Газовий консорціум: хто знає правду?

Останніми днями в Україні зі шпальт газет та інтернет-сайтів не сходить тема можливого створення газового консорціуму, передачі газогону Росії та міфічного видобутку українською стороною газу на території РФ. Наразі громадськість має змогу отримувати інформацію тільки на основі заяв високопосадовців. За цієї ситуації суперечливість таких заяв є дуже поганим знаком.

Бойко про газорозподільні мережі

Торкнімося заяв одного із нюсмейкерів — міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Зокрема тому, що через нього знову підігріто інтерес до цієї теми, і так уже кілька місяців.

У цьому разі цікаво проаналізувати заяви Юрія Бойка, які він зробив, будучи на посаді міністра в різний час. Можна побачити, що подеколи, залежно від кон’юнктури, міністр суперечить сам собі.

Не стала винятком і остання його заява щодо можливого обміну активами в газовій сфері України та Росії. Зокрема, недавно в одному інтерв’ю міністр, відповідаючи на запитання, якими активами Україна готова поділитися з Росією в обмін на видобуток газу, заявив: «Єдиний актив, який ми могли б віддати в обмін, — це розподільні мережі». Це одразу ж породило в ЗМІ серію повідомлень про те, що Бойко готовий поділитися з росіянами розподільними газогонами.

Проте вже за кілька днів міністр на своїй прес-конференції пояснив журналістам, що Україна не пропонує Росії свої газорозподільні системи в обмін на можливість добувати енергоносії на території РФ, а уточнив, що він говорив тільки про те, що могла б запропонувати Росії в обмін на видобуток газу Україна.

Однак ця поправка міністра суперечить його попереднім заявам, зробленим в українських ЗМІ. Наприклад, в інтерв’ю газеті «Бізнес» у серпні 2006 р. він стверджував, що «ми сьогодні пропонуємо Росії абсолютно цивілізований шлях, аби вийти на кінцевого споживача, — це придбання пакетів «облгазів», тобто роздрібних мереж з продажу газу».

На заміну Юрій Бойко запропонував СП «Укргаз-Енерго» надати права на розробку нових родовищ газу в Росії. Мабуть, такі заяви міністра відповідають його твердженню (одразу ж після призначення на посаду), що стратегія країни щодо газу «відповідатиме духу стратегічного партнерства і прагматичних домовленостей з «Газ­промом».

Можливо, саме ці слова Бойка і змусили Олександра Третьякова заявити, що Бойко не є патріотом України, і ні для кого не секрет, що він працює на Росію.

Бойко про Януковича

Робити заяви, протилежні за змістом, — річ невдячна (особливо для міністра).

Цікавим, навіть досить кумедним, є один приклад, пов’язаний з висловлюванням міністра палива та енергетики Бойка на адресу свого нинішнього «шефа» прем’єра Януковича. В той час сам міністр був в опозиції до «помаранчевих», а Янукович ще не був прем’єром.

15 липня 2005 р. інтернет-видання «Обком» повідомляло з посиланням на інтерв’ю Юрія Бойка «Комсомольской правде в Украине», що він назвав призначення Віктора Януковича на пост прем’єр-міністра «помилкою Леоніда Даниловича».

Зокрема, він заявив: «Ни по морально-этическим качествам, ни по деловым Янукович не соответствовал такому рангу. Всем было видно, что он не сможет руководить Украиной. Как человек с таким прошлым может представлять страну? Это отпугнуло людей».

Чи можна хоча б уявити, що після таких слів Віктор Янукович міг особисто запросити Бойка на посаду міністра? Навряд чи. Можливо, тому експерти та політики пояснюють його призначення як «квоту» Кремля в обмін на підтримку уряду Віктора Федоровича з боку Білокам’яної.

Тільки цим можна пояснити незалежність поведінки Юрія Бойка в уряді і те, що віце-прем’єр з пи­тань ПЕК Андрій Клюєв, який конфліктує з міністром, не має жодного впливу на нього як на свого підлеглого.

Недавно в ЗМІ пройшла інформація, що Бойко тепер щомісяця узгоджуватиме з «Газпромом» поставки газу в Україну. Мабуть, це пов’язано з бажанням Москви частіше слухати звіти українського міністра про виконану роботу.

Бойко про Фірташа

Відомо, який інформаційний резонанс викликали заяви представників шести облгазів наприкінці минулого року про тиск, який чинять на них силові органи, Мінпаливенерго та НАК «Нафтогаз України». Облгази пояснювали це тим, що їхні акціонери відмовилися продати акції компанії «РосУкрЕнерго».

Міністр зі свого боку та НАК «Нафтогаз України» пояснювали ситуацію, що склалася навколо облгазів, порушеннями, які ті нібито допустили під час газифікації населених пунктів в п’яти областях України, через що державі завдано збитків на 410 млн грн. Отже, «РосУкрЕнерго» тут ні до чого?

Тоді варто згадати, що тільки-но Юрія Бойка призначили міністром, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що структури Фірташа почали скуповувати українські облгази. Зокрема, 15 серпня 2006 р. газета «Дєло» писала, що структури, які пов’язують з «Рос­УкрЕнерго», почали скуповувати українські облгази через дружнього брокера — «Райффайзен Інвестментс».

Видання також зазначало, що про скуповування облгазів напередодні натякнув і міністр палива та енергетики. «Отримання частки в підприємствах з газопостачання і газифікації міськ- і облгазів є наступним етапом роботи «УкрГазЕнерго», — сказав він. — Постачальник газу повинен брати участь у роботі збутових мереж на внутрішньому ринку».

Бойко під час своїх вояжів до Москви також говорив, що готовий поділитися з Газпромом тільки газорозподільними підприємствами, але за умови доступу до видобутку газу в Росії. Як бачимо, газовий консорціум не фігурував тоді як обов’язковий елемент отримання права добування газу в Росії українською стороною.

Мабуть, те, що західноукраїнські облгази не здалися на милість Бойка та «РосУкрЕнерго», змусило міністра робити «революційні» пропозиції Кремлю (про які згадав Путін під час прес-конференції) щодо відновлення консорціуму в обмін на міфічний видобуток газу в Росії.

А ось як виконують свої обіцянки в Москві, ми можемо спостерігати на прикладі «прокачки» обіцяних 9 млн тонн нафти в реверсному режимі по газогону «Одеса — Броди». Адже головним аргументом Бойка в реверсі нафтогону «Одеса — Броди» для ТНК-BP було те, що компанія прокачуватиме щороку 9 млн тонн нафти. Натомість по «Одеса — Броди» не прокачується і 4 млн тонн, через що Україна зазнає значних збитків.

Але повернімося до консорціуму. Як бачимо, Бойко активно обговорював цю тему в Москві вже першого місяця свого призначення. А 23 серпня 2006 р. навіть прогнозував журналістам, що газотранспортний консорціум буде створено у жовтні 2006 року.

Тож, мабуть, Юрій Бойко мав безпосередній стосунок до відродження ідеї газового консорціуму. Натомість ще недавно міністр говорив, що ця ідея належить не йому, а прем’єру Віктору Януковичу.

А минулого тижня Бойко взагалі спростував причетність уряду Віктора Януковича до переговорів про спільне використання газотранспортної системи України і кивав у бік Секретаріату Президента.

Наостанок міністр палива й енергетики Юрій Бойко на прес-конференції пообіцяв, що процес передачі українських активів в обмін на можливість добувати газ у Росії відбуватиметься максимально відкрито. «Ніяких домовленостей під ковдрою робитися не буде. Це буде гранично відкрита процедура», — заявив він.

Проте кілька днів перед тим українські ЗМІ дізналися, що Юрій Бойко в п’ятницю 16 лютого провів робочу зустріч з головою правління ВАТ «Газпрому» Олексієм Міллером.

Сторони обговорили питання розвитку стратегічного співробітництва Росії й України у нафтогазовій сфері. Зокрема, йшлося про участь України в проектах з видобутку газу на території Росії. І дізналися українські ЗМІ про це, як уже повелося, від управління інформації «Газпрому». А ось українська сторона цей візит чомусь не афішувала…

За матеріалами інтернет-видання
«Економічна правда»