Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Конституція вимираючої нації

(Закінчення. Початок у № 47)

7. Зовнішня політика.

Зовнішня політика держави не є українською, самостійною. Вона здій­снюється з оглядкою і на Російську Федерацію, і на США. При цьому не враховується, що власність, природні багатства, а з ними і політичні важелі в РФ дедалі більше переходять до людей, які ідейно орієнтуються на США і зацікавлені в послабленні і дезінтеграції України та слов’янства в цілому. Підтвердженням цьому є раніше небачений політико-економічний тиск Росії на своїх сусідів, у т.ч. на слов’янські держави. Те ж можна сказати про інших геополітичних гравців. Наприкінці 2004 р. видана автобіографічна книжка громадянина США Джона Перкінса «Сповідь економічного вбивці», в якій автор на власному досвіді розкриває механізм знищення Сполученими Штатами Америки економік інших держав, підштовхуючи їх до проведення руйнівних соціально-економічних реформ, отримання кредитів. Через інструменти Світового банку, МВФ, ГАТТ, законспіровані під приватні фір­ми структури, США руйнує економіку, оборону і соціальну сферу країни — отримувача кредитів і консультацій. Увага приді­ляється створенню міс­це­вої бази своєї під­тримки за допомогою купки багатіїв та залежних державних діячів, а також знищенню освіти, що ускладнює від­родження країни і робить її постачальником дешевої некваліфікованої робочої сили. Зовнішня політика України повинна бути національною. Тому ганьбою для нашої держави є, наприклад, оприлюднений у ЗМІ лист МЗС України міні­строві внутрішніх справ щодо вжиття заходів впливу до МАУП в інтересах третьої держави.

Зовнішньоекономічна діяльність. Держава не здійснює достатніх заходів для захисту національної економіки. Україна монопольно володіє газотранспортною системою і має найкращі у світі позиції для домовленостей щодо ціни на російський газ. Ринкові умови — це врі­вноваженість цін на газ для України і тарифів на його транспортування Росією в Західну Європу українською газотранспортною системою. Вони включають і ринкову плату за базування Чорноморського флоту в територіальних водах України та оренду військових об’єктів. У непрозорих переговорах з Росією Україна втрачає одну позицію за іншою, хоча деякі втрати є навмисними. Так, останнє підвищення ціни на газ без адекватного зростання тарифів на його транспортування здійснено на користь великого капіталу, у тому числі російського, що діє на теренах України. Представники цього капіталу будуть отримувати російський газ за «особливу» (знижену) ціну, а за його транспортування має розраховуватися бюджет, тобто злиденний народ.

Можливі домовленості про синхронізацію вступу в СОТ закінчаться тим, що наша держава майже гарантовано втратить контроль за газотранспортною системою, кримськими землями, деякими галузями господарювання. Натомість вступ у СОТ у 2006 р., при належному захисті національних інтересів, надасть Україні додаткові інструменти розв’язання проблем, якщо влада матиме бажання і професійні здібності їх використати.

8.  Новітні загрози

Серед нових загроз українській нації, окремим категоріям населення та їх сім’ям увага експертів привертається і до таких:

а) Підвищення цін і тарифів на газ, електроенергію, житлово-комунальні послуги, виділення бюджетних коштів на модернізацію систем водопостачання, водовідведення то­що. Рішення із зазначених питань, що збільшать зли­дні та пришвидшать вимирання нації, приймаються у зв’язку з наступною приватизацією житлово-комунальної сфери, планами захвату і перерозподілу житлового фонду на основі існуючих (близько 8 млрд. грн.) і майбутніх багатомільярдних боргів населення, неспроможного їх сплачувати. З цією метою було невдале намагання закінчити в 2006 р. приватизацію державного житлового фонду.

До цього часу влада навмисне стримує переведення житлово-комунальних організацій (ЖЕКів) на ринкові умови діяльності, фінансує їх за рахунок бюджету, не надає їм прав юридичних осіб. Тому функції ЖЕКів щодо надання платних послуг населенню — заміни батарей опалення, встановлення лічильників води, дверних домофонів тощо перехопили наближені до можновладців фірми, які отримують мільярдні, часом тіньові, прибутки. Натомість проектом Державного бюджету на 2007 р. передбачено відібрати від народу і вкласти в реконструкцію об’єктів комунальної сфери 3 млрд. гривень.

б) Підготовка до приватизації природних ресурсів, зокрема атомної енергетики та шахт. У світі запас газу та нафти розрахований на 40 років. В Україні запас вугілля — опалювального матеріалу та сировини для виготовлення нафти — на 400 ро­ків. Нація, яка позбавляє себе такої стратегічної сировини, позбавляє себе й майбутнього.

в) Брак освітньої полі­тики. Дедалі більше держав визнають необхідним надання всім громадянам вищої освіти, без чого нація може залишитися на узбіччі розвитку інформаційно-технологічних та інших передових технологій. В Україні є різні чиновницькі обмеження можливості отримати вищу освіту, які частково долаються хабарами.

Сьогоднішні дії влади із знищення частини ВНЗ, у т. ч. МАУП, суперечать інтересам нації. Напередодні зменшення чисельності та наступного формування Збройних сил на професійній основі запобігти загрозливому для правопорядку зростанню злочинності та безробіттю молоді можливо тільки на шляху розширення мережі ВНЗ і надання їм державою науково-методичної та іншої допомоги в поліпшенні якості навчання. Державі потрібна ос­віт­ницька політика, а не її профанація на основі ам­біцій, тиску внутрішніх чи зовнішніх сил.

г). Намагання обмежити суму пенсій працюючим пенсіонерам, до якого ВРУ може повернутися при розгляді Державного бюджету в другому читан­ні. Антиконституційні дії влади спрямовані проти тих пенсіонерів-військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які отримують відносно невеликі пенсії, але організаційно об’єднані і виступають проти корупції, несправедливості, за порядок у державі. Бюджет за рахунок цієї частини пенсіонерів майже нічого не виграє.

Є категорія пенсіоне­рів, котрих умовно можна назвати такими, які внаслідок зловживань, перевищення службових повноважень тощо самопризначили собі та іншим пенсії. Це народні депутати, високопосадовці, а також представники органів виконавчої влади в період зміни влади 2004-2005 рр. Такі пенсії становлять від чотирьох до десятків тисяч гривень. Їх отримувачі не потребують додаткової роботи, тим паче, що вони чи їхні родини переважно мають власний бізнес. Влада, безумовно, це розуміє, однак вістря її удару скеровано на «середнього» пенсіонера. Великі пенсії, які нараховані внаслідок вчинення злочину чи порушення Конституції, відповідно до закону, справедливості і совісті, потребують перерахунку. Висновки Конституційного Суду України з цього питання є політичними і на самопризначені собі владою пенсії, зарплати і пільги вимоги ст. 22 Конституції не поширюються.

д). Захоплення землі. Слов’янські народи від­роджувались у найсклад­ніші історичні періоди за рахунок колективного володіння та колективного обробітку землі. Нині це втрачено, йде жорстока боротьба за захват представниками політико-вла­дно-бізнесових груп останнього бастіону й останньої надії на можливе відродження Українського народу — Священної Землі. При­вертає увагу, що вся земля сільськогосподарського призначення України оцінена в суму, яку без складності здатний сплатити кожний великий банк США чи Японії.

V. Дослідження експертних питань

Перше запитання: «Чи є досконалими конституційні основи формування і діяльності державної влади в Україні?» Чи не містить Конституція України норм, які призводять до перманентного протистояння гілок влади?

Відповідно до ст. 6 Конституції України «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Зазначені три гілки влади є елементами керуючого суб’є­кта (влади загалом) на об’єкт, яким керують, — суспільство. Керуючий су­б’єкт може ефективно функціонувати, якщо він, його елементи, структурні частини елементів (влада в регіонах) мають законодавчо визначені чіткі фун­кції, завдання, форми взаємодії для досягнення спі­льної мети. Наявність додаткових суб’єктів державно-владних повноважень обов’язково призводить до дублювання фун­кцій, їх перетягування, неузгодженості в діях, тобто не тільки до управлінських прорахунків, але й до некерованості державою. Негативи посилюються відсутністю будь-якої конституційної відповідальності влади за свої конкретні дії, рішення і стан справ у державі. Тільки в умовах некерованості Україна стала світовим центром рейдерства, тобто насильницького захоплення підприємств, незаконного заволодіння землею, парками, заповідними зонами, дитячими майданчиками, береговими смугами річок, перерозподілу бюджету через кримінальні схеми повернення ПДВ, ухилення від сплати мільярдних сум податків шляхом страхування та перестрахування неіснуючих ризиків і т.д. Сьогодні антагонізми притаманні і всім складовим системи влади, і її внутрішньоструктурним елементам.

Відповідно до Конституції України, не входять ні в одну гілку влади, але беруть участь в управлінні державою:

1.         Президент України (розділ V Конституції).

2.         Прокуратура України (розділ VІІ Конституції).

3.         Національний банк України (ст.ст. 99, 100 Конституції).

Конституція містить суперечності щодо структурної побудови виконавчої гілки влади та формування регіональних влад. Конституційні вимоги до формування Вищої ради юстиції, складу Конституційного Суду України, Ради НБУ тощо, призначень на деякі високі державні посади мають наслідком політизацію діяльності зазначених органів та посадових осіб.

Визначені чинною Конституцією України основи системи державного управління призвели до перманентного протистояння гілок влади, боротьби за невизначеність їх функцій та відповідальності шляхом блокування ухвалення законів про КМУ, Президента, Всеукраїнський та місцеві референдуми тощо. Таке протистояння може мати один результат — руйнацію держави, суспільства, що фактично і відбувається. Так, передбачені розділом ІІ Конституції України права людини стосовно не наділених владою і багатством пересічних громадян порушуються в процесі правозастосування; вони законодавчо скасовуються, звужуються їхній зміст і обсяг. Суспільство, втративши надію на майбутнє, вражене алкоголізмом, наркоманією, СНІДом, злочинністю. В’язниці перетворено на асоціальні школи для злиденної частини населення з періодичною ротацією шляхом амністій. Гідність, честь, свободу і життя людини девальвовано. Конституційний лад держави не відповідає ст. 1 Основного Закону — вона не є демократичною, соціальною і правовою. Правових, організаційних механізмів усунення народом від влади порушників Конституції і законів України немає. Надаючи формальні від­повіді на звернення міль­йонів громадян, влада позбавила себе зворотного зв’язку з виборцями.

Виборчі правовідносини грунтуються на очевидному чи ледь прихованому майновому цензі. Парламентські партії отримують з бюджету, тобто за ра­хунок народу, компенсації витрат під час виборчих кампаній.

Друге запитання: «Що повинно бути основним в удосконаленні конституційних основ формування і діяльності державної влади в Україні?»

Загальносуспільною проблемою управління де­ржавою є президентська влада: вона намагається мати більше повноважень, а законодавча та виконавча гілки влади — обмежити вплив Президента чи скасувати цю посаду взагалі. Традиційно проблема може розв’язуватися трьома шляхами: а) скасуванням президентської влади; б) залишенням за Президентом лише представницьких функцій; в) покладанням на Президента функцій глави виконавчої гілки влади.

Кожний з цих шляхів усуває політичну боротьбу в керівництві державою, пом’якшує можливі тимчасові протистояння Уряду та Парламенту.

Керівник колективу наукових експертів,
кандидат юридичних наук
В. Перець

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com