Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Ми стали сильнішими!Вкотре пересвідчуємося в продажності й безпринципності нинішніх політиканів. Вчорашні союзники сьогодні завзято поливають один одного брудом, а непримиренні антагоністи виголошують нещирі (але гучні й багатослівні) тости, клянучись «довгими роками співпраці і єдності». Останні вибори засвідчили, що для переважної більшості виборчих блоків та партій головним мірилом у формуванні списків було геть не сповідування декларованих ідей. До списків потрапляли або розкручені «знаменитості» (Руслана Лижичко, Янкель Табачник, Віталій Кличко та ін.), або люди, спроможні надати неабияку «матеріальну підтримку». Сварки і скандали засвідчили, що керівники блоків (геть усіх рівнів) користувалися спонсорськими коштами на власний розсуд. Прикро, але значний відсоток депутатського корпусу сформовано з безідейних пристосуванців. Ці люди не брали участі в антирадянських мітингах наприкінці 80-х — початку 90-х. Їхня безпринципність та атрофовані національні почуття допомогли їм збагатитися. Прикро, але нині саме в їхніх руках та в руках контролюючих (навіть попри їхнє розуміння й усвідомлення) чужинців владні важелі в Україні. Депутатський корпус скомпрометував себе масовим підкупом та хамською поведінкою в сесійних залах, а виконавча влада — цілковитим ігноруванням та довільним трактуванням законів, нецільовим використанням коштів. Тож нехай не дивує вас подальше зубожіння загалу, профанація гасел та ідей, вимирання нації. Пошук шляхів наживи змушує забути навіть про власну гідність. Попри геть не ліричний, але такий, що цілком відповідає нашим нерадісним реаліям, вступ, мушу засвідчити, що підстав для оптимізму чимало. 9 березня адепти злочинного Марксового вчення так і не спромоглися осквернити пам’ятник Шевченку в Києві покладанням квітів. Жорстоке побиття церберами Цушка (спецпідрозділами «Беркут» та «Барс») небайдужих до долі нації патріотів так і не змусило їх звільнити шлях причетним до народовбивства. Справді, веселі, брате, часи настали. Отже, когорта принципових щодня міцнішає і зростає. Якісна і кількісна перевага незабаром дасться взнаки. Варто пам’ятати, що всі здобутки є наслідком тяжкої копіткої праці на національній ниві. Саме про ці малоприємні реалії та шляхи виходу з кризи йшлося на розширеному засіданні Національної Ради Української Консервативної Партії, яке відбулося 16 березня в кіноконцертному залі «Україна» адміністративного корпусу МАУП. У засіданні взяли участь керівники обласних, міських, районних осередків УКП. Як і годиться, першим з доповіддю виступив голова УКП Георгій Щокін. Нагадавши присутнім, що нинішній світ живе в умовах чергової Світової війни, він дав чітку оцінку політичній ситуації — і в цілому світі, і в Україні. Оскільки сіоністи цілковито опанували США, політологи недаремно характеризують цю наддержаву як «колонію Ізраїлю». Єврейський расизм, що витікає з доктрини вигаданої його носіями «богообраності», може приймати різні форми і назви, але всі вони об’єднуються головною метою — встановленням єврейської етнократії. Етнократія у такому розумінні є формою політичної влади, за якої здій-снюється керівництво всіма суспільними процесами на основі монополії національних інтересів домінуючої етнічної групи на противагу інтересам інших націй. Таку етнократію ми пам’ятаємо з історії колишнього СРСР, коли за єврейсько-більшовицького режиму Україна через голодомори та інші навмисно сплановані геноцидні репресії втратила понад 10 мільйонів своїх співвітчизників. Це сталося не так вже й давно, тому ми, нині сущі в Україні, повинні зробити все від нас залежне, аби ніколи не повторилися жахіття чужинської диктатури. Бо кожна українська родини достеменно знає, чим це закінчується. Зі звітом про поточну діяльність УКП за період від попереднього засідання Національної Ради партії виступив голова секретаріату УКП п. Микола Хміль. Цікавим досвідом експерименту з розбудови Харківської територіальної організації УКП поділилися й представники Харківської ТО УКП Ігор Рябченко та Олександр Слюсарєв. Відповідаючи на запитання, голова УКП Георгій Щокін, пояснив присутнім ставлення до християнських конфесій в Україні, зокрема православ’я. Ми мусимо боротися за збереження наших традицій. Без них ми втратимо власну ідентичність і зникнемо як нація. Усі промовці засвідчили небайдужість до нинішніх проблем в Україні і щире прагнення служити народові. Пройдений шлях, здобутки, плани переконали в єдиноправильності обраного шляху. Дай нам, Боже, сили це здійснити. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |