Манівцями «Еліта-центру»

Останнім часом в столиці, немов гриби після гарного дощику, повилазили різного роду афери. Найбільшу увагу ЗМІ привернула: «Еліта-центр».

Приклад «Еліти-цен­тру» став зразком для дій. І не лише за схемою лохотрону, а й за прикладом безкарності. Людей, які не лише продали свої квартири, а й влізли у величезні борги, аби поліпшити свої житлові умови, у кращому разі переселили до гуртожитків. Таких, з дозволу сказати, «щасливчиків» лише десять. Загалом від дій комерсантів потер­піло близько 150 родин. Нині влада Києва видає на-гора нові варіанти вирішення проблеми. Так, наприклад, 22 лютого 2007 р. заступник голови КДМА Денис Бас повідомив, що за результатами конкурсу холдинговій компанії «Київміськбуд» виділять три ділянки, на яких збудують 47,5 тис. кв.м житла. Чверть отримують жертви афери, щоправда, не раніше, ніж через 2-3 роки. А поки що всі, на кому заробили свої капітали «комерсанти», й надалі житимуть чи то в гуртожитках, чи то у найманих квартирах. Хоча, якщо врахувати, як КДМА вміє маніпулювати з кількістю виділених квартир та піклуватися про потреби киян, у те, що через 2-3 роки жертви лохотрону отримують житло, щось не дуже віриться.

Якийсь читач може обуритися — мовляв, тема з «Еліта-центром» вже досить-таки набридла і нема чого її знову порушувати. Дозвольте не погодитися. Цю тему треба порушувати доти, доки не будуть покарані керівники афери «Еліта-центр». Адже безкарність породжує появу нових «лохотронів». Сформувався такий собі стереотип — «їм можна, а я чим гірший?» Ось вам підтвердження.

Ще торік з’явилася інформація про забудівлю таким собі Закритим акціонерним товариством «АБС-УКР» району Кудрявської гори у Києві між вулицями Глибочицькою, Студентською, Пимоненко та Артема.

Про ЗАТ «АБС-УКР» слід поговорити окремо. Навесні 2003 року цій фірмі рішенням Київради було надано в оренду 1,76 га території дріжджового заводу. Спочатку планували побудувати тільки бізнес-центр з об’єктами соціально-культурного та соціально-побутового при­­значення. Але, як відомо, апетит приходить під час їди. Ось і «АБС-УКР», окрім наданої в оренду ділянки, вирішив освоїти ще одну — в 20 га (хоча офіційної інформації щодо відведення фірмі цієї землі немає). На цій території свого часу стояв завод медичного обладнання, гуртожиток та гаражний кооператив. Завод продали «АБС-УКР», навесні 2005 року обладнання почали демонтувати. Наступними у черзі були мешканці гуртожитку та користувачі гаражів.

Доля мешканців гуртожитку та власників гаражів вирішувалася розпорядженням міського голови про комплексну реконструкцію кварталу, який чомусь обмежувався вулицями Глибочицькою, Пимоненко та Студентською. Згідно з цим документом, замовник, тобто ЗАТ «АБС-УКР», мав забезпечити 105 родин, які мешкають у гуртожитку. Членам гаражного кооперативу повинні були надати машино-місто у критому паркінгу, який планували побудувати біля кварталу, що реконструюється. Список тих, хто потребував відселення, мала представити Шевченківська райдержадміністрація.

Здавалося, люди мали радіти. Але ж ні. Першими від «щедрот» ЗАТ постраждали власники гаражів. За словами голови гаражного кооперативу «Покровський» Валентини Олійниченко, його створено розпорядженням представника президента у Шевченківському районі від 15 грудня 1993 року. Власники гаражів отримали право власності на них та пройшли реєстрацію у БТІ. Тоді як машино-місця, які пропонували власникам гаражів в обмін, не могли бути приватизовані. Тим самим порушувалися майнові права власників. Люди запропонували представникам ЗАТ зробити перегородки у паркінгу, що давало дозвіл на приватизацію. Але отримали категоричну відмову. З часом «АБС-УКР» відмовилася від виплати грошової ком­пен­сації. Справа в тому, що у розпорядженні тодішнього голови столиці Омельченка про реконструкцію кварталу та в рішенні Київради був пункт, за яким забудовники мусили вирішити майнові питання з власниками гаражів, що підлягають знесенню. До того ж за рахунок забудовників. А ось у договорі на оренду землі цей пункт зник. Саме на підставі цього документа керівництво «АБС-УКР» подало на гаражний кооператив у суд, стверджуючи що гаражі займають землю території фірми. Влітку 2005 року, коли на містобудівній раді розглядався проект реконструкції кварталу, гаражі на Глибочицькій фігурували вже як «самобуд».

Достеменно невідомо, яка доля спіткала ще одного фігуранта справи — гуртожиток. Сподіваємося, його мешканці не купилися на красиві слова керівників «АБС-УКР». Адже що можна взяти з фірми, вартість якої становить 10 гривень? Приблизно саме стільки вніс один із засновників фірми «АБС-УКР».

Загалом історія виникнення «АБС-УКР» досить цікава. Засновник — якась фірма Minuz Enterprises Limited, зареєстрована на Кіпрі, яка вклала у ЗАТ 999 990 грн, та громадянин Пільгуй, який вніс 10 гривень. Тобто, якщо фірма ліквідується, у кращому разі власники гаражів та мешканці гуртожитків отримають як компенсацію по 5 000 грн за кімнату і гараж. Порівняйте: ринкова вартість гаража у цьому районі — $50 тис. Слід додати, що 49% акцій належить фірмі, юридична адреса якої в Китаї. Крім того, у штатному розкладі ЗАТ «АБС-УКР» записано одну людину — директора. І працює він «за спасибі». За документами, ЗАТ здає в оренду «власну й державну нерухомість виробничо-технічного та культурного призначення». А ось дозволу на будівельну діяльність не має. Проте компанія має доволі міцні зв’язки в київській владі. Про це свідчить такий факт: у грудні 2005 року у справі законності гаражного кооперативу на вул. Глибочицькій Київський апеляційний суд виніс рішення на користь забудов­ників.

Китайсько-шанхайський слід, хаос зі штатним розкладом та фінансуванням — це не найцікавіше в діяльності ЗАТ «АБС-УКР» та й загалом в історії житлового комплексу «Покровський посад».

За законом, будь-яке будівництво повинно мати паспорт. Він являє собою біг-борд із зазначенням замовника, підрядника, їхньої контактної інформації. Але ніде по місту жодного паспорта будівництва до певного часу не було. Доки журналісти не почали шукати відповідь на запитання: чому немає паспорта? І ось він з’явився, але запитань від цього менше не стало.

Перші так звані пас­пор­ти будівництва містили більше рекламної інформації. Крім того, на них бу­ло зазначено, що продаж квартир (тоді й будинка не було) здійснює компанія «НЕСТ». Дивно, адже замовник і організатор будівництва — ЗАТ «АБС-УКР». З юридичного боку, компанія «НЕСТ» не є власником квартир, отож і продавати їх не має права. Крім того, на цих біг-бордах не було жодної контактної інформації щодо ЗАТ «АБС-УКР».

З часом під тиском журналістських розслідувань з’явилися паспорти будівництва, які вже більше відповідали нормам закону. Як і раніше, замовником будівництва було зазначено ЗАТ «АБС-УКР». А ось інвестором — ТОВ «Виробничий вектор». Хоча, як встановлено Шев­ченківським РУ ГУ МВС України у Києві, справжнім інвестором будівництва є аж ніяк не зазначене ТОВ, а така собі інвестиційна компанія «НЕСТ» або ЗАТ «Нерухомість столиці» (ця назва траплялася на біг-бордах раніше). Хоча в офіційних документах будівництва згадки про цю фірму не- має.

Паралельне розслідування здійснювало Солом’янське РУ ГУ МВС у Києві (цікаво, навіщо двом районним управлінням займатися однією справою). Його висновки шокують. Виявилося, що замовник будівництва «Покровського посаду» — не ЗАТ «АБС -УКР», як це передбачено у розпорядженні Київської державної міської ради, а таке собі ТОВ «Виробничий вектор». Але ж, всупереч висновкам Солом’янського РУ, паспорт будівництва свідчить, що ТОВ «Виробничий вектор» є інвестором будівництва.

За тією ж постановою Солом’янського райвідділу, інвестиційна компанія «НЕСТ» взагалі заявила, що непричетна ані до будівництва, ані до продажу квартир «Покровського посаду». Усі її обов’язки — реклама, агентські послуги та інші речі, які жодним чином не впливають на будівництво чи то продаж квартир. Тоді не зрозуміло, на підставі чого Шевченківський РУ встановив, що інвестор «Покровського посаду» — саме інвестиційна компанія «НЕСТ». Про це свідчать офіційні сайти і компанії «НЕСТ» і житлового комплексу «Покровського посаду».

Постає запитання: хто все ж таки є інвестором будівництва «Покровського посаду»? Варіант перший: інвестора взагалі немає. А «Виробничий вектор» та «НЕСТ» — такий собі фіговий листок. Адже, як з’ясувалося, листи на поштову адресу інвестиційної компанії «НЕСТ» та ТОВ «Виробничий вектор» повертаються як такі, що не знайшли адресата.

Варіант другий: справ­ж­ній інвестор все ж є, але його приховано — і від громадськості, і від правоохоронних органів. У разі ж розвалу «піраміди» під назвою «Покровський посад» перед законом відповідатимуть посадовці ЗАТ «АБС-УКР» (які відповідають за реконструкцію квар­талу), вони будуть зобов’язані компенсувати шкоду вкладникам за рахунок своєї зарплати у задекларовані сорок гривень. Або інвестиційна компанія «НЕСТ», або керівники ТОВ «Виробничий вектор». Радше вкладники не отримають ані копійки, адже жодну з трьох компаній знайти буде неможливо. Про це, зокрема, свідчать кілька фактів.

По-перше, назва ТОВ «Виробничий вектор» засвітилася в поступово завмираючому будівництві житлового комплексу «Вре­мена года».

По-друге, офіційна адреса: ТОВ Деснянський район Києва, вулиця Крайня, 1. Але, як було встановлено, листи з цією адресою повертаються, не знайшовши адресата. Звернення до податкової інспекції Деснянського району також не дали результату. Чи не дивно?

Плутанина з інвестором будівництва навряд чи випадкова. Згадаймо, що згідно з рекламою та офіційного сайту, інвестором є інвестиційна компанія «НЕСТ». Тоді як паспорт будівництва свідчить, що таким є ТОВ «Виробничий вектор». Що це може означати? У разі, якщо будівельна «піраміда» рухне, всі її вкладники кинуться до інвестиційної компанії «НЕСТ», що на вулиці Урицького, 45. Але такої там не знайдуть. Ось тут на сцену вийдуть головні актори — ТОВ «Виробничий вектор» та ЗАТ «АБС-УКР», які спершу зроблять здивований вигляд, а потім почнуть кричати про продаж їхніх квартир якимись злочинцями.

А «піраміда» таки може рухнути, адже досі не вирішено питання розселення гуртожитку та перенесення гаражного кооперативу. Будь-якого дня почнуть позиватися мешканці гуртожитку з вимогою припинити будівництво під їхніми вікнами.

Не менш цікавим у справі «Покровського посаду» є питання фінансування будівництва. За сайтом «Покровського посаду», фінансове обслуговування здійснюють два банки — АБ «АвтоЗазБанк» (який теж на вул. Урицького, 45) та «РайффайзенБанкАваль». На запит, чи є інвестором будівництва інвестиційна компанія «НЕСТ», — АБ «АвтоЗазБанк», не відповів. «РайффайзенБанкАваль» підтвердив, що кредитує, згідно з нормативами Національного банку, компанію «НЕСТ». При цьому заперечував будь-які відомості щодо ЗАТ «АБС-УКР». Дивно, банк кредитує фірму, юридична назва якої — не інвестиційна компанія «НЕСТ», а ЗАТ «Нерухомість столиці». А ось про законного замовника будівни­цтва нічого не знає. То, може, «РайффайзенБанкАваль» входить у частку з тими, хто справді стоїть за будівельною «пірамідою» «Покровський посад»?

Навколо «Покровського посаду» ще багато запитань. Ми не стверджуємо, що слід чекати повторення «Еліта-центру», однак намагаємося привернути увагу до деяких неузгоджень.

Вероніка Собко,
 за матеріалами інтернет-видання
«Україна кримінальна»