Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ЛОБІ В США

У світових ЗМІ (Бі-Бі-Сі та ін.) активно обговорюється доповідь американських професорів Стівена Волта з Гарварда та Джона Миршеймера з університету Чикаго), які стверджують, що в конгресі США є ізраїльське лобі, яке значною мірою визначає зовнішню політику Сполучених Штатів.

Професори також стверджують, що саме це лобі домагається війни США проти Ірану. Пропонуємо деякі тези з їхніх доповідей, що свідчать про початок «корпоративної війни» всередині еліти США, а також думки їхніх опонентів, опубліковані 22 березня у «Волт стріт джорнел».

Доповідь з 82 сторінок Стівена Волта з Гарварда і Джона Миршеймера з університету Чикаго опубліковано на сайті Гарвардського університету.

Основні тези доповіді Стівена Волта і Джона Миршеймера

1. Політика США впливає на події в світі… Головними пріоритетами США мають бути їхні національні інтереси. Однак вони кілька десятиліть, особливо після шестиденної війни 1967 року центром політики США на Близькому Сході стали його стосунки з Ізраїлем.

2. Ситуація не має прецедентів в американській політичній історії. Чому США знехтували інтересами власної безпеки задля інтересів іншої країни?

3. Загальна спрямованість політики США в регіоні пояснюється тіль-ки питаннями внутрішньої політики, особливо діяльністю ізраїльського лобі. Інші групи спеціальних інтересів також зсовували зовнішню політику США в потрібний їм бік. Але жодне лобі не змогло відвернути її так далеко від власних національних інтересів, водночас переконуючи американців, що інтереси США та Ізраїлю, по суті, не відрізняються.

4. Деякі читачі можуть вважати наш аналіз некоректним, але наведені факти поважні вчені не заперечують. Наш звіт грунтується на роботі ізра-їльських вчених і журналістів. Ми також посилаємося на свідчення ізраїльських міжнародних організацій з дотримання прав людини. Таким чином, наші твердження про силу дії ізраїльського лобі грунтуються і на свідченнях його членів, і на свідченнях політиків, які з ним працювали. Читачі, звісно, можуть не сприймати наші висновки, але свідчення, на яких вони базуються, безсумнівні.

5. Після Жовтневої війни 1973 року Вашингтон забезпечив Ізраїлю рівень підтримки, за якого гроші для будь-яких інших держав стали непомітними. Найбільше економічної і військової допомоги після Другої світової війни отримує саме Ізраїль. 140 мільярдів доларів 2003 року. Ізраїль отримує приблизно 3 мільярди безпосередньої допомоги що-річно, це приблизно 20% американського бюджету всієї іноземної допомоги. На кожного мешканця Ізраїлю щорічно припадає приблизно $500, попри те, що нині Ізраїль — індустрі-альна держава з майже таким самим прибутком, як у Південній Кореї або Іспанії.

6. Окрім загальної допомоги, є спеціальні програми. Іншим надають гроші поквартально, але Ізраїлю все одразу на початку кожного року, тим самим Ізраїль отримує прибуток у процентах. Біль-шість країн, які отримали військову допомогу від США, зобов’язані витратити її саме в цій країні, але Ізраїлю дозволено до 25% спрямовувати на стимулювання власної вій-ськової промисловості. Ізраїль — єдина держава, яка не зобов’язана звітувати перед США про те, на які цілі витрачено цю допомогу. Тому США не можуть протистояти тим діям Ізраїлю, якими вони невдоволені.

7. США видали Ізраїлю майже 3 мільйони на розробку систем озброєння, таких як літак Lavi, який не потрібний Пентагону. Ізраїль отримує доступ до найкращої зброї США (Blackhawk, F16). США надають Ізраїлю доступ до розвідувальної інформації, яку вони не надають іншим країнам НАТО. США «не помітили» створення Ізраїлем ядерного озброєння.

8. До того ж Вашингтон забезпечує Ізраїль постійною дипломатичною підтримкою. З 1982 року США наклали вето на 32 резолюції Ради безпеки ООН, в яких Ізраїль піддавався критиці, що перевищує суму всіх голосів-вето інших учасників РБ. США також блокують зусилля арабських країн, спрямовані на забезпечення міжнародного контролю МАГАТЕ над ядерною зброєю Ізраїлю.

9. Веб-сайт АІРАС (офі-ційної організації ізра-їльського лобі в США) говорить про унікальне партнерство США й Ізраїлю. Можливо, Ізраїль був партнером під час холодної війни, слугуючи після 1967 року представником США для стримування радянської експансії і здобуваючи принизливі для радянських клієнтів Сирії та Єгипту перемоги (також військова сила Ізраїлю змусила Москву витрачати більше ресурсів на підтримку держав-клієнтів, що зазнавали поразок).

10. Однак користь Ізраїлю не варто перебільшувати — Ізраїль обходиться не дешево. Наприклад, рішення надати Ізраїлю 2,2 мільярда під час жовтневої війни ви-кликало нафтове ембарго ОПЕК. Військові сили Ізраїлю не змогли захистити інтереси США — наприклад, під час революції в Ірані 1979 року. Та навіть якщо Ізраїль колись і був цінністю, то перша війна в Затоці (1991) показала, що він є стратегічним тягарем. США не могли використовувати бази на його території, не зруйнувавши антиіракської коаліції. Вони були змушені відвести частину ресурсів (батареї ракет Патріот), аби втримати Тель-Авів від дій, які могли б зруйнувати коаліцію. Таке повторилося 2003 року: хоча Ізраїль енергійно виступав за напад на Саддама, президент Дж. Буш не міг просити його допомоги, не викликавши арабського опору. Ізраїль знову залишився осторонь.

11. США і Ізраїль не об’єднує «боротьба з тероризмом»: якби США не підтримували Ізраїль, зникло б джерело антиамериканських настроїв; підтримка Ізраїлю породжує в (мусульманських) колах підтримку тероризму.

12. Війну США проти Іраку організувало ізраїльське лобі. Саме воно виступає за війну США проти Ірану.

Огляд британської преси

Газета «Таймс» розповідає про продовження незвичного епізоду з життя Гарвардського університету. Два тижні тому Інститут імені Джона Кеннеді, що входить до нього, опублікував доповідь двох істориків — декана професора Стівена Волта і Джона Миршеймера з Чиказького університету під назвою «Ізраїльське лобі і зовнішня політика США».

«Америка може бути втягненою у збройні конфлікти з іншими ворогами Ізраїлю на Близькому Сході» — доповідь Інституту імені Джона Кеннеді. У ній стверджується, що протягом 60 років американська політика щодо Ізраїлю формується під сильним впливом проізраїльського лобі, до якого входять відомі журналісти, політики та вчені. Головна теза доповіді полягає в тому, що в підсумку Америка здійснює на Близькому Сході політику, яка часто суперечить національним інтересам. Зокрема, автори доповіді вважають, що рішення про вторгнення до Іраку було значною мірою зумовлене тиском ізраїльського лобі, і попереджують, що Америка може бути втягненою у збройні конфлікти з іншими ворогами Ізраїлю на Близькому Сході.

Особливу увагу автори доповіді приділяють ролі Американсько-ізраїльського комітету зі зв’язків, який вони називають «фактичним агентом іноземного уряду, що здійснює контроль над американським конгресом».

Повний текст цієї доповіді недавно опублікував лівий британський журнал «Лондонський книжковий огляд», а в США він вийшов обмеженим накладом в університетському видавництві Гарварда.

І ось тепер університет зняв свою емблему з обкладинки доповіді й відмовився від відповідальності за думки, висловлені його авторами.

А тепер про реакцію опонентів доповідачів.

Доповідь двох професорів викликала широкий суспільний резонанс серед американських професорів і політологів, а також серед низки західних і близькосхідних ЗМІ. Зокрема з критикою цієї публікації та її авторів виступив інший професор Гарвардського університету Алан Дершовіц, який порівняв статтю з нацистською літературою. Інші критики зазначали, що «звинувачення на адресу могутніх євреїв, які залишаються у затінку», є частиною сучасного антисемітизму. У відповідь Миршеймер заявив, що він та його співавтор очікували звинувачень в антисемітизмі, і навіть вказували в статті, що такі звинувачення є одним з інструментів проізраїльського лобі.

Рут Віссе «Волт стріт джорнал»

Їхнє есе, опубліковане в останньому числі, грунтується на обсяговому робочому документі із сайту Центру Кеннеді. Там стверджується, що американський уряд і багато громадян потрапили до рабства «коаліції людей і організацій, які провадять активну роботу зі зміщення зовнішньої політики США в проізраїльському напрямку».

Хоча не всі члени цієї «коаліції» євреї і не всі євреї є її членами, головні змовники — Американсько-ізраїльський комітет з суспільних проблем і Конференція президентів великих єврейських організацій, неоконсерватори та аналітичні центри, що приєдналися до них, а також широка мережа помічників разом з газетами.

Теза Волта і Миршеймера на подив широка і однобічна: асоціація лобістських груп переконала країну пожертвувати своїми інтересами у зовнішній політиці, таким чином поставивши під загрозу «не тільки безпеку США, а й безпеку значної частини світу». Ізраїль, кажуть вони, шкодить всім аспектам життя США: американська допомога Ізраїлю під час війни 1973 року призвела до нафтового ембарго ОПЕК; Ізраїль відповідальний за війну з тероризмом: він підбурював США до війни в Іраку, зраджує Америку через шпіонаж, руйнує американську демократію, ігноруючи будь-яку критику. Останнім часом ізраїльське лобі почало залякувати університети, намагаючись створити програми з вивчення Ізраїлю і запровадити моніторинг упереджень проти Ізраїлю.

Якби не існувало лобі, США не було б чого боятися, зокрема ядерної за-грози з боку Ірану. «Якщо Вашингтон міг співіснувати з ядерним СРСР, ядерним Китаєм і навіть ядерною Північною Кореєю, то він може співіснувати і з ядерним Іраном. Ось чому лобі повинно чинити постійний тиск на політиків, домагаючись конфронтації з Тегераном». Не Іран, а лобі являють реальну за-грозу для безпеки Америки, намагаючись примусити США протистояти Ірану на шкоду власним інтересам. Найнебезпечніше те, що євреї контролюють лідера. Навесні 2002 року «Аріель Шарон і лобі взялися за президента США і здобули перемогу».

Найбільший впливовий лобіст в Америці — єв-рейська громада і створена нею координаційна ор-ганізація: Комітет з американсько-ізраїльських громадських зносин (АІРАС). Основне завдання цієї структури — забезпечення умов для зміцнення американсько-ізраїльських стосунків, збільшення безкорисної американської фінансової, технологічної і військової допомоги Ізраїлю, використання всієї державної потуги США для захисту прав громадян єврейської національності у різних країнах світу.

За своєю значущістю у світі американських засобів масової інформації ізраїльське лобі посідає перше місце. Воно має у своєму розпорядженні медіа-гігантів США: провідні телеканали NBC і CBS, найвпливовіші газети New York Times і Washington Post, багато інших видань, активно підтримує проізраїльські лобістські структури в різних куточках світу, здійснюючи необхідні заходи, аби представляти інтереси великих фінансово-промислових груп. Традиційно широке представництво у вищих органах державної влади в США грає першу скрипку в Демократичній партії.

Впливовий лобістський «Американсько-ізраїльський комітет громадських зв’язків» (АІПАК) звільнив двох своїх провідних членів, які, як вважають американські журналісти, стали об’єктами розслідувань ФБР щодо шпіонажу.

Звинувачення ще нікому не пред’явлено, і адвокати вигнаних — директора з політики Стіва Розена і старшого аналітика Кіта Вайсмана — кажуть, що їхні клієнти не порушували жодних законів, однак газети «Нью Йорк таймс» і «Вашингтон пост» пишуть, що ці люди підозрюються у передачі Ізраїлю секретної інформації.

Торік у серпні Пентагон оприлюднив інформацію про слідство стосовно одного впливового державного чиновника, звинуваченого в передачі Ізраїлю секретної інформації з питань американської політики щодо Ірану. Підозрюваний — Лоуренс Франклін — працював у від-ділі Дугласа Фейта, який разом з тодішнім заступником міністра оборони Полом Вулфовіцем відіграв одну з ключових ролей у підготовці іракської війни.

За даними того часу, Франкліна підозрювали в тому, що для передачі інформації він використовував свої зв’язки в АІПАК. До речі, за інформацією «Вашингтон пост», торік ФБР двічі робило обшуки в офісі АІПАК, який — поряд з Національною стрілецькою асоціацією — вважається одним з найефективніших лобістських угруповань у Вашингтоні і відіграє дуже помітну роль у формуванні американсько-ізраїльських відносин.

За матеріалами інтернет-видань

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com