ВЛАДА ВІДСИДЖУЄТЬСЯ

У тижневику «Персонал Плюс» (№3, 25-31 січня 2007 р.) під заголовком «Не дамо зруйнувати обороноздатність України» надруковано звернення голови Севастопольської міської Спілки офіцерів України капітана I рангу запасу Юрія Тимощука.

У ньому йшлося про те, що саме з вини українських високопосадовців не повертаються Україні в її власність навігаційно-гідрографічна система, хоч суди своїми рішеннями вже давно зобов’язали командування Чорноморського флоту Росії повернути ці об’єкти з його незаконного володіння.

Далі зазначалося, що призначена Президентом інвентаризація майна і землі, що нині перебувають у законному та протиправному користуванні ЧФ РФ, теж зривається — не без сприяння українських можновладців, які, напевне, мають з цього неабиякий зиск і зацікавленість.

Звертаючись до Президента — Верховного Головнокомандувача Збройними Силами України Віктора Ющенка, виконком Севастопольської міської Спілки офіцерів України пропонував включити до складу комісії офіцерів та адміралів Військово-Морських Сил України кадрового та запасного складу, які брали участь у розподілі Чорноморського флоту СРСР, складали та підписували документи з прийому — передачі вій­ськових об’єктів, озброєння та майна. Володіючи значною інформацією та досвідом, вони змогли б надати суттєву допомогу у здійсненні об’єктивного обліку.

Проте зміст відповіді за підписом заступника глави Секретаріату Президента України В.Бондаря свідчить, що і ця гілка влади не зацікавлена у поверненні маяків, здій­сненні повномасштабних інвентаризації та обліку не лише майна та землі, а передусім бойової техніки і озброєння, яке зараз на теренах України, чим створює екологічну загрозу.

А тим часом така потреба дуже нагальна. Наприклад, тільки в 26 під­земних штольнях, що їх прокладено під Севастополем ще за часів Очакова і Криму, зберігається не менше 70 тисяч тонн вибухових речовин та предметів. Скільки їх всього, ніхто не знає, бо інвентаризацію ніколи не проводили. За приблизними даними, близько вісімдесяти підземних казематів є особливо небезпечними. Це штольні з боєприпасами в севастопольській бухті Голландія, над якими не лише пальне, а й діючий атомний реактор, який раніше належав Військово-морському училищу — там за радянських часів готували інженерів з експлуатації ядерних енергетичних установок на під­водних човнах. Зараз цей об’єкт використовують як навчально-тренувальний комплекс фахівці ядерного інституту України. Але ніхто не знає точно, які саме боєприпаси лежать під цим діючим реактором.

Така сама ситуація в Троїцькій бухті, де шість штолень нашпиговано боє­припасами, над якими житловий масив вулиці Абрикосова.

Який стан підземних казематів, скільки їх, що конкретно в них зберігається, — цього теж ніхто, навіть місцева влада Севастополя, не знає, бо командування Чорноморського флоту Росії нікого не допускає для огляду та перевірки.

Якщо врахувати, що штольням більш як двісті років, то цілком можливо, що від зсуву грунту, що в Криму трапляється, кам’яна брила може в будь-який час відколотися від стелі і рухнути на вибухово небезпечні поклади. Тоді від детонації може статися катастрофа, яка призведе до нечуваних руйнацій.

Відтак, звертаючись до Президента України із закликом взяти під особистий контроль призначену ним інвентаризацію, ми мали на увазі і ту небезпеку, що нависає над Севастополем від повного засекречення стану та вибухового начиння підземних штолень. Якщо командування ЧФ Росії так наполегливо засекречує ці об’єкти, отже, є що приховувати від мешканців Севастополя та уряду України.

Нас дивує тільки позиція Президента України, до якого, ми впевнені, такі звернення не доходять, і тих чиновників з його секретаріату, які мусять гарантувати безпеку Україні та її народові, однак ухиляються від захисту наших інтересів та прав.

Виконавчий комітет Севастопольської
міської Спілки офіцерів України