з ситуаціями, коли наділена особливою харизмою особа, або гарно зорганізований гурт осіб, трибом власного життя переконували, що власною інакшістю і відмінністю від загалу, йдучи "проти течії", кидаючи виклик "традиціям", змушували оточуючих до перегляду окремих "вартостей", що врешті-решт призводило до вдосконалення спільнот, й людства вцілому. Але історія знає й чимало прикладів, коли амбітні і бездарні ( в переважній більшості хворі манією величі) також починали претендувати на месійну роль в історії. Своїми вчинками вони завдали чимало лиха людству.

Без таких наша цивілізація була б значно досконалішою. Найстрашніше, коли цією хворобою починають хворіти цілі спільноти людей. Їхня спільність може бузуватись на найрізноманітніших принципах. На національних, на класових, на кланових, релігійних та ін.

Не традиційні методи війни

Нині, коли новітні види зброї масового знищення потрапляють до рук кожного хто цього забажає й не рахуючись ні з чим, намагається задовольнити забаганки та амбіції, людство усвідомило, що варварські методи ведення війни можуть призвести до загибелі цивілізації, і переможців у такій війні просто не буде. Проте, певні політичні потуги на нашій планеті продовжують проводити політику, спрямовану на нав'язування іншим власного світосприйняття. Одні продовжують чинити це примітивно, чим викликають обурення у всієї світової спільноти, інші - навчились вести війну  “нетрадиційними”  методами. Наслідки такої нетрадиційної, звичайно ж і неофіційної, війни можуть бути набагато страшнішими за вибух атомної бомби. Одним з таких видів неофіційної війни є  "війна інформаційна". Загальновідомо що під сучасну пору США є лідером серед всіх держав, котрі посередництвом "інформаційної війни" (яка час-від-часу підкріплюється реальними військовими агресіями або "безкровними" методами на зразок економічного шантажу) зуміли нав'язати чималій кількості людей на нашій планеті вигідні для себе настрої. Підстави того, аби США вважали, що вони єдині в світі мають монопольне право вирішувати долю окремих країн і цілих народів, лише нещодавно вголос сформулював колишній держсекретар США Збігнєв Бжезінський. Це перевага їхньої військової сили, привабливість демократичних ідей та успіхи вільної ринкової економіки. Зрозуміло, що така претензійність потребує практичного підтвердження цього міфа й шаленого інформаційно-пропагандиського забезпечення. Головною метою пропагандистcької кампанії, як і будь-якої війни в цілому, є намагання змусити тих, супроти кого вона ведеться, поступитись політично, економічно чи територіально тим, хто її проводить. "Інформаційна війна" потребує чималих затрат. Але в разі досягненні кінцевої мети, всі затрати компенсуються. Тому й не дивно, що в США існує низка інститутів, призначенням котрих є вивчати психологію, культуру та історію цілих народів або окремих регіонів нашої планети та формувати стосовно їх зовнішню політику США. Безпардонне втручання в особисте життя мільйонів, викликало адекватну реакцію. Для багатьох людей на нашій планеті, США перетворились на уособлення зла, насилля, підлості та несправедливості. Проте, бажання утримати за собою право називати себе  найпрогресивнішою державою світу, бажання змусити людство розвиватись саме так, як того потребує владна верхівка, безцеремонне втручання у внутрішні справи інших держав, котрі нерідко знаходяться на інших континентах, але за твердженнями офіційного Вашингтону, своєю внутрішньою політикою створюють загрозу для безпеки США є сильнішими ніж усвідомлення того, що за все з часом доведеться давати звіт. Методи, котрими таких випадках послуговуються США задля досягнення своєї мети, далекі від тих, котрими послуговуються порядні люди.

"П'ята колона" – загроза Україні

Після розпаду СРСР почали зміщуватись геополітичні центри. На світовій арені з'явилась нова держава, Україна, яка мала і має всі можливості стати світовою надпотугою. Бажаючи зберегти такий стан речей, котрий існує в світі під сучасну пору і гарантує їм лідерство, США розпочали інформаційно-пропагандистську кампанію, по суті "інформаційну війну" супроти України. Мета цієї "інформаційною війни" - не допустити Україну як державу до економічного та політичного лідерства. Відразу після проголошення Україною незалежності, скориставшись тим, що будь-яка держава в часи свого становлення та в перші роки свого існування стикається з цілим рядом проблем, включаючи проблеми економічного характеру, США почали формувати в Україні свою "п'яту колону". Прикро визнавати, але багато в чому, їм вдалось досягнути бажаних результатів. Судіть самі : в спадок від почилого не в Бозі СРСР, Україні дісталось трохи менше половини його ядерного запасу. За кількістю бойових ядерних ракет Україна посідала третє місце, залишаючи позаду себе такі держави як Франція, Англія та Китай. Наявність ядерної чи атомної наступальної зброї ще не є свідченням агресивної зовнішньої політики. Це є стримуючий чинник для тих, хто має до цієї держави територіальні претензії або вбачає в ній економічного та політичного суперника, й намагається силовим тиском змусити таку державу поступитись. Об'єднавши свої зусилля з іншим політичним і геополітичним суперником - Росією, США змусили керівництво України (в першу чергу тодішнього Президента України Кравчука) підписати договір про одностороннє роззброєння. Ставлення до держави, яка добровільно зачислила себе до "держав третього світу", в той же день показав такий випадок: на прес-конференції, присвяченій підписанню акта про передачу Україною Росії ядерної зброї, Кравчук сам взяв на себе роль ведучого і так в тім старався, що президент США не проминув нагоди на цій же прес-конференції заявити, що якби Кравчук не був президентом України, він обов'язково взяв би його до себе прес-секретарем. Цікаво, як би відреагувала Америка на подібну пропозицію їхньому президенту? Впевнений, що це розцінилось би як образа національної гідност. Одночасно в контрольованих американцями засобах  масової інформації в Україні, одностороннє роззброєння Україною подавалося як щось надзвичайне і необхідне в першу чергу Україні. А по поверненні до Америки, виступаючи перед американцями, президент Клінтон заявив: "… це черговий наш крок по встановленню в Східній Європі нового ладу, який буде для нас економічно вигідним і політично залежним від нас. І цей наш крок - чергова наша перемога".

Інший приклад. Скориставшись тим, що аварія на Чорнобильській АЕС та її наслідки викликали в українському суспільстві справедливе обурення тим, що уряд СРСР, виходячи з власних інтересів , побудував на теренах України велику кількість атомних електростанцій, після проголошення Україною незалежності за посередництвом тих середовищ, котрі захищають їхні інтереси в Україні, США почали нав'язувати громадськості думку, що атомна енергія не має майбутнього. США не згадують про те, що самі в переважній більшості послуговуються енергією, виробленою на атомних електростанціях. На сьогодні атомна енергія є економічно найвигіднішою, найпотужнішою і найдешевшою. Але США мають власну програму розвитку атомної енергетики. І вона суттєво відрізняється від тієї, що є в Україні і на території всього колишнього СРСР вцілому. Закликаючи Україну змінити свою політику в галузі атомної енергетики, США добиваються лише одного - нав'язати Україні власне бачення розвитку цієї галузі. Якщо США досягнуть своєї мети, в Україні постане потреба в перебудові існуючих АЕС або в закритті старих і побудові нових. Зрозуміло, що переважну частину необхідних компонентів, так само як і спеціалістів, доведеться замовляти в США.  А це мільярди доларів. Тому сотні тисяч витрачені на підкуп номенклатури та урядовців сьогодні, а також на фінансування різних екологічних організацій, які неначебто від імені українського народу добиваються закриття решти АЕС, виправдають себе в майбутньому.

Проаналізувавши події принаймні останніх трьох десятків років, коли США дійсно були (і поки що також є) наймогутнішою державою, ми з'ясуємо, що жоден з тих факторів, котрі Збігнєв Бжезінський перерахував, не знайшов підтвердженнь ні у зовнішній, ні у внутрішній політиці США. Бойові дії у В'єтнамі (коли США змушені були з ганьбою залишити територію цієї держави) та наземні операції (після бомбових та ракетних ударів) проти Іраку (де в контактних боях перемогу в більшості випадків отримували іракці) показали, що боєздатність американської армії залишає бажати кращого. Агресія США проти Югославії показала, що навіть застосування найновішої і найпотужнішої неядерної зброї не дало можливості американцям досягнути бажаних результатів. Ну, а той комічний випадок, коли звичайнісінькі львівські хулігани, не застосовуючи ніякої зброї, голими руками відправили кількох американських піхотинців в лікарню, взагалі розвіяв міф про всемогутність американського солдата.

США – на грані розпаду?

Хочу детальніше зупинитись на агресії США проти Югославії, оскільки є всі підстави  стверджувати що ця агресія може стати початком занепаду США як світової надпотуги. Залишаючи сербську провінцію Косово ,47 тисяч сербських військовослужбовців вивели звідти 250 танків, 450 бронетранспортерів, 600 артилерійських установок і навіть кілька літаків класу "МІГ" (наявністю котрих були вражені і американці, і їх союзники по НАТО), чим показали всьому світу, що розповсюджувана американцями інформація про перевагу американської зброї, про шкоду, завдану югославській армії, військово-промисловим об'єктам, засобам комунікації та відсутність втрат серед самих американців, не відповідає дійсності. США самі своєю необ'єктивністю та упередженістю дали підставу для того, аби в майбутньому ставити під сумнів всю розповсюджувану ними інформацію. До речі, попри той факт, що європейські союзники США по НАТО також причетні до агресії супроти суверенної Югославії, а деякі держави разом з США поділили територію Косово на зони контролювання, США своїми вкрай нахабними діями викликали чимало невдоволення серед багатьох європейських народів. Застосовуючи проти Сербії бомби і ракети з радіоактивними матеріалами, США не думали про наслідки. А наслідки ці страшні не лише для Сербії, а й для кількох сусідніх держав. Вміст цинку в річці Дунай (воду якої як питну споживають близько 10 млн. людей) зріс в 50 разів, а свинцю і кадмію - в три рази. Не думаю, що європейці, в яких з цієї причини погіршиться стан здоров'я, будуть від цього в захваті. Бажаючи використати албанців супроти сербів, надаючи їм різносторонню допомогу, США не врахували того, що при певній зміні політичної ситуації в світі, всі набуті знання та вміння албанці обернуть супроти США та європейців. Згідно даних Інтерполу косівські албанці контролюють значну частину торгівлі героїном у Швейцарії, Німеччині, Австрії, Чехії, Норвегії, Польщі та Бельгії. 14 відсотків серед заарештованих Інтерполом торгівців наркотиками в Європі становлять косовари. Чимало бойовиків марксистсько-ленінських та маоіських інтернаціональних терористичних груп, котрі діють на території європейських країн також є албанцями, - вихідцями з Косово. Лише після того, як в Косово потрапили європейські журналісти і на власні очі побачили, що там насправді відбулося, світ дізнався, що терор албанців супроти сербів набагато страшніший від тих санкцій, які провадив уряд Югославії супроти албанців з метою стримати їхні агресивні і злочинні настрої. Факт того, що США, знаючи про терор албанців супроти сербів, замовчували про це, також свідчить не на їхню користь і підкреслює , що США лицемірять, коли створюють собі імідж захисника покривджених. Бажаючи встановити в Югославії "слухняний" режим і навіть вигадавши формальну підставу для застосування зброї, США обминули міжнародно визнані механізми подолання подібних криз. Цим вони викликали чимале невдоволення серед ряду європейських країн, котрі почали вже говорити про доцільність утворення суто європейського військового об'єднання (чим поставили під загрозу сам факт існування НАТО), мета якого в подібних кризових ситуаціях обходитись без допомоги США. Певно, що з часом цей блок стане не лише військовим, а й політичним та економічним, а згодом не лише витіснить продукцію з маркою "made in USA" з європейських ринків, а й заполонить своєю якіснішою продукцією ринок в самих США.

Знаменита і хвалена на весь світ "американська демократія", (термін узаконена вседозволеність буде більш доречним), з часом стане головним чинником в руйнації американського суспільства і самої Америки як держави. На території США існує декілька організацій, котрі репрезентуючи різні політичні, національні і расові потуги, що ставлять перед собою мету змінити державний та політичний устрій, або від‘єднати від США певні території. Конституція США гарантує і законодавчо створює всі можливості для того, аби вони могли досягнути запланованого. Деякі з цих організацій не приховують, що своїх політичних опонентів (в разі досягнення своїх цілей) вони просто фізично винищать. Одним з таких середовищ є організація африканців. Вони відверто закликають до фізичного винищення всіх, хто не має чорної шкіри. І діють вони не так примітивно, як діяв сто чи п'ятдесят років тому Ку-Клукс-Клан. Вже не є новиною той факт , що діяльність цього середовища фінансується з-за меж Америки. Згідно до прогнозів, через п'ятдесят років більше ніж 70 відсотків населення Америки становитимуть афроамериканці. Логічно, що і всі чільні посади в США також дістануться їм. Раса, яка нічого не зробила для того, аби США постала як держава, яка за сучасними законами іноді користується більшими правами ніж американці європейського походження, стане панівною в державі з передовою технологією і новітньою зброєю. А наявність новітньої зброї, новітньої технології в руках тих, хто її не створював, може призвести до непередбачених наслідків.Тоді все, що було створено американцями європейського походження , буде занедбано і знищено. Зрозуміло, що США як світова надпотуга зійде зі світової арени. Але чи варто витрачати стільки зусиль, і такими методами створювати собі імідж супернації та супердержави ? Чи варто було змушувати інших відмовлятися від власного світогляду та нав'язувати їм свій, коли все це приречене на ганебну загибель?  Зупинися, Америко!