Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«ЗАЧИСТКА» ВІД МІНОСВІТИ

Нам достеменно невідомо, у яких військах служив нинішній міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко.

Проте, судячи з його дій на міністерській посаді, найбільше, куди його можна взяти, то це до «стройбату». А, мабуть, так хотілося в дитинстві стати хоробрим десантником чи принаймні холоднокровним сапером. Схоже, ці мрії Станіслава Миколайовича не полишають і донині. Принаймні, обійнявши високу посаду за допомогою політичних торгів, колишній директор ПТУ відчув себе якщо не морським піхотинцем, то бійцем загону спецпризначення. Принаймні таке враження від спланованої ним «спецоперації» із «зачистки» вищих навчальних закладів. Мета начебто гарна. Щоправда, з її реалізацією у Ніколаєнка не склалося. Під «зачистку» потрапили не лише ті конторки, які мали з вищою освітою спільне хіба що назву. У немилість міністру потрапили і знані далеко за межами України заклади. Проте міністру-«терористу» все до «лампочки Ілліча».

На превеликий жаль, він продовжує «керувати». У результаті, окрім здивування та бажання покрутити пальцем біля скроні, його «діяльність» іншої реакції не викликає. Принаймні після засідання 26 вересня Державної атестаційної комісії дедалі більше впевнюєшся, що варто було б кандидатам на високу державну посаду проходити психіатричну експертизу. А як ще оцінити ситуацію з рішенням ДАКу відмовити студентам Міжрегіональної Академії управління персоналом у видачі 4 655 дипломів та припиненням дії ліцензій 32 навчальних під-розділів Академії.

Аби прояснити нинішню ситуацію, керівництво вищого навчального закладу провело прес-конференцію. Серед учасників були ректор МАУП та голова правління Конфедерації недержавних вищих закладів освіти України Микола Головатий, перший проректор Міжрегіональної Академії управління персоналом Володимир Яровой, проректор Міжрегіональної Академії управління персоналом з науково-до-слідної роботи Віталій Гайченко та секретар Наглядової ради Міжрегіональної Академії управління персоналом Василь Короткін.

Проблема відносин МАУП та Міністерства освіти бере свій початок з першого дня перебування Станіслава Ніколаєнка на посаді міністра відомства. Саме тоді, два роки тому, розпочався брутальний, з політичним забарвленням, процес цькування найбільшого недержавного навчального закладу України.

Микола ГОЛОВАТИЙ: «Міністерство як державний орган влади намагається знищити МАУП як вищий навчальний заклад, в якому навчається 57 000 студентів з 30 країн світу. Останнім часом необ-грунтовані напади на МАУП почастішали, зокрема Міністерство в односторонньому порядку почало вимагати зміни організаційно-статутних засад Академії та перереєструватися як «приватний вищий навчальний заклад». Ми виступили категорично проти, бо це суперечить чинному законодавству. Нині намагаються систематично та регулярно від двох місяців до двох років затримувати ліцензування та акредитацію навчальних підрозділів Академії. Крім того, за ініціативи високопосадовців здійснювалися численні та упереджені перевірки діяльності МАУП, остання з них тривала з 9 до 18 серпня. На її підставі 26 вересня на черговому засіданні ДАК прийняв безпрецедентне та спірне рішення позбавити ліцензії, тобто права займатися освітньою діяльністю, 32 навчальних підрозділи Академії та припинити видачу дипломів її випускникам. Хоча найбільше в цій історії обурює те, що насправді жодної комісії з питання вивчення освітньої діяльності МАУП у більшості структурних підрозділів не було! Тому невідомо, на яких підставах наш навчальний заклад позбавляють ліцензій.

На наше велике переконання, нині у вітчизняній системі освіти відбувається перерозподіл ринку освітніх послуг між вищими навчальними закладами, а саме — Європейським університетом та університетом «Україна», в лавах яких за спільним рішенням Департаменту вищої освіти МОН та Асоціації навчальних закладів недержавної форми власності мають продовжити навчання студенти Академії.

Хоча, згідно з чинним законодавством, студент на підставі власноручно написаної заяви має право самостійно, без тиску, обрати ВНЗ для подальшого здобуття освіти. Крім того, вище перераховані ВНЗ не мають потрібного ліцензійного обсягу!

Отже, в протиправних діях Міністерства освіти вбачаємо акцію політичного замовлення, спрямовану на знищення Академії, що тягне за собою елементарне порушення права студентів на отримання освіти. Тому задля захисту власної честі й гідності вважаємо за необхідне звернутися з судовим позовом до компетентних органів, вимагаючи видати всім випускникам Академії дипломи державного зразка та усунути з посади міністра освіти некомпетентного та скомпрометованого пана С. Ніколаєнка».

Володимир ЯРОВИЙ: «Академія протягом 15 років постійно щорічно вирішує питання ліцензування, акредитації, збільшення ліцензійних обсягів, відкриття нових спеціальностей. І це для навчальних закладів природно, бо ми постійно повинні враховувати ті зміни, які відбуваються на ринку праці, ми повинні відповідати сучасним вимогам, які ставить перед навчальним закладом суспільство, і, врешті-решт, ми повинні бути спроможними задовольнити попит на навчання тих громадян, які бажають отримати відповідну освіту. Тому щорічно десь 40—50 ліцензійних справ подаємо до МОН на розгляд, аби вирішити, чи маємо право здійснювати підготовку за тією чи іншою спеціальністю, скільки маємо набирати студентів. Цей процес дуже важкий, його забюрократизовано Міністерством освіти. Академія проходить фахові експертизи, які призначає Міністерство освіти. Експерти, які перевіряють  МАУП, — професори інших вищих навчальних закладів. Вони під час перевірки звертають увагу не лише на матеріальну базу і кадровий склад, а й перевіряють успішність навчання. За результатами цих перевірок ДАК виносить рішення, і ми щорічно отримуємо сертифікати. Як приклад, цього року ми пройшли переакредитацію зі спеціальностей: «економічний менеджмент», «міжнародні відносини» та ін. і отримали право ще на п’ять років готувати спеціалістів за цими спеціальностями. Але, зрозумівши, що таким способом не можна перешкодити розвитку Академії, міністерство знаходить інші шляхи. Це позапланові перевірки самої Академії та регіональних підрозділів. До чого це призводить — вже говорилося. Про безпідставність закриття підрозділів свідчать і деякі рішення державних органів. Наприклад, Державний комітет з регуляторної політики та підприємництва визнав, що дії МОН щодо закриття наших трьох підрозділів є безпідставними. Що ж до тієї перевірки, результатом якої стало рішення ДАК, то треба сказати окремо. Ця перевірка не була схожа на попередні за своєю масштабністю. В Академії щоденно працювали 15—20 осіб. Документи перевіряли ледь не з мікроскопом, коли потрібно було знайти невідповідність підпису викладача чи самого студента. Були й комічні випадки. Наприклад, в особовій справі студентки знаходили фотокартку, на якій вона була схожа на чоловіка. І ми повинні були пояснювати, що це не фальсифікація, що це відома спортсменка, чемпіонка Європи з дзюдо, яка навчається в одному з регіональних підрозділів. Ми повинні були доводити й інші факти. Ця перевірка відзначалася ще й особливою таємністю, кожен записував собі якісь негаразди і ці негаразди не оприлюднювалися. Адже тоді ми могли б пояснити, де і в чому помилилися перевіряльники. Ми побачили лише кінцевий результат. Зрозуміло, ми не погодилися з цим висновком. Ми надіслали свої зауваження, але Міносвіти під час розгляду нашої справи на акредитаційній комісії не врахувало їх. Одна з головних претензій до Академії полягала в тому, що Академія здій-снює програми багаторівневої підготовки спеціалістів. Це надання можливості тим, хто має одну спеціальність здобути іншу. Адже ви розумієте, наскільки це необхідно нині, коли змінюється ринок праці. І щоб знайти роботу, людина має здобути нові знання. Ми запропонували для таких осіб програму, яка враховує їхню попередню освіту, врахували ті дисципліни, які вже вивчалися, і за рахунок цього термін навчання відповідно скорочували. Але Міністерство освіти наказало припинити підготовку спеціалістів за скороченою програмою. Нагадаю, що це світова практика, практика яка відповідає Болонському процесу, практика, яка реалізується в державних ВНЗ. Понад те, міністр Ніколаєнко 1979 року закінчив сільськогосподарську академію і здобув кваліфікацію інженера-механіка. За рік він отримує другу вищу освіту з педагогіки. А згодом стає політологом».

Василь КОРОТКІН: «Недержавна вища освіта є одним із складників громадянського суспільства. Це не перший напад державної структури на недержавні заклади освіти. Нагадаю: 1996 року рішенням ДАК було анульовано ліцензії у 40 вищих навчальних закладах освіти недержавної системи, у 40 — призупинено, ще близько 40 не було зачеплено. МАУП і ще 20 інших недержавних ВНЗ звернулися до Господарського суду і виграли процес — всі ліцензії було відновлено. Схожою була ситуація і 1998-го та 2000 рр. Звичайно, у певних державних чиновників викликає негативну реакцію діяльність Академії, яка намагається висловити і свою точку зору у сенсі побудови громадянського суспільства. Тут вже говорилося про позицію Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва щодо незаконності дій Міністерства освіти і науки. Таку ж точку зору висловила і Національна служба посередництва і примирення, яка теж долучилася до вирішення цієї проблеми і яку, на жаль, Міністерство і передусім міністр Ніколаєнко просто ігнорує. Ми підготували судові позови з переднього рішення ДАК, згідно з яким було анульовано ліцензії трьом нашим філіям, і готуємо щодо нинішньої ситуації. Поки що немає наказу міністра освіти і науки. Але безліч порушень, здійснених перевіряючими, дають нам підстави сподіватися на позитивне рішення. Радше, як говорив Микола Головатий, йдеться про політичне замовлення та перерозподіл ринку освітніх послуг. Усе-таки комерційна освіта України отримує за рік 7 мільярдів гривень. Недержавна система освіти отримує 2 мільярди. Кожен 50-ий студент України — студент МАУП. Кожна 10-тисячна гривня в бюджеті — це маупівська гривня. Кожен сотий підручник, книжка — також з видавництва Академії. Тож ми будемо відстоювати свої інтереси.

Микола ГОЛОВАТИЙ: «Коли ми говоримо про те, що в Україні має вчитися максимальна кількість молоді, пан міністр постійно апелює до демографічної ситуації, зазначаючи, що треба зменшити кількість ВНЗ до 150. Це означає, що знову будуть конкурси 10—12 осіб на місце, а отже, й посилення корупції, яка у вищих навчальних закладах й без того надзвичайно велика, особливо в державних ВНЗ. Так, щоб вступити на юридичний факультет, потрібно дати 10—20 тисяч доларів. А у нас контрактна система — ми прийняли людину і відповідаємо за послуги, які надаємо; вона ж має право спитати з нас про якість наданих нами послуг. Отже, якщо ми щорічно сплачуємо в середньому 23 мільйони гривень податків і жодних претензій аудиторського характеру до нас немає, то цілком зрозуміло: щоб залучити студентів до тих навчальних закладів, які не розвиваються, не створюють своїх філій, йдуть на різні хитрощі, зокрема намагаються знищити такий навчальний заклад, який за 17 років існування підготував понад 50 тисяч фахівців і який нині створює величезну кількість робочих місць і для колишніх студентів, і для викладачів. Лише в Києві у нас нині працює понад тисячу працівників, з яких половина — викладачі. 80% з них мають наукові ступені. І все ж міністр чомусь з усіх-усюд кричить, що освіта недосконала. Ми визнаємо необхідність боротьби за якість освіти. Але коли приїжджає для перевірки комісія і задає запитання з тестування, які не входять до навчальної програми, то про об’єктивність не варто говорити. І ми не одні такі. Наступ йде на всю систему недержавної вищої освіти. Це стає цілком зрозуміло, якщо врахувати ідеологічні погляди того ж таки міністра, який на допомогу залучає соціалістів — народних депутатів. З 1991 року, коли починала формуватися система освіти, коли виникли ВНЗ не тільки приватної форми власності, а й профспілкові, муніципальні, вони створили величезну конкуренцію багатьом державним вищим навчальним закладам. Деякі з них інтенсивно розвиваються, але більшість не розвиваються ні кількісно, ні якісно. До цього серйозно почали додаватися проблеми забезпечення студентів різноманітними послугами. Зокрема проблема забезпечення місцями в студентських гуртожитках, які нині в страшенно занедбаному стані. І це може бути серйозною проблемою для українського студентства. На тлі цього міністр і почав здійснювати політику скорочення недержавної системи освіти. Мовляв, ці ВНЗ бізнесові, вони заробляють гроші, забуваючи, що вони сплачують чималі податки, створюють нові робочі місця.  

Отже, Академія вимагає від Міністерства освіти:

  • видати дипломи випускникам;
  • припинити затримку акредитації та ліцензування структурних підрозділів Академії;
  • усунути з посади міністра освіти України пана С. Ніколаєнка.

Іван ЧЕРЕВИЧКО

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com