Тут і зараз втілити любов Бога

З настанням ХХІ століття ще більше загострився інтерес до проблем людини, бо здавна предметом цікавості людей, їхніх життєвих переживань і філософських роздумів була сама людина, її життя і смерть, доля і цінності, природа і сенс існування, перспектива майбутнього, його розвитку.

Зростаюча в сучасних умовах критика науки і, особливо, натуралістичного підходу до ви­в­чення людини і її навколишнього світу, розуміння її обмеженості викликали переорієнтацію філософії із науки в богослов’я. То­му актуальною, затребуваною насущними соціальними проблемами і розвитком сучасного суспільства стала подія, яка відбулася у листопаді 2006 року в Києві.

7 листопада 2006 року в Києві Глава Синодального відділу з благодійності та соціального Служіння УПЦ протодиякон Сергій Косовський і ректор МАУП професор Микола Головатий підписали договір про співробітництво та взаємодію у сфері навчання і со­ціальної роботи. Угода передбачає підготовку та перепідготовку на сучасному науково-методичному і церковно-богослов­ському рівні спе­ціалістів за спеціальностями «соці­альна робота» і «соціальна педагогіка», із занесенням до навчального стаціонарного плану циклу богословських дисциплін, таких, як «Новий Заповіт», «Біблеїстика», «Соціальна християнська доктрина», «Вступ до теології», «Теорія Християнської Церкви», «Основи християнської моралі», «Сімейне церковне право» і низка інших богословських дисциплін, а також спеціальних і практичних курсів з питань соці­альної роботи церковних, державних та недержавних організацій.

Надалі ця угода дасть можливість активної і безпосередньої участі Синодального відділу з благодійності та соціального служіння УПЦ, кафедри українського православ’я і теології Інституту соціальних наук на основі соціальної доктрини УПЦ у підготовці студентів та майбутніх спеціалістів у сфері соціального служіння, благодійності, християнського милосердя, проводити міжнародні науково-практичні конференції, круглі столи, семінари та лекції, розробляти і видавати під­ручники, наочні посіб­ники, методичні матеріали і науково-богослов­ську лі­тературу. Словом, сьогодні робляться реальні кроки назустріч добрим відносинам між Церквою та сус­пільством, культурою, наукою, мистецтвом. І одним з найважливіших напрямів у цьому сенсі є освіта. Від Православної Церкви очікується відкритість до наукової співпраці з науков­цями і викладачами світ­ських ВНЗ. І це не тактичні кроки, а вираження глибокої внутрішньої потреби Церкви в перенесення євангельського світла в усі сфери досягнень людського розуму. Висока культура, політико-правова грамотність сучасних християн, церковної ієрархії, право­славних богословів, викладачів та студентів духовних шкіл значно розширюють сферу їхнього діалогу з сучасною людиною на її мові, і отже, з’являється можливість бути почутими.

Оцінюючи майбутні перспективи співпраці, ректор МАУП професор М.Головатий відзначив високий рівень богословської та наукової підготовки священнослужителів, які служать у мирських вищих навчальних закладах, а також наголосив на високих заслугах перед сучасним українським суспільством Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всія України.

Продовжуючи дискусію, Глава Синодального відділу протодиякон Сер­гій Косовський, інспектор Київської Духовної Академії і Семінарії, говорячи про високу місію Української Церкви в умовах розвитку сучасного світу, наголосив на значущості соціальних і благодійних проектів: «Християнська благодійна діяльність повинна бути незалежною від партій, ідеологій та конфесійної належності. Служіння ближньому — не засіб для ідеологічної перебудови світу, не інструмент стратегічного управління та інформаційної маніпуляції, а покликання втілювати любов Живого і реального Христа, якої особливо потребує сучасна людина, вражена несправедливістю, жорстокістю, крайнім індивідуалізмом і соціальною апатією».

Основною ідеєю протодиякона Сергія стали роздуми про те, що благодійні церковні організації, передусім Синодальний відділ з благодійності та соціального служіння УПЦ, повинні зробити все можливе, щоб забезпечити необхідні ресурси і персонал для виконання цієї роботи. Ті, хто турбується про нужденних, хто займається реальними проблемами, потрясіннями і бідами людей, повинні бути компетентними: тобто від­повідно підготовленими, щоб знати, що і як робити, і бути готовими до продовження цієї діяльності. Професійна спроможність, професійна підготовка — це важлива вимога, однак самої її недостатньо. Ми маємо справу з людьми, а людям необхідно дещо більше, ніж технічно бездоганна допомога. Їм потрібна щира турбота. Не лише працівники церковних благодійних організацій, а й майбутні спеціалісти в соціальній сфері, державних і недержавних організацій повинні від­різнятися тим, що вони не обмежуються добросовісним вирішенням щохвилинних проблем, а огортають людину реальною сердечною турботою.

Підсумком підписання спільного проекту і справж­нього науково-богослов­ського діалогу стало розуміння того, що у спіль­них соціально-економічних умовах України сформувалося усвідомлення сус­пільством, державою, спе­ці­алістами гострої необ­хід­ності науково-благовіс­ного і соціально-суспільного діалогу Церкви і суспільства, зокрема в сфері освіти і соціального служіння.

Ієрей Діонісій Мартишин,
кандидат богослов’я,
завідувач кафедри українського
православ’я і теології МАУП