Мові оголосили ГАЗзават?

18 жовтня парламент Криму на засіданні прийняв звернення до керівництва України з проханням надати російській мові статус другої державної. Крім того, парламентарії запропонували закріпити за російською мовою статус регіональної у тих регіонах, де вона є мовою спілкування більшості населення. Необхідність нововведень один з авторів документа, депутат парламенту Анатолій Жилін, аргументував так: люди мають труднощі, коли використовують українську мову в судочинстві. Але ж використання державної мови у судочинстві — це норма закону. Судочинство — це гілка влади у демократичній державі, воно не може існувати поза правовим полем.

Хочу нагадати панові Жиліну про деякі норми законів та Конституції України. Відповідно до параг­рафу 3 та 4 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначається порядок застосування мов на території держави, а також права корінних народів та національних меншин. Стаття 24 Конституції встановлює, що всі громадяни мають рівні права та свободи і не мають привілеїв або обмежень за мовними ознаками. Крім того, Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов та мов меншин. Відповідно до цього документа, захисту підлягають 13 мов: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська (ідиш, іврит), кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, російська, словацька та угорська. У Криму, наприклад, проживають представники всіх 13 націй. То чому ж пан Жилін пропонує захищати лише одну мову? Чому надаються привілеї одній мові всупереч чинній Конституції та законам? Чому не пропонують захищати, наприклад, караїмів або кримчаків, яких на території Криму залишилося досить мало, на відміну від росіян? Відповідь на ці запитання проста: депутат Жилін півроку тому, купивши пилосос, зіткнувся з нелегкою проблемою: інструкцію до нього було написано українською мовою. А що якби депутат купив собі техніку, інструкцію до якої написано, наприклад, англійською? Напевно, запропонував би запровадити другою державною мовою англійську. Пане Жилін, а може, краще за­пропонувати затвердити як державні всі мови у світі? А то хто його знає, якою мовою буде інструкція наступного разу.

Цей «вундеркінд від Януковича» ще й запропонував запровадити в школах додаткові години на вивчення російської мови та літератури. Якщо дитина не читатиме літературу самостійно, вдома, додаткове навантаження не допоможе їй ліпше засвоїти мову або творчість того чи іншого письменника.

І ще одна пропозиція від цього генія: «українськомовна анотація до пігулок має бути продубльована і російською, як і реклама. А якщо судочинство провадиться українською мовою, то послуги перекладача повинна оплачувати йому держава». А що, пан депутат такий бідний, що не може найняти двомовного адвоката? Адже простим громадянам нашої країни не має потреби звертатися до суду, все одно не вистачить грошей доказати свою правоту. Передусім через діяль­ність такого ось Жиліна або таких, як він.

Надання російській мові статусу другої державної матиме руйнівні наслідки для України. По-перше, це загрожує існуванню української мови як державної. По-друге, пішовши на це, Україна позбудеться можливості сказати жорстке політичне «ні». Враховуючи заяви Департаменту інформації та преси МЗС Росії про утиск російської мови в Україні та невдоволення запровадженням судочинства української мовою, можна говорити про спробу Москви тиснути на Київ у газовому питанні.

Останні повідомлення ЗМІ свідчать про те, що від звичного тиску Росія переходить до неприхованого шантажу. Газети прогнозують, що Москва може за­пропонувати Києву пакетну угоду. Росія погоджується постачати газ по 130 доларів за тисячу кубометрів. В обмін на це Україна буде зобов’язана виконати такі умови: здійснити референдум щодо НАТО, тобто надовго поховати ідею вступу в цей військовий союз; не  чіпати російського Чорноморського флоту з можливістю пролонгації угоди і після 2017 року; погодитися на посередництво РосУкрЕнерго і Росії під час купівлі туркменського газу; а також зберігати незмінними транзитні ставки для російського газу. За висновками експертів, Янукович може погодитися на умови Росії, навіть знаючи про те, що ціна в 130 доларів протримається лише рік і домовлятися з росіянами — марна справа.

Невже у нас немає власного розуму? Невже ми не можемо жити без вказівок та інструкцій з Москви? Невже так гостро стоїть мовне питання в Україні? Досить нам слухати усіляких жиліних. Нехай кожен українець пам’ятає анекдот:

Син каже до батька:
— Тату! Чорт лізе у хату!
— Не біда, синку, аби не москаль.