Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

78.       РОЗАНОВ ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ (РОЗЕНБАРДТ АБРАМ БОРИСОВИЧ)

Народився 1896 у м. Червонограді Харківської обл. у родині службовця нафтоналивного складу, єврей. Закінчив чотири класи училища у Катеринославі, навчався у технічному училищі.

У 1913–1917 працював електромонтером на млині Гезе у Катеринославі та на заводі «Сіріус» у сел. Амур Катеринославської губ. З 11.1917 — червоногвардієць, член губернського штабу Червоної гвардії у Катеринославі. З 03.1918 працював у ВРНГ у Москві. З 07.1918 — співробітник прикордонної ЧК ст. Беленіхіно Курської губ. З 11.1918 — співробітник для доручень 3­-го округу прикордонної охорони в Орлі. З 01.1919 — секретар ВУЧК. З 04.1919 –інспектор ВУЧК. З 09.1919 — заст. зав. СОЧ Татарської ЧК. З 04.1920 — член колегії Київської губчека. У 09.1921 — заст. голови Полтавської губчека. До 07.1922 — член колегії Київської губчека. З 07.1922 — нач. СОЧ та заст. нач. Чернігівського губвідділу ГПУ. З 1924 — нач. ДТВ Катерино­славських залізниць. 3 01.1925 — заст. нач. Донецького губвідділу ГПУ. З 15.07.1925 — нач. Сталінського окрвідділу ГПУ. З 1928 — нач. Миколаївського окрвідділу ГПУ та нач. ОВ
15­-ї стрілецької дивізії. З 10.1930 — нач. Полтавського оперсектора ГПУ. З 22.12.1931 — нач. Київського оперсектора ГПУ. З 01.1932 — нач. Київського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. УНКВС по Київській обл. З 31.03.1935 — нач. УНКВС по Одеській обл. З 14.06.1937 — нач. УНКВС по Воронезькій обл.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Нагороджений орденом Червоного Прапора (1931) та двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 11.1916.

Заарештований 11.07.1937. Засуджений на смерть у Києві 07.09.1937. Розстріляний 08.09.1937.

79. РУБІНШТЕЙН НАУМ ЛЬВОВИЧ

Народився 16.12.1897 у м. Севастополі у родині кустаря, єврей. (До 15.06.1937 у всіх документах писав, що народився у 1890.) Закінчив три класи міського училища.

05.1906 — 08.1914 — учень та підмайстер, нікелювальник при магазині. 09.1914 — 02.1918 — рядовий 50­-го Білостокського полку (?). 07.1916 — 04.1918 — санітар Всеросійського земського союзу. 04.1918 — 10.1918 — нікелювальник у Севастополі. 25.12.1918 — 15.02.919 — інспектор особливої Інспекційної комісії ВЧК по Південному р­ну. 15.02.1919 — 15.03.1919 — слідчий Київської губчека. 15.03.1919 — 15 04.1919 — старший слідчий Київської губчека. 15.04.1919 — 15.05.1919 — секретар юридичного відділу Київської губчека. 15.05.1919 — 15.06.1919 — зав. юридичним відділом і голова комісії по проведенню червоного терору в Києві. 15.06.1919 — 15.08.1919 — зав. та заст. зав. інструкторським відділом Київської губчека. 15.08.1919 — 10.09.1919 — заст. зав. інструкторським відділом Чернігівської губчека. 10.09.(17.10) — 10.10.1919 — секретар відділу Московської губчека. 10.10.1919 — 16.12.1919 — інспектор СОВ Київської губчека. — 16.11.1919 — співробітник особої інспекторської комісії ВЧК. 16.12.1919 — 15.05.20 — заст. зав. СОВ Київської губчека. 15.05.1920 — заст. зав. СОВ Харківської губчека. 20.11.1920 — 19.12.1920 — нач. регстатвідділення ВУЧК. 19.12.1920 –03.01.1922 — секретар голови ЦУПНАДКОМу–ВУЧК. 01.04.1922 — 25.11.1922 — секретар Київського губвідділу ГПУ. 25.11.1922 — 13 01.1923 — заст. нач. ОАЧ та секретар повпреда ГПУ по Правобережній Україні та Київського міськвідділу ГПУ. 05.1923 — 05.1925 — член Київського губсуду. 15.07.1925 — 06.06.1925 — заст. уповн. ГПУ УСРР при РНК Молдавської АСРР. 06.06.1927 — 22.11.1927 — т. в. о. уповн. ГПУ УСРР при РНК Молдавської АСРР. 22.11.1927– 16.03.1929 — нач. Тульчинського окрвідділу ГПУ. 16.03.1929 — 22.08.1931 — нач. АВ ГПУ УСРР. 22.08.1931 — 25 03.1933 — заст. нач. відділу кадрів ОГПУ СРСР і нач. 1­-го відділення відділу кадрів ОГПУ СРСР. 02.1933 — 05.1933 — член партколегії КК, Сталіно. 28.05.1933 — 01.12.1935 — особуповн. при колегії ГПУ УСРР. 1.07.1934 — 21.05.1937 — особуповн. НКВС УРСР.

Капітан державної безпеки. Нагороджений 1919 — маузером від Волинської губчека, 1920 — срібним портсигаром від ВУЧК, 1921 — золотим годинником Харківською губчека, 1922 — маузером, 1923 — Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (№ 339), 1927 — бойовою зброєю. Член ВКП(б) з 1918 (вступав без рекомендації).

Заарештований 15.06.1937 у Києві. Засуджений на смерть 07.09.1937. Розстріляний не раніше 10.09.1937. Посмертно реабілітований.

80. РУДАКОВ (ЛІНДЕРМАН) ГЕОРГІЙ ФЕДОРОВИЧ

Народився 1891.

1917–1918 — токар заводу «Нобель». 1918 — слідчий ВЧК; заступник голови, голова Архангельської губчека. 02.1920 — 05.1920 — голова Катеринославської губчека, голова Олександрівської губчека; 08.09.1921 — голова Полтавської губчека. 08.09.1921 — співробітник Запорізької губчека. 1921–1923 — токар заводу «Серп та Молот», Харків. 1924–1925 — секретар Волинського губ. СПС. 1925–1926 — голова Шепетівського окружного СПС. 1926–1927 — інструктор ВУСПС. 1927–1928 — відповідальний секретар Спілки будівників УСРР. 1928–1929 — зав. оргвідділом ЦК Спілки будівників СРСР. 1929–1931 — голова ЦК Спілки цукровиків. 1932 — 11.1934 — начальник будівництва Уралелектромашу. Подальша доля невідома.

Член ВКП(б) з 1912.

81. САМОВСЬКИЙ САМУЇЛ ІЗРАЇЛЬОВИЧ

Народився 1898, єврей, освіта середня.

У 1925–1927 — уповн. Полтавського окрвідділу ГПУ. У 1927–1928 — нач. СОВ Полтавського окрвідділу ГПУ. У 1928–1930 — нач. Ніжинського окрвідділу ГПУ. 1930 — пом. нач. Сумського оперсектора ГПУ. У 1930–1932 — нач. ОВ Харківського оперсектора ГПУ. З 27.01.1932 — нач. ОВ Харківського облвідділу ГПУ. З 02.12.1932 — другий заст. Харківського облвідділу ГПУ. 1934 — заст. нач. Чернігівського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — заст. нач. УНКВС по Чернігівській обл. З 06.1937 — т. в. о. нач. УНКВС по Чернігівській обл. З 20.07.1937 — заст. нач. УНКВС по Чернігівській обл. З 27.07.1937 — нач. ДТВ ГУДБ НКВС Сталінської залізниці. Подальша доля невідома.

Капітан державної безпеки (1935). Член ВКП(б) з 1919.

82. САМОЙЛОВ–БЕСИДСЬКИЙ САМУЇЛ ІСААКОВИЧ

Народився 23 серпня 1900 у с. Кривці Букського
р-ну Уманського пов. Київської губ. у родині службовця, єврей.

1917 закінчив 4-класне вище початкове училище у с. Розкішне. Навчався в Уманському середньому будівельно–технічному училищі та на загальних курсах при Тельшивській гімназії, яка була евакуйована із Польщі, у місті Корсунь Київської губернії.

1919—1920 — службовець лісового підвідділу повітземвідділу у м. Тараща Київської губ., тричі був у повстанському полоні «під розстрілом». 05.1920 — 09.1921 — червоноармієць 25­-ї маршової роти 1­-го запасного батальйону 14­-ї армії, червоноармієць 365­-го полку 179­-ї бригади 60­-ї дивізії 14­-ї армії; військовий слідчий військово–контрольного пункту ОВ; військовий слідчий ОВ 14­-ї армії. 1921–1922 — військовий слідчий, старший військовий слідчий пункту № 4 ОВ Київського ВО. 05.1922 — 11.1922 — співробітник розвідуправління РСЧА. 11.1922 — 05.1923 — навчався у військово–інженерному училищі. 1923–1924 (26 місяців) — позаштатний пом. уповн. РКВ Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 1925 — пом. уповн. секретно-оперативної групи Проскурівського окрвідділу ГПУ. З 08.1925 — пом. уповн. КРВ Проскрівського окрвідділу ГПУ. З 27.04.1926 — уповн. КРВ ГПУ УСРР. З 01.02.1928 — уповн. 2­го відділення КРВ ГПУ УСРР. З 01.10.1928 — старший уповн. 3-го відділення КРВ ГПУ УСРР. З 15.02.1931 — начальник 1­-го відділення ОВ Українського ВО і ГПУ УСРР. З 15.07.1933 — заст. нач. ІНВ ГПУ УСРР. З 01.06.1934 — пом. нач. ОВ ГПУ УСРР і Українського ВО. З 11.02.1934 — пом. нач. ОВ УДБ НКВС УСРР. З 09.01.1937 — заст. нач. 3­-го відділення УДБ НКВС УРСР. До 06.03.1938 — пом. нач., заст. нач., т. в. о. нач. 3­-го відділення УДБ НКВС УРСР. 07.03.1938 — відкликаний до НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Майор державної безпеки (11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ, двічі зброєю від колегії ОГПУ СРСР, зброєю від колегії ГПУ УСРР. Кандидат у члени ВКП(б) з 1931.

Заарештований 25.04.1938 у Москві. Засуджений на смерть 27.09.1938 за статтями 58–8, 58–11 КК РРФСР. Розстріляний. Не реабілітований.

83. САПІР АБРАМ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Народився 1900 у м. Блудень Брестської обл. у родині відправника на залізниці, єврей, самоучка.

З 10.1915 — чорнороб на залізниці, ст. Блудень. З 01.1919 — член волосного ревкому м. Червона Береза Гродненської губ. З 03.1919 — слідчий прикордонної транспортної ЧК, Барановичі. До 03.1920 — слідчий головної транспортної ЧК Бердичівського напрямку. З 03.1920 — секретар воднотранспортної ЧК Одеського порту. З 04.1921 — нач. агентури ОВ Чорноазморей та заст. нач. ВКН Одеського порту. З 1921 — інспектор Тираспільської «ООР». З 1922 — пом. уповн. СВ дільниці № 3 ОВ, Одеса; пом. уповн. та уповн. КРВ Одеського губвідділу ГПУ. З 1926 — нач. КРВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 05.1927 — нач. КРВ Київського окрвідділу ГПУ. З 12.1929 — нач. відділення КРВ ГПУ УСРР (відділення № 1). З 05.1931 — нач. ОВ Одеського оперсектора ГПУ. З 02.1932 — нач. ОВ Одеського облвідділу ГПУ. З 02.1933 — заст. нач. Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 07.1934 — заст. нач. УНКВС по Дніпропетровській обл. З 11.06.1935 — нач. ІНВ УДБ НКВС УСРР. З 21.12.1936 — нач. УНКВС по Молдавській АСРР. З 13.02.1937 — пом. нач. КРВ УГБ НКВС УСРР.

21.02.1938 — заарештований. 23.09.1939 — звільнений з­під варти. 28.09.1940 — кримінальну справу поновлено. 16.07.1941 — заарештований (за іншими даними 25.87.1941). 1.08.1943 — засуджений до 5 років позбавлення волі. 06.04.1945 — звільнений з Актюбінського табору. 28 02.1955 — засуджений Кримським облсудом за ст. 2–1 Указу ПВС СРСР від 04.06.1947 на 15 років. 25.09.1957 — помер у місцях позбавлення волі (Павлодарська обл.). 16.01.1989 — посмертно реабілітований.

Капітан державної безпеки. Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (20.12.1932). Член ВКП(б) з 08.1919 по 1938.

84. СІМХОВИЧ АБРАМ МИХАЙЛОВИЧ

Народився 1902 у м. Маріуполі Катеринославської губ. у родині кравця, єврей. 1912 закінчив початкове училище у Маріуполі.

З 09.1912 — палітурник у приватній друкарні Маріуполя. З 04.1919 — уповн. ОВ 7­-ї дивізії 3­-го корпусу. 3 07.1921 — уповн. Маріупольської повітової ЧК–ГПУ. З 10.1925 — уповн. СВ Одеського окрвідділу ГПУ. З 10.1929 — нач. СВ Зінов’євського окрвідділу ГПУ. З 09.1930 — нач. СВ Сумського окрвідділу ГПУ. З 05.1931 — нач. СПВ Вінницького оперативного сектора — облвідділу ГПУ. З 09.1932 — нач. відділення СПВ ГПУ УРСР. З 04.1933 — пом. нач. СПВ Одеського облвідділу ГПУ. З 27.08.1934 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Вінницькій обл. З 03.08.1937 — нач. СПВ УДБ УНКВС по Харківській обл. 20.04.1938 відкликаний до НКВС СРСР. Заступник нач. КРВ ГУТАБу НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (11.1937). Член ВКП(б) з 08.1921 (був членом партії з 08.1919 до 10.1921, вибув механічно).

Заарештований 06.03.1939. 26.02.1940 засуджений за ст. 58-1«а», 7-11 КК РРФСР на смерть. Розстріляний 27.02.1940 у Москві.

85. СОКОЛИНСЬКИЙ ДАВИД МОЙСЕЙОВИЧ

Народився 1902 р. у м. Одесі у родині бондаря, єврей. Закінчив вище початкове училище 1914 р. та два класи реальною училища в Одесі.

З жовтня 1916 — розсильний контори торгівельної справи та вугільного складу в Одесі. З квітня 1919 — червоноармієць окремого будівельного батальйону військ ВУЧК. З грудня 1920 — заст. зав. Балтського пов. комітету КП(б)У, заст. голови Балтського пов. профспілки. З липня 1921 р. — уповн. Балтської повітової ЧК. З травня 1923 — уповн. Миколаївського окрвідділу ГПУ. З серпня 1925 р. — нач. Балтського відділення ГПУ. З квітня 1927 — нач. відділу та заст. нач. Сталінського окрвідділу ГПУ. З квітня 1928 р. — пом. ОВ Українською ВО та ГПУ УРСР. У 1930 — т. в. о. нач. ІНВ ГПУ УСРР. З 1932 р. — начальник Молдавського облвідділу ГПУ та 25­-го прикордонного загону. З листопада 1932 р. — нач. Вінницького облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. УН КВС по Вінницькій обл. З 16.12.1936 — нач. УНКВС по Дніпропетровській обл. З 23.01.1937 — нач. КРВ УДБ НКВС УРСР. З 03.04.1937 — нач. УНКВС по Донецькій обл. З 26 02.1938 — нач. УНКВС по Челябінській обл. З квітня 1938 — на роботі у наркомам водного транспорту СРСР. З травня 1938 — нач. Центрального управління нафтоналивного флоту СРСР.

Старший майор державної безпеки (20.12.1936). Нагороджений орденом Леніни (19.12.1937), Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1932). Член ВКП(б) з грудня 1920. Депутат Верховної Ради СРСР 1­-го скликання.

Заарештований у січні 1939. 19.01.1940 засуджений на смерть. Розстріляний 21.01.1940.

86. СОКОЛОВ--ШЕЙНІС ІСААК ЙОСИПОВИЧ

Народився 1900 у родині дрібною власника, єврей, освіта початкова.

З 1916 працював по найму. В органах державної безпеки працював у 1920–1922 та 1927–1939. У 30­-х рр. працював у СПВ ГПУ УСРР — УДБ НКВС УСРР 1936 — нач. СПВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. До 04.08.1937 — нач. від. СПВ УДБ НКВС УРСР. З 04.08.1937 — нач. СПВ УДБ НКВС по Київській обл. З 01.11.1937 — заст. нач. УНКВС по Кам’янець­Подільській обл. З 14.03.1938 — у розпорядженні НКВС СРСР. З 23.04.1938 — пом. наркома внутрішніх справ Білоруської РСР. 22.01.1939 — звільнений з посади.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки (17.11.1937). Нагороджений золотим годинником від ВУЦВК (19.12.1937). Член ВКП(б) з 10.1917.

87. СПЕКТОР МАРК БОРИСОВИЧ

Народився 1903 у м. Миколаєві у родині пічника, єврей. Один із організаторів КСМ у Миколаєві.

1918 — підпільник та червоногвардієць у Миколаєві. У 1919–1920 — таємний агент ЧК в анархістській групі «Набат» та армії Н. Махно. У 20­-ті рр. працював у Одеському губернському та обласному відділах ГПУ. 01.1927 закінчив вищу прикордонну школу ОГПУ СРСР. З 29.01.19127 до 01.11.1927 — пом. коменданта дільниці 26­-го прикордонного загону ГПУ у Одесі. До 02.1932 працював на різних посадах у ГПУ УСРР. З 02.1932 — оперуповн. ОВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ. До 10.07.1934 — нач. відділення СПВ Одеського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. 3­-го відділення СПВ УДБ НКВС Одеської обл. З 27.08.1934 — пом. нач. СПВ УДБ НКВС Одеської обл. З 1935 — нач. відділення СПВ УДБ УНКВС Харківської обл. З 1935 — нач. відділення СПВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. З 03.01.1937 — нач. відділення СПВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. З 08.05.1937 — заст. нач. СПВ УДБ УНКВС УСРР Харківської обл. 26.07.1937 — відряджений до НКВС УРСР. З 04.08.1937 — нач. СПВ УДБ УНКВС Одеської обл. 04.1938 — т. в. о. нач. 3­-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 20.05.1938 — у розпорядженні НКВС УРСР. З 26.05.1938 — т. в. о. заст. нач. УНКВС Київської обл. 28.07.1928 — відряджений до НКВС СРСР. З 07.1938 — нач. ТВ 2­-го управління НКВС СРСР. З 20.08.1938 — нач. 7­го відділу 2­-го управління НКВС СРСР. З 29.09.1938 — заст. нач. 10­-го відділення СПВ ГУДБ НКВС СРСР. З 1941 — нач. ОВ Північного флоту. З 06.09.1942 — заст. нач. ОВ 2­-ї резервної армії. З 05.10.1944 — нач. відділення Секретаріату НКДБ СРСР. У 1970–1980 роки — зав. юридичною консультацією № 16 у Москві та заст. голови Московської міської Колегії адвокатів.

Старший лейтенант державної безпеки (23.03.1936). Капітан державної безпеки (17.11.1937). Бригадний комісар (1941). Полковник державної безпеки (14.02.1943). Нагороджений орденами Червоного Прапора (03.11.1944), Червоної Зірки (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1920. Помер у серпні 1985 у Москві.

88. СТАХОВ–ЗАКІС ЕРНЕСТ МАРТИНОВИЧ

Народився 1897, освіта початкова, з робітників.

У 1920–1921 — контролер ОВ ВЧК, нач. поста при ОВ ВЧК. У 1921–1924 — оперкомісар Мелітопольської повітової ЧК, пом. уповн. КРВ Мелітопольського окрвідділення ГПУ, уповн. ІНФВ Мелітопольського окрвідділення ГПУ. У 1924–1930 — уповн., нач. ІНФВ Криворізького окрвідділу ГПУ. У 1930–1931 — район, уповн. Яготинського райапарату ГПУ. У 1931–1932 — район, уповн. Миргородського райапарату ГПУ, нач. Миргородського райвідділу ГПУ. У 1932–1933 — нач. Червоноградського райвідділу ГПУ. До 28.10.1934 — нач. 2­-го відділення ЕКВ УДБ УНКВС по Харківській обл. З 28.10.1934 — нач. Сумського міськвідділу НКВС. З 25.01.1936 — у розпорядженні УНКВС по Харківській обл. З 1936 — нач. Ізюмського райвідділу НКВС, Харківська обл. 03.03.1938 — відкликаний до НКВС СРСР. 04.04.1938 — на чекістській роботі в Усольському таборі НКВС. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (23.02.1936). Член ВКП(б) з 1921 (перебував у ВКП(б) 1919, вибув механічно).

(Далі буде)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com