Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

УКРАЇНЦЯМ НЕ ЗНАЙШЛИ МІСЦЯ В «УКРАЇНІ»

З 18 до 20 серпня у Києві тривав IV Всесвітній форум українців.

До столиці з’їхалися представники діаспори, відомі громадські діячі, митці — всього близько 1900 делегатів. Здається, ця знаменна подія мала б сприяти подальшій консолідації патріотичних сил, стати для них об’єднуючою платформою. Однак сталося не так, як гадалося. Чи через навмисні, чи просто через безглузді дії організаторів на Форум не змогли потрапити чимало делегатів від різних організацій. А ще додати сюди величезні черги, складність вирішити будь-яке питання…

Загалом ситуація з допуском на форум була, щонайменше, дивною. Замість того, аби задовго до заходу пред’явити широкому загалу прозору та чесну схему отримання акредитації, організатори просили або зателефонувати пізніше, або просто відповідали, що місць немає. Деякі журналісти, які попередньо узгодили всі документи та отримали акредитацію, на вході до Палацу «Україна» дізнавалися, що мають надати ще й запрошення на Форум. Хоча кілька днів тому такої умови не ставилося. Що це: неприпустима недбалість організаторів чи спеціальні дії, спрямовані проти конкретних осіб?

Своїми враженнями щодо отримання акредитації на участь у Форумі з «Персоналом Плюс» поділився Олександр Лалак, заступник керівника секретаріату Української консервативної партії: «У встановлені терміни Секретаріат УКП тричі надсилав заявку нашої партії на представництво і участь у цьому заході на адресу Голови Української Всесвітньої координаційної Ради М.Гориня. Два останні тижні до початку роботи цього Форуму нам щоденно обіцяли встановленим порядком видати запрошення для делегації УКП, але щодня переносили їх вручення на один-два дні. Майже за тиждень до відкриття Форуму нам повідомили, що посадова особа, яка збирала заявки від організацій на участь у цьому заході, вже там не працює, про її долю, а також долю наших заявок нам ніхто і нічого не зміг пояснити. Після цього нам дали ще кілька телефонів організаторів форуму, і ми вийшли з ними на зв’язок. Ті також отримали від нас заявку на участь делегації УКП у цьому заході і щодня обіцяли видати запрошення встановленого зразка за день-два. Останньою датою видачі запрошень нам було названо 16 серпня. Однак з самого ранку всі телефони, якими ми постійно спілкувалися з керівництвом організації цього форуму, замовкли і по них вже ніхто не відповідав».

Отже, процедура отримання акредитації була утаємниченою або ж відкритою лише для обраних. Принаймні, таке склалося враження. З боєм на Українську консервативну партію вдалося дістати одне запрошення, хоча заявляли на п’ять делегатів. «Те, що я побачив в Українській Всесвітній координаційній раді, було жахливо, — продовжує Олександр Лалак. — На вузьких сходах до приймальні черга принижених і обурених місцевою, так званою міжнародною громадською «українською національною» бюрократією людей: представників різних організацій, української діаспори та ін. з протянутою рукою приниженого і безправного прохача запрошення на участь у Форумі. Переважну більшість присутніх навіть не пропустили в приміщення цієї координаційної ради. Вхідні двері перекрили якимось брудним письмовим столом, а на охороні поставили двох молодиків, навіть не слов’янської зовнішності. Останні поводилися якось надто цинічно, з пихою».

Аби отримати одне-єдине запрошення, на УКП довелося стояти близько трьох годин. Багато хто так і не отримав жодного. Наприклад, незалежна профспілка військовослужбовців України. Та дивувало інше. Деяких безперешкодно пропускали, а інші годинами мали стояти в черзі, навіть не знаючи, чи завершиться це для них результативно. Олександр Лалак: «Явно спостерігалося розмежування у ставленні до різних людей, там присутніх. Окремим запрошення видавали по кілька штук, окремим — по одному, а більшості взагалі казали, що запрошень немає. Одних пропускали у приймальню, а інших - ні… І ніяк не можна було виправити це становище. Будь-кого з керівників цієї координаційної ради там знайти було просто неможливо. У кого не запитаєш, то ніхто і ні за що не відповідає, ніхто і нікого не знає, на будь-які запитання не відповідає. Абсолютна неуважність і бездушність навіть до українців діаспори і жінок похилого віку, які вимушені були годинами стояти, або сидіти на вузьких кам’яних сходах перед приймальнею».

Незважаючи на перешкоди, Українська консервативна партія все-таки виконала програму-мінімум щодо інформування делегатів форуму про події в Україні. Було роздано більш як 15 000 примірників друкованої продукції, зокрема газет «За Українську Україну» та «Персонал Плюс», книжок та брошур, тематичного збірника заяв та звернень УКП, листівок. Таким чином, ці матеріали потраплять до всіх регіонів України та громад світової української діаспори.

Хоч би як там було, а форум відбувся. Українці з усього світу зустрілися та обговорили стратегічні питання подальшого поступу Батьківщини. І це  позитив. Сподіваємося, співпраця всіх українських громад тільки зміцнюватиметься, а наступний форум буде проведено на якісно вищому рівні.

Тарас ШИРОКИЙ
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com