Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

19. ГОВЛИЧ МАРК ІЛЛІЧ

Народився 1902 у родині закрійника, єврей. Закінчив 1915 чотири класи єврейського казенного училища у Катеринославі.

З 10.1917 — червоно-гвардієць у Катеринославі. З 12.1917 — технічний працівник Катеринославського губкому РСДРП(б). З 03.1918 — технічний працівник культсектора профспілки металістів у Катеринославі. З 01 1919 — член комітету спілки робітничої молоді у Катеринославі. З 04.1919 — слідчий ОВ 14-ї кавдивізії; нач. інформації ОВ 14-ї кавдивізії. До 10.1922 — нач. ОВ 14-ї кавдивізії Першої Кінної армії. З 10.1922 — нач. КРВ Катеринославського губвідділу ГПУ. З 03.1923 — нач. відділення Олександрійського повітового відділу ГПУ. З 09.1923 — нач. СОЧ Мелітопольського повітового відділу ГПУ. З 02.1924 — заст. нач. Катеринославського губвідділу ГПУ. З 08.1924 — слухач Вищої прикордонної школи ОГПУ СРСР. З 08.1925 — нач. відділу по боротьбі із бандитизмом Ка-м’янець-Подільського прикордонного загону ГПУ та пом. нач. СОЧ загону. З 1927 — нач. ІНФВ та ПК Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З 12.1927 — нач. відділення ГПУ УСРР. З 12.1928 — заст. нач. Сталінського окрвідділу ГПУ. З 08.1930 — заст. нач. Зінов’ївського окрвідділу ГПУ. З 04.1931 — нач. ІНФВ Дніпропетровського оперсектора ГПУ. З 04.1931 — нач. СПВ Дніпропетровського оперсектора ГПУ. З 02.1932 — нач. СПВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Дніпропетровській обл. З 11.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Харківській обл. З 03.01.1937 — заст. нач. 4-го відділу УДБ УНКВС УРСР. 21.06.1937 — усунутий з посади та заарештований на 30 діб. З 25.09.1937 — т. в. о. нач. УНКВС по Амурській обл. З 1937 — нач. УНКВС по Амурській обл. 13.06.1938 — звільнений з посади.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Червоної Зірки (04.02.1938), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (10.03.1934) та двічі бойовою зброєю від колегії ГПУ УРСР. Член ВКП(б) з 10.1917. За-арештований влітку 1938. Розстріляний.

20. ГОЛЬДМАН СОЛОМОН ІСААКОВИЧ

09.1930 — уповн. СВ Київ-ського окрвідділу ГПУ. 09.1930 — 04.1931 — співробітник СВ Київського оперсектора ГПУ. 04.1931 — 27.02.1932 — співробітник СПВ Київського оперсектора ГПУ. 27.02.1932 — співробітник СПВ Київського облвідділу ГПУ. 10.07.1934 — пом. нач. СПВ Київського облвідділу ГПУ. 11.07.1934 — 10.08.1934 — пом. нач. СПВ УДБ НКВС Київської обл. 10.08.1934 — нач. 2-го відділення СПВ УДБ УНКВС Київської обл. — 03.01.1937 — нач. ЕКУ УДБ НКВС Київської обл. 08.02.1937-05.05.1938 — нач. 4-го відділення УДБ УНКВС Донецької обл. 05.05.1938 — 20.05.1938 — т. в. о. заст. нач. 4-го відділу УДБ УНКВС УРСР. 05.1938 — в. о. нач. 4-го відділу УДБ НКВС УРСР. 20.05.1938 — 1938 — заст. нач. 4-го відділу УДБ НКВС УРСР. 31.12.1938 — нач. 8-го відділу УДБ НКВС УРСР. 31.12.1938 — у розпорядженні нач. Залізничного управління ГУТАБ НКВС по Далекому Сходу. На 04.04.1943 — нач. Джидацького будівництва НКВС. Подальша доля невідома. Капітан державної безпеки (09.02.1936). Майор державної безпеки. Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937).

21. ГОРОЖАНИН ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Народився 1889 у м. Акерман Бесарабської губ. у родині страхувального агента, єврей. З 1903 давав приватні уроки. Екстерном склав іспити за чотири класи гімназії у 1905 та за вісім класів гімназії у 1907. У 1909-1912 навчався на юридичному факультеті Новоросійського ун-ту в Одесі, відрахований за революційну діяльність.

У 1912 заарештований та після піврічного ув’язнення засланий на два роки до Вологодської губ. У 1914-1915 — доброволець царської армії. 1916 дезертирував. З кінця 1916 — секретар у робітничій кооперації в Одесі. Після лютневої революції 1917 вступив на четвертий курс юридичного факультету Новоросійського університету. Учасник революційних подій в Одесі у 1917-1918. З 05.1919 — слідчий з особливо важливих справ при Президії Одеської губчека. З 1920 — уповн. по боротьбі із контрреволюцією, нач. СОВ та член колегії Миколаївської губчека. З 02.1921 — нач. СВ ЦУПНАДКОМу. З 04.1921 — нач. СВ ВУЧК. З 03.1922 — нач. СВ ГПУ УСРР. З 05.01.1923 — нач. СОЧ Київського губвід-ділу ГПУ. З 13.06.1923 — нач. СОЧ та пом. нач. Київського губвідділу ГПУ. З 14.01.1924 — заст. нач. Київського губвідділу ГПУ. З 07.03.1924 — у резерві призначень ГПУ УСРР. З 07.05.1924 — нач. СВ ГПУ УСРР. З 07.05.1930 — заст. нач. СВ ОГПУ СРСР. З 03.1931 — нач. 1-го відділення СПВ ОГПУ СРСР. З 23.08.1931 — пом. нач. СПВ ОГПУ СРСР. З 03.12.1931 — заст. нач. СПВ ОГПУ СРСР. З 05.07.1933 — пом. нач. ІНВ ОГПУ СРСР. З 07.1934 — пом. нач. ІНВ ГУДБ НКВС СРСР. З 21.05.1934 — другий заст. нач. ІНВ ГУДБ НКВС СРСР. З 15.02.1937 — нач. Особливого бюро при секретаріаті НКВС СРСР. З 27.05.1937 — заст. нач. Особливого бюро при секретаріаті НКВС СРСР.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (28.12.1927). Член ВКП(б) з 1919 (у 1907-1917 — есер, у 1917-1919 — боротьбист). Заарештований 19.08.1937. Засуджений на смерть 29.08.1938. Розстріляний 29.08.1938. Посмертно реабілітований 1957.

22. ГРОЗНИЙ (САФЕС) ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ

Народився 1892 у м. Гомелі, єврей. Освіта домашня (вийшов із другого класу єврейської школи), вчився на перукаря та муляра.

До 1912 працював муляром. У 1912-1917 — рядовий російської армії. У 1918 працював у Гомелі. З 1919 у ЧК: пом. нач. Лубенської ЧК, пом. нач. ОВ 12-ї армії, нач. ОВ Каспійського узбережжя, нач. ОВ Чорномороазовського узбережжя. До 01.10.1921 — член колегії Кримської ЧК. З 01.10.1921 — член колегії та зав. Секретно-оперативним відділом Київської губчека. Потім — нач. СОЧ Київського губвідділу ГПУ, нач. СОЧ Волинського губвідділу ГПУ. З 01.08.1925 — нач. Волинського орквідділу ГПУ. 1927 — нач. Кам’янець-Подільського окрвідділу ГПУ та 23-го прикордонного загону. 1931 — нач. Вінницького оперсектора ГПУ. 1932 — заст. повпреда ОГПУ по Східносибірському краю. 19.03.1934 усунутий з посади нач. Астраханського оперсектора ОГПУ із забороною подальшої роботи в ОГПУ. Подальша доля невідома. Член ВКП(б)з 1917.

23. ГРУНДМАН ЕЛЬЗА ЯКІВНА

Народилася 1891 р. у Гробинському пов. Курляндської губ. у селянській родині, латишка. Закінчила 5-класне міністерське училище, навчалася у 2-класному міському училищі — виключена через політичну неблагонадійність.

Проводила у 1906-1915 революційну роботу у м. Любава, за яку сиділа у в’язниці (1906 — шість місяців, 1907 — шість місяців, 1909 — сім місяців, 1914 — три місяці). У 1915-1917 працювала токарем на заводі “Новий Прометей” у Петрограді. У 1917-1918 — член штабу Червоної гвардії Виборзького р-ну Петрограда. З 02.1918 — комісар Всеросійської колегії по РСЧА та бюро військових комісарів. З 06.1918 — комісар відділу постачання та особливих загонів 3-ї армії Східного фронту. З 02.1919 — другий секретар міськрайкому РСДРП(б) у Москві. З 01.07.1919 — у ВЧК. 16.07.1919 — 07.02.1920 — нач. інформації Московської ЧК. 16.02.1920 — 16.03.1920 — нач. адмінвідділення та пом. нач. адміноргвідділу ОВ ПівденноЗахідного фронту (ПЗФ). 16.03.1920 — 12.1920 — нач. інформації ОВ ПЗФ. 12.1920 — 06.1921 — нач. інформації ОВ Харківського ВО. 12.06.1921 — 03.01.1922 — нач. адміноргвідділу та член колегії Поділь-ської губчека, Вінниця. 03.01.1922 — 10.08.1923 — нач. інформаційного підвідділу ОВ ВУЧК. 16.08.1923 — 31.12.1923 — нач. особвідділення ПП ГПУ по Півдню-Сходу Росії, Ростов-на-Дону (ПСР). 31.12.1923 — 23.02.1924 — нач. інформаційно-агентурного відділу (ІНФАГВ) ПП ГПУ по ПСР. 23.02.1924 — 03.06.1925 — нач. ІНФАГВ ПП ОГПУ по Північнокавказькому краю (ПКК). 03.06.1925 — 09.06.1925 — пом. нач. ІНФАГВ ПП ОГПУ по ПКК. 09.06.1925 — 01.02.1928 — особистий секретар повпреда ОГПУ по ПКК. 01.02.1928 — 01.01.1930 — нач. СПВ та особистий секретар повпреда ОГПУ по ПКК. 01.01.1930 — 16.02.1930 — у резерві призначень ОГПУ СРСР. 16.02.1930 — 30.03.1931 — пом. нач. 3-го відділення оперативного відділу ОГПУ СРСР у Москві.

Нагороджена орденом Червоного Прапора (1926) та Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1924). Член ВКП(б) з 05.1906. Покінчила життя самогубством 30.03.1931 у Москві.

24. ДАВИДОВ- МАЛИШКЕВИЧ ДАВИД МОЙСЕЙОВИЧ

Народився 1889, єврей, освіта початкова. До 1919 — машиніст млина у с. Чабанка Одеської губ. З 1919 — червоногвардієць та нач. розвідки Одеської губчека. 1919–1920 — підпільник у Одесі. 1920–1921 — нач. розвідки та оперативної частини Одеської губчека. З 1921 — нач. оперативної частини Кримської губчека. З 1921 — нач. відділу по боротьбі з бандитизмом Поділь-ської ГЧК. 1921–1922 — заст. голови Кам’янець-Поділь-ської прикорд. ЧК. 1922–1923 — нач. СОЧ Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 1923 — комендант Одеського губвідділу ГПУ. 1923–1927 — командир Тираспольського прикордонного загону ГПУ. З 1927 — нач. Могилів-Подільського окрвідділу ГПУ. 1927–1928 — нач. Волочиського прикордонного загону ГПУ УРСР. 1928–1929 — нач. ОВ 56--ї дивізії, Миколаїв. 1930–1934 — нач. Псковського оперсектора ОГПУ та 9--го прикордонного загону. 1934–1935 — нач. Управління робітничо-селянської міліції та пом. нач. УНКВС по Західносибірському краю. З 11.02.1935 — нач. ІНВ УДБ НКВС Білоруської СРР. З 07.05.1937 — нач. УРСМ та пом. нач. УНКВС по Харківській обл. 27.07.1937 — звільнений з посади та відправлений у запас. З 15.08.1937 — пом. нач. УНКВС по Саратовській обл. З 22.10.1937 — нач. 5--го відділу УДБ УНКВС по Усурійській обл. та нач. ОВ ГУДБ НКВС Приморської групи військ. 17.04.1939 — звільнений із органів НКВС.

Капітан державної безпеки (23.03.1936). Полковник державної безпеки. Учасник Великої Вітчизняної війни. У 50-х роках проживав у Одесі.

25. ДАГІН ІЗРАЇЛЬ ЯКОВИЧ

Народився 1895 у м. Мелітополі у родині робітникашапкаря, єврей. Навчався у початковій школі Мелітополя у 1905–1908, закінчив три відділення. 08.1908 — 02.1915 — шапкар-картузник на шапочній фабриці і у майстернях Мелітополя. 02.1915–01.1917 — рядовий 49--го Брест--Литовського полку, поранений і відправлений на лікування до шпиталю. 01.1917 — 10.1917 — рядовий 32--го запасного полку, Сімферополь. Брав участь у роззброєнні поліції у Сімферополі (лютий). Був заарештований за антивоєнну агітацію, сидів два місяці на гауптвахті, дезертирував з армії (жовтень). 10.1917 — 01.1918 — командир роти 1--го Сімферопольського червоногвардійського загону. З 01.1918 — командир партизанського загону. 1918 — член колегії Мелітопольської повітової ЧК. 1918 — 09.1919 — комісар банків у Мелітополі. 08.1919 — 12.1919 — зав. військовим відділом та член президії Миколаївського підпільного губкому КП(б)У. 09.1919 — 12.1919 — вій-ськовий керівник Миколаївського підпільного губкому КП(б)У. Організовував повстання проти денікінців у Висунському, Баштанському та Полтавському районах Миколаївської губ. 12.1919 — 1920 — голова Миколаївської міської ЧК. 1920 — член колегії та секретар Миколаївської губчека. До 08.1920 — заст. голови Миколаївської губчека. 08.1920 — 01.1921 — голова прифронтової Херсонської ЧК. 01.1921 — 05.1921 — заст. голови Севастопольської ЧК. 05.1921 — 01.1922 — заст. голови Кримської ЧК. 02.1922 — 01.1924 — нач. Севастопольського окрвідділу ГПУ. 02.1922 — 01.1924 — нач. ОВ Чорного та Азовського морів. 21.01.1924 — 07.1924 — заст. нач. Терського губвідділу ГПУ. 07.1924 — 25.09.1926 — нач. СОЧ, перший заст. нач. Терського окрвідділу ГПУ. 25.09.1926 — 13.09.1927 — т. в. о. нач. Терського окрвідділу ГПУ. 13.09.1926 — 01.10.1930 — нач. Терського окрвідділу ГПУ. 01.10.1930 — 06.03.1931 — нач. Терського оперсектора ГПУ. 06.03.1931 — 17.08.1931 — нач. УРСМ ПП ОДПУ по Північнокавказькому краю (ПКК). 06.03.1931 — 17.08.1931 — пом. повпреда ОГПУ по ПКК з міліції. 31.08.1931 — 15.03.1933 — пом. повпреда ОГПУ по Нижньоволзькому краю. 15.03.1933 — 05.01.1934 — заст. повпреда ОГПУ по ПКК. 05.01.1934 — 10.07.1934 — повпред ОГПУ по ПКК. 15.07.1934 — 15.04.1937 — нач. УНКВС по ПКК, Орджонікідзевському краю. 15.04.1937 — 14.06.1937 — нач. УКНВС по Горьківській обл. 14.06.1937 — 28.03.1938 — нач. 1--го відділу ГУДБ НКВС СРСР. 28.03.1938 — 29.03.1938 — нач. 1--го відділу 1--го Управ-ління НКВС СРСР. 29.03.1938 — 05.11.1938 — нач. 1--го відділу ГУДБ НКВС СРСР. Комісар державної безпеки 3--го рангу. Нагороджений орденом Леніна (07.1937). Член ВКП(б) з 06.1919. Депутат Верховної Ради СРСР. Заарештований 05.11.1938. Засуджений на смерть 21.01.1940. Розстріляний 22.01.1940.

26. ДЖАВАХОВ МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ

Народився 14.05.1903 у с. Сенча Лохвицького пов. Полтавської губ. у родині орендаря млина, єврей. 1916 закінчив 2--класне міністерське училище Лохвицького пов. У 1917–1918 навчався у реальному училищі м. Хорола Полтавської губ. 10.1918 — 02.1920 — чорнороб у Хоролі. З 03.05.1920 — секретар та уповн. Хорольського ПБ. З 07.1921 — пом. уповн. Чигиринського повітового ПБ. З 09.1921 — уповн. Чигиринського повітового політбюро у Калієнці. З 12.1922 — уповн. та нач. ІНФВ Черкаського поштового відділу ГПУ. З 06.1925 — уповн. Куп’янського окрвідділу ГПУ. З 18.08.1926 — пом. уповн. та уповн. ОВ ГПУ УСРР. З 01.10.1928 — старший уповн. СВ ГПУ УСРР. З 15.10.1928 — пом. нач. по оперчастині 25-го прикордонного загону ГПУ УСРР. З 25.09.1931 — нач. 24-го Могилів-Подільського прикордонного загону ГПУ УСРР. З 26.01.1934 — нач. 26-го Одеського прикордонного загону ГПУ. З 27.05.1935 — нач. УНКВС по Молдавській АСРР та, за сумісництвом, нач. 25--го прикордонного загону НКВС. З 21.12.1936 — нач. 2--го відділу УДБ НКВС УСРР. З 13.02.1937 — нач. Запорізького міськвідділу НКВС. Капітан державної безпеки (03.07.1936). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1930) та двічі бойовою зброєю (1930, 1932). Член ВКП(б) з 06.1926.

Заарештований 09.08.1937. Засуджений на смерть 07.09.1937. Розстріляний 07.09.1937 у Києві.

27. ДЖИРІН ДАВИД ІЗРАЇЛЬОВИЧ

Народився 19.10.1904 у м. Одесі у родині робітника трамвая, єврей. Закінчив три класи Одеського першого казенного єврейського училища. З 1915 — учень та пом. заготівельника у взуттєвій майстерні, Одеса. 01.1917 — звільнений як учасник страйку. З 02.1917 — учень у майстерні по виготовленню портмоне та порт-фелів. З 1918 — кур’єр Одеського губпродкому. З 02.1920 — діловод Одеського губвиконкому. З 10.05.1921 — діловод реєстраційно-облікової статчастини ІНФВ Одеської губчека. З 05.01.1922 — уповн. реєстатвідділу Тираспольської повітової ЧК. З 20.08.1922 — старший реєстратор Одеського губвідділу ГПУ. З 17.02.1923 — зав. бюро розшуку Одеського губвідділу ГПУ. З 15.02.1925 — пом. уповн. КРВ Управління уповн. ГПУ УСРР при РНК Молдавської АСРР. З 21.08.1925 — пом. уповн. УЧОСО ГПУ Молдавської АСРР. З 02.04.1926 — уповн. УЧОСО ГПУ Молдавської АСРР, Балта. З 02.03.1927 — пом. уповн. економвідділу Одеського окрвідділу ГПУ. З 18.10.1929 — інспектор адмінвідділу ГПУ УСРР. З 20.11.1930 — нач. 3-го відділення УСО ГПУ УСРР. З 10.11.1931 — помічник начальника УСО ГПУ УСРР. З 26.09.1933 — оперуповн. ІНВ ГПУ УСРР. З 12.01.1934 — нач. оперативного відділу ПП ОГПУ Саратовського краю. З 20.08.1934 — нач. оперативного та спеціального відділів УДБ УНКВС по Саратовському краю. З 22.01.1935 — нач. оперативного відділу УДБ НКВС Білоруської СРР. З 08.02.1937 — пом. нач. 3--го відділення 2--го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 16.07.1937 — нач. 2--го відділу УДБ НКВС УРСР. 19.02.1938 — відряджений до НКВС СРСР. З 1938 — нач. 2--го відділення
2--го відділу ГУДБ НКВС СРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (23.03.1936). Капітан державної безпеки (17.11.1937). Член ВКП(б) з 25.11.1925. Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1936), бойовою зброєю від РНК АМСРР (1925), годинником від Одеського окрвиконкому (1927), годинником від Колегії ОГПУ СРСР (1932). Заарештований 06.04.1938. Засуджений на смерть 29.08.1938. Розстріляний 1938.

(Далі буде)