Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

60.   ОРЛОВ ДАНИЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ (ПОДОЛЬСЬКИй ДАВИД ВУЛЬФОВИЧ)

Народився 1902 у м. Кременчуку у родині комерсанта — представника фірми «Зінгер», єврей, освіта початкова.

З березня 1922 — співробітник Криворізького окрвідділу ГПУ. З 1924 — співробітник Дніпропетровського губернського та окружного відділу ГПУ. 1929 — нач. ЕКО Луганського окрвідділу ГПУ. Працював у ЕКУ ГПУ УСРР. 03.1934 — 10.07.1934 — нач. ЕКО Одеського обласного відділу ГПУ. 11.07.1934 — 22.11.1934 — нач. ЕКО УДБ УНКВД Одеської обл. 22.11.1934 — 03.01.1937 — нач. ЕКО УДБ УНКВД Донець-кої обл. 03.01.1937 — 17.03.1938 — нач. 3--го відділу УДБ УНКВД Донецької обл.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1919.

Заарештований 17.03.1938. Засуджений на смерть 22.09.1938. Розстріляний 09.1938.

61. ОСИНІН–ВІННИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ МАРКОВИЧ

Народився 1899 в м. Одесі у родині прикажчика, єврей. Освіта початкова. 1913 — здав екстерном екзамени за чотири класи вищого початкового міського училища.

1913 — 04.1917 — розсиль-ний Сибірського банку в Одесі. 04.1917 — 05.1918 — чорнороб, табельник комітету Спілки міст. 05.1918 — 09.1918 — обліковець Слобідського трамвайного депо. 04.1919 — 06.1919 — слідчий Одеської губчека. 09.1919 — 02.1920 — партизан 1--го повстанського підпільного загону в Одесі. 02.1920 — 08.1921 — уповн. Одеської губчека. 08.1921 — 03.1922 — зав. відділенням Первомайської повітової ЧК. 03.1922 — 04.1924 — старший уповн. 21-го прикордонного загону. 04.1924 — 07.1928 — заст. нач. 22-го прикордонного загону ГПУ УСРР. 07.1928 — нач. відділення Бердичівського окрвідділу ГПУ; 09.1930 — нач. відділення Київського окрвідділу ГПУ. 09.1930 — 02.1932 — нач. відділення Полтавського оперсектора ГПУ. З 02.1932 — нач. СПВ Вінницького облвідділу ГПУ. 1933 — 10.07.1934 — нач. СПВ Харківського облвідділу ГПУ. 11.07.1934 — 11.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС Харківської обл. 11.08.1934 — 04.1935 — нач. СПВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. 04.1935 — 11.1936 — нач. СПВ УДБ УНКВС Одеської обл. 11.1936 — 1937 — нач. 4–го відділу УДБ УНКВС Азово–Чорноморського краю. 1937 — заст. нач. УНКВС по Азово-Чорноморському краю. 1937 — 06.1938 — заст. нач. УНКВС по Далекосхідному краю. З 06.1938 — нач. 5 відділу УДБ УНКВС по Далекосхідному краю та ОВ ГУДБ НКВС Особливої Далекосхідної армії. Капітан державної безпеки (08.01.1936). Майор державної безпеки. Нагороджений орденом Леніна (03.07.1937).

Член ВКП(б) з червня 1920. Виключений 16.07.1938 як «ворог народу».

Заарештований 1938. Розстріляний 1940.

62. ОСТРОВСЬКИЙ ЙОСИП МАРКОВИЧ

Народився 1895 у м. Звенигородка Київської губ. у родині дрібного торговця, єврей. Закінчив 1907 початкову школу у Звенигородці.

05.1907 — 05.1913 — складач у друкарні в Звенигородці. 05.1915 — 11.1917 — канонір, старший фейерверкер 4--го артдивізіону та 1--ї Фінської артбригади. 11.1917 — 01.1918 — член ЦК діючої армії та флоту у ставці Криленка. 02.1918 — 01.1919 — член колегії Комісаріату юстиції та заступник комісара юстиції Астраханської губ. 01.1919 — 1919 — нач. бойової дільниці Київського губернського військкомату. 1919 — нач. агітпросвіти Київського губ. військкомату. 1919 — 09.1919 — нач. політвідділу 1--ї Особливої дивізії. 10.1919 — 01.1921 — співробітник та нач. ОВ 12--ї армії. 01.1921 — 03.1921 — співробітник ОВ Харківського ВО. 03.1921 — 1922 — голова Таганрозької окрчека. 1922 — 09.1923 — голова Маріупольського окрвідділу ГПУ. 25.09.1923 — 15.10.1923 — пом. нач. відділу торгівлі та промисловості ЕКУГПУ РСФРР. 1510.1923 — 21.01.1925 — нач. 2--го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. 01.05.1924 — 01.06.1924 — нач. 3--го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. 01.11.1924 — 25.05.1925 — пом. нач. ЕКУ ОГПУ СРСР. 15.06.1925 — 02.01.1926 — нач. СОУ та заст. повпреда ОГПУ по Уралу. 01.1926 — 06.1929 — керуючий Московською митницею. 15.07.1929 — 01.09.1929 — у резерві призначень АВ АОУ ОГПУ СРСР. 01.09.1929 — 25.07.1931 — нач. оргвідділу АОУ ОГПУ СРСР. 27.01.1930 — 25.07.1931 — пом. нач. АОУ ОГПУ СРСР. 13.03.1930 — 18.08.1931 — нач. господарчого відділу АОУ ОГПУ СРСР. 25.07.1931 — 18.08.1931 — заст. нач. АОУ ОГПУ СРСР. 18.08.1931 — 20.02.1933 — керуючий справами ОГПУ СРСР. 18.08.1931 — 10.07.1934 — керуючий справами ОГПУ СРСР. 11.07.1934 — 15.10.1936 — нач. АГУ НКВС СРСР. 15.10.1936 — 29.03.1937 — нач. Управління шосейних доріг НКВС УРСР. Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (23.02.1928), двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1923, 23.12.1932). Член ВКП(б) з 08.1918 (11.1917 — 08.1918 — член партії лівих соціалістів-революціонерів).

Заарештований 29.03.1937. Засуджений на смерть 20.06.1937. Розстріляний 21.06.1937.

63. ПАНОВ–БРОЙДЕ МАТВІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Народився 1896 у м. Києві у родині письмоводителя, єврей, освіта початкова.

1913–1914 — рахівник позико-ощадного товариства. 1915–1916 — рахівник Комер-ційного товариства взаємного кредиту. 1917–1918 — пом. бухгалтера Азово-Донського комерційного банку. З 1919 — діловод Комерційного міського банку. З 08.1919 — зав. юридичним відділом Чернігівської губчека. З 09.1919 — слідчий Волинської губчека. З 1920 — секретар розвідвідділу Київської губчека. З 17.08.1920 — уповн. КРВ відділу Харківської губчека. З 01.12.1921 — нач. розвідки Харківської губчека. З 06.06.1922 — нач. агентурного відділу Харківського губвідділу ГПУ. З 30.11.1922 — уповн. КРВ Харківського губвідділу ГПУ. З 13.10.1923 — нач. КРВ Харківського губвідділу ГПУ. З 25.01.1925 — нач. розвідвідділу ГПУ УСРР. З 07.04.1931 — інспектор ГПУ СРСР. З 17.09.1931 — нач. державної ІНВ повпреда ОГПУ по Середній Азії. З 01.07.1933 — заст. нач. ОВ повпреда ОГПУ по Середній Азії. З 20.10.1933 — навчався на чотиримісячних курсах Вищого керівного складу ОГПУ. З 01.11.1934 — пом. нач. ОВ ГУДБ НКВС Середньоазіатського ВО. З 01.08.1935 — у розпорядженні НКВС СРСР. Подальша доля невідома. 

64. ПЕРЦОВ ЮРІЙ МОЙСЕЙОВИЧ

Народився 1894 у м. Мінську, єврей. Навчався у ремісничо–технічному училищі.

1915–1916 — зав. корпусом цукеркової фабрики. 04.1919 — учасник придушення Куренівського заколоту у Києві. 1920 — уповн. з палива, РСЧА. 1920 (три місяці) — старший слідчий ОВ Південно–Західного фронту. 1920–1921 — голова колегії обвинувачів Київського губревтрибуналу. 1921 (три місяці) — заст. нач. СОЧ Київської губчека. 1921–1922 — нач. СОЧ Київського губвідділу ГПУ. 1922–1923 (три місяці) — нач. СОЧ повпреда ГПУ Правобережної України. 1923 — заст. голови Київського губсуду. 14.08.1923 — відряджений до Чити у повпредство ГПУ Далекосхідної обл. 24.08.1923 — підряджений до Приморського губвідділу ГПУ. 07.09.1923 — 10.1925 — нач. СОЧ Приморського губвідділу ГПУ. 11.12.1923 — 24.12.1923 — заст. нач. Приморського губвідділу ГПУ. 30.12.1923 — 11.02.1924 — т. в. о. нач. Приморського губвідділу ГПУ. З 10.1925 — у розпорядженні ОГПУ СРСР. З 01.1926 — заст. нач. Управління прикордонної охорони ГПУ ЗСФРР. З 02.1927 — у ГПУ УСРР. З 03.03.1927 — нач. Маріупольського окрвідділу ГПУ. З 08.03.1929 — у ГПУ УСРР. З 11.03.1929 — заст. нач. ОВ Українського ВО. З 05.09.1930 — нач. 5­-го (Одеського) оперсектора ГПУ. З 25.02.1932 — нач. Одеського облвідділу ГПУ. 29.01.1933 — відкликаний до ОГПУ СРСР.

Член ВКП(б) з 07.1918 (у 1910–1917 — член Поалей Ціон у Катеринославі та Києві). Нагороджений орденом Червоного Прапора, Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, «Маузером» від Приморського губвиконкому.

1933 р. Особливою нарадою ОГПУ СРСР засуджений за контрабанду до позбавлення волі. Покарання відбував у Печерських таборах.

1938 р. засуджений до 5 років таборів. 1949 — заст. нач. відділу технологічного збуту тресту № 13 у Краснодарі. Подальша доля невідома.

65. ПЕСКЕР–ПИСКАРЬОВ ВОЛОДИМИР МАКСИМОВИЧ

Народився 1902 у м. Миколаєві, єврей.

До 11.1925 — уповн. ІНВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 11.1925 — нач. ІНВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 1929 — співробітник ГПУ УСРР у Харкові. З 1933 — нач. ІНВ Одеського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. ІНВ УДБ УНКВС по Одеській обл. З 21.12.1934 — відкликаний до НКВС УСРР. З 1935 — нач. 1--го відділення ІНВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — нач. відділення 3--го відділу УДБ НКВС УРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Кандидат у члени ВКП(б) з 1930.

Заарештований 16.08.1937. Засуджений на смерть 25.09.1938. Розстріляний 09.1938. Посмертно реабілітований 22.07.1958.

66. ПЕРЦОВ ДАВИД АРОНОВИЧ

Народився 1909 р. у м. Олександрія Катеринославської губ. у родині кравця, єврей. 1928 р. закінчив трьохрічну загальноосвітню (конторсько–торгівельну) школу у Дніпропетровську.

З лютого 1925 працював на м’ясоморозобійні ЦРК у Дніпропетровську. З березня 1929 — інспектор правління ЦРК у Дніпропетровську. З грудня 1929 — пом. уповн. Дніпропетровського окрвідділу ГПУ. З вересня 1930 працював у Запорізькому окрвідділі ГПУ (пом. уповн. ОВ, уповн. ОВ, т. в. о. нач. ОВ). З липня 1932 працював у центральному апараті ГПУ (НКВС) УСРР (уповн. ОВ, уповн. ІНВ, оперуповн. ІНВ, пом. нач. 3-го відділення ІНВ). З 1937 — пом. нач. відділення 3--го відділу УДБ НКВС УРСР. З 08.08.1937 — пом. нач. 4--го відділу УДБ НКВС УРСР. З 05.04.1938 — заст. нач. УНКВС по Харківській обл. (01 — 19.05.1938 — т. в. о. нач. УНКВС). Заарештований 16.11.1938. 06.06.1941 засуджений Військовим трибуналом військ НКВС Київського ВО за ст. 54–7 КК УРСР на 15 років таборів. Помер у таборі.

Старший лейтенант державної безпеки. Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937).

Член ВКП(б) з червня 1931. Виключений 10.02.1939 «як заарештований органами НКВС».

67. ПИСАРЄВ–ФУКС ВОЛОДИМИР ЛЬВОВИЧ

Народився 1900 у м. Києві, єврей.

До 29.08.1934 — пом. нач. 23--го Кам’янець--По-дільського прикордонного загону. З 29.08.1934 — пом. нач. ОВ УДБ УНКВС по Вінницькій обл. З 22.11.1934 — нач. 4--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. До 08.02.1937 — нач. 7--го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 08.02.1937 — нач. КРВ УДБ УНКВС по Одеській обл. З 08.08.1937 — нач. ОВ УНКВС по Харківській обл. та нач. ОВ ГУДБ НКВС Харківського ВО. З 22.10.1937 — заст. нач. УНКВС по Полтавській обл. З 29.03.1938 — т. в. о. заст. нач. КРВ УДБ НКВС УРСР.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки (17.11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б).

Заарештований 22.04.1938. Засуджений на смерть 22.09.1938.

(Далі буде)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com