Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

36. КАМІНСЬКИЙ ЯКІВ ЗЕЛЬМАНОВИЧ

Народився 18.12.1891 у м. Миколаєві у родині конторника, єврей. Закінчив 1908 чотири класи 6­-класного міського училища у Миколаєві.

08.1908 — 1913 — учень ливарника, ливарник на заводах і у майстернях Миколаєва, Кривого Рога, Одеси, Чехії. З 07.1915 — інтернований у таборах Австро­Угорщини. З 05.1918 — ливарник у майстерні, безробітний, підпільник анархіст у Миколаєві. З 03.1919 — зав. банком комунального відділу губкому, Миколаїв. 05.1919 — 07.1919 — червоноармієць Миколаївського караульного полку. 07.1919 — 08.1919 — червоноармієць зведеного загону на ст. Помазна. З 28.08.1919 — військовополонений у армії Н. Махна. З 03.1920 — член комісії по відновленню діяльності банку, Миколаїв. 06.1920 — 09.1920 — політбоєць, голова комуністичного осередку та секретар військкому 305­-го батальйону військ ВНУС, Херсонська група на Південному фронті. 09.1920 — 10.1920 — секретар військкому 305­-го батальйону військ ВНУС. З 1920 — секретар військкому, т. в. о. голови колективу 88­-го полку 30­-ї бригади військ ВНУС. З 06.01.1921 — зав. ліквідаційним столом СОВ Миколаївської губчека (МикГЧК). З 10.02.1921 — пом. уповн. першої групи СОВ МикГЧК. З 26.03.1921 — пом. уповн. з питань лівих партій СВ МикГЧК. З 18.06.1921 — т. в. о. уповн. першої групи МикГЧК. З 21.07.1921 — уповн. першої групи МикГЧК. З 15.08.1921 — т. в. о. нач. політвідділу МикГЧК. З 22.08.1921 — заст. нач. політ­відділення МикГЧК. З 1921 — у розпорядженні нач. агентури МикГЧК. З 14.02.1922 — заст. нач. уповн. агентурою СОВ МикГЧК. З 05.03.1922 — заст. нач. таємної частини, перший уповн. 1­-ї МикГЧК. З 03.05.1922 — т. в. о., нач. СВ Миколаївського губвідділу ГПУ (Мик. ГВ ГПУ). З 05.05.1922 — т. в. о. нач. СВ, перший заст. нач. СОЧ Мик. ГВ ГПУ. З 17.05.1922 — нач. СВ перший заст. нач. СОЧ Мик. ГВ ГПУ. З 20.07.1922 — нач. 5­-го відділу Мик. ГВ ГПУ. З 13.10.1922 — нач. 2­-го відділення Мик. ГВ ГПУ. З 18.01.1923 — нач. СВ СОЧ Одеського ГВ ГПУ. З 04.10.1923 — пом. нач. СОЧ Київського ГВ ГПУ. 11.04.1924 — відряджений до Подільського ГВ ГПУ. З 17.04.1924 — пом. нач. Ка­м’янецького прикордонного загону з оперативної частини. З 15.09.1926 — нач. Тульчинського окрвідділу ГПУ. З 07.09.1926 — нач. Проскурів­ського окрвідділу ГПУ. До середини 1930 — нач. Коростенського окрвідділу ГПУ. З 01.07.1930 — пом. нач. Одеського окрвідділу ГПУ. З 15.09.1930 — пом. нач. Одеського оперсектора ГПУ. З 20.03.1931 — нач. ОВ та пом. нач. Дніпропетровського оперсектора ГПУ. З 25.10.1931 — пом. нач. Київ­ського оперсектора ГПУ. З 31.05.1932 — заст. нач. Київ­ського облвідділу ГПУ. З 27.02.1933 — заст. нач. Одеського облвідділу ГПУ. З 11.07.1934 — нач. УНКВС по Одеській обл. З 28.08.1934 — заст. нач. УНКВС по Харківській обл. З 17.03.1937 — заст. нач. УРСМ НКВС УРСР. З 17.07.1937 — т. в. о. нач. УРСМ НКВС УРСР. З 11.1937 — заст. нач. УРСМ НКВС УРСР. 09.03.1938 — заарештований у Києві. 23.11.1939 — особливою нарадою НКВС СРСР засуджений на 8 років позбавлення волі. З 04.1940 — відбував покарання у сел. Фабричная Східного Уралтабору НКВС СРСР, Шаригінське відділення. З 24.03.1947 — звільнений з табору. З осені 1947 — ливарник на заводі у Краснодарі. 26.01.1949 — заарештований. 27.04.1949 — особливою нарадою МДБ СРСР за статтями 17–58–8, 58–10 ч. 1, 58–11 КК РРФСР засланий на поселення до Красноярського краю. 12.07.1957 — реабілітований.

Майор державної безпеки (1935). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК­-ГПУ, бойовою зброєю від колегії ОГПУ (28.12.1927), золотим годинником від ВЦВК УРСР (19.12.1937). Член ВКП(б) з 03.1920, 1912–1919 — анархіст.

37. КАРДАШ--ГРИН-ФЕЛЬД АБРАМ ЙОСИПОВИЧ

Народився 1897 у м. Рівному, єврей, освіта початкова.

У ЧК з 1920. До 10.05.1934 — пом. нач. ЕКВ Київського обласного відділу ГПУ. З 10.05.1934 — у резерві ГПУ УСРР. З 21.08.1934 — нач. 4­-го від­ділення ТВ УДБ НКВС УСРР. З 1935 — пом. нач. ТВ УДБ НКВС УСРР. З 1935 — нач. відділу ШОСДОРу УНКВС по Харківській обл.

Кандидат в члени ВКП(б) з 31.01.1932.

Заарештований 20.04.1937. Засуджений 14.11.1937 за ст. 54–6–1, 56–15–25 КК УРСР до 8 років ув’язнення. Звільнився у жовтні 1946. Реабілітований 07.09.1956.

38. КАЦНЕЛЬСОН ЗИНОВІЙ БОРИСОВИЧ

Народився 24.11.1892 у м. Бобруйську Мінської губ. у родині дрібного комісіонера та акушерки, єврей. Закінчив гімназію та 1915 юридичний факультет Московського ун­ту, навчався у спецкласах Лазаревського інституту східних мов у Москві. Учасник першої світової війни.

01.1918 — 06.1918 — комісар для доручень Московського ВО. 17.06.1918 — 01.1919 — слідчий військового відділу ЧК. 1919 — старший слідчий ОВ ВЧК. 1919 — член колегії, т. в. о. нач. ОВ 3­-ї армії. 1919–1920 — заст. голови ОВ Південного фронту. 1920 — нач. ОВ 12­-ї армії. 1920 — 01.1922 — пом. нач. АОУ ВЧК. 01.1921 — 02.1922 — повпред ВЧК по Північному краю. 01.1921 — 02.1922 — голова Архангельської губчека. 01.1921 — 02.1922 — нач. ОВ охорони Північних кордонів РСФРР. 07.1922 — 04.1922 — т. в. о. нач. ЕКУ ГПУ РСФРР. 04.09.1922 — 28.04.1925 — нач. ЕКУ ГПУ РСФРР — ОГПУ СРСР. 1923 — 04.1925 — нач. АФУ ВРНГ СРСР. 09.05.1925 — 15.12.1925 — голова Закавказької ЧК та повпред ОГПУ по ЗРФСР. 15.12.1925 — 08.1926 — нач. відділу прикордонної охорони та головний інспектор військ ОГПУ СРСР. 28.04.1926 — 27.04.1929 — нач. Вищої прикордонної школи ОГПУ СРСР. 08.1926 — 27.04.1929 — нач. ГУПВО та ВОДПУ СРСР. 24.05.1929 — 31.12.1930 — нач. СОУ та заступник повпреда ОГПУ, т. в. о. повпреда ОГПУ по Північно­Кавказькому краю. 31.12.1930 — 03.03.1933 — заст. повпреда ОГПУ по Московській обл. 03.03.1933 — 15.01.1934 — нач. Харківського обласного відділу ОГПУ. 15.01.1934 — 10.07.1934 — заст. повпреда ОГПУ по УСРР та заст. голови ГПУ УСРР. 11.07.1934 — 07.04.1937 — заст. наркома внутрішніх справ УСРР. 29.04.1937 — 17.07.1937 — заст. нач. ГУТАБу НКВС СРСР. 29.04.1937 — 17.07.1937 — заст. нач. будів­ництва каналу Волга­—Москва. 29.04.1937 — 17.07.1937 — нач. Дмитріївського табору НКВС СРСР.

Комісар державної безпеки 2­-го рангу (26.11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (14.12.1927) та двома Знаками почесного співробітника ВЧК­-ГПУ. Член ВКП(б) з 17.09.1917 (у березні­—вересні 1917 — меншовик, інтернаціоналіст­об’єднанець). На ХІІІ з’їзді КП(б)У обраний членом ЦК.

Заарештований 17.07.1937. Засуджений у особливому порядку на смерть 10.03.1938. Розстріляний 10.03.1938 у Москві.

Посмертно реабілітований 09.07.1957.

39. КЛЮВГАНТ- ГРИШИН ГРИГОРІЙ АРКАДІЙОВИЧ

Народився 1903 у родині вчителя співу, єврей. Закінчив у Одесі хедер (1910–1912), три класи торговельної школи (1913–1916), четвертий курс загальноосвітніх курсів Гефтера (1916–1917).

З 1918 — хлопчик у конторі суконної фабрики, перетерник тютюну тютюнової фабрики. З 05.1919 — червоноармієць 1­-го та 40­-го полків 45­-ї дивізії. З 07.1919 — у шпиталях Південно­-Західного фронту. До 02.1920 — перетерщик тютюну на тютюновій фабриці в Одесі. З 25.02.1920 — червоноармієць та ад’ютант 316­-го батальйону ВОХР 85­-го та 29­-го полків на півдні України. З 03.1921 — комісар оперативної частини Вознесенської ЧК, Одеська губ. З 08.1921 — уповн. по боротьбі із бандитизмом Тираспольської та Дубосарської ЧК. З 03.1922 — нач. секретної частини ОВ № 3 Одеського порту. З 02.1923 — заст. нач. Єлисаветградського окружного відділу ГПУ. З 06.1924 — старший уповноважений контр­розвідувального відділу Одеського губвідділу ГПУ. З 03.1925 — старший уповноважений Очаківського прикордонного загону. З 08.1925 — нач. СОВ Молдавського обласного відділу ГПУ, Балта. З 08.1926 — заст. нач. Сумського окружного відділу ГПУ. З 02.1927 — заст. нач. Запорізького окружного відділу ГПУ. З 09.1930 — заст. нач. Дніпропетровського оперсектора ГПУ та нач. ОВ 7­-ї дивізії. З 02.1932 — заст. нач. Дніпропетровського облвідділу ГПУ та нач. ОВ 7­-ї дивізії. З 02.1933 — нач. ОВ Одеського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. ОВ УДБ НКВС по Одеській обл. З 28.08.1934 — заст. нач. УНКВС по Одеській обл. З 09.1935 — заст. нач. УНКВС по Київській обл. З 25.03.1937 — заст. нач. УНКВС по Харківській обл. З 06.1937 — т. в. о. нач. УНКВС по Одеській обл. З 20.07.1937 — нач. УНКВС по Вінницькій обл.

Капітан державної безпеки (1935). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК­-ГПУ (1930) та зброєю від ВУЦВК (1932). Член ВКП(б) з 06.1920.

Заарештований 08.1937. Подальша доля невідома.

40. КЛЮЧКІН ЙОСИП ІЛЛІЧ

Народився 1897 у м. Зибков Орловської губ. у міщанській родині, єврей. Закінчив три класи початкового училища.

1912—1913 — ученькур’єр ощадно-позикового товариства, Новозибков. 1913–1915 — учень­кур’єр товариства взаємного кредиту, Новозибков. 1915–1916 — конторський службовець лісопромислової контори. 12.1917 — 02.1918 — рядовий Новозибківського партизанського загону. 02.1918 — 02.1919 — політком 1­-го Революційного стрілецького полку ім. Леніна. 02.1919 — 05.1919 — військком 3­-ї бригади 33­-ї Кубанської дивізії. 05.1919 — 10.1919 — завідувач КПП ОВ ВЧК 4­-ї армії. 11.1919 — 09.1920 — старший слідчий ОВ ВЧК 25­-ї стрілецької дивізії. 05.1920 — 05.1920 — уповн. ОВ ВЧК 25­-ї стрілецької дивізії. 09.1920 — 05.1922 — старший слідчий ОВ 25­-ї стрілецької дивізії. 05.1922 — 08.1924 — нач. агентурної частини, пом. нач. ОО 2­-ї дивізії Червоних козаків. 08.1924 — 09.1925 — навчався та закінчив Вищу прикордонну школу ОГПУ. 09.1925 — 07.1926 — пом. нач. ОВ 2­-ї дивізії Червоних козаків. 07.1926 — 10.1928 — нач. ОВ 15­-ї Сівашської стрілецької дивізії. 10.1928 — 12.1929 — нач. ОВ 86­-ї стрілецької стр. дивізії. 12.1929 –05.1930 — старший уповн. ОВ ГПУ УСРР. 05.1930 — 08.1930 — нач. ОВ табірних зборів артилерії УВО. 08.1930 — 08.1932 — нач. ОВ 9­-ї кавдивізії та Гайсинського РВ ГПУ УСРР. 08.1932 — 01.1933 — пом. нач. ОВ Київ­ського облвідділу ГПУ та пом. нач. ОВ 14­-ї стрілецького корпусу. 01.1933 — 10.1933 — пом. нач. ОВ Харківського облвідділу ГПУ та пом. нач. ОВ 23­-ї стрілецької дивізії. 10.1933 — 06.1934 нач. 3­-го відділення відділу ГПУ УСРР та начальник оперчекістських курсів. 06.1934 — 10.1937 — заст. нач. ОВ ГУДБ НКВС 45­-го мехкорпусу. 10.1937 — 05.1939 — нач. планового відділу Тайшетського табору НКВС. 05.1939 — 04.04.1945 — заст. нач., з 04.04.1945 — нач. управління Північного Залізничного табору. З 28.04.1947 — заст. нач. Північного управління Залізн. табору МВС; нач. Управління Печербуду МВС. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Підполковник державної безпеки (11.02.1943). Полковник державної безпеки (15.05.1945). Нагороджений орденами Леніна (21.07.1945), Червоного Прапора (1945), Трудового Червоного Прапора (1943), Вітчизняної війни 1­-го ступеня (1946), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1932). Член ВКП(б) з 11.1918.

41.       КОЗЕЛЬСЬКИЙ БОРИС ВОЛОДИМИРОВИЧ
 (ГОЛОВАНІВСЬКИЙ БЕРНАРД ВОЛЬФОВИЧ)

Народився 05.05.1902 у м. Проскурові у родині друкарника, єврей. Закінчив 7­класне київське комерційне училище, працював коректором і давав приватні уроки.

З 11.1919 — рядовий
58­-ї стрілецької дивізії. Працював інструктором політ­відділів 58­-ї стрілецької дивізії, 12­-ї армії (з 03.1920), Дніпровської військової флотилії (з 06.1929) (ДВФ). З 01.1921 — нач. слідчої комісії ДВФ. З 04.1921 — інструктор ПУ Чорноморського флоту (ЧФ). З 05.1921 — нач. відділення ПУ ЧФ. З 09.1921 у ПУ Українського військового округу. З 10.1921 — таємний співробітник по боротьбі з бандитизмом СОУ ВУЧК. З 10.11.1921 — співробітник для доручень повпредства ВУЧК на Правобережній Україні. З 01.02.1922 — уповн. по боротьбі з бандитизмом повпредства по Правобережній Україні. З 16.06.1922 — уповн., нач.
2­-го відділення, з 30.11.1922 — співробітник для доручень повпредства ГПУ УСРР по Правобережній Україні. З 01.01.1923 — уповн. по боротьбі з бандитизмом КРВ Київського губвідділу ГПУ. З 09.06.1923 — т. в. о. нач. КРВ Київського губвідділу ГПУ. З 13.06.1923 — уповн. по боротьбі з бандитизмом КРВ Київського губвідділу ГПУ. З 17.09.1923 — т. в. о. КРВ Київського губвідділу ГПУ. З 08.10.1923 — уповн. по боротьбі з бандитизмом КРВ Київського губвідділу ГПУ. З 01.08.1924 — у резерві призначення ГПУ УСРР. З 15.11.1924 — пом. уповн. КРВ ГПУ УСРР. З 05.03.1925 — пом. уповн. СВ ГПУ УСРР. З 01.05.1925 — уповн. СВ ГПУ УСРР. 01.08.1926 — 01.01.1927 — т. в. о. нач., нач. 2­-го відділення СВ ГПУ УСРР. З 01.05.1930 — т. в. о. пом. (заст.?) нач. СВ ГПУ УСРР. З 05.04.1931 — пом. нач. СПВ ГПУ УСРР. З 01.03.1932 — заст. нач. СПВ ГПУ УСРР. З 15.12.1933 — т. в. о. нач. СПВ ГПУ УСРР. З 09.11.1934 — нач. СПВ УДБ НКВС УРСР.

Майор державної безпеки. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УРСР (20.12.1932), двома Знаками почесного працівника ВЧК­-ГПУ. Член ВКП(б) з 1931 (у 1921 був виключений із лав ВКП(б) «як пасивний член партії»).

Застрелився 02.01.1936 у Києві.

42. КОРНЄВ (КАПЕМОС) МАРК БОРИСОВИЧ

Народився 1900 у родині кустаря, єврей, освіта початкова.

У 1917–1918 — робітник на складі будівельних мате­ріалів у Одесі, канцелярист Всеросійської земляної спілки в Одесі та на Румунському фронті. У 1918–1919 — підпільник у Одесі, член рев­трибуналу, інспектор Вищої військової інспекції УСРР. У 1919–1920 — підпільник у Балті, член Балтської повітової парттрійки КП(б)У. З 1920 — голова Балтської ЧК. З 1922 — нач. Балтського прикордонного загону. З 1923 — нач. Миколаївського окрвідділу ГПУ. З 1924 — нач. Молдавського ГПУ. З 1927 — нач. Вінницького окрвідділу ГПУ. З 1930 — нач. Миколаївського оперсектора ГПУ та ОВ 15­-ї дивізії. З 22.12.1931 — нач. Полтавського оперсектора ГПУ. З 1932 — заст. нач. відділу кадрів ГПУ УСРР. З 03.1933 — заст. нач. Донецького облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — заст. нач. УНКВС по Донецькій обл. 28.08.1934 — відкликаний до НКВС УСРР. З 1934 — голова спецколегії Верховного Суду УСРР. З 07.10.1935 — нач.­комісар Київської між­крайової школи ГУДБ НКВС. З 13.02.1937 — нарком внутрішніх справ Молдав­ської АСРР. З 20.07.1937 — нач. УНКВС по Чернігівській обл. 26.02.1938 — відкликаний до НКВС СРСР. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (08.02.1936). Майор державної безпеки (1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 09.1917.

43. КУПЧИК ІСААК ЮЛІ-ЙОВИЧ

Народився 20.01.1900 у колонії Велика Сейдиминуха Херсонського пов. Херсонської губ. у родині дрібного торговця, єврей. Закінчив вісім класів чоловічої гімназії у Бахмуті.

З 1916 — конторник цвяхового заводу. З 04.1918 — червоний партизан. З 19.04.1919 — зав. загальною канцелярією відділу Донецького губвиконкому. З 05.05.1919 — зав. статбюро Донецького губвиконкому. З 01.06.1919 — секретар Донецького бюро у Харкові. З 15.06.1919 — рядовий особливого Донецького баталь­йону Харківського гарнізону. З 26.07.1919 — рядовий 2­-го Сумського фортечного полку. З 05.08.1919 — комвзводу 2­го Сумського фортечного полку. З 06.09.1919 — взводний інструктор Брянського повітового всеобуча. З 04.10.1919 — політкерівник арметапшпиталю 14­-ї армії. З 01.11.1919 — діловод арметапшпиталю 14­-ї армії. З 22.06.1920 — старший діловод ветуправління 14­-ї армії. З 12.01.1921 — секретар вет­управління Київського ВО. З 23.02.1921 — в. о. військкома канцелярії окружного ветуправління Київського ВО. З 05.03.1921 — діловод окружного ветуправління Київського ВО. З 16.03.1921 — нач. канцелярії окружного ветуправління Київського ВО. З 01.11.1921 — в. о. пом. нач. політчастини та нач. канцелярії окружного ветуправління Київського ВО. 27.02.1922 — відряджений до Донецького губвійськкомату. 20.03.1922 — відряджений до командного відділу Харківського ВО. З 04.04.1922 — старший діловод учбово­мобілізаційного відділу ветуправління Харківського ВО. З 23.06.1922 — секретар ліквідаційної комісії окружного ветуправління Харківського ВО. З 24.07.1922 — нач. канцелярії ветуправління військ РСЧА України та Криму. З 19.05.1923 — пом. уповн. ІНФАГВ СОЧ ГПУ УСРР. З 15.09.1923 — уповн. ОВ Українського ВО. З 01.10.1925 — т. в. о. нач. 1­-го відділення ОВ Українського ВО. З 24.02.1926 — пом. нач. 1­-го відділення ОВ Україн­ського ВО. З 01.01.1927 — старший уповн. ОВ Українського ВО. З 02.01.1927 — нач. 1­-го відділення ОВ Українського ВО. З 25.01.1929 — нач. 22­го Волочиського прикордонного загону ГПУ. З 13.12.1929 — старший інспектор оргвідділу ГПУ УСРР. З 15.09.1930 — старший інспектор колегії ГПУ УСРР. З 16.04.1931 — нач. ЕКВ Донецького оперсектора ГПУ. З 12.12.1931 — нач.
1­-го відділення та пом. нач. ЕКУ ГПУ УСРР. З 22.11.1932 — нач. Молдавського облвідділу ГПУ та нач. 25­-го прикордонного загону. З 05.09.1933 — заст. нач. Харківського облвідділу ГПУ. З 11.07.1934 — заст. нач. УНКВС по Харківській обл. З 01.09.1934 — перебував у резерві НКВС УСРР через хворобу ноги. З 10.03.1935 — заст. нач. УРСМ НКВС УСРР. З 21.12.1936 — нач. ОВ УДБ НКВС УСРР та нач. ОВ ГУДБ НКВС Київського ВО. З 01.02.1937 — нач. 5­-го відділу УДБ НКВС УСРР та нач. ГУДБ НКВС Київського ВО.

Старший майор міліції (17.07.1936). Майор державної безпеки (30.12.1936). Нагороджений Знаками почесного працівника ВЧК­-ГПУ (20.12.1932) та почесного міліціонера (1936). Член ВКП(б) з 1919.

Заарештований 07.08.1937 у Києві. Засуджений на смерть у особливому порядку 07.09.1937 у Києві. Розстріляний 07.09.1937 у Києві. Посмертно реабілітований.

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

(Далі буде)